Трамп вносить смуту у світову економіку, а у РФ багатіють силовики: інтерв’ю з економістом Тетяною Михайловою

Тетяна Михайлова — економіст. Народилася в Московській області 1973 року. Вищу освіту здобула в Московському інституті електронної техніки за спеціальністю інженер. У 1997 закінчила магістратуру в Російській економічній школі. На початку 2000-х рр. навчалася в США в Університеті штату Пенсільванія. Авторка безлічі робіт з економіки. Разом із сім’єю покинула Росію, є запрошеним доцентом у Пенсільванському держуніверситеті. 

Ведучий — Сакен Аймурзаєв.

Зовнішньополітичні та військові авантюри для економіки нічого доброго не несуть

— Тетяно, останнім часом, коли читаєш і слухаєш політичних аналітиків, спеціалістів з міжнародної політики, то бачиш, що вони розгублені та збентежені через те, що відбувається. Як ви читаєте новини останніх місяців?

— Я, як економіст, читаю новини з такою самою збентеженістю і розгубленістю. Для економіста теж немає нічого логічного в тому, що відбувається. 

У будь-яку епоху в країні, де ти живеш, відбувається щось нелогічне, незрозуміле і лячне. Я з 2014 року дивлюся на події зі здивуванням, тому що як економісту мені очевидно, що зовнішньополітичні та військові авантюри для економіки нічого доброго не несуть. 

Академічні дослідження російської економіки з 2014 року показують, що ми зійшли з траєкторії зростання і зайшли на траєкторію якусь дивну. Росія явно втрачає у ВВП, і це почалося ще до початку повномасштабної війни 2022 року. Уже тоді був курс на міжнародну ізоляцію і конфронтацію з усіма. Економісти ще до 2022 року бачили, чого це коштуватиме. 

— Як 3 роки повномасштабної війни змінили російську економіку? Які зміни стали незворотними? 

— Наразі економіка Росії живе на кейнсіанському стимулі, коли держава платить за військове замовлення великі гроші, видаючи субсидію на економіку, тому що військові підприємства отримують ці гроші, оплачують своїх працівників, і ці кошти потихеньку розтікаються по економіці, навіть цивільній її частині. В економіці є такий момент: коли ми даємо гроші багатим, то вони падають до бідних. Приблизно таке зараз відбувається в РФ через військовий сектор. 

Часові рамки для такого перегріву економіки через державне стимулювання вже добігають кінця. Кейнсіанські стимули короткострокові — рано чи пізно почнеться відкат. У 2024 році ми бачили невеликі ознаки стагнації: зростання військового виробництва і в інших галузях сповільнюється і, мабуть, буде зворотний рух.

Трамп повернувся в Білий дім і продовжив свою справу

— А якщо говорити про світову економіку, яку, вочевидь, теж стрясає через те, що відбувається, то які серйозні зміни відбулися? Які тенденції за останні 3 роки ви б виділили у світовій економіці? 

— Неповний бойкот Росії з боку країн Євросоюзу і США перебудовує міжнародну торгівлю, але крім цього відбуваються події, які зовсім не пов’язані з війною і РФ. У плані впливу на світову економіку, мені здається, Росія — це не головний фактор. Основний фактор — це політика США і з часів ось першого президентського терміну Дональда Трампа вже відбуваються деякі зміни в міжнародній торгівлі, наприклад, кінець глобалізації. Розвинені країни перестали знижувати тарифи та почали їх підвищувати. 

Попередній президент США Джо Байден не зняв практично жодних торгівельних обмежень, які були введені Трампом на першому терміні. Байден проводив м’якшу політику: були якісь винятки та постійно вживали якихось тимчасових заходів тимчасові для того, щоб забезпечити вільну торгівлю. Але фундаментально нічого не було скасовано, а Трамп повернувся в адміністрацію і продовжив свою справу. 

Тепер економісти всього світу шоковані та чекають, чим це закінчиться, адже поки що ми бачимо величезну невизначеність. Ми навіть не знаємо, що про це думати, бо на вербальні сигнали американської адміністрації покладатися не слід. Адміністрація Трампа любить робити трохи не те, що говорить.

— Як ви вважаєте, чи має президент США Дональд Трамп базове розуміння економічних процесів чи більше покладається на інтуїцію, як багато багатих людей?

