Зовнішньополітичне фіаско Кремля: як Азербайджан виходить з орбіти впливу Росії

Азербайджан готує позов проти Росії у справі про збитий у грудні 2024 року пасажирський літак. Лайнер “Азербайджанських авіаліній” упав неподалік Актау в Казахстані. Загинули 38 осіб. В Азербайджані заявляють, що літак був збитий російською ракетою протиповітряної оборони (ППО). Своєю чергою Москва цього не визнає.

Позов Баку проти Москви

Азербайджан вимагає від Росії визнання провини, притягнення до відповідальності винних у збитті літака, виплати компенсацій родинам загиблих, а також відшкодування збитків, понесених компанією “Азербайджанські авіалінії”. На тлі загострення відносин із РФ Азербайджан готує документи для звернення до міжнародних судових інстанцій проти Росії у зв’язку з катастрофою.

25 грудня 2024 року літак “Азербайджанських авіаліній”, що прямував із Баку до Грозного, упав неподалік Актау в Казахстані. Внаслідок аварії загинули 38 осіб, 29 — вижили. Тоді президент Азербайджану Ільхам Алієв заявляв, що літак був обстріляний із землі. Пошкодженому лайнеру не дозволили приземлитися в жодному з російських аеропортів. Попри прохання пілотів про аварійну посадку, йому було наказано летіти через Каспійське море в напрямку Актау в Казахстані.

“Ми вже проінформували російську сторону, що готуємо досьє для подачі до міжнародних судових інстанцій з цього приводу. Ми розуміємо, що це може зайняти час. У справі Boeing малайзійської авіакомпанії це тривало понад десять років. Ми готові чекати десять років, але справедливість має перемогти. І, на жаль, ситуація, яка зараз зависла, не сприяє розвитку двосторонніх відносин між Росією й Азербайджаном”, — президент Азербайджану Ільхам Алієв, із повідомлення видання Minval.

За сім місяців Азербайджан не отримав жодної виразної відповіді від російської сторони, заявив Ільхам Алієв. На всі запити генерального прокурора Азербайджану до голови Слідчого комітету Росії у відповідь надходить лише формулювання, що “слідство триває”. Хоча ще 4 лютого, вже через півтора місяця після катастрофи, в Азербайджані знали, чим саме був збитий літак — російською системою протиповітряної оборони “Панцир-С”.

“Азербайджанська сторона володіє фрагментом ракети “Панцир-С”, який був вилучений із літака та ідентифікований за допомогою міжнародної експертизи”, — із повідомлення Reuters.

Одразу після катастрофи Росія заявила: причиною аварії стало нібито зіткнення з птахом або вибух газового балона на борту. Тепер Азербайджан налаштований домогтися справедливості.

За словами Ільхама Алієва, затягування розслідування і мовчання Кремля шкодять двостороннім відносинам. Нинішнє загострення між Росією й Азербайджаном експерти вже назвали безпрецедентним.

Початком нинішньої кризи стало жорстоке затримання в Єкатеринбурзі понад 50 представників азербайджанської діаспори, нібито у зв’язку з нерозкритою кримінальною справою. Унаслідок дві людини загинули, ще кілька були госпіталізовані з травмами.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України заявили, що зараз вплив Москви в регіоні настільки ослаб, що навіть колишні союзники поводяться незалежно і виходять з орбіти Кремля.

“У Росії немає економічних важелів тиску на Баку — заборона на імпорт фруктів і овочів ударить насамперед по самому російському ринку, а військових ресурсів для погроз просто немає. Крім того, за спиною Ільхама Алієва — партнер у вигляді Туреччини. Зіпсувати відносини з Анкарою — самогубство для Кремля”, — розповів керівник ЦПД Андрій Коваленко.

Він зазначив: російські Z-блогери й провоєнні російські “експерти” знову роздмухують істерику: то вимагають ударити “Орешником” по Баку, то закликають до блокади Азербайджану. Але це лише демонструє слабкість Москви, яка загрузла в Україні, втратила Вірменію, втратила Центральну Азію, вплив на Близький Схід і дедалі більше ризикує остаточно втратити Кавказ.

“Сьогодні РФ не здатна навіть на гібридний тиск без шкоди для самої себе. Азербайджан не залежить від російського газу, а нафтову галузь атакувати — значить залишити сліди й мати ворога не лише в Баку, але й в Анкарі. Поки Путін грає в нову імперську гру, ціни на продукти в Росії підуть ще вище. А на другий фронт сил уже немає і не буде”, — зазначив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО України.

