Сьогодні о 15:53
Спортивний арбітражний суд не задовольнив апеляцію Владислава Гераскевича до Міжнародного олімпійського комітету. Українського скелетоніста відсторонили від стартів на Олімпіаді після того, як він відмовився виступати без “шолома пам’яті” з портретами загиблих українських спортсменів. У МОК пропонували альтернативу — чорну пов’язку, однак Гераскевич не погодився, назвавши позицію комітету поступками російській агресії. Скандал швидко вийшов за межі спорту: низка спортивних і правозахисних організацій побачили в рішенні МОК ознаки подвійних стандартів.
Пам’ять під забороною: скандал навколо українського скелетоніста на Олімпіаді
Олімпійські змагання в Мілані та Кортині отримали гучний резонанс ще до вирішальних заїздів. Дискусія розгорнулася навколо ключового питання: чому пам’ять про загиблих визнали порушенням правил і хто в цій історії насправді відходить від олімпійських принципів.
9 лютого Гераскевич уперше провів офіційне тренування на олімпійській трасі у “шоломі пам’яті”. Приблизно за півтори години Міжнародний олімпійський комітет виніс попередження, пославшись на 50-ту статтю олімпійської хартії: “Під час змагань заборонена будь-яка політична, релігійна або расова пропаганда на олімпійських об’єктах і спорядженні”. Спортсмен наголошував, що на екіпіруванні немає ні гасел, ні закликів, ні образ — лише фотографії людей, яких він хотів ушанувати. Однак 12 лютого, у день старту, МОК відсторонив українця від змагань.
“Це було несправедливе рішення. Коли ми читаємо статтю 50, на яку вони посилалися, там немає нічого спільного з позицією Гераскевича, тому що в статті 50 йшлося про політичну агітацію. Немає жодної політичної агітації. Владислав не носив шолом із нашими політичними лідерами, із плакатами політичних партій. Він носив шолом із нашими національними героями, зі спортсменами, убитими Росією. Наші захисники помирають щодня. Чому ми не можемо вшанувати їхню пам’ять?”, — зазначив міністр молоді та спорту України Матвій Бідний.
Гераскевич із 2016 року входить до складу збірної України зі скелетону і став першим українським спортсменом, який представляв країну у цьому виді спорту на Чемпіонаті світу та на зимових Олімпійських іграх. Він виступав у Пхьончхані-2018 та Пекіні-2022, а перед Олімпіадою в Мілані розглядався як претендент на високий результат. В одному з тренувальних заїздів він показав найкращий час серед тих, хто виходив на трасу, — 56,70 секунди. Для команди це було підтвердженням: боротьба за медаль виглядала реальною.
“Я тренувався по кілька годин щодня протягом чотирьох років. Брав участь у всіх етапах Кубка світу, щоб сьогодні бути тут, на Олімпійських іграх. Я провів три офіційні тренувальні заїзди. Мені дуже подобається траса. У мене справді були чудові результати. В останній тренувальний день я показав найкращий результат у заїзді. І, судячи з того, що я бачу сьогодні, я справді думаю, що у нас могла б бути боротьба за медаль. І, звісно, як спортсмен, я завжди мріяв про олімпійську медаль, і це зараз схоже на відчуття, ніби її в мене відібрали”, — розповів Владислав Гераскевич.
На тлі заборони українцю в публічному просторі почали наводити приклади, які, на думку критиків, демонструють неоднаковий підхід МОК. Так, прапороносець збірної Ізраїлю Джаред Файрстоун записав відео, де розповів, що на церемонію відкриття вдягнув пам’ятну кіпу з іменами 11 ізраїльських спортсменів, загиблих у 1972 році. Претензій з боку Олімпійського комітету до нього не було.
Ще один випадок викликав суперечки: італійський сноубордист Роланд Фішналлер виступив у шоломі із зображенням російського прапора. У МОК відповідали, що йдеться про прапори країн, де спортсмен змагався, і його дії не були підтримкою країни-агресора. Після цього звинувачення в подвійних стандартах на адресу комітету почали лунати ще гучніше.