— Те, що говорить Трамп, не можна приймати за чисту монету. Усі економісти розуміють, що універсальні тарифи, які він обіцяє накласти буквально на всіх торгових партнерів, не принесуть жодної користі економіці США. Тому економісти, прийнявши ці слова за чисту монету, намагаються пояснити їх тим, що може, Трамп чогось не розуміє. 

Мені здається, що дуже велика частка цих заяв американського президента — це не програмні заяви та не частина майбутньої політики. Швидше, це якась частина переговорного процесу, до якого Трамп звик за все своє життя, оскільки він бізнесмен. Його стиль вести переговори такий: ти спочатку озвучуєш деякі приголомшливі думки, робиш заяви, а потім, попросивши багато, ти починаєш трохи поступатися. У результаті, можна отримати більшість із того, що хотів. Зараз потрібно подивитися і почекати, що буде через кілька місяців. 

Такий стиль Трампа вносить у все непотрібну невизначеність. Уже є чутки про те, що великі підприємства на певний час згортають свої великі інвестиційні проєкти, щоб просто подивитися, чим це все закінчиться.

— Судячи з усього, багаті країни стануть багатшими, а бідні країни — біднішими?  

— Почнімо з того, що на думку Трампа, основний геополітичний противник США — це Китай. І в перші дні після інавгурації американський президент заявив, що тариф із Китаєм буде 10%. Міжнародна торгівля трохи нагадує мені воду: шляхом найменшого опору вода просочується, згідно із законом гравітації через дірки в землю. Те ж саме з торгівлею. США — це величезний і привабливий ринок. Торгівля буквально будь-якими товарами просочиться в США, якщо не з Китаю безпосередньо, то через інші країни. 

В’єтнам дуже виграв від цього китайсько-американського протистояння, тому що там тепер вигідно розміщувати виробництво. Взагалі вся Південно-Східна Азія від цього суперництва між Вашингтоном і Пекіном виграє. Держави стають альтернативними постачальниками дешевої продукції, яка в принципі потрібна як споживачам, так і виробникам всередині США. 

Міжнародна торгівля в сучасному світі — це не кінцеві товари, а переважно компоненти та проміжні товари. І це перетікання торгівельних партнерів з однієї країни в іншу насправді сприяє деякій рівності та поліпшенню економічних умов. 

Москва завжди у виграші

— У Росії зараз військова економіка або економіка воєнного часу? Все підпорядковано війні? 

— Зараз це навіть близько не схоже на те, щоб було в Радянському Союзі за часів Другої світової війни. У Росії зберігається ринкова економіка, там величезний приватний сектор, який більший за військовий. 

Не думаю, що після завершення війни в Росії потрібно буде перебудовувати економіку. Справа тільки в тому, що зміниться бюджетна ситуація і пріоритети саме державних вливань. Ринкова економіка – це не мобілізаційна економіка, де всі від усіх залежать. Військова промисловість — це досить вузький сектор, порівняно з іншими сегментами економіки. Навіть якщо в нього закінчаться державні вливання, то, безумовно, буде певний спад. 

Росія, звісно, не лідер світових високих технологій і мала доволі диверсифікований експорт до 2014 року. Після початку військової інтервенції в Україну, природно, кооперація із західними країнами та партнерські відносини зменшуються, запроваджувалися санкції.  

Зараз навіть якщо буде підписано перемир’я і величезне субсидування військового сектору Росії зупиниться, загальна атмосфера недовіри в міжнародному партнерстві різко не зміниться, особливо, що стосується Європи. Ми бачимо симпатії Трампа до РФ, які можуть зіграти якусь часткову роль у взаємовідносинах зі США, але Європа, вочевидь, щодо інвестицій у Росії не буде вже так оптимістично налаштована, як до 2014 року.

Ми бачимо, що інвестиції багатьох закордонних інвесторів у Росії були експропрійовані на початку повномасштабної війни через політичні незгоди, і назад довіра просто так не повернеться. Ситуація, де тебе можуть експропріювати в будь-який момент, свіжа в пам’яті інвесторів — це буде їх зупиняти від грошових вкладень. 

Я б очікувала, що експорт стане простішим і ближчим до ресурсів. Росія стане більшою мірою ресурсною економікою, навіть якщо умовно оптимістичний сценарій реалізується, у що я насправді не дуже вірю.

— Як зараз живуть росіяни? Хто біднішає? Чи стає багатшим державний сектор, військові, силовики? 

— Державне стимулювання військового виробництва призвело до дефіциту робочих рук в інших видах промисловості та у всій обробній промисловості. Перший фактор: військову промисловість потрібно було розганяти й вона різко підвищила попит на людей. Це призвело до зростання зарплат і промисловість як локомотив потягнула всі інші зарплати. Зараз ми бачимо за 3 роки різке зростання частки праці у ВВП, умовно, зарплати людей зростали швидше, ніж ВВП загалом. Але, звісно, якщо подивитися на це в довшій перспективі, виявиться, що насправді ми РФ повернулася на рівень 2018 року. Насправді немає різкого зростання. 

Є ще держслужбовці, які фінансуються з бюджету. Путін намагається зробити все, щоб силовики залишалися лояльними й тому вони живуть добре. Але на комусь бюджет треба економити, тому в медицині та освіті федеральні витрати були урізані. Регіональні бюджети, які фінансують регіональну освіту та охорону здоров’я, теж залежать частково від податку на прибуток. Наприклад, якщо є підприємство, яке отримує високий прибуток, то це добре. А якщо у такого підприємства немає — це погано. Зарплати бюджетників стагнують і трохи відстають від загальної тенденції. Те ж саме з пенсіями на тлі інфляції. Як завжди, силовики у виграші. 

— Що в Росії з податковою політикою? Уряд збільшує, але не критично, податковий тягар? 

— Свого часу результат роботи прем’єр-міністра Михайла Мішустіна в податковому відомстві полягав у тому, що він упорядкував бази даних та електронний облік. Облік податків і стягнення їх з населення стали більш успішними – стало менше можливостей не платити податки. Такий стиль закручування гайок зберігається за допомогою ІТ-систем. Точно так само в системі призову, тепер у РФ призовників обліковують у федеральній базі. 

Електронна диктатура в Росії буде поширюватися все на більш широкі верстви. 

— У Росії є дотаційні регіони, а є традиційно заможні. Як війна змінює ось цю географію добробуту в Росії?

— Насправді, війна не сильно змінює. На заможність регіонів у Росії впливають два фактори: природні ресурси та великі агломерації, тобто Москва, Петербург і деякі великі міста. Вони успішно розвиваються через свою крупність, гарне географічне розташування, відтягуючи на себе ресурси внутрішньої економіки. 

Останні 3 роки деякі регіони, в яких розташовані колишні радянські виробництва з військового сектора, отримали трохи більше грошей, ніж зазвичай. Наприклад, застійна Курганська область — бідна порівняно з сусідами, маленька і не дуже населена. Військовий завод, який там розташований, трохи підтримав місцеву економіку. Принаймні, доходи людей. 

Але найбільші доходи отримує Москва, тому що це не просто столиця, а ще й величезний ринок, промисловий центр. Багато виробництв, які виграли від війни, знаходяться в Москві. 

Те невелике зростання, яке відбулося, наприклад, у Курганській області, буде тимчасовим. Коли закінчиться бюджетний стимул, може статися відкат. Москва ж просто продовжить бути агломерацією, як і раніше, нічого суттєвого для неї в бюджетному стимулі. Тобто великі агломерації будуть стійкі, а місцеві економіки, які залежать від одного чи двох джерел будуть у зоні ризику. 

Попередні випуски проєкту “Люди доброї волі”:

• Найкраща гарантія безпеки для України — ядерна зброя: інтерв’ю з російським дипломатом Андрієм Козирєвим
• Якщо Росія не розвалиться — війна повернеться: інтерв’ю з кримськотатарським командиром Наріманом Біляловим
• Проказа путінізму роз’їдає Європу: інтерв’ю з режисером Владиславом Троїцьким
• Тривалий час Захід помилково приймав Росію за адекватного партнера: інтерв’ю з ученим Кейром Джайлзом
• Страх, імперські амбіції та квартирне питання штовхнули багатьох російських журналістів у бік путінського фашизму: інтерв’ю з Ігорем Яковенком