Вчора о 21:43
Європа стала головним двигуном зростання військових витрат у світі. За минулий рік країни Європейського Союзу збільшили оборонні витрати на 14%, і нині вони становлять приблизно 864 млрд доларів. Також на 8,1% збільшилися витрати на оборону в країнах Азії та Океанії.
Водночас оборонні витрати США скоротилися. Про це йдеться у звіті Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI).
Країни НАТО збільшують військові витрати
Більшість європейських членів НАТО збільшили фінансування армії й вийшли на рівень щонайменше 2% ВВП. Найбільше коштів виділили Німеччина та Іспанія. Україна також наростила військові витрати та увійшла до числа найбільших країн за оборонним бюджетом.
“Глобальні військові витрати у 2025 році знову зросли, оскільки держави відреагували на ще один рік війн, невизначеності та геополітичних потрясінь масштабними програмами з нарощування озброєнь. З огляду на масштаби нинішніх криз, а також довгострокові цільові показники військових витрат багатьох держав, це зростання, ймовірно, продовжиться до 2026 року і далі”, — заявив науковий співробітник Програми військових витрат і виробництва озброєнь SIPRI Сяо Лян.
У звіті зазначається, що витрати Росії та України продовжували зростати.
“Військові витрати Росії зросли на 5,9% у 2025 році і становили 190 млрд доларів, що відповідає військовому навантаженню у 7,5% ВВП. Україна, яка займає сьоме місце за військовими витратами у 2025 році, збільшила свої витрати на 20% — до 84,1 млрд доларів, або 40% ВВП”, — зазначили аналітики.
27 квітня на міжнародній конференції “На шляху до URC (Ukraine Recovery Conference). Безпека та оборонний вимір” у Жешуві єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс заявив, що Європейський оборонний союз міг би інтегрувати військові можливості країн-членів ЄС, а також України, Великої Британії та Норвегії.
За його словами, членство в НАТО для України поки недоступне. А вступ до ЄС — це складний процес, який не гарантує швидкої інтеграції оборонних можливостей. Тому найефективнішим інструментом для України в найближчі роки може стати пошук нового механізму — об’єднання європейських стратегічних можливостей.
“Нам потрібен Європейський військовий союз, який дозволить об’єднати оборонні можливості України, Великої Британії та Норвегії з аналогічними можливостями країн-членів ЄС. Таке співробітництво могло б забезпечити Києву надійні гарантії безпеки після встановлення справедливого миру, а також стати важливою основою для ефективного відновлення. Це також стало б знаковою частиною європейської стратегічної політики щодо України”, — висловив думку Андрюс Кубілюс.
Тим часом військова розвідка Нідерландів (MIVD) у своєму щорічному звіті повідомила, що Росія зможе підготуватися до зіткнення з НАТО приблизно через рік після завершення війни в Україні. Поки на українській території тривають активні бойові дії, повномасштабний конфлікт навіть з однією із країн Альянсу вважається малоймовірним, однак у Москві вже опрацьовують різні сценарії.
Цілі Кремля залишаються незмінними: розкол НАТО та ЄС, підрив міжнародної підтримки України, а також розпалювання соціальних і політичних суперечностей. Крім того, російська сторона постійно промацує “червоні лінії” Заходу, щоб отримати уявлення про можливі відповіді.
“Хоча російську причетність довести не вдається, гібридні операції все одно створюють у європейців відчуття незахищеності та невпевненості, що саме по собі служить російським інтересам. Арсенал методів Кремля дуже широкий: це операції впливу на громадську думку, кібератаки, поширення дезінформації, економічна дестабілізація, військовий і технологічний шпіонаж і навіть прямі диверсії”, — повідомили в MIVD.
Про потенційну загрозу Європі та країнам НАТО заявив і голова Військового комітету Альянсу, адмірал Джузеппе Каво Драгоне. Він наголосив, що війна в Україні є частиною ширшого протистояння між демократичним світом і авторитарними режимами.
