Щоночі Україна — під атаками: Росія змінює ритм терору

У перші 10 днів червня Росія посилила повітряний терор проти України, атакувавши великі міста десятками дронів і ракет. Постраждали мирні жителі, об’єкти цивільної інфраструктури та історична спадщина. Атаки супроводжувалися руйнуваннями, пожежами й людськими жертвами.

Ніч на 10 червня: удари по Одесі

У ніч на 10 червня російська армія атакувала Одесу десятьма ударними безпілотниками Shahed. Пошкоджено житлові будинки, будівлю пологового будинку, станцію екстреної медичної допомоги, приватну клініку, спортивний комплекс, зоопарк, вокзал і автомобілі містян. Загинули двоє людей, близько десяти отримали поранення.

“Потім приїхали пожежники, довго гасили. Тепер треба думати, як відновити дах, електрику і вікна”, — розповіла місцева жителька Юлія, в будинку якої виникла пожежа.

Серйозно постраждав пологовий будинок. Вибуховою хвилею вибило вікна, але пацієнти й персонал встигли укритися.

“Шахед” влучив в адміністративний корпус, де вночі нікого не було.

“Усі живі-здорові”, — повідомила директорка пологового Ірина Головатюк-Юзефпольська.

Жінка на ім’я Ірина, яка напередодні народила доньку, згадує:

“Ми взяли дитину й швидко спустилися вниз. І щойно спустилися — пролунав вибух: один, другий, третій був дуже гучним… Все добре”.

На місцях працювали комунальні служби, розгорнули оперативний штаб для допомоги мешканцям.

Ніч на 11 червня: атаки на Харків і Одеську область

Російські безпілотники знову атакували Харків та Одеську область. По Харкову випустили 15 дронів типу “Герань-2”. Загинули двоє людей, постраждали 60, серед них — діти. У лікарні перебувають 11 постраждалих, троє з них — діти віком 2, 13 і 15 років.

“Стан інших постраждалих — задовільний… Усі отримують необхідну медичну допомогу”, — повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.

Також пряме влучання російського дрона було в п’ятиповерховий житловий будинок. Сильна пожежа охопила будівлю з третього по п’ятий поверхи. Обвалилися плити перекриття. У цьому будинку загинула дівчина.

“Після третього удару я прокинулася, і почула, що дуже близько летить, тому вийшла. Дуже вчасно, бо якби я залишилася, я б постраждала. Є загибла в сусідньому під’їзді — дівчина, молода дівчина загинула, на жаль”, — розповіла мешканка зруйнованої росіянами п’ятиповерхівки Наталя.

В Одеській області зруйновано дачі, господарські споруди, плавзасоби та автомобілі.

Київ: ніч масованої атаки

У ту ж ніч, 11 червня, українська столиця зазнала ще однієї масштабної атаки. Росія застосувала 315 дронів і сім ракет, серед них — дві балістичні ракети північнокорейського виробництва. ППО України збила всі ракети й 277 дронів.

“Росіяни б’ють по цивільних. Вони воюють проти нас, проти мирних жителів”, — розповіла киянка Лариса Білка.

Загинула жінка, постраждали шестеро людей, двоє з них були госпіталізовані. Пошкоджено будинки у семи районах Києва.

“Було приблизно 20 влучань в одну ціль”, — каже постраждала Марія.

Інший мешканець, Євген, додає:

“Вікна розчахнулися, і я побачив яскраве полум’я… Повернувся по собаку в квартиру, де все було у диму”.

Росія знову намагалася перервати мовлення телеканалу FREEДОМ, але атака не вплинула на його роботу. Також пошкоджено Софійський собор — пам’ятку XI століття, об’єкт спадщини ЮНЕСКО.

Реакція МЗС та Заходу

Після атак МЗС України знову закликало до посилення санкцій проти Росії. Речник Георгій Тихий наголосив:

“Посилити санкції проти Росії зараз, не чекати нічого… Усе міжнародна спільнота має тиснути на Москву”.

Видання The New York Times з посиланням на західних аналітиків зазначає, що Москва не прагне миру. Масовані атаки — це частина кампанії зі знесилення української ППО перед новим наступом армії РФ, упевнені експерти.

Чого очікувати від Росії найближчим часом — думки експертів

Москва змінює тактику обстрілів — менше, але частіше. Чому атаки на українські міста Кремль сприймає як “нормальні інструменти війни” і як змусити світ реагувати на це? Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
  
• Олексій Гетьман, військовий аналітик;
  
• Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник.
  

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Москва сприймає мовчання світової спільноти як дозвіл на геноцид українського народу

— Насправді жодного мирного процесу, звісно, не існує. Росія не може, не хоче і не буде виходити з війни. Для неї сьогодні немає альтернативи війні. Відповідно, вона продовжить нарощувати ескалацію та кількість ударів по території України і по цивільному населенню.

Росія вважає, що єдиний інструмент ведення війни — це удари по мирному населенню.

Мовчання глобальної спільноти — очевидне. Грубо кажучи, обмежувальні санкції, про які ми постійно говоримо, не запроваджуються. Військова підтримка України залишається на тому ж рівні, що й пів року тому. Тобто вона не зростає відповідно до необхідності досягти паритету у бойових діях з РФ і масштабувати удари по військовій інфраструктурі на території Росії.

Відповідно, Москва сприймає це мовчання світової спільноти виключно як своєрідний карт-бланш на злочини геноцидного характеру. Тобто, грубо кажучи: ви мовчите — отже, ми маємо право або можемо знищувати громадян України в повному обсязі, незалежно від того, де вони перебувають.