“Точно не про мир, і не про справедливість, і не про принципи олімпійського руху рішення Міжнародного олімпійського комітету проти Владислава Гераскевича, нашого спортсмена, який лише пам’ятає і вшановує українських спортсменів, чиє життя забрали російські удари. Спорт не має бути без пам’яті та поваги. Українці й так готуються до змагань в особливих умовах — в умовах війни. І це не політика — говорити про те, що відбувається реально. Політика — це коли росіяни ховаються під іншими прапорами і все ж потрапляють на змагання. Політика — це коли російський прапор усе ж присутній на олімпіаді. Політика — це коли Міжнародний олімпійський комітет боїться правди і тому сам провокує хаос”, — заявив президент України Володимир Зеленський.
Додаткової напруги додало і те, що на цих Іграх МОК допустив до виступу 13 атлетів із Росії в нейтральному статусі — під білим прапором. Формально критерієм недопуску мала бути публічна підтримка війни або участь у прокремлівських заходах. Водночас критики рішення вказували: серед допущених є спортсмени, чиї біографії пов’язують з окупованими територіями України або структурами на кшталт ЦСКА, що входять до системи російських збройних сил. На думку опонентів МОК, саме такі деталі й підривають довіру до заявленого “нейтралітету”.
Правозахисники відреагували на кейс Гераскевича, заявивши, що українські спортсмени у великому спорті нерідко стають перешкодою для “відмивання” репутації Росії на тлі війни. Окремо вони наголошували на суперечності: чорна пов’язка на екіпіруванні виявляється допустимою, тоді як фотографії людей, яким спортсмен віддавав шану, — під забороною.
“Олімпійські ігри знову опиняються під загрозою через неспроможність Міжнародного олімпійського комітету послідовно і змістовно дотримуватися навіть власних мінімальних стандартів підтримки миру, солідарності та людської гідності. Ймовірно, МОК потребує серйозних змін своєї політики, щоб справді виконувати міжнародні зобов’язання у сфері прав людини”, — йдеться в заяві правозахисної організації Global Rights Compliance.
Історія отримала широку підтримку по всьому світу: повідомлення публікували спортсмени, відомі люди та користувачі соцмереж. Але, як зазначає родина Гераскевича, найважливішими стали відгуки рідних тих, чиї портрети були на “шоломі пам’яті”.
“У них була мрія, але вони не реалізували її, бо їх убили. І, звісно, нам потрібно вшанувати їхню пам’ять, і сьогодні в соціальних мережах знову був коментар від матері одного спортсмена, біатлоніста. Вона плакала і багато разів говорила: “Дякую, Влад, за пам’ять про мого сина, бо він втратив життя, і те, що ви робите, — це найкраще для нашої родини”. Це було дуже важливо, набагато важливіше за будь-яку медаль”, — заявив батько і тренер Владислава Михайло Гераскевич.
Для самого спортсмена Олімпіада мала стати подією для всієї родини: він заздалегідь купив квитки на фінальний заїзд для мами та дівчини. Тепер же ні його, ні близьких на трибунах не буде. Але, попри втрачений шанс на медаль, ця історія, на думку прихильників Гераскевича, стала демонстрацією іншого результату — гідності та вірності пам’яті, які неможливо “відкликати” рішенням спортивних чиновників.
