Туреччина має амбіції геополітичного характеру і могла б зіграти свою роль у процесі досягнення миру в Україні. У неї є інструменти тиску на Росію, але наскільки вона готова їх застосувати, залежатиме, зокрема, від позиції Сполучених Штатів Америки. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив політолог Ігор Петренко.
“У Туреччини є інструменти впливу як на Україну, так і на Російську Федерацію. Потрібно розуміти, що Туреччина, з одного боку, певною мірою гарантує безпеку в Чорному морі, оскільки є гарантом конвенції Монтре. І, в принципі, те, що вона закрила прохід через Босфор і Дарданелли для російських військових кораблів, сприяло зниженню боєздатності Російської Федерації в Чорному морі”, — сказав політолог.
З іншого боку, Туреччина, за його словами, допомагає обходити санкції Російської Федерації. І тут теж є певний важіль тиску на країну-агресора.
“Туреччина допомагає Україні поставками озброєнь. Згадаймо ті ж безпілотники Bayraktar. Також Туреччина займає дуже чітку позицію щодо Криму і не зацікавлена точно в тому, щоби визнавати півострів російським. Тому, загалом, так, в Анкари є інструменти. Але наскільки Туреччина готова їх застосувати, напевно, теж залежатиме все ж таки від позиції Сполучених Штатів Америки”, — вважає Петренко.
Туреччина має свої амбіції геополітичного характеру, безумовно. І як мінімум вона серйозний регіональний гравець, а як максимум — один із полюсів багатополюсного світу, який зараз формується, доповнив політолог.
“Але все ж таки поки що ми бачимо, що і наші європейські партнери, і Туреччина діють дуже обережно і все ж таки з оглядкою на Сполучені Штати Америки і на Трампа. І, відповідно, на його дії. Але теоретично Туреччина може спробувати зіграти свою більш рішучу роль у цьому питанні”, — сказав Петренко.
Поки ж усе більше зводиться до спроб посадити за стіл переговорів Україну і Росію.
“Ми бачимо певні заклики з боку лідера Туреччини Ердогана безпосередньо, з боку Трампа теж. Але не бачимо конструкцію або якихось системи координат чи екшн-плану, за яким можемо тут якось діяти. Тобто поки що це спроба посадити делегації за стіл переговорів. І це, напевно, завдання мінімум, яке може реалізувати Туреччина. А ось подальша реалізація цього процесу і виходи на якісь домовленості — інша історія” , — акцентував Петренко.
Він зауважив, що позиції України і Росії діаметрально протилежні. І щоб їх було можливо якось звести, потрібні важелі тиску і конкретний тиск на Російську Федерацію.
“Україна чітко заявила, що готова зробити все, що хоче Трамп, окрім певних “червоних ліній”, у чому нас підтримують європейські партнери, для того, щоб досягти і перемир’я, і говорити про широке політичне врегулювання. А Російська Федерація і Путін нічого подібного не показують. Тому чинити тиск на РФ, знову ж таки, санкціями, знову ж таки, великими поставками озброєнь для України було б логічним кроком. Але поки що ми його не бачимо”, — резюмував політолог.
Читайте також: Відмова Путіна від переговорів — сигнал партнерам Києва ввести санкції проти РФ: головне із зустрічі Зеленського та Ердогана (ВІДЕО)
Нагадаємо, 15 травня в Анкарі президент України Володимир Зеленський провів зустріч із лідером Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом тет-а-тет, а також у розширеному форматі.