Росія у межах своєї пропаганди періодично заявляє, що вміє й хоче захищати російськомовне населення, яке проживає в інших країнах. Я не зовсім розумію цю концепцію. От вона завдає ударів по Одесі, Харкову — по тих містах, які, безумовно, до початку повномасштабного вторгнення були найбільш російськомовними. Тобто громадяни України там активно спілкувалися російською в побуті. Росія ці міста буквально стирає з лиця землі, чітко демонструючи, чого насправді вартує її концепція “захисту російськомовних”.

Ми чудово розуміємо, що всі ці заяви Росії не мають нічого спільного з реальністю. Вона нікого не захищає, а лише використовує цю риторику у межах своєї пропаганди.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Росія може скоротити інтервал між атаками і зробити їх регулярнішими

— Росіяни атакують Україну “Шахедами” з невеликою кількістю ракет практично щодня, точніше — щоночі. Масовані атаки, які вони здійснюють приблизно раз на місяць, відбуваються подвійним “дуплетом” — приблизно по 50 ракет.

Їхні виробничі потужності складають близько 100 ракет різних типів на місяць, не одного класу. Тому раз на місяць вони запускають близько 100 ракет — або одразу, або двома, можливо, трьома хвилями. Що стосується “Шахедів”, то вони налагодили їхнє виробництво — це не дуже складний у технологічному плані виріб.

Їх можна виготовляти сотнями щодня. Тому говорити про те, що це якась помста за атаку на російські військові аеродроми — це навіть трохи дивне формулювання. Помста?

Україна завдає ударів по законних військових цілях — чому це має бути помстою? Ми б’ємо по об’єктах, які є законними цілями згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй, рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Існує міжнародне право, і в ньому чітко вказано, що має право робити країна, яка захищається від агресії. Вона має право не лише оборонятися на своїй території, а й атакувати об’єкти, пов’язані з військовою промисловістю, командними центрами, інформаційною війною — тобто військові цілі на території противника.

І ми діємо практично без супутніх, непрямих жертв серед цивільного населення. Хоча під час будь-якої війни, при ударах по військових об’єктах, завжди існує ризик, що постраждає певна кількість мирних громадян — на жаль, це факт. Простіше кажучи: якщо, наприклад, атакують військову частину, а в той час там хтось перебуває, він також може постраждати.

Це не означає, що це не цинічно. Важливо, який відсоток, який коефіцієнт загиблих серед мирного населення — бажано, щоб не було жодного. Але у війні це точно спрогнозувати неможливо.

Можна припустити, що вони хочуть змінити тактику. Умовно кажучи, ці 100 ракет, плюс-мінус, вони можуть — з урахуванням атак на Рівне, Київ — розподілити на весь місяць. Тобто по 3–4 на день, а якщо враховувати ще північнокорейські КN-23, то це може бути 5–6 ракет. Вони можуть обирати якийсь об’єкт, якесь місто, оскільки намагаються атакувати саме цивільне населення.

Рівне, Київ або будь-яке інше місто. І туди також можуть спрямовувати кілька сотень “Шахедів” і 3–5 ракет. Такі обстріли вони можуть проводити практично щоночі. Ми вже, на жаль, звикли до щоденних тривог, до нічних нальотів “Шахедів”. А тепер ці нальоти можуть підкріплюватися ще й ракетами — нехай і в невеликій кількості.

Яку тактику вони оберуть? Можна припустити різні варіанти: раз на три дні — по 10 ракет. Найімовірніше, вони скоротять інтервали між ударами шляхом зменшення кількості ракет у кожній атаці.

СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Україна давно вимагає миру з позиції сили — час діяти

— РФ продовжує тероризувати Україну та її громадян. Ці атаки стають дедалі потужнішими, масштабнішими, кривавішими та з більш згубними наслідками — як для нашої країни, так і для суспільства, а загалом — і для всього регіону.

Путін націлений на весь вільний світ і здійснюватиме такі атаки не лише проти України, а й проти інших держав і народів — доти, доки його не буде зупинено.

Я вважаю, що Україна вже зробила дуже багато за ці роки, постійно надсилаючи сигнали нашим західним партнерам, наголошуючи: Путіна потрібно зупинити зараз, Росію треба зупинити в Україні, щоб вона не змогла просунутися далі й не почала диктувати свої умови у міжнародній політиці. Але, як ми бачимо, попри важливі й правильні заяви та кроки, цього, на мою думку, недостатньо.

Особливо зараз, коли після зміни політичної ситуації у Сполучених Штатах до влади прийшов новий президент. Дональд Трамп, імовірно, досі щиро вірить, що зможе домовитися з російським диктатором про припинення вогню і що Путін піде на якісь компроміси. Але, як ми бачимо навіть із тих раундів перемовин, які проходили у Стамбулі, нічого подібного не відбувається. Росія, навпаки, лише підтверджує те, що ми знали завжди: її прагнення знищити українську державність. Саме тому вона фактично пропонує підписати капітуляційні умови, висунуті Москвою.

На жаль, навіть після всіх цих атак ситуація у контексті США поки що не змінилася. Хоча там уже звучить чимало цілком тверезих і правильних голосів щодо Росії, її терору та необхідності якнайшвидшого запровадження обмежень.

Я вважаю, що нинішня ситуація може стати каталізатором для запровадження різних санкцій як з боку наших європейських партнерів, так і з боку США. Думаю, що найближчі дні й тижні покажуть, у якому напрямку все розвиватиметься.

На мою думку, вже можна робити певні прогнози: навряд чи варто очікувати припинення вогню — принаймні в літній період.

Не виключено, що Путін готується до ще ширшого наступу на полі бою, а також до посилення терористичних атак.

Читайте також: Бойові “комарі” набирають силу: як дрони України руйнують військові ілюзії РФ