Президент України Володимир Зеленський висловив Азербайджану повну підтримку і солідарність.

“Зараз Росія розв’язує нову кампанію ворожнечі проти своїх сусідів, а після жорстокого вбивства двох осіб з азербайджанської громади в Росії вона навіть погрожує Азербайджанській державі. Усі наші партнери мають сприймати це однаково — не як загрозу одній країні, а як загрозу всім — усім сусідам Росії. Вбиваючи одних і принижуючи інших, Росія намагається залякати та підкорити всіх. Цьому потрібно покласти край”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Азербайджан своєю чергою офіційно виступив на підтримку територіальної цілісності України.

“Гадаю, що це співзвучно з прагненнями українського народу — ніколи не погоджуватися на окупацію. Оце головна порада”, — зазначив президент Азербайджану.

В Азербайджані змінюються настрої щодо РФ. Останнім часом уперше в подачі азербайджанських ЗМІ пролунало, що Путін — агресор, зазначають експерти. А проукраїнська риторика значно зросла як на експертному рівні, так і в медіа. Також збільшилася кількість згадок про Україну в позитивному сенсі — як про жертву агресії, і про Росію — як про агресора.

Загострення відносин між Азербайджаном і Росією в оцінці експертів

Чому зростає рівень напруженості у відносинах між Москвою й Баку? Яку роль у цьому відіграє Туреччина? Чи варто очікувати прямого конфлікту між Азербайджаном і РФ? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Русіф Гусейнов, співзасновник і директор Бакинського аналітичного центру ім. Топчубашова;
• Рубен Меграбян, політичний експерт;
• Ольга Курносова, голова секретаріату З’їзду народних депутатів.

РУСІФ ГУСЕЙНОВ: Туреччина для Азербайджану стала “парасолькою” від Росії

— Катастрофа літака й подальший розвиток подій, а також відсутність реакції з боку Росії погіршили двосторонні відносини між Баку та Москвою. Але й до цього інциденту, з погляду Кремля, незалежна і явно віддалена зовнішня політика Азербайджану нерідко викликала розчарування в російської еліти. Попри неодноразові спроби, Москві так і не вдалося втягнути Баку у свої євразійські інтеграційні проєкти.

Ключову можливість для Росії було втрачено після Карабаської війни 2020 року, коли Москва прагнула зміцнити свою військову присутність у регіоні. Однак Азербайджан наполягав на якнайшвидшому виведенні російських так званих миротворців з Карабаху.

Зараз можна сказати, що двосторонні відносини між Баку та Москвою досягли історичного мінімуму. Президент Алієв влаштував демарш: у травні він не був присутній на російському параді на честь 9 травня. Пізніше відбулися масові арешти етнічних азербайджанців у Єкатеринбурзі. Усі ці епізоди загострили напруженість. Азербайджан може жорстко відреагувати на дії Росії: у Баку закрито офіс інформаційного агентства Sputnik, його співробітників затримано.

На цьому етапі дуже важливо розуміти: у Кремля немає або майже немає важелів впливу на Баку. Карабаська проблема, якою Москва маніпулювала майже три десятиліття, втратила свою актуальність. Після звільнення Азербайджаном окупованих територій і розвитку союзу з Туреччиною країна вже здатна протистояти російському впливу на Південному Кавказі.

Те, що Азербайджан звільнив свої території у 2020 році, стало дуже позитивним прецедентом для всього пострадянського простору, включаючи Україну. І саме цього сценарію російська сторона, чесно кажучи, і боїться.

Що стосується агресії Росії проти Азербайджану, то я памʼятаю, як у лютому 2022 року майже всі експерти — як у нашому регіоні, так і в міжнародній спільноті — виключали можливість російської атаки на Україну. Але це, на жаль, сталося. Тому в пострадянському просторі або, як у Москві кажуть, у “близькому зарубіжжі”, ми до кінця не можемо логічно оцінити дії російської зовнішньої політики. Іноді просто неможливо зрозуміти їх раціонально.

На відміну від багатьох пострадянських країн, в Азербайджану є “парасолька” під назвою Туреччина. І це, звісно, дуже значущий чинник. Англійською це можна назвати “deterrence umbrella” — “парасолька стримування” — проти Росії.

