Вчора о 22:46
У Мюнхені пройшла конференція з безпеки. Ключові зустрічі президента України Володимира Зеленського з європейськими лідерами розпочалися ще напередодні, а субота стала найінтенсивнішим етапом форуму. Під час дискусій пролунали гучні заяви українського президента, держсекретаря США Марко Рубіо та провідних політиків ЄС.
Конференція у Мюнхені: Україна стає ключовим чинником нової системи безпеки
Україна готова до предметних і результативних переговорів про припинення вогню, однак їх успіх неможливий без участі Європейського Союзу. Про це 14 лютого на 62-й Мюнхенській конференції з безпеки заявив Володимир Зеленський. Він наголосив, що вимоги щодо поступок мають адресуватися Росії, а не виключно Києву.
“Американці часто повертаються до питання поступок. І занадто часто ці поступки обговорюються в контексті лише України, не Росії. Європа практично не присутня за столом. Це велика помилка, на мою думку. І саме Україна намагається залучити Європу до цього процесу, щоб і її інтереси, і голос також враховувалися. Це дуже важливо. Україна продовжує повертатися до однієї простої речі. Мир можна будувати лише на чітких гарантіях безпеки. І Україна зробить усе, справді все, щоб зробити ці переговори успішними. І Україна хоче, щоб результатом усіх цих зусиль стали реальні гарантії безпеки і реальний мир”, — наголосив він.
Водночас президент кілька разів подякував США за підтримку та лідерство в мирному процесі. За його словами, відсутність прогресу пов’язана з позицією Москви, для якої війна стала інструментом збереження режиму.
Держсекретар США Марко Рубіо, який очолює американську делегацію, також висловив сумніви щодо готовності Москви до переговорів. Водночас він наголосив на необхідності продовження діалогу без надання Росії можливості затягувати процес, а також збереження тиску на Кремль.
“США запровадили додаткові санкції на російську нафту. І в наших розмовах з Індією ми отримали запевнення, що вони припинять купувати додаткову російську нафту. Європа вживає своїх кроків, щоб рухатися вперед. Програма PURL продовжується, за якою американська зброя продається для українських військових зусиль. Усі ці речі тривають. Нічого не було зупинено, тобто Росії не вдається купувати час”, — прокоментував Рубіо.
Для Європейського Союзу, безпека якого також перебуває під загрозою з боку РФ, Україна стала прикладом масштабної суспільної та оборонної трансформації. У Брюсселі Збройні сили України вже розглядають як один із ключових елементів майбутніх гарантій безпеки на континенті, особливо на тлі зниження уваги США до європейського регіону.
“Україна продемонструвала, що сила, стримування і сама здатність до виживання залежать від промислового потенціалу. Зрештою це і є справжнє значення незалежності. Як кажуть в Україні: “змінюйся або помри”. Ми теж маємо прийняти це кредо. Ми повинні зруйнувати жорстку стіну між цивільним і оборонним секторами. Європа є потужним центром виробництва автомобілів, аерокосмічної техніки та важкої промисловості. Ми не повинні розглядати ці галузі як суто комерційні, а як основу ланцюга створення вартості в оборонній сфері”, — наголосила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.
ЄС має намір посилити власний військовий потенціал, зокрема спираючись на досвід і можливості ЗСУ. Сполучені Штати, зберігаючи партнерство з Європою, очікують від неї більшої відповідальності за власну безпеку. На цьому тлі роль України у формуванні нової архітектури безпеки стає визначальною.
Мюнхен-2026: чи зможе Європа взяти на себе більше відповідальності — думки експертів
Чи готова Європа до нової реальності, в якій Україна стає ключовим елементом її безпеки? Чи може Київ отримати реальні гарантії безпеки без участі ЄС за столом переговорів? І чи готовий Євросоюз узяти на себе більшу відповідальність, якщо роль США в європейській архітектурі безпеки скорочуватиметься? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:
- Андреас Умланд, німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру досліджень Східної Європи;
- Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
- Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
АНДРЕАС УМЛАНД: Європа поки не готова до власної оборони
— Порівняно з конференцією минулого року, де було більше конфронтації і напруження, зараз, мені здається, ця конференція більш конструктивна і більш перспективна в тому сенсі, що країни справді намагаються обговорювати спільне планування.
