“Тактика тарганів” і 60 тисяч військових біля кордону: що готує Росія на Сумському та Харківському напрямках

Росія активізувала наступальні дії на Сумському та Харківському напрямках. Про це нещодавно заявив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в інтерв’ю виданню LB.ua. Утім, як зазначають у Генштабі ЗСУ, це не є приводом для паніки.

Українські військові підкреслюють, що спроби наступу з боку Росії та удари по українській території не є чимось новим: щоденні штурми та ракетні атаки — лише продовження загарбницької стратегії РФ.

Плацдарми, фланги і логістика: де зараз розгортається ключова боротьба

Росія зосередила понад 67 тисяч військовослужбовців на Курському напрямку, однак дії українських Сил оборони не дозволили противнику реалізувати запланований наступ на Сумську область. Про це заявив Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з журналістами 9 квітня.

“На сьогодні понад 67 тисяч військових РФ перебувають на Курському напрямку. Вони завершували це переміщення для наступу на Сумський напрямок. Потрібно було трохи змінити їхні плани. Відповідно, були кроки в Курській області, де вона межує з Бєлгородським напрямком. Відповідні кроки були зроблені нашими воїнами, що розтягнуло росіян і не дало сформувати наступальний “кулак” у тому вигляді, на який вони розраховували”, — зазначив глава держави.

За словами президента, дії української сторони на Бєлгородському напрямку були виправданими, адже дозволили послабити потенційний удар одразу за двома напрямками.

“Сьогодні це відбувається. Там дуже багато спроб, щоденних. Вони зазнають втрат”, — додав він.

Зеленський також нагадав, що найбільш відчутні успіхи російська армія мала в листопаді 2024 року, однак згодом ситуація змінилася — інтенсивність наступів знизилася, а втрати у РФ значно зросли.

“Ми вважаємо, що це момент, коли все запрацювало в повному обсязі. І Курськ, і все запрацювало краще з нашого боку. При всіх складнощах”, — підсумував президент.

Олександр Сирський, своєю чергою, заявив, що наступ російської армії на Харківську та Сумську області “фактично вже розпочався”.

“Тому що вже кілька днів, майже тиждень, ми спостерігаємо майже подвоєння кількості наступальних дій противника на всіх основних напрямках. Попри всі перемовини, ми спостерігаємо лише зростання інтенсивності наступальних дій”, — зазначив Сирський.

Водночас у Генеральному штабі ЗСУ підкреслюють: мова йде не про різку ескалацію, а про констатацію вже наявних процесів. Речник Генштабу, майор Дмитро Лиховій, у Facebook наголошує на необхідності зберігати спокій і тверезо оцінювати ситуацію.

“В інтерв’ю генерала Сирського бачимо констатацію: кардинально ситуація не змінилася… Майже тиждень (до інтерв’ю, яке відбулося минулого тижня) ми спостерігаємо подвоєння кількості наступальних дій противника на всіх основних напрямках”, — написав Лиховій.

За словами представника Генштабу, посилення тиску на Харківському та Курському напрямках фіксувалося вже останніми тижнями, особливо у прикордонних районах Сумщини. Це частина наступальних дій, які Росія почала ще у травні 2024 року.

“Збройні сили України продовжують вести оборонну операцію, а на деяких ділянках (зокрема, на кордоні з Бєлгородською областю РФ, і не лише на кордоні) — вдаються до заходів активної оборони та мають успіх”, — зазначив Лиховій.

На територію України постійно намагаються проникнути диверсійні групи противника. 29 березня в командуванні Десантно-штурмових військ ЗСУ повідомили, що в Курській області взяли в полон п’ятьох російських солдатів. Полонені розповіли, що командири їхніх підрозділів катують підлеглих і навіть розстрілюють за відмову брати участь у “м’ясних штурмах”.

У нещодавньому контрнаступі в Курській області Росія пустила в дію свої елітні сили: підрозділи десантно-штурмових військ, морську піхоту, окремі дивізії, повідомили в Офісі Президента України.

“Певні події стали серйозним моральним ударом по російській військовій машині. Ми тоді свідомо перетнули умовну “червону лінію” — і зробили це, зокрема, щоб продемонструвати власну здатність проводити наступальні операції — навіть тоді, коли наші партнери вважали це малореалістичним. І, до речі, ми провели її досить вдало. Якщо не помиляюся, партнери прогнозували, що ми зможемо утримувати плацдарм усього місяць. Насправді ж ми тримали його сім. Це була важлива демонстрація наших можливостей”, — заявив заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса.