Думки глядачів FREEДОМ
Яку позицію має зайняти світовий спорт у відповідь на російську агресію? Таке питання телеканал поставив своїм глядачам. Актуальні відповіді були зачитані в прямому ефірі:
- “МОК має розпуститися в повному складі”;
- “Цілком справедливо, що українцям не слід перешкоджати в участі у спорті, і справедливо, що держава-агресор Росія, держава диктатора Путіна, не має брати участі в жодних міжнародних фестивалях чи заходах. Хіба недостатньо того, що злочинна армія Путіна вбиває, окуповує, руйнує, грабує, підпалює та ґвалтує, не роблячи різниці між молодими і старими? Я був свідком бомбардування лікарні “Охматдит” у Києві. Хіба цього недостатньо? Що ще потрібно світові, щоб переконати і запобігти участі таких злочинців, як Путін та інші, у всіх міжнародних заходах?”;
- “Не знаю, чого вони причепилися до цього шолома. Там не було жодних закликів до чогось”;
- “Склад МОК не відповідає своїй роботі як спортивна організація світового спорту і своїми злочинними рішеннями підтримує злочинну РФ. Це ганьба для такої світової організації, яка діє проти миру і світової демократії, а підтримує злочинні дії — і сама їх використовує — проти нашого скелетоніста Владислава. Цей комітет своїми діями повністю показав, що при владі у світовому спорті і на світових змаганнях сидять христопродавці, злочинці, керовані путінським люцифером і його кремлівською бандою. Ганьба такій організації, як МОК”;
- “МОК любить гроші, а “Людожердія” зробить усе, щоб принизити Україну. Судді показали своє обличчя. І світ побачив усе, як там запущено. Розганяти весь олімпійський комітет, без права там бути присутніми. Кубертен у труні перевернувся, щоб терористи виступали під різними прапорами, а борці проти тероризму були дискваліфіковані. МОК досяг свого дна”;
- “Те, що називається світовим спортом, перестало бути таким. Багато міжнародних організацій потребують постійної реорганізації”;
- “Чи були німецькі спортсмени на олімпіаді під час Другої світової?”.
Думки експертів
Чому рішення МОК сприймається як удар по позиції всієї України, як Росія крок за кроком повертає своїх спортсменів на міжнародні старти і які чіткі правила могли б зняти подвійні стандарти — на ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Жан Беленюк, перший заступник голови комітету ВРУ з питань молоді та спорту, олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби;
- Ілля Котов, кандидат наук з державного управління, експерт з публічної політики;
- Юрій Кириченко, спортивний директор Федерації хокею України.
ЖАН БЕЛЕНЮК: Путіну байдуже до Олімпіади
— Я абсолютно не згоден з позицією Міжнародного олімпійського комітету щодо загравання з представниками країни-агресора, які присутні на цих Олімпійських іграх. Це справді політика. І спроби лавірувати та якимось чином табуювати росіян.
Зараз росіянам додали можливість виступати в певних вікових категоріях, наприклад. Наступним кроком буде, напевно, допуск уже дорослих спортсменів під їхньою символікою. Тобто вже зараз присутність як нейтральних спортсменів по суті фейкова.
Усі розуміють, що не можеш ти бути нейтральним у Росії, бо з нейтральним статусом ти не маєш жодних перспектив бути частиною збірної цієї країни. А те, що зруйнували мрію людині, яка готувалася тривалий час, — це великий демотиваційний фактор для Владислава. І та підтримка, яку він відчуває зараз від держави, від усіх спортсменів, навіть спортсменів з інших країн, говорить про те, що, попри ситуацію з самим Міжнародним олімпійським комітетом, адекватні спортсмени підтримують правду, виступають проти маніпуляцій і подвійних стандартів.
Коли ми бачимо представників Росії з прапорами на трибунах, які заборонені під час проведення цих Олімпійських ігор, Міжнародний олімпійський комітет чомусь ніяк на це не реагує. Тому яка може бути солідарність і підтримка з боку Міжнародного олімпійського комітету, яку вони проголошують щодо України?
Зараз соціальні мережі та медіапростір настільки динамічно і швидко реагують на подібні речі, що буквально за пів години ця інформація розлітається по всьому світу, звісно, різними мовами. Реакція миттєва і всередині України, і в інших країнах.
Тим більше це кричуща несправедливість. Людина готувалася, хотіла представити свою країну, розробила шолом, нічого не порушувала. І просто через те, щоб не насолити РФ, щоб Путін не образився і не проігнорував наступні Олімпійські ігри, очевидно, Міжнародний олімпійський комітет розробив примітивні заходи та таким чином позбавив його цієї можливості.
Міжнародний олімпійський комітет має переглянути свою політику щодо російських спортсменів. Тому що Путін ніяк не зраджує собі та своїй політиці. Він продовжує цю війну, продовжує вбивати українців. А МОК відступив від досить коректної та логічної політики, яку він запровадив одразу після повномасштабного вторгнення.
Через рік вони вже розробили нову систему, яка передбачає наявність нейтрального статусу, який фейковий, ще раз повторюся. І зараз вони роблять кроки до повного залучення представників Росії та Білорусі вже під їхніми прапорами. Відповідно, вони розвернулися на 180 градусів від тієї позиції, яка була зайнята із самого початку.
Одночасно Путін не зробив для того, щоб вони пішли на якісь поступки в його бік, абсолютно нічого. Питання, навіщо Путіну взагалі реагувати на якісь дії Міжнародного олімпійського комітету або інших інстанцій, якщо він знає, що сьогодні вони запровадили певні санкції, а завтра дадуть задню? Чому він має реагувати на цей тиск? Він і не реагує, бо знає: сьогодні вони зайняли одну позицію, а завтра просто передумають, бо прийде новий голова з іншим баченням, з політикою умиротворення, зі спробою домовитися з представниками Росії, щоб усі були задоволені, як проголошує Олімпійська хартія, щоб панували мир, солідарність і взаємоповага.
Єдиний аспект, який у цій історії не панує, — це те, що Путіну байдуже до вашого миру і до вашої Олімпіади. Він розв’язує війни під час проведення Олімпійських ігор. Йому взагалі байдуже, що ви там зі своєю Олімпійською хартією проголошуєте. Він убиває, тероризує і продовжує це робити. Йому пропонують Олімпійське перемир’я, він його відкидає і далі тероризує нашу країну, вбиваючи наших громадян, зокрема тих людей, фотографії яких були нанесені на цей шолом.
А логічною дією з боку Міжнародного олімпійського комітету стало дискваліфікувати спортсмена, який вирішив цей шолом показати і в ньому проїхати. Путін, напевно, сидить і аплодує, кажучи: молодці, такого навіть я б не придумав. Абсурд.
Можливо, потім попросять вибачення і скажуть, що були неправі. Але людина готувалася чотири роки, і її просто прибрали зі змагального заходу, не давши реалізувати свою олімпійську мрію. Відповідно, мають бути наслідки, зокрема репутаційні для Міжнародного олімпійського комітету. Уже очевидно, яким чином там формується політика і що вона не відповідає тим принципам, які спочатку проголошував П’єр де Кубертен, коли у 1896 році були проведені перші сучасні Олімпійські ігри.
Олімпійські ігри повинні мати превентивний характер, щоб під час їх проведення не було воєн. Саме так замислювалася ця ідея.
ІЛЛЯ КОТОВ: Спорт не може бути поза політикою
— Я не буду оригінальним: об’єктивно це справді сором. Це ганьба. І позиція “ми поза політикою” досить специфічна, бо всі давно прекрасно розуміють, що спорт ніяк не може бути поза політикою. Як і всі прояви культури, як музика зокрема.
Міжнародний олімпійський комітет, говорячи про те, що “ми поза політикою”, займає максимально дивну позицію — позицію, яка насправді не заслуговує на повагу. Але вона не перша в історії МОК.
Я завжди люблю повертатися до певних історичних передумов і контекстів, і всі зараз до них повертаються. Згадаймо ту саму Олімпіаду в Берліні, коли вже всі на той момент розуміли позицію нацистів, позицію Гітлера і те, що чекає світ у майбутньому, але водночас Олімпіада відбулася.
Зараз наша Україна зіткнулася з певною дискримінацією, хоча, здавалося б, нам потрібно розрізняти політику в контексті політики і війну. Це різні речі. Якби була проблема саме політична і будь-який спортсмен вийшов із прапором політичної партії або з підтримкою якогось кандидата — це одне. Але війна і щоденні вбивства мирних, простих людей, спортсменів і людей усіх професій у нашій державі — це війна. Це точно не та ситуація, яку можна віднести до політики. Постійна агресія, постійні обстріли — і ось уже практично чотири роки.
Попри всю цю ситуацію, попри всю боротьбу, яка велася для того, щоб це несправедливе рішення скасувати, все ж є плюс. Український народ, загалом держава і суспільство вкотре об’єдналися, показали свою силу, показали єдність — у боротьбі з такою несправедливістю.
