Природний заповідник “Розточчя”: чим унікальне місце приваблює туристів (ВІДЕО)

Ліси – це місця таємниць і загадок, там росте понад половина всіх дерев. Вони є важливим компонентом нашого клімату та домівкою для незліченної кількості тварин. Понад дві тисячі гектарів цих угідь ось уже 35 років оберігаються природним заповідником “Розточчя“.

“Територія “Розточчя” невелика, займає 0,12% території України. Проте, вона дає притулок майже третині існуючих на українській землі видів судинних рослин. Тварин мешкає і того більше, три чверті видового складу”, – підкреслює Галина Стрямець, заступниця директора з наукової роботи природного заповідника.

В рослинній лісовій підстилці “Розточчя” ховається цілий підземний світ. Опале листя виконує важливу роль в житті лісу. Перегниваючи, воно перетворюються в доступну форму харчування для рослин, але в першу чергу – це домівка для більшості комах.

“Одна з масових груп в лісовій підстилці – це жуки-жужелиці, – каже Володимир Різун, ентомолог, старший науковий співробітник Державного природознавчого музею НАН України. – У заповіднику “Розточчя” їх приблизно 15 видів, нам зараз потрапили на очі три. Одна з найбільших жужелиць – карабус коріаціуса. На надкрилах у неї зморшкувата шкіра”.

В межах заповідника протікає річка Верещиця – ліва притока Дністра. Уздовж її русла, протяжністю понад 90 км, ланцюгом тягнеться каскад штучно створених ставків. 56 дзеркальних “блюдець”, оточених заростями густої рослинності, приваблюють навколоводних і водоплавних птахів. Але ось лебідь-шипун ні з ким не любить ділити свою територію.

“Лебідь-шипун – це вид, який дуже агресивно охороняє свою територію. Серед наших водоплавних птахів це найбільший за розміром вид. Якщо пара селиться на невеликому водоймищі, то вони дуже агресивно ставляться до своїх сусідів. Поруч з ними не гніздяться ні качки, ні лиски. Якщо на ставку гнізда зів’ють кілька пар, то для інших водоплавних це погано закінчиться”, – ділиться Андрій Бокотей, орнітолог, старший науковий співробітник Державного природознавчого музею НАН України.

Тисячу років тому в “Розточчі” знайшли обитель монахи Києво-Печерської лаври. На лівому березі Верещиці, в надрах гори, що підноситься над горбистою грядою Розточчя, вони заснували скит. Ченці вручну розширили тектонічні тріщини в горі, та вирубали в монолітах пісковика печери. Підземні ходи монастиря тягнуться вузькими розгалуженими коридорами довжиною до 270 метрів.

“Є навіть легенда про те, як зайця запустили в Страдчанську печеру, а вибіг він в Києво-Печерській лаврі. Це символ об’єднання України: сходу і заходу”, – згадує Ярослав Бовт, директор природного заповідника “Розточчя”.

При всій своїй популярності, тутешні місця не позбавлені спокою та затишку. Як би людина не знищувала ліси, вони проявляють неймовірну стійкість. Якщо дати їм шанс, вони здатні до відновлення, як і величезна кількість видів тварин і рослин, яких ми колись втратили.

Першу частину випуску про “Розточчя” дивіться за посиланням.

Більше випусків програми “Незвідана Україна” – тут.