Війна як норма: чому Росія не готова до миру без ультиматумів і чим може обернутися угода з Вашингтоном — прогнози

Російська армія продовжує інтенсивні удари по мирних містах України. На початку квітня кілька українських міст здригалися від атак з боку РФ — агресор бив ракетами та безпілотниками. У результаті — десятки поранених і загиблих українців.

Експерти вважають, що удари по мирних містах, зокрема Кривому Рогу, свідчать про небажання Росії домовлятися про припинення вогню. Натомість Москва, на їхню думку, прагне використати можливе перемир’я для посилення атак.

Від Кривого Рогу до Вашингтона: як Росія перетворює діалог на інструмент війни

Увечері 3 квітня Харків атакували шість дронів-камікадзе. Один із них влучив у двоповерховий житловий будинок, унаслідок чого загинули п’ятеро людей, ще 35 дістали поранення.

Зруйновані будинки, магазини, згоріли автомобілі. Постраждалі розповідають про трагічні втрати — сім’я з дитиною загинула в одній із квартир, десятки людей залишилися без житла.

4 квітня РФ завдала ракетного удару по Кривому Рогу касетною ракетою “Іскандер”. В епіцентрі опинився житловий район із дитячим майданчиком. Загинули 19 людей, з них 9 — діти. Постраждали понад 70 осіб, 38 залишаються в лікарнях. Елементи ракети пробили машини й стіни будинків.

У ніч на 6 квітня по Україні завдано комбінованого удару: випущено 23 ракети різних типів і 109 дронів. У Києві зруйновано будівлю, де розміщувалися редакції FREEДОМ, “Дом” та інших телеканалів. Пошкоджено студії й серверні, мовлення продовжується з резервного майданчика. Постраждали троє людей.

Посол США Бріджит Брінк відреагувала на ракетний обстріл України 6 квітня. Відповідну публікацію вона зробила у соцмережі Х.

Брінк опублікувала карту повітряної тривоги в Україні й написала:

“Станом на 6:30 ранку Київ та інша частина України залишаються під обстрілом балістичними та крилатими ракетами з боку Росії. Гучні вибухи в столиці та повідомлення про атаки в кількох містах”.

Показово, що дипломатка зазначила — ракети випустила саме Росія. Раніше, коли РФ атакувала Кривий Ріг, Брінк заявила, що її жахає удар по місту, але не згадала в повідомленні країну-агресора.

За словами президента Володимира Зеленського, за минулий тиждень проти українських міст і сіл, проти людей РФ випустила понад 1460 керованих авіабомб, майже 670 ударних дронів і понад 30 ракет різних типів.

“Кожен удар — по наших людях, дітях. Вони воюють проти дітей, які граються на дитячих майданчиках. Мої співчуття всім рідним і близьким загиблих. Дякую всім нашим службам, хто допомагає і рятує українців. Такі атаки — це відповідь Путіна на всі міжнародні дипломатичні зусилля. Кожен із партнерів побачив — Америка, вся Європа, весь світ, — що Росія збирається й далі воювати та вбивати”, — зазначив Зеленський.

Політолог Дмитро Левусь звернув увагу, що удари по Україні збіглися з візитом до США російського перемовника Кирила Дмитрієва.

“Варто відзначити, що удар по Кривому Рогу стався на тлі візиту перемовника Путіна Дмитрієва до Вашингтона, з якого навіть спеціально зняли санкції, щоби він міг приїхати до Сполучених Штатів. Насправді цю ж розмову цілком успішно можна було провести в Саудівській Аравії. Тому зараз Путін перебуває у виграшній позиції, адже з ним знову почали говорити після тривалого періоду ігнорування з боку західних лідерів”, — зазначив експерт.

Україна закликає світову спільноту не ігнорувати ці злочини. Президент Зеленський знову наголосив на важливості додаткових санкцій і постачання систем ППО, підкресливши досягнуті домовленості зі США про нові батареї Patriot.

Атаки Росії на українські міста: тло для дипломатії чи стратегія тиску?

Чому на тлі переговорів Москва посилює удари по українських містах? Який сигнал посилає Кремль, атакуючи Кривий Ріг під час візиту парламентера до США? Чи можна говорити про чесний діалог, якщо одна зі сторін системно застосовує терор? Чому США обирають “м’яку стратегію” тиску, попри ескалацію? До чого може призвести модель “перемир’я без перемоги” — і хто за неї заплатить? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Олеся Яхно, політологиня;
• Ігар Тишкевич, політичний аналітик;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: У Росії є екзистенціальна потреба вести війну

— Сполучені Штати пропонують переговорну стратегію, що передбачає м’яку риторику щодо Росії. Робиться все, щоб не допустити появи в медіа будь-яких різких або образливих висловлювань. Хоча очевидно, що Росія систематично порушує будь-які домовленості про перемир’я або припинення вогню. Ба більше, вона демонстративно ігнорує заяви американської сторони, що викликає в неї лише насмішку. Росія розуміє, що за цим не стоїть жодної реальної стратегії, і ставиться до таких кроків зневажливо.

