Війна пустила метастази у всіх сферах життя: Ігор Ліпсіц про те, як стрімко розвалюється російська економіка

Ігор Ліпсіц — російський економіст, учений. Народився в Москві у 1950 році. Закінчив загальноекономічний факультет Московського інституту народного господарства ім. Плеханова. Працював у кредитно-фінансовому інституті банків при Держбанку СРСР.

Один із засновників державного університету “Вища школа економіки”, звідки був змушений звільнитися — за правду про тенденції в російській економіці. Лектор. Автор багатьох публікацій і першого в Росії підручника з ринкової економіки для старших класів. Посібник у Мінпросвіти РФ визнали непатріотичним і “таким, що не сприяє любові до Батьківщини”.

Ігор Ліпсіц — гість програми “Люди доброї волі” телеканалу FREEДOM.

Ведучий — Сакен Аймурзаєв.

https://youtu.be/QHnbHfK3SFM?si=juT2NQY0LM5_Bs3C

У Кремлі удають, що все добре

— Напередодні ви згадували свій цикл лекцій на YouTube, присвячений розвінчанню міфів російської пропаганди. Я встиг їх послухати перед нашою зустріччю. Зізнаюся вам як людина, яка навчалася у школі в Росії у 1990-ті за вашим підручником: ви досі блискуче пояснюєте. Звідки виникла ідея такого циклу лекцій? Які основні висновки можна зробити з уже опублікованих матеріалів?

— Ідея лекцій виникла дуже кумедно. У месенджері Telegram мені написала людина: “Подивіться, який приголомшливо нахабний текст опублікував російський оглядач ТАСС. Коментувати його — тільки псувати, настільки він брехливий і дурний”. Я почитав. Це був текст, написаний у стилі: “Ми кращі за всіх, у нас найбільш успішна економіка, всі інші країни світу не варті у слід вступити, ми найвдаліша цивілізація сучасності”.

Це було настільки дурно і типово пропагандистськи, навіть зі смішними зворотами радянських часів на кшталт “з берегів Потомака видно якийсь жах, а ми тут насправді процвітаємо”. Це було так смішно, що я завівся, розвеселився і записав 12 великих лекцій, пояснюючи, як насправді йдуть справи в економіці Росії. Дванадцяту, останню лекцію, я завершую цитатою з Пушкіна, словами з листа Тетяни до Онєгіна: “Кончаю! Страшно перечесть…”.

У мене вийшов огляд економіки Росії. Я зробив детальний розбір по галузях, пройшовся по кожній і показав реальну ситуацію. Майже по всіх галузях економіки РФ — велика біда. Чотири роки війни розвалили економіку надзвичайно сильно. У яку галузь не зайди, з яким ринком не почни розбиратися — всюди біда, спад, закриття компаній, загроза наростального безробіття і відсутність грошей.

Загалом, усе це виливається в дуже плачевний стан російських фінансів. До такої міри плачевний, що навіть офіційні документи уряду є брехливими. В 11-й лекції я розбираю абсолютно неправдивий документ, випущений урядом РФ. Я б навіть сказав, що в СРСР посоромилися б такий документ випустити. А тепер сорому і совісті немає — публікують абсолютно липові, фейкові звіти. Це разюча ілюстрація тієї міри розкладання російської влади, до якої ми дійшли.

— Ігорю, ви починаєте цей цикл лекцій із розбору нафтогазової залежності Росії та доходів від вуглеводнів. Ви детально говорите про те, з яким розумом можна було б витратити ці гроші, які, по суті, просто дає земля. У світлі останніх подій, ситуації з Іраном і Венесуелою, і дивлячись на початок 2026 року, які зміни нас можуть чекати? Чи буде цих грошей у Росії більше чи менше?

— Грошей буде менше, причому суттєво. І це, я б сказав, справжня драма для РФ. Російська економіка почала руйнуватися дуже давно — мій відлік іде з моменту смерті Йосипа Сталіна у березні 1953 року, коли почався демонтаж сталінської системи економіки.

Це була економіка, заснована на страху і терорі. Це змушувало людей працювати наполегливо й інтенсивно, бо було страшно: трохи послабив інтенсивність праці — на тебе донесли колеги, і ти вирушив у табір. Цей постійний, щоденний, повсюдний терор рухав економіку. Коли помер Сталін, система страху дала тріщину, стало зрозуміло, що так жити далі не можна, і почалася її ліквідація.

Коли систему страху прибрали, з’ясувалося, що в радянській економіці іншого двигуна просто немає. Немає жодної “жирної”, сильної, здорової економіки, яка могла б рухати СРСР уперед. Часи Микити Хрущова (перший секретар ЦК КПРС, — ред.) — це хаотичні спроби реформ. Уже в 1965 році стало зрозуміло, що економіка СРСР руйнується. Почалася реформа Косигіна-Лібермана (комплекс заходів, спрямованих на децентралізацію управління промисловістю в СРСР, — ред.), спроба впровадити елементи госпрозрахунку. Але тут відкрили величезні запаси нафти й газу в Західному Сибіру і їх почали продавати в Європу.

Пішли величезні гроші. Грубо кажучи, з 1970 по 2025 рік ця територія, спочатку СРСР, а потім РФ, жила продажем ресурсів. Півстоліття російська нація жила цим. Мені скажуть: “Це неправда, у нас велика промисловість, ми багато чого виробляємо й експортуємо”. Усе це копійки порівняно з доходами від нафти й газу.

Поки були нафтогазові доходи — у Росії були перспективи. Ще у 2019 році я говорив на російському телебаченні, що у РФ є шанси на зростання, якщо перестати маятися дурнею і зайнятися справою. Але зараз ситуація драматична. Європейський ринок втрачений безповоротно. У Росії ніхто не хоче цього розуміти, бо думка про те, що в Європу з газом і нафтою вже не повернешся, занадто страшна.

Американці зайняли європейський ринок і назад росіян не пустять. А більше у РФ нічого немає. Якщо подивитися навіть бюджетний прогноз уряду до 2042 року, то там чітко прописана незмінна перспектива падіння нафтогазових доходів, збереження дефіциту бюджету на 17 років уперед і величезне зростання державного боргу.

Попереду на нас чекає Росія, що неухильно бідніє, і яка не має можливості цього уникнути.

— Водночас Кремль веде повномасштабну війну проти України, що кардинально впливає на все господарство.

—  Звісно, адже це величезні витрати. Війна, на мій погляд, — це ракова пухлина. Вона висмоктує сили зі здорових органів, вони слабшають і хиріють, а сама пухлина тільки зростає. Уряд уперто гробить цивільну економіку, щоб ресурси, резерви й люди йшли у військове виробництво.

Росія вбиває себе: щоб стати легшою, вона відрізає собі ногу чи руку. Вона не стає міцнішою, вона стає інвалідом.

Ми бачимо гіпертрофований військовий сектор і жахливе руйнування цивільної економіки. Куди не глянь — видобувна промисловість, чорна металургія, лісовий комплекс, будівництво — скрізь обвал.

2026 рік стає для росіян дуже небезпечним. Навіть російські економісти дуже обережно визнають, що цей рік може бути страшнішим і загрожувати великими бідами.

— У вашому циклі лекцій наочно показано, як війна пустила метастