Правда про Голодомор — в об’єктиві австрійського інженера: документальний фільм “Сімейний альбом” представили в Україні (ВІДЕО)

Британська фотохудожниця Самара Пірс знайшла на горищі стару камеру, і з’ясувала, що цей фотоапарат бачив Харків на початку 1930-х років минулого століття і став одним із найцінніших експонатів в історії Голодомору-геноциду. Історія Самари та її прадіда Олександра — власника камери — лягла в основу документального фільму “Сімейний альбом”. На прем’єрі кінострічки в Києві побувала знімальна група телеканалу FREEДОМ.

“Мій дідусь прибирався на горищі, і в нього там стояла “Лейка” (Leica), яку він залишив на столі. Коли я запитала його про камеру, він сказав: “О, вона належала твоєму прадідові”. Візьми камеру і поговори зі своєю бабусею, вона розповість тобі історію твого прадіда”, — поділилася британська фотохудожниця Самара Пірс. 

12 років тому вона дізналася, що її прадід — австрійський інженер Олександр Вінербергер. Під час Першої світової війни солдатом армії Австро-Угорщини він потрапив у російський полон. І загалом провів на території Радянського Союзу 19 років. Працював на хімічних підприємствах. 

“Я пішла в будинок до бабусі, і вона розповідала мені дивовижну історію про те, як її батько жив у СРСР, і що він був свідком багатьох подій. І подарована мені камера була саме тією, на яку він багато фотографував”, — зазначила Пірс.

Яким чином камера, вироблена в Німеччині 1932-го, потрапила до рук Вінербергера, невідомо. Тоді він працював технічним директором на синтетичній фабриці в Харкові. У 1933-му він став свідком Голодомору. 

На свою “Лейку” Олександр зробив унікальні кадри — на них тіла загиблих на вулицях міста, голодні сироти та черги за молоком. Він зміг вивезти альбом за кордон імперії зла.

“Він був шокований тим, як тут поводяться з людьми. Не розумів, чому уряд настільки негативно ставиться до українців. Його головна мета полягала в гуманізмі і в тому, щоб світ зрозумів, що відбувається, і спробував зупинити це. Йому вдалося вивезти фотографії з країни дипломатичним шляхом”, — розповіла Самара Пірс.

Уперше знімки опублікували 1935-го. Чотирма роками пізніше Вінербергер видав книгу спогадів, два розділи якої присвятив штучному голоду в Україні. 

Сьогодні ж кадри, зроблені Александром у Харкові 1933-го, залишаються одними з небагатьох достовірних фотодоказів геноциду, вчиненого сталінським режимом щодо мільйонів українців. 

Історичні паралелі між геноцидними практиками росіян під час Голодомору 1932-1933 років та під час повномасштабного вторгнення в Україну у 2022-му, показані через особисту історію Олександра Вінербергера та його правнучки Самари Пірс — у фокусі документального фільму “Сімейний альбом”.

“Про Голодомор [на Заході] взагалі не так часто говорять. Я думаю, що громадськість тепер знає більше про Голодомор, тому що 2022 року наш уряд кваліфікував Голодомор як геноцид. Я думаю, [фільм] допоможе зрозуміти, що пропаганда про Україну є хибною, незважаючи на те, що Росія вже дуже довго дотримується цієї версії проти українців”, — акцентувала Пірс.

За словами режисерки фільму Марини Ткачук, світова прем’єра фільму відбулася на Варшавському міжнародному кінофестивалі. 

“Це дуже престижний фестиваль, і це велика честь для нашої команди. Ми також демонстрували фільм у Празі. У дні пам’яті жертв Голодомору наш фільм буде показано більш ніж у 10 країнах світу. Це не тільки європейські країни, а й досить екзотичні, як для нас, такі як Малайзія, Йорданія, Індонезія, Гана”, — розповіла Ткачук.

Фільм “Сімейний альбом” став одним із переможців мистецького конкурсу Державного підприємства “Мультимедійна платформа іномовлення України” (ДП “МПІУ”) на виробництво серіалів і фільмів сучасної тематики, що відбувся 2023 року. 

Картину створили у співпраці з Національним музеєм Голодомору-геноциду, та за підтримки Українського культурного фонду переозвучили 5-ма іноземними мовами.

“Я пам’ятаю, як ми спілкувалися з героїнею, коли проходив конкурс, і вона сказала: це одна з причин, чому цей фільм потрібно було зробити. Вона сказала, що слово Голодомор вона “гуглила” у 2012 році. Це був шок! Ми ж думаємо, що всі про це знають, бо бачили багато стрічок. Ми знаємо, що їх перекладають різними мовами, але цього недостатньо. Тому ми вважаємо, що ще одну, як то кажуть, цеглину у цей фундамент додали”, — розповіла генеральна директорка ДП “МПІУ” Юлія Бін. 

Як зазначив народний депутат Микола Княжицький, саме через кіно світ більше дізнається про події в Україні. 

“Коли талановиті українці розповідають правдиві, хоча й обтяжливі історії світові, світ розуміє через кіно, через очі наших режисерів і операторів, що насправді у нас відбувається. І таких талановитих робіт має бути більше, і те, що держава це підтримує, дуже добре”, — вважає Княжицький.

У Дні пам’яті жертв Голодомору та впродовж усього наступного року, в рамках Днів українського кіно, спеціальні покази “Сімейного альбому” відбудуться в десятках країн на різних континентах у посольствах, кінотеатрах, культурних центрах. На початку 2025 року стрічка з’явиться і на діджитал-платформах українського іномовлення.

Раніше повідомлялося, що документальний фільм “Сімейний альбом” про паралелі між Голодомором та сучасною війною Росії проти України став учасником Міжнародного кінофестивалю документальних фільмів про XX століття “Незламність і жертовність”, що відбувся у Празі.

Нагадаємо, фільм “Сімейний альбом” створено на замовлення державного підприємства “Мультимедійна платформа іномовлення України”, він став одним з переможців Мистецького конкурсу на виробництво серіалів та фільмів сучасної тематики, який відбувся у 2023 році. Світова прем’єра фільму відбулась у жовтні 2024 року в межах ювілейного 40-го Варшавського міжнародного кінофестивалю (Польща).