Зараз на кону стоїть не лише регіональна безпека, а й базові цінності, включно зі свободою та стійкістю міжнародного порядку. Драгоне зазначив, що дії Росії стали для Заходу сигналом необхідності переглянути військову доктрину.
На думку адмірала, зараз важливо не лише швидко реагувати на виклики, а й планомірно нарощувати військовий потенціал. У цьому контексті підтримка України має залишатися безумовним пріоритетом.
“Київ вчить нас чомусь фундаментальному: свобода має свою ціну, а мир без сили — це лише ілюзія. Ось чому підтримка України залишається нашим пріоритетом. На карту поставлена довіра до міжнародного порядку, від якого залежать усі наші нації. Україна сьогодні є невіддільною частиною демократичної спільноти, яка захищає ці принципи. Я пишаюся роботою разом зі Збройними силами України, які за короткий час досягли надзвичайного рівня оперативної ефективності та дають уроки союзникам в Альянсі”, — наголосив Каво Драгоне.
Безпека НАТО в оцінці експертів
Наскільки реальна загроза для країн-членів НАТО з боку РФ? Чи зможе Альянс посилити свою безпеку, чи державам варто об’єднуватися в нові союзи? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ілля Котов, кандидат наук державного управління, експерт з публічної політики;
- Юрій Богданов, консультант зі стратегічних комунікацій, публіцист;
- Віктор Ягун, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.), директор Агентства реформування сектору безпеки;
- Пьотр Кульпа, польський експерт, колишній член уряду Польщі.
ІЛЛЯ КОТОВ: Східний фланг НАТО морально готується до можливого вторгнення РФ
— Об’єктивно можна говорити, що риторика щодо будь-якого вторгнення з боку Росії фактично щодня посилюється. Так, днями прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск прямо сказав, що вторгнення в одну з держав НАТО може відбутися буквально в найближчі місяці. Ймовірно, відповідні розвідувальні дані показують ту небезпеку, яку становить Росія.
Ми часто чуємо, що для відновлення своїх можливостей на полі бою Росії потрібно якийсь час — рік, можливо, два. Але, знову ж таки, країни Балтії прекрасно розуміють цю небезпеку і готуються. Це може бути не через рік і не через два, а набагато швидше. Німеччина також готується. Але фактично є проблема в тому, що держави-члени НАТО чомусь готуються кожна окремо. Немає єдиної позиції.
Я дуже сподіваюся на майбутній саміт НАТО в Анкарі, який буде в липні, щоб усі недомовки між партнерами залишилися в минулому. Об’єктивно Альянс має трансформуватися в єдину структуру разом зі Сполученими Штатами. Лише так воно буде працювати.
Або саміт може затвердити, що така структура, як НАТО, більше мертва, ніж жива. І це буде справді велика проблема, оскільки європейські держави бояться агресії з боку Росії й розуміють, що не до кінця готові.
Для чого, по суті, існує НАТО як об’єднання? Звісно, для спільного стримування на будь-якому майбутньому полі бою. Фізично країни Європи активно готуються. Та ж Німеччина збільшує оборонний бюджет, Франція вже двічі його збільшила. Звичайно, все це робиться із запізненням, але з усім тим.
Розвивається і технологічна частина, зокрема спільно з Україною. Це не може не тішити, оскільки всі бачать нашу експертизу, наші можливості на полі бою і намагаються використовувати цей досвід і технології для свого майбутнього захисту від Росії.
Сказати, що хтось із країн готовий до можливого вторгнення РФ на 100%, — складно, тому що все дуже швидко змінюється. Але морально готуються і реально усвідомлюють усі можливі наслідки країни східного флангу НАТО — Польща, Литва, Латвія, Естонія. Держави, які розташовані західніше, також готуються, але розуміють, що будуть певною мірою другою лінією оборони.
У контексті ядерного стримування Європейський континент не може представляти альтернативу США в НАТО за кількістю озброєння. А Росію потрібно стримувати й превентивно, і на полі бою — це потрібно чітко розуміти.
НАТО має зібратися — має змінитися концептуальна позиція. Трансформована під реалії сьогодення структура Альянсу буде працювати як моноліт.
ЮРІЙ БОГДАНОВ: НАТО зараз не може покладатися на підтримку США
— Мені здається, головна проблема НАТО зараз у тому, що Альянс не може покладатися на США. Європа сама по собі теж більше не може розраховувати на Штати.
Загалом довіра до союзів у Європі кардинально підірвана. Те, що зробив глава Білого дому Дональд Трамп, погрожуючи Данії, звинувачуючи Іспанію та інші країни в тому, що вони не захотіли брати участь в авантюрі проти Ірану, — усе це підриває довіру до Альянсу як до інституції.
І мені здається, головне завдання, яке зараз намагаються вирішити і Андрюс Кубілюс, і багато інших лідерів країн НАТО, — це придумати якийсь робочий механізм, який не залежав би виключно від Штатів.
Водночас ми прекрасно розуміємо, в чому ключова перевага США з погляду військової потуги — це ядерна зброя. По суті, Штати насамперед “продають” свій ядерний щит. У Європі є дві країни, що володіють ядерною зброєю, які теж можуть спиратися на цей ключовий ресурс безпеки — це Франція та Велика Британія. І очевидно, коли йдеться про необхідність участі й Франції, і Великої Британії в союзі — це своєрідна страховка на випадок, якщо хтось із них умовно зрадить у вирішальний момент.
На мій погляд, дуже цікава історія — створення союзу у складі країн ЄС, Норвегії, України та Великої Британії. З одного боку, він ширший за Європейський Союз, а з іншого — це комбінація, яка може серйозно зміцнити безпеку на континенті. Думаю, зараз саме на цю модель так чи інакше орієнтуватимуться.
ВІКТОР ЯГУН: Альянс відчуває системну загрозу безпеці з боку РФ
— Ніхто зараз прямо не говорить про те, що буде прямий напад РФ на країни НАТО. Йдеться насамперед про гібридну фазу війни. Водночас у реальності ми бачимо і спецоперації Росії на території Європи, які призводять до смертей, і диверсійні дії: підриви підприємств, підпали тощо.
Ситуація складається таким чином, що інформація, яка надходить із РФ, за оцінками контрольних органів, які займаються протидією російським спецслужбам, свідчить про те, що вони збирають дані, які дозволяють сформувати повну картину і підготуватися вже до можливого прямого вторгнення.
І тут є два найбільш небезпечні напрямки:
- Балтійський регіон;
- район так званого Сувалкського коридору — 65-кілометровий перешийок між кордоном із Білоруссю та Калінінградською областю.
Ключові ризики, які зараз простежуються, — це кібератаки, шпіонаж, диверсії, дезінформація, тиск на критичну інфраструктуру.
Дійсно розглядається можлива підготовка РФ до конфлікту з НАТО, але радше після завершення активної фази війни проти України. Бо я не вірю, що вони зможуть вести дві війни одночасно. І тут важливо: поки Україна стримує російську армію, нарощування прямої військової загрози для Альянсу сповільнюється.
Кожна країна по-своєму реагує на виклики, пов’язані з безпекою. Але саме об’єднання, як інформації, отриманої від противника, так і механізмів реагування, дозволяє Європі поки уникати прямого військового зіткнення і переходу до гарячої фази війни.
Зараз ми бачимо, що загроза з боку Росії вже сприймається не як гіпотетична, а як системна і довгострокова. Фактично європейські країни зіткнулися з найвищим рівнем загрози національній безпеці з часів Другої світової війни.
Зараз Фінляндія планує збільшити оборонні витрати до 3,2% ВВП до 2030 року, попри бюджетну економію. Для країни, яка тривалий час вважалася нейтральною, це серйозний крок.