Проте США наполегливо продовжують діяти в обраній логіці. І в них, безумовно, є на це право — вони прагнуть вибудувати продуману стратегію на тлі важкої глобальної кризи.

Що стосується України — вона повністю синхронізована зі США. Так, війна триває вже три роки, і це важко. Так, війна виснажує глобальні ресурси і викликає кризи. Україна приймає аргументи США і готова слідувати їхній стратегії: підтримувати повне припинення вогню, не завдавати ударів по критичній інфраструктурі, узгоджувати списки об’єктів. Усі ці дії Україна реалізує в дусі партнерства.

Російська Федерація залишається передбачуваною. Неодноразово виникала ілюзія, що Москва може змінитися. Так, у 2016 році в ту саму пастку потрапили адміністрації Обами, Меркель і Саркозі, вважаючи, що можна домовитися, а Росія дотримуватиметься домовленостей. Тоді і зараз — одні й ті самі ілюзії.

Насправді в Росії є екзистенціальна потреба вести війну. Це країна, в якій війна — спосіб існування. За своїм устроєм Росія нагадує Північну Корею: військовий табір, у якому все підпорядковано ідеї конфлікту. Росія не здатна існувати без війни. Але на відміну від КНДР, у Москви більш масштабне уявлення про глобальну роль і свою місію.

Росія визнає тільки силу. Будь-які пропозиції без підкріплення силою вона сприймає як слабкість. Поки немає страху — вона обіцятиме все: доступ до Арктики, нафту, компенсації за заморожені активи. Але все це — брехня. Насправді Кремль щиро ненавидить США і прагне руйнувати їхню репутацію.

Росії потрібні три речі:

• Занулення чужих репутацій, особливо США. Це робиться не шляхом переваги, а шляхом нахабства й агресії.
• Час. Час — найважливіший ресурс, що дає змогу провести мілітаризацію і посилити внутрішній контроль.
• Військовий ресурс. Росія активно шукає джерела живої сили в злиденних регіонах. Там легко мобілізувати людей, пообіцявши їм гроші, статус, можливість грабежу і навіть “героїзацію”.

Проблема в тому, що в Росії не вистачає високотехнологічного обладнання, і для ведення війни їм потрібні гроші і час на перебудову економіки. Тому російська переговорна позиція завжди матиме однаковий вигляд: імітація готовності до діалогу, обіцянки міфічних економічних спільних проєктів (на кшталт Арктики), домагання на зняття санкцій. Усе це робиться для одного — продовження війни.

Будь-які переговори з Росією на основі домовленостей — це ілюзія. Єдина мова, яку сприймає Кремль — мова сили. Тільки інструменти примусу, санкційний тиск, реальні погрози і страх можуть змусити Москву змінити поведінку.

Будемо сподіватися, що США це розуміють. Особливо на тлі того, як Путін і його оточення маніпулюють репутацією самого Дональда Трампа. І що у Вашингтоні все-таки вироблять чітку стратегію переговорів, засновану не на поступках, а на примусі.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Якщо Росія використовує силу, відповіддю теж має бути сила

— На тлі розмов про активізацію переговорного процесу — який справді триває на різних майданчиках і в різних форматах: між Україною та Європою, усередині ЄС, між Україною та США, а також США та Росією — одночасно різко посилюються військові дії, особливо повітряні удари.

У той час як Росія заявляє, що дотримується “енергетичного перемир’я”, наростає кількість атак по інших об’єктах інфраструктури, включно з цивільними. Нещодавня жахлива атака по Кривому Рогу, що призвела до загибелі великої кількості людей, зокрема дітей, наочно демонструє це. Замість того щоб озвучити реалістичну позицію на переговорах, як неодноразово наголошували представники США, зокрема держсекретар Марко Рубіо, Росія використовує винятково шантаж і демонстрацію сили, не пропонуючи жодного компромісного підходу. І це вже давно викликає стурбованість у тих, хто бере участь у переговорному процесі.

Якщо Росія використовує силу, то і відповідні дії, які можуть змусити її перейти до реального діалогу, теж повинні бути засновані на силі і тиску. Уже напрацьовано підхід, у рамках якого Україна і Європа розробляють формат коаліційної безпеки в повітрі, на морі та на суші.

Однак його можна буде застосувати тільки після встановлення тимчасового перемир’я. Для того щоб це перемир’я було стійким, зараз опрацьовують механізми та інфраструктуру за участю ЄС, України та інших регіональних партнерів, наприклад Туреччини в Чорноморському регіоні.