Якщо Баку та Єревану вдасться узгодити мирну угоду без участі Росії, це завдасть серйозного удару по російських інтересах на Південному Кавказі. Кремль історично використовував ворожнечу між Азербайджаном і Вірменією, розігрував “карабаську карту” для маніпуляції геополітичними процесами в регіоні. Але зараз цей вплив, звісно, зменшується.

Багато експертів стверджують, що наступний рік буде дуже важким для російської економіки. Дехто вважає, що Україна стане новим Афганістаном для Росії. Уже очевидно: ця українська авантюра завдала серйозної шкоди не тільки інтересам, але й репутації Росії в усьому світі.

Позов Азербайджану проти РФ до Міжнародного суду також завдасть серйозного удару по вже заплямованій російській репутації. Тому що тепер не тільки західні країни, але й держави пострадянського простору й навіть країни Глобального Півдня починають замислюватися, чи варто летіти до Росії або перетинати російський повітряний простір.

РУБЕН МЕГРАБЯН: Москва злиться на Баку

— Сьогодні Росія перебуває в напружених відносинах як з Вірменією, так і з Азербайджаном. Інша річ, що щодо Єревана й Баку вона використовує, звісно, різні інструменти.

Росія вважає слабким місцем азербайджанську діаспору, і щодо азербайджанців, які проживають у РФ, вже почалися фактично системні репресії.

Формально триває слідство щодо збитого азербайджанського літака. Але всім абсолютно зрозуміло: це не перший випадок, коли Росія розправляється з цивільними літаками. Вона демонструє однаково неприйнятне й варварське ставлення, і азербайджанський літак тут не став винятком.

Визнавати провину для Росії вважається ознакою слабкості — це така дрібна кримінальна психологія управлінців Кремля.

Зараз Росія веде гібридну війну як проти Азербайджану, так і проти Вірменії. Але найголовніше, що варто зафіксувати — їй не вдається використовувати Єреван і Баку як інструменти й нацьковувати одне на одного. Це надзвичайно злить Москву.

Потрібно бути готовими до всього, тому що немає таких методів, які Росія не була б готова застосувати. Немає такої підлості, на яку вона не здатна. Необхідно зміцнювати інститути й системно цьому протистояти. Ми перебуваємо під серйозною загрозою доти, доки у Росії залишаються хоча б найменші можливості.

Те, що політика Баку буде дедалі більше синхронізуватися з політикою Анкари, видається мені абсолютно логічним. Але ось ця відповідь Алієва, яку він дав журналісту, була адресована не Україні. Тому що, власне кажучи, українці й так усе розуміють. Хіба в Україні хтось цього не знає? Або в них якийсь інший настрій? Ні. Прикладом є героїчний спротив, який Збройні сили України чинять уже четвертий рік.

Насправді адресатом цієї заяви Алієва про суверенітет держави був особисто Путін. Це був великий і важкий камінь у город Росії. Очевидно, що це призведе до нового витка напруженості у відносинах між РФ та Азербайджаном.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Москва думала, що може поводитися з Баку як завгодно

— Азербайджан вважався достатньо близькою до Росії державою. Завжди здавалося, що в них теплі відносини. У Москві завжди думали, що якщо все добре з Баку, то можна робити все, що завгодно. Все йшло саме так до того моменту, поки не було збито азербайджанський літак.

Виявилося, що в президента Ільхама Алієва є жорсткі межі. І, безумовно, його звернення, що не можна миритися з порушенням суверенітету й територіальної цілісності, — це послання всім колишнім республікам Радянського Союзу.

Самі кордони Росії, як і всіх інших колишніх радянських республік, базуються на двох речах: на Гельсінкському акті, який підписав ще Леонід Брежнєв, і на договорі, який зафіксував розпад Радянського Союзу.

Тобто всі кордони, що існували на момент розпаду СРСР, з 1991 року є міжнародно визнаними кордонами держав, які виникли на уламках Союзу. І це насамперед стосується самої Росії.

Чомусь Путін увесь час про це забуває. Він забуває, що, порушуючи кордони інших держав, він тим самим порушує кордони й Російської Федерації. Вони також перестають бути непорушними.

Читайте також: Хакерські атаки Росії стають сильнішими: як світ може відповісти на кіберзагрози Москви