Вчора о 22:46
Німеччина та Франція ведуть переговори про створення європейської системи ядерної оборони. Водночас не йдеться про послаблення ролі США у системі європейської безпеки.
Тим часом Швеція хоче отримати гарантії ядерної безпеки у разі воєнних дій у Європі, а Польща думає про те, щоб розробити свою власну ядерну зброю.
Посилення ядерної безпеки в Європі
Всередині Європи дві держави — Франція і Велика Британія — володіють ядерною зброєю. Вони мають кілька сотень (близько 400) розгорнутих боєзарядів. Паралельно діє система розширеного стримування США: близько 100 тактичних бомб B61 розміщені у п’яти європейських державах НАТО, а стратегічні сили Штатів залишаються ключовою “ядерною парасолькою” для континенту.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що найголовніший обов’язок Європи зараз — визнати нову реальність, з якою зіткнувся континент, і бути готовим захищати свою свободу.
“Ми робимо це не шляхом списання НАТО з рахунків. Ми робимо це шляхом створення сильної, самодостатньої європейської опори в межах Альянсу”, — повідомив Мерц.
Він додав, що вже обговорював питання створення “ядерної парасольки” для Європи з французьким президентом Еммануелем Макроном.
“Нам необхідно переосмислити ядерне стримування. Саме тому ми розробляємо концепцію, і за кілька тижнів я детально розповім про це. Ми розпочали стратегічний діалог з канцлером Мерцом, а також з кількома європейськими лідерами. Щоб зрозуміти, як ми можемо сформулювати нашу національну доктрину, гарантовану і регульовану Конституцією, в межах особливого співробітництва, спільних навчань. А також спільних інтересів безпеки з деякими ключовими країнами. Саме це ми вперше в історії робимо з Німеччиною”, — поінформував президент Франції Еммануель Макрон.
Раніше прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що державі потрібні гарантії ядерної безпеки від Франції та Великобританії.
Він зазначив, що країна історично прагнула залишатися нейтральною у питаннях оборони, але це радикально змінилося у 2022 році, коли повномасштабне російське вторгнення в Україну спонукало Стокгольм вступити до НАТО. Водночас Швеція поки не бачить необхідності розміщувати ядерну зброю на своїй території.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час Мюнхенської конференції наголосив, що американська “ядерна парасолька” залишається наріжним каменем європейської безпеки, але разом з тим союзники вітають посилення європейського внеску в загальну систему стримування, включно з можливим більш активним використанням потенціалу Франції та Великої Британії.
А польський президент Кароль Навроцький вважає, що Польщі необхідно створити власну ядерну зброю. Про це він заявив в інтерв’ю polsatnews.pl.
Навроцький зазначив, що ця необхідність пов’язана із загрозою, яка зростає з боку Росії, та розмовами про потенційну європейську ядерну оборону.
“Шлях до польського проєкту, до польського ядерного потенціалу, звісно, з повагою до всіх міжнародних правил, — це шлях, яким ми повинні йти. Ми — держава, яка межує зі збройним конфліктом. Зрозуміло, яка в імперської Росії агресивна політика щодо Польщі. Не знаю, чи відбудеться це взагалі, але я підтримую розвиток безпеки Польщі навіть на основі ядерного потенціалу”, — заявив президент Польщі.
5 лютого 2026 року закінчився договір між США і Росією про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНВ-III або New START), який обмежував кількість стратегічних ядерних боєголовок.
“Вперше за більш ніж пів століття ми стикаємося зі світом, у якому немає жодних обов’язкових обмежень щодо стратегічних ядерних арсеналів РФ і США — двох держав, які володіють переважною більшістю світових запасів ядерної зброї”, — заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш.
Він зазначив, що скасування десятиліть досягнень у сфері контролю над озброєннями “не могло статися у гірший час. За словами генсека ООН, зараз ризик застосування ядерної зброї є найвищим за останні десятиліття”.
За оцінками Федерації американських учених, на 2025 рік Росія мала 5 459 ядерних боєголовок, тоді як США — 5 177 (обидві цифри включають списані, але ще не утилізовані боєголовки). Загалом це близько 87% світових арсеналів ядерної зброї.
На цьому тлі й триває нинішня дискусія про те, чи можуть і як французький і британський потенціал, разом з американською присутністю, були перепаковані у більш європейську схему ядерного стримування на тлі загроз з боку РФ.
Ядерна безпека Європи в оцінці експертів
Чи існує у Європи потенціал для створення власної “ядерної парасольки”? Яка роль США у забезпеченні безпеки? Які загрози несе Росія? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
- Андреас Умланд, аналітик Стокгольмського центру досліджень Східної Європи;
- Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД ПЛАТФОРМА”.
ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Європі необхідний інструмент ядерного стримування
— Ми бачимо політику канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який прекрасно усвідомлює, що попередній світовий порядок фактично підходить до свого завершення. Під час Мюнхенської конференції він прямо заявив, що однополярного світу більше немає, і поставив під сумнів здатність США навіть за бажання забезпечувати безпеку у Європі. Рішення уряду Німеччини зробити крок уперед у цьому напрямку є абсолютно усвідомленим.
Ми пам’ятаємо, що близько пів року тому президент Франції Еммануель Макрон пропонував Європі свої послуги щодо забезпечення ядерної безпеки — розкрити “ядерну парасольку”. Однак тоді багато держав, включно з Німеччиною, розкритикували цю ініціативу, оскільки умови, висунуті французькою стороною, їх не влаштовували.
Безумовно, європейські країни, які не мають власного ядерного потенціалу, зацікавлені у подібному прикритті. Але ключове питання — це питання ціни.
З одного боку, Франція пропонувала цю ініціативу, виходячи з власних інтересів: фактично перекласти значну частину витрат на утримання ядерного арсеналу з французького бюджету на інші європейські країни. Природно, вони не були в захваті від такої перспективи.
З іншого боку, попри те що фінансування передбачалося колективним, Франція наполягала, що право ухвалити рішення про застосування ядерної зброї у разі загрози для країни-партнера залишається за главою республіки. Звісно, багато країн не були готові погодитися на такий формат.
Зараз, я думаю, переговори між Парижем і Берліном будуються вже на інших умовах.
По-перше, країни ЄС взяли на себе зобов’язання щодо збільшення оборонних витрат до 5%. По-друге, за останній рік практично весь європейський політичний клас остаточно розпрощався з ілюзіями щодо готовності США підтримати Європу у разі загрози. Ми бачимо динаміку: у низці країн зростають антиамериканські настрої, впевненість у США як ключовому трансатлантичному партнері поступово знижується. Зміна громадської думки відбувається досить швидко.
Саме тому розмови між французькою і німецькою сторонами мають показовий характер. Не випадково канцлер Мерц порушив це питання саме під час конференції в Мюнхені. Це говорить про те, що певна підготовча робота вже ведеться і, ймовірно, існують конкретні напрацювання форматів співробітництва, які сторони вважають конструктивними. В іншому випадку подібні заяви стали б черговим ударом по довірі до європейських партнерів і їх реальній здатності забезпечувати власну безпеку.
Очевидно, що ця заява адресована не лише європейській аудиторії. Я впевнений, що сигнал був спрямований і в бік США, і в бік Росії, і в бік Китаю, представник якого також був присутній на Мюнхенській конференції. Те, що канцлер знову акцентував на цій темі, зовсім не випадково.
Що стосується договору про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь, то Росія вийшла з нього у 2023 році з власної ініціативи. Фактично цей договір більшою мірою обмежував Сполучені Штати.
Ми бачимо, що після завершення дії договору США не виявляють зацікавленості в його продовженні. Причина проста: Вашингтон не вважає Москву загрозою своєму глобальному домінуванню і, відповідно, не бачить сенсу укладати нові угоди щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь лише з РФ.
Насамперед США зацікавлені в участі у подібних угодах Китаю. Однак Пекін не демонструє готовності до підписання такого договору. Ба більше, ми спостерігаємо, як Китай активно нарощує свої потужності у цій сфері. За оцінками навіть американських експертів, КНР знадобиться лише 5-10 років, щоб наблизитися до параметрів США. Це відносно короткий строк.
Питання контролю над озброєннями насамперед хвилює Вашингтон саме в контексті Китаю.
Європейські країни виходять з необхідності мати у своєму розпорядженні інструмент ядерного стримування. Ми неодноразово бачили, як РФ використовує тему ядерної зброї і стратегічних озброєнь як інструмент тиску — як на громадську думку, так і на політичні рішення європейських країн у питанні підтримки України.
АНДРЕАС УМЛАНД: Держави дедалі більше замислюються про те, як захистити себе у новому світовому порядку
— Традиційно існує “ядерна парасолька” США над європейською частиною НАТО і нинішні переговори між Францією і Німеччиною ведуться, ймовірніше, на випадок найгіршого сценарію: якщо Альянс втратить свою силу і довіру або, у крайньому разі, взагалі припинить існування. До такого сценарію, на жаль, потрібно готуватися вже зараз.