Росія просуває ідеї тимчасового управління на території України під егідою виборів — це спроба перемикнути фокус із зовнішньої агресії на внутрішню українську ситуацію. Це фейкова пропозиція, за якою ховається стара тактика: перекласти відповідальність на Україну і домогтися політичних поступок, замість припинення бойових дій.

Перемир’я має бути всеосяжним. Перемир’я в небі — це припинення всіх ударів, без винятків. Жодних окремих списків об’єктів, як пропонує Росія, бути не повинно. Це не працює. Необхідна чітка, покрокова реалізація домовленостей з гарантіями безпеки, яка почнеться з неба, потім моря і вже потім — наземних операцій.

Росія використовує повітряні удари як інструмент шантажу і нав’язування територіальних поступок. Тому принципово важливо не дозволити Москві перевести діалог із військової площини в політичну до припинення вогню. Перемир’я — це зупинка бойових дій, а не простір для маніпуляцій.

ІГАР ТИШКЕВИЧ: США зацікавлені в заморожуванні війни, в якій не буде ні повного провалу України, ні очевидної поразки Росії

— Навіть варіант “заморозки” конфлікту буде зав’язаний на створенні картини перемоги — нехай і в мінімальному форматі. Замороження, по суті, стане лише паузою перед продовженням, тому що Росії необхідно буде повернутися до активних дій з образом переможця — як перед своїм населенням, так і в міжнародній політиці. Це стосується і претензій Кремля на роль геополітичного лідера.

Коли країна зазнає поразки у війні і не досягає заявлених цілей, постає питання щодо її статусу як зовнішньополітичного партнера — зокрема для країн Азії.

Якщо ж Кремль зможе продемонструвати свою ефективність, то й подальше просування своїх інтересів стане простішим. У будь-якому разі, Росії необхідна якась “картина перемоги” — саме над цим працює Путін.

Для США сьогодні ключова проблема — це перебудова світової системи: або вони зберігають свої позиції глобального домінування, або світ буде поділений як мінімум на три центри впливу. Ні Вашингтону, ні Пекіну невигідно, щоб Росія стала третім повноцінним геополітичним полюсом.

При цьому США, на жаль, розглядають можливість “угоди” з Росією. Це слово останнім часом стало використовуватися досить часто. І йдеться про спробу зіграти “російською картою” в рамках стримування зростання впливу Китаю.

Вашингтон планує стратегічне протистояння з КНР, і в цьому контексті йому потрібна певна — нехай обмежена — співпраця з Росією. Саме тому США зацікавлені в заморожуванні війни, в якій не буде ні повного провалу України, ні очевидної поразки Росії. Україна має зберегти суб’єктність, але й Росія не має виглядати такою, що програла — така парадоксальна позиція.

Щоб зрозуміти, як можуть розвиватися події, варто згадати історію перемир’їв часів антитерористичної операції. Ми знову можемо опинитися в ситуації нескінченних заяв про перемир’я — як зараз.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Трамп хоче, щоб бойові дії припинилися, але не каже, хто зазнає витрат

— Насправді жодних нових інструментів для завершення війни запропоновано не було. З літа 2023 року партнери України, включно з умовною групою “Рамштайн”, не виробили жодної ефективної і виразної стратегії. Триває та сама логіка, яку ми обговорюємо вже не перший місяць.

З нових елементів — Дональд Трамп почав використовувати “метод пряника”: він робить Росії вельми щедрі економічні та технологічні пропозиції, на які вона навіть не розраховувала.

Які саме плани у Росії — до кінця не знає ніхто. Однак пропозиції адміністрації Трампа багато експертів, зокрема й російські, розглядають як украй вигідні, тоді як потенційні економічні загрози — як вельми небезпечні в горизонті кількох років. Тому з великою часткою ймовірності можна припустити, що Росія ще буде “торгуватися” певний час, можливо, протягом кількох місяців. Але так чи інакше, якщо геополітична ситуація не зміниться, протягом року Москва буде змушена або мінімізувати, або припинити бойові дії.

Важливо розуміти: ні адміністрація Байдена, ні адміністрація Трампа ніколи не ставили завдання перемогти Російську Федерацію. За Байдена мета полягала в тому, щоб Україна не програла. Зараз завдання змінилося: це припинення самого воєнного конфлікту — але при цьому не говориться, чиїм коштом це буде досягнуто. Тобто, хто понесе витрати?

Наразі ситуація виглядає так, що адміністрацію Трампа цілком влаштує сценарій, за якого бойові дії будуть або зведені до мінімуму, або зупинені, але основну ціну за це заплатять Україна і Європа. Американців це, за фактом, влаштовує. І вплинути на цю позицію Україна, по суті, не може.

У логіці інтересів США та їхнього бізнесу — набагато вигідніше, щоб витрати мінімізації конфлікту понесли саме Україна і Євросоюз.

Читайте також: Торгівля замість війни: чому економічні компроміси з РФ небезпечні, пояснили експерти