У Європі це старе питання, яке давно обговорюється: чому зовнішня політика, політика оборони і політика безпеки, розділені. Це обговорювалося ще до російсько-української війни. Говорилося про те, що це не європейська політика як така, а радше національна політика різних європейських країн.
Тоді це не виглядало настільки драматично, бо існувала ядерна “парасолька” США, не було великого конфлікту у Європі і зберігалася довіра до американських гарантій безпеки для країн НАТО.
Зараз усе змінилося. Старі питання координації оборонної, зовнішньої політики і політики безпеки стали ключовими, а в чомусь навіть питаннями життя для європейських країн. Тому, мені здається, зараз нарешті починається більш серйозна дискусія. І в цій дискусії Україна та її роль відіграють важливе значення.
Передусім для Європи, тому що зараз існує російська загроза Європі. Вона може бути не настільки гострою для Іспанії чи Португалії, як для східних країн, але конкретна загроза не лише Україні, а й країнам-членам у Балтійському регіоні існує.
У цьому контексті Україна набуває дедалі більш лідерської ролі, бо вона має найбільшу, найдосвідченішу і технологічно розвинену армію, у якої інші європейські країни можуть вчитися. Військово-промисловий комплекс України також відіграє дедалі більшу роль у загальноєвропейському контексті.
Зараз склалася парадоксальна ситуація: загалом для НАТО було б вигідно мати у своїх лавах Україну, але багато країн Альянсу не готові її прийняти, бо бояться, що це втягне їх у війну з Росією. Тому доводиться шукати нові формати співпраці у Європі між країнами-членами НАТО і тими, хто не є членом НАТО, передусім з Україною.
До повномасштабної війни між Україною і Росією важко було уявити, що Європейський Союз так інтенсивно займатиметься питаннями оборони і безпеки. Зараз ми бачимо значні матеріальні, а не лише риторичні зміни. Але, на жаль, Європа поки не готова до власної оборони, тому що десятиліттями після розпаду Радянського Союзу в оборонний сектор і сектор безпеки інвестувалося недостатньо коштів.
Тепер ці прогалини доводиться заповнювати якомога швидше. Однак це неможливо зробити миттєво, адже Європейський Союз спочатку не створювався для таких завдань. Це був економічний і торгівельний союз, який тепер дедалі більше стає оборонним альянсом.
Урсула фон дер Ляєн та інші лідери Європейського Союзу намагаються якнайкраще імпровізувати в новій ситуації, тому що чинний Лісабонський договір, який де-факто є Конституцією Європейського Союзу, не був створений для розв’язання подібних завдань. Тому доводиться шукати креативні рішення для цих питань.
ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Україна може посісти те місце в архітектурі європейської безпеки, яке займали Сполучені Штати
— За океаном існують різні думки. Виходячи з того, що говорить безпосередньо президент США Дональд Трамп про те, що Україна повинна приймати якісь пропозиції і підписувати угоди, це виглядає абсолютно нереалістично з тієї простої причини, що Росія не змінює жодних умов і не збирається припиняти війну. Це свідчить про те, що є одна з позицій, за якої загрози з боку Росії для європейських партнерів намагаються не помічати або справді не помічають. Очевидно, що за океаном є й інші думки, зокрема у владі.
Повинен пройти певний час для того, щоб Сполучені Штати, які відверто збираються, якщо не повністю вийти з європейської архітектури безпеки, то вже точно суттєво зменшити свою роль, усвідомили — Україна може бути в цьому плані корисною. Те, про що говорив Зеленський, — що Дональду Трампу насправді вигідна перемога України над Росією.
У ширшому сенсі Україна може і повинна посісти те місце в забезпеченні архітектури європейської безпеки, яке займали Сполучені Штати, тим самим розвантаживши їх. Я думаю, це те, що поки у Вашингтоні не розуміють. Виявилося, що Сполучені Штати дещо ревниво сприймають здатність Європи до самоорганізації для забезпечення власної безпеки.
Тому, я думаю, будуть не просто інші заяви — ми вже бачимо певною мірою зміни американської позиції. Від таких уже практично легендарних дій, як демонстративне підписання тарифів і розв’язування тарифної війни, доводиться переходити до більш зважених кроків. Хоча вектор залишається приблизно тим самим.
Європейські війська на території України — це сигнал Росії про те, що удар по Україні призведе до відповіді з боку Європи. Так само розміщення українських військ, нехай навіть символічних контингентів, в Естонії, Латвії, Литві, у Клайпеді або в самому Вільнюсі, ближче до кордону з Білоруссю, — це вже свідчення того, що існує конкретний союз і гарантія того, що в разі нападу на країни, які Росія обрала своєю ціллю, армія, яка протистоїть їй уже чотири роки в повномасштабній війні, не залишиться осторонь.
Не варто боятися ескалації, а потрібно починати привчати Російську Федерацію до присутності європейців уже зараз — нехай у вигляді абсолютно символічних контингентів, які можуть займатися завданнями, не пов’язаними з безпосередніми бойовими діями, наприклад, забезпеченням логістики і протиповітряної оборони на території західних областей України. Росії доведеться з цим рахуватися.
Ми вже це бачили. Чим довше затягуватиметься ухвалення таких рішень через страх ескалації, тим довше триватиме війна і тим вищою буде загроза для Європи.
БОГДАН ПОПОВ: Данська модель може стати ключовим механізмом фінансування української оборони
— Проблем багато, і Європа прокидається достатньо повільно. Не з тією швидкістю, з якою хотілося б це бачити насамперед в Україні, тому що ми розуміємо, що наші потреби на оборону у 2026 році становлять 120 мільярдів доларів. Це мінімальна планка, якої необхідно досягти.
На цей момент навіть з тими обіцянками, які ми почули після “Рамштайну” про 38 млрд доларів військової допомоги, ця сума не покриває потреб. Цього все одно недостатньо, щоб хоча б утримувати фронтовий паритет із РФ. Військова підтримка України повинна посилюватися, інвестиції в наш оборонно-промисловий комплекс мають здійснюватися без зупинки, без перерв.
Має бути захищене небо, енергетична інфраструктура України та багато інших компонентів, які європейці виконують не ідеально. Роботи ще багато, але можна відзначити й деякі позитивні динаміки. Наприклад, у 20-му пакеті санкцій Європейського Союзу зроблено хоча б перший крок до повної заборони реекспорту критично важливих для російської оборонної промисловості технологій із країн ЄС.
Тому що на цей момент треті країни-підрядники допомагають РФ обходити технологічні санкції, а потім ці технології, чипи та інші компоненти, пов’язані з військово-промисловим комплексом, падають на голови українських дітей у вигляді ракет типу “Іскандер”, “Шахед” або іншого озброєння, яке Російська Федерація використовує в українському небі.
Тому у європейців дуже велике домашнє завдання. Подивимося, наскільки вони готові його виконувати, виходячи із заяв, зроблених у Мюнхені.
Безпека у 2026 році — це не лише ракети і гарантії безпеки. Це енергетика, кібербезпека, економічна безпека та багато іншого. Саме від комплексу цих чинників залежить виживання України і її подальше процвітання.
Вже є користь після “Рамштайну”. Ми бачили, що виділяються кошти для інвестування в данську модель розвитку української оборонної промисловості. Виділяються гроші на закупівлю дронів в українських виробників. Хотілося б бачити більше.
Український ВПК цього року справді може розігнатися до 70 млрд доларів. Питання в тому, що держава не може дозволити собі контрактування на таку суму. Саме зовнішні інвестиції та зовнішні замовлення для забезпечення потреб Сил оборони України були б надзвичайно корисними. Українські заводи — як державні, так і приватні — у військовій промисловості розвиваються швидше, ніж можливості державного бюджету.
Данську модель фінансування допомоги Україні я хотів би бачити як ключовий механізм фінансування української оборони. Тому що цей напрям не лише розвиває наш ВПК, а й сприяє зростанню ВВП, формуванню компаній, готових до масового експорту після завершення війни. Саме це може стати драйвером економічного відновлення України.
Читайте також: Не благодійність, а спільна справа заради безпеки: експерти пояснили, навіщо Європі посилювати оборону України
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