Німеччина представила першу військову стратегію Бундесверу з метою створити найсильнішу армію Європи. У документах прямо зазначено, що Росія формує умови для можливого нападу на країни НАТО. Паралельно триває мілітаризація промислової бази: Німеччина закуповує боєприпаси, Естонія будує найбільший завод із виробництва 155-мм снарядів.
Зараз звучать не просто політичні заяви, а відбувається перехід до фактичної виробничої мобілізації Європи.
ПЬОТР КУЛЬПА: У Європі не впевнені, що 5-та стаття НАТО ще працює
— Війна у 2022 році почалася не лише проти України. Ультиматум Путіна з грудня 2021 року — це, по суті, спроба встановити умови для всієї Центральної Європи.
І в цьому сенсі важливо наголосити: це геополітична війна, і вона стосується всієї Центральної Європи, насамперед суверенітету країн Балтії, Польщі та України.
Ці країни взаємопов’язані в геополітичному сенсі, і будь-яке обмеження суверенітету України — територіальне, військове (за кількістю і якістю армії), енергетичне, торгівельне — стосуватиметься всього регіону.
Путін, по суті, намагається перемогти Україну, одночасно чинячи тиск на Європу. Його розрахунок може бути в тому, що удар по одній із країн Балтії або, наприклад, захоплення острова в Балтійському морі, або масовані атаки дронів по європейській інфраструктурі змусять Європу сісти за переговори. І бажано з ним у ролі “миротворця”.
Умови можливого договору в такій логіці: припинення допомоги Україні, зняття санкцій із Росії та виведення військ із Центральної Європи. На це, на думку деяких, може розраховувати Путін.
Водночас Дональд Трамп, по суті, підштовхує до такого сценарію, заявляючи, що НАТО не існує, союзники нелояльні й він не збирається їм допомагати. Він говорить про руйнування Альянсу, але не про вихід із Європи.
Зараз безпека Європи, як не парадоксально, частково залежить від Китаю, який не зацікавлений у тому, щоб Європа після удару з боку Росії опинилася в залежності від США і почала переговори під їх впливом. Такий баланс створює вкрай нестабільну конструкцію і посилює ризики удару з боку РФ.
У Росії, за оцінками, є технологічна перевага в сучасній війні і порівняно низька вартість операцій. Досвід ударів дронами показує ефективність дешевих технологій проти застарілих військових платформ. Приклад аналогічних тенденцій уже спостерігався на Близькому Сході, де високотехнологічні удари демонстрували вразливість традиційних військових баз.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск в унісон із розвідкою Нідерландів та іншими експертами говорить, що Росія може напасти на країну НАТО вже в найближчі місяці. Також він говорить, що має сумніви щодо того, чи працює досі 5-та стаття Статуту НАТО.
Зараз стратегія безпеки США показує, що Америка не збирається активно брати участь у захисті Європи. Для Трампа ключовий виклик — Китай, і заради нього він теоретично може піти на послаблення позицій України, Польщі та країн Балтії, якщо це дасть стратегічний виграш. Окремий фактор — підрив довіри до США і до старої моделі трансатлантичної безпеки.
У Східній Європі дедалі менше впевненості, що США справді прийдуть на допомогу у разі нападу. І аналогічне питання виникає і до Старої Європи — чи готова вона захищати східний фланг НАТО?
Історично Стара Європа вже демонструвала суперечливу політику: енергетичні залежності, відмова від ядерної енергетики, зростання залежності від російського газу — усе це зрештою посилювало позиції Кремля.
Країни Балтії, Польща і Скандинавія мають обговорювати посилення східного флангу і створення нового військового союзу. За цією логікою, ініціатива могла б виходити від України, яка здатна надати партнерам реальні гарантії безпеки, бо сама перебуває у стані війни й має практичний досвід.
Читайте також: Енергетика, зброя і дипломатія: чому Азербайджан не поспішає розривати зв’язки з Росією, але зближується з Україною
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