Україна має бути присутня на всіх спортивних, на всіх культурних і на будь-яких заходах, які проводяться, бо про нас не мають забувати, про нас мають чути. Ми маємо займати призові місця, показуючи таким чином і нагадуючи простим людям, що, попри війну, Україна бореться і в нас є дуже обдаровані й талановиті спортсмени.
Чи допоможе “розгін” МОК? Питання відкрите, бо на місце одних спортсменів прийдуть інші спортсмени. Насправді так у всіх державах формується олімпійський комітет. І щодо українського олімпійського комітету також ще дуже багато питань, але, думаю, ми їх сьогодні підіймати не будемо.
Раніше ми не раз чули, що існують певні корупційні скандали, зокрема у сфері спорту. Не один раз була інформація про те, що вибір місця проведення Олімпіади міг бути не випадковим — наприклад, у Сочі. Також була інформація, що у 2014 році місце було обрано не випадково, а шляхом корумпування Міжнародного олімпійського комітету з боку Кремля. Але, знову ж таки, це лише чутки, я не вважаю за потрібне їх коментувати і якось озвучувати.
Така сама ситуація стосувалася і ФІФА, і проведення Чемпіонатів світу з футболу, вибору місця тощо. Але це все було раніше. Проте я б не сказав, що на сьогодні у Кремля залишилася можливість і далі корумпувати олімпійські комітети.
ЮРІЙ КИРИЧЕНКО: Коли ти на біле кажеш чорне і боїшся називати речі своїми іменами, це зіграє проти тебе
— Як би нам не хотілося іншого, спорт давно є частиною політики. Спорт дуже активно використовується для просування тих чи інших політичних цілей. Зокрема ним активно користується країна-агресор.
Шолом Гераскевича — це дуже хороший символ, дуже хороший приклад того, що спорт залишається частиною великої політики, і того, чим зараз займається Міжнародний олімпійський комітет щодо українського спортсмена і всієї нашої країни. Адже Гераскевич висловлює не свою особисту позицію. Це позиція всієї нашої країни, яку підтримують і на рівні Міністерства молоді та спорту України, і на рівні Національного олімпійського комітету. Президент нашої країни також підтримує цю позицію. Це, по суті, плювок нам в обличчя.
Росія веде активну роботу з повернення своїх спортсменів на Чемпіонати світу і на Олімпіади — поступово, по крупицях. Уже навіть у найпередовіших видах спорту, де активно боролися з росіянами й відсторонювали їх від змагань, починаються послаблення. Починається рух у логіці: “допустимо жінок, допустимо юнаків, допустимо ще якісь молодші вікові категорії, дорослих не чіпаємо”. Але ж ми розуміємо, що це перші кроки.
Я думаю, що в цьому випадку Міжнародному олімпійському комітету потрібно переглянути свою інформаційну політику і прибрати це виляння в ключових питаннях.
Адже сьогодні це стосується цієї ситуації, а завтра може стосуватися будь-якої іншої країни. Ми знаємо, що у світі дуже багато різних конфліктів, і найбільше МОК боїться того, що завтра, наприклад, спортсмени з якихось країн Близького Сходу виходитимуть із меседжами, післязавтра ще з якоїсь точки земної кулі виходитимуть із якимись меседжами, і все це перетвориться на величезний інструмент пропаганди, де МОК уже нічого не контролюватиме. Якщо Міжнародний олімпійський комітет хоче цього уникнути, їм час включатися в це питання, їм час називати речі своїми іменами.
Якщо ви не називаєте країну агресором, чому ви вважаєте, що хтось виступає проти агресії, якщо агресії “немає”? Тут дуже багато моментів. І чим далі, чим більше кроків робить Міжнародний олімпійський комітет, тим більше вони заганяють себе в кут.
Це ситуація, у якій, якщо вони переживають за свої крісла — я говорю про чиновників високого рівня в цій організації, їм рано чи пізно доведеться сісти за стіл і дати відповіді на всі запитання, дати чіткі меседжі. Бо справді можна перетворити в майбутньому Олімпійські ігри на елемент пропаганди, чого б точно не хотілося. Все ж хочеться, щоб спорт залишався спортом.
Читайте також: Шолом, війна та Олімпіада: як рішення МОК викликало міжнародний резонанс
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