Військові плани Росії в огляді експертів

Навіщо Росія накопичує десятки тисяч військових біля кордону з Сумською областю? Чому Україна активізувала дії на Білгородському напрямку? Як Україна використовує активну оборону, щоб збивати темп наступу РФ? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу REEДОМ відповіли:

• Сергій Грабський, військовий експерт;
• Денис Попович, військовий оглядач;
• Павло Лакійчук, військовий експерт, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.);
• Сергій Братчук, спікер Української добровольчої армії.

СЕРГІЙ ГРАБСЬКИЙ: Росія застосовує “тарганячу тактику” біля кордонів України

— Я не відкрию великої таємниці, що на всьому протязі кордону, де не ведуться активні бойові дії, ми маємо спроби проникнення на нашу територію розвідувальних або диверсійних груп. Так було завжди, починаючи з 2014 року — з різним ступенем інтенсивності. Противник використовував будь-які можливості для того, щоб, як ми кажемо, інфільтруватися на нашу територію з метою проведення терористичних актів, диверсій, атак проти представників влади й військових. Тому ця тактика не є новою.

Але ми спостерігаємо зміну акценту в цій тактиці.

Йдеться не просто про заходи й виходи диверсійних груп на нашу територію в Чернігівській, Сумській, Харківській областях, а й про спроби накопичення цих груп. І тут ми бачимо ту саму тактику, яку противник застосовує на інших ділянках, в інших напрямках — невеликими підрозділами, малими групами, а то й поодинокими військовослужбовцями пробиратися до якоїсь локації на території України. Або до певної точки, заданої російським командуванням, зосереджуватися там і вже посиленою групою намагатися атакувати наші позиції за сигналом з російського командування.

Тобто це приблизно та ж сама тактика, яку ми називаємо “тарганячою тактикою”, коли противник накопичується якомога ближче до наших позицій, а потім стрімким ривком намагається атакувати, маючи на цій ділянці чисельну перевагу. Тут вона реалізується в дещо іншому масштабі: щільність бойових порядків нижча, і, звісно, артилерійська й мінометна підтримка не така потужна, як на лінії фронту. Що, власне, й призводить до тих колосальних втрат, які несуть російські окупанти на цих ділянках.

Але вони з наполегливістю, гідною кращого застосування, продовжують лізти вперед, виконуючи волю свого командування.

Звісно, противник намагається чинити тиск на якомога ширших ділянках лінії фронту, аби не допустити перекидання наших резервів на найбільш гарячі напрямки — такі як Донецький, Лиманський або Куп’янський.

Таким чином, вони діють у абсолютно передбачуваній манері, яка завжди була характерною для російської армії: створювати напруження на широкому фронті, імітувати активні дії, не маючи можливостей для їх повноцінного проведення.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Росія намагається укріпити плацдарми біля Осколу, щоб оточити Куп’янськ

— Коли ми говоримо про Харківську область, маємо на увазі Куп’янський напрямок, де противник намагається розширити й укріпити свої плацдарми на західному березі річки Оскіл для того, щоб надалі просуватися в бік Куп’янська, спробувати його оточити та витіснити звідти наші війська. Куп’янськ для військ РФ має велике значення в контексті подальших наступальних дій на Донецьку область. І безпосередньо на території самої Донецької області також. Але це вже далекосяжні плани.

Те, що сказав Олександр Сирський, загалом не є таємницею і не повинно нею бути. Противник і раніше проявляв активність у Сумській області — ми про це чули відразу після того, як були змушені залишити частину територій у Курській області. Противник і раніше намагався наступати на Куп’янському напрямку.

Олександр Сирський у своєму інтерв’ю зазначив, що до завдань противника входить створення буферних зон у Сумській і Харківській областях. Також він згадав у цьому контексті Чернігівську область. Він говорив про захоплення — повне захоплення Донецької та Луганської областей, а також про наступ із метою подальших захоплень Херсонської й Запорізької областей.

Тож, загалом, мова йде не про якусь особливу таємницю.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Боротьба з ДРГ потребує ресурсів і створює загрозу мирним жителям

— Сили оборони України продовжують виконувати те саме завдання, яке перед ними ставили ще вісім місяців тому — перед початком Курської операції. Це сковування резервів противника та недопущення їх перекидання на інші напрямки, де вони вже тоді були потрібні й зараз залишаються вкрай необхідними Путіну: на Покровський, Торецький, Лиманський напрямки.

Завдання противника залишається незмінним: не просто вибити нас із плацдарму, а вдарити по наших лініях комунікацій і логістиці, оскільки лише це може призвести до його ліквідації. Конфігурація плацдарму наразі значно покращилась: він став меншим за фронтом і глибиною, усі наші тили й логістика перебувають на нашій території. Вогнева підтримка здійснюється з території України, що дає суттєву перевагу.