Я сподіваюся, що зрештою європейське ядерне стримування не знадобиться і НАТО продовжить функціонувати, як і американська “ядерна парасолька” над Європою.
Коли йдеться про безпеку, ми завжди виходимо не з бажаного і навіть не з найбільш імовірного майбутнього, а з найгіршого варіанта. Йдеться про ядерне стримування на той випадок, якщо США загалом перестануть підтримувати європейські країни НАТО.
Якщо уявити, що Євроатлантичний союз у нинішньому вигляді припинить існування, то тоді й знадобиться інша модель. Але зараз, швидше, складається інша конструкція: американська “ядерна парасолька” над європейською частиною НАТО зберігається, однак європейські країни повинні більше дбати про власну безпеку.
Це означає нарощування військової потужності передусім у сфері звичайних озброєнь — посилення обороноздатності поза ядерним компонентом і більш активний захист власних інтересів у сфері традиційної безпеки. По суті, йдеться про своєрідний розподіл ролей. І, ймовірно, це правильний і корисний підхід. Ба більше, зробити це слід було б раніше.
Свого роду “шокова терапія” Дональда Трампа за останній рік дала певний ефект: європейці нарешті почали серйозно замислюватися про власну безпеку.
І важливо зазначити, що в нових концепціях європейської безпеки дедалі частіше згадується Україна — не лише як партнер, а і як джерело безпеки для інших країн. Тому що сьогодні Україна має найбільшу й одну з найсучасніших армій у Європі.
Небезпека нових перегонів ядерних озброєнь, безумовно, існує. Але мені здається, що вона більшою мірою стосується не європейських країн, поки існують НАТО і Євросоюз. Держави перебувають у відносно комфортній ситуації з погляду безпеки.
Я не думаю, що ймовірність того, що європейські країни масово почнуть створювати власну ядерну зброю, зараз висока. Мене більше турбують інші регіони світу, де немає таких сильних об’єднань, як НАТО і Євросоюз. Там подібні структури просто відсутні.
На тлі подій в Україні — державі, яка відмовилася від ядерної зброї, багато країн переоцінюють свою національну безпеку. Вони бачать, що допомога Україні обмежена: є постачання озброєнь, є фінансова підтримка, є санкції проти РФ, але немає прямого військового втручання.
Я думаю, зараз у багатьох столицях світу порушують питання: як нам захистити себе в новому світовому порядку, де міжнародне право і міжнародні організації, вочевидь, уже не відіграватимуть колишню роль? І як оборонятися в умовах операцій такого типу, які Росія сьогодні проводить на території України?
БОГДАН ФЕРЕНС: МАГАТЕ повинно йти далі простих заяв
— Я думаю, що європейські країни, природно, відчувають рівень загрози, що виходить від тривалої війни Росії проти України. Особливо це помітно в контексті ядерного сектору.
Одна справа, коли йдеться про внутрішню енергетичну систему України. Наші європейські партнери розуміють, в яких умовах нам доводиться виживати, але водночас вони не так гостро відчувають загрозу для власних енергетичних систем.
Зовсім інше — питання, пов’язані з ядерною енергетикою. Тут і масштаб інший, і потенційні ризики, і можливі наслідки значно серйозніші. Особливо якщо враховувати історичний досвід, зокрема трагедію на Чорнобильській атомній електростанції.
Чим вищий рівень ескалації, чим більше ракетних і дронових ударів з боку Російської Федерації, особливо тих, які можуть зачіпати об’єкти ядерної енергетичної інфраструктури, тим вищий рівень загрози й ризиків для всієї континентальної Європи.
У цій ситуації, безумовно, своє слово повинно сказати МАГАТЕ. І не просто обмежитися заявами, а вжити практичних кроків, щоб у Кремлі розуміли реальні наслідки ударів по об’єктах, пов’язаних з ядерною енергетикою. МАГАТЕ — це міжнародна організація, яка займається регулюванням і моніторингом саме у цій сфері.
МАГАТЕ насамперед асоціюється з контролем над ядерними матеріалами, з моніторингом і дотриманням регламентів. Але його діяльність включає і політичну частину. Зокрема, організація може впливати на процеси, пов’язані з дозволом або забороною на введення в експлуатацію ядерних об’єктів, призначених для виробництва електроенергії.
Однак, як ми бачимо, поки заяв, які б реально працювали в контексті забезпечення безпеки ядерної енергетики, на жаль, недостатньо. Інструменти існують, але не завжди застосовуються щодо Росії — і це теж потрібно констатувати.
Читайте також: Україна вимагає гарантій безпеки, а не односторонніх поступок — підсумки Мюнхенської конференції в оцінках експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
