Українські реформи: експерти розповіли, як зробити науку конкурентоспроможною (ВІДЕО)

Реформа науки стартувала в Україні ще в 2015 році, коли було прийнято закон “Про наукову і науково-технічну діяльність”. У січні 2016 року документ набув чинності. З цього моменту починається відлік тих змін, про які так мріяли українські вчені. Однак поки задумане повністю реалізувати не вдалося.

Однією з основних проблем української науки останніх десятиліть є низька її затребуваність в економіці. Неефективна система управління і відірваність науки від виробництва викликали кризовий стан вітчизняної науково-технічної сфери. Терміново потрібно було вирішувати це питання. Тому, згідно з реформою, створили дві нові й важливі для вчених інституції. Першим таким закладом є Національна рада з питань розвитку науки і технологій.

“Навіщо цей орган потрібен? Тому що завжди спостерігається великий скепсис, навіщо ми створюємо нові сутності, коли й старі не працюють. Питання в тому, що державна політика в сфері науки станом на 2015-й, не була такою, якою мала би бути. І не можна сказати, що зараз сильно змінилася, адже вона повинна базуватися на якісних даних про всю сферу: і статистику, й аналіз”, – говорить Юлія Безвершенко, кандидат ф-м. н., молодший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова.

Як відомо, Національна рада з питань розвитку науки і технологій складається з двох частин – науковий і адміністративний комітети.

“В адміністративному комітеті – представники уряду:міністри, заступники міністрів профільних міністерств. Тобто це й МОН, і Мінфін, і МЕРТ. Також керівники академій, великих наукових підприємств”, – додала Безвершенко.

Щоб цей орган став дієвим, необхідна, передусім, політична воля уряду. А по-друге, як кажуть фахівці, в інституції слід створити аналітичний департамент. Крім цього, науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій є наглядовою радою Фонду наукових досліджень. Це друга важлива організація, без якої неможливо уявити ефективну реформу науки.

“Є сценарій м’якої реформи. Коли система управління залишається, але ми просто намагаємося досягти від неї максимум ефекту. Наприклад, оптимізації мережі інститутів, академії наук, до чого вони вже самі підходять. Що необхідно – проаналізувати реальні результати діяльності та,звичайно ж, дати більше можливостей тим, хто здатний виробляти, відповідати рівню досліджень в світі. Хто отримає пріоритет на фінансування, а хто з часом його взагалі не отримуватиме”, – сказав Микола Скиба, експерт з питань освіти і новацій Українського інституту майбутнього.

Третій великий блок, що стосується позитивних змін у науковій діяльності – розподіл базового фінансування науки. Ця реформа очікує впровадження в 2019 році. У всіх розвинених країнах фінансування складається з двох частин: конкурсне, грантове фінансування, яке видається на певний термін, визначеній команді, під виконання певних завдань. І базове, яке в Україні розподіляється поки що за радянським принципом. Незалежно від того, наскільки якісно працює наукова установа, рік за роком вона буде отримувати приблизно однакові суми. Це демотивує молодих вчених, однак навіть у таких умовах вони продовжують займатися науковими дослідженнями і будують плани на майбутнє.

“Наша лабораторія досліджує так звані іонні канали. Це білки, які є в оболонці кожної нашої клітини, в клітці-мембрані. Вони відповідають за те, щоб клітина генерувала електричний струм”, – зазначив Олексій Болдирєв, нейрофізіолог, біофізик, молекулярний біолог, молодший науковий співробітник Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАНУ.

У перспективі вчений хотів би зайнятися таким типом досліджень – це генетична терапія.

“Звичайно, щоб проводити дослідження такого типу,необхідно нормальне фінансування. Крім того, робота вченого в Україні надзвичайно зарегульована”, – висловився Болдирєв.

Існує ціла низка митних обмежень: від неможливості завозити масу потрібних для роботи реагентів, генетичномодифікованих тварин, і до простих бюрократичних звітів, які вимагають профільні міністерства. Вчені кажуть, що замість того, щоб публікувати статті в якісних міжнародних виданнях, потрібно писати всілякі відписки.

Зробити українську науку конкурентоспроможною на тлі інших розвинених наукових держав – основна мета реформи. Удосконалення наявних технологій, використання принципово нових наукових досягнень, міжнародний науковий обмін – ті чинники, які допоможуть Україні розвивати науково-технологічний потенціал в умовах світових інтеграційних процесів.

Більше випусків програми “Українські реформи” дивіться за посиланням.