Як росіяни намагаються вплинути на нашу логістику? Вони заходять із флангів, прагнучи її перерізати, і спрямовують диверсійно-розвідувальні групи з тією ж метою. На жаль, боротьба з ДРГ потребує значних, непропорційно великих сил, що дійсно відвертає ресурси й створює загрозу для мирного населення в прикордонних районах.

Що стосується Бєлгородщини — тут також спостерігається схожість із Курською операцією. Наша розвідка отримала інформацію, що противник накопичує сили в цьому регіоні. Потрібно було діяти на випередження. Хоч завдання Бєлгородської операції відрізняються, окремі елементи схожості все ж присутні.

Що стосується диверсійно-розвідувальних груп — тут нічого нового.

Потрібно розуміти: і на Сумщині, і на Харківщині, і на Чернігівщині у нас немає повноцінної лінії державного кордону — це фактично лінія фронту. Прикордонники виконують функцію сил прикриття, за ними йде перша лінія оборони. Причому доволі “ріденька”, особливо на менш активних ділянках.

Диверсійно-розвідувальні групи противника регулярно спрямовуються з метою дестабілізації ситуації на прикордонних напрямках. Я пам’ятаю, у 2023–2024 роках на Сумщині, меншою мірою — на Чернігівщині, активно діяли російські ДРГ — і продовжують діяти в смузі до 30 кілометрів. Це їхня тактика — дестабілізувати ситуацію в тилу.

А на тих напрямках, де наші війська ведуть контрнаступальні дії, їхня головна мета — порушити нашу логістику, зруйнувати комунікації, щоб ускладнити забезпечення передових підрозділів, максимально їх послабити і завдати поразки.

ІВАН СТУПАК: Бєлгородська операція — не прорив, а спосіб розвантажити фронт

— Завдання ЗСУ в Бєлгородській області — єдине і дуже важливе — відтягнути увагу РФ від Сумської області. Тобто Курськ, Суми — бойові дії ведуться саме там, і зараз здійснюється серйозний тиск на нашу територію. Орієнтовно Російська Федерація зайшла вглиб Сумської області на 6–7 кілометрів, і, найімовірніше, саме тому було ухвалено рішення розпочати маневр що відвертає увагу у Бєлгородській області — буквально за 11 кілометрів від району Курської операції — щоб відтягнути увагу російських військ.

Буквально кілька днів тому надійшли повідомлення про те, що окремі підрозділи, зокрема 155-та бригада морської піхоти та інші, частково перекидаються з Курської області до Бєлгородської, щоб зупинити просування українських військ.

Моє переконання таке: не йдеться про те, що увагу Росії відвернули, всі побігли в Бєлгородську область, а ми знову зайшли в Курську. Я припускаю, що це виключно з метою розвантажити цей напрямок.

Ми бачимо за картою проєкту DeepState, як “сіра зона” збільшилася на кілька десятків квадратних кілометрів території України — можливо, на 30–40 км² у Сумській області. А це означає, що там присутні регулярні збройні сили Російської Федерації, і їх потрібно якимось чином відтягнути. Тобто все завдання — це саме відволікання.

Це не є державною таємницею, не є великим секретом — усе це читається, і читається російським командуванням. За різними оцінками, саме на цій ділянці — Суджа й Суми — зосереджено близько 60 тисяч осіб особового складу російської армії.

Для порівняння: у лютому 2022 року, щоб захопити місто Київ, з Білорусі заходили орієнтовно 40 тисяч російських військових. Тобто тоді було 40 тисяч, а зараз — 60 тисяч.

Російська армія не припиняла свого наступу з жовтня 2023 року. З жовтня вона перебуває в режимі наступу і не зупинялася. Так, десь буксує, але загалом по тисячокілометровому фронту наступ триває.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Завдання Бєлгородської операції — стримувати війська РФ від вторгнення до Сумської та Харківської областей

— Результати Курської операції очевидні — саме це стримує ворога. Тому що ситуація надзвичайно складна, бої важкі — це не прогулянка, як може здатися з якихось відео. Але в будь-якому разі наші підрозділи сьогодні виконують поставлені завдання.

У нас немає завищених очікувань від Бєлгородської операції. На мою думку, це продовження курської історії, з одного боку, а з іншого — щось нове. Але завдання схожі — як у Курська, так і в Бєлгорода. Це — стримування ворога, сковування ворожих підрозділів, аби не дати йому можливості заходити на територію Сумської та Харківської областей.

Тобто йдеться про створення тієї самої “сірої зони”. Причому не за бажанням Путіна на українській території, а вже за нашими правилами — на території Російської Федерації. Тут іде боротьба на випередження.

Читайте також: Вбивати за ідею: як Кремль готує дітей і дорослих в окупації до війни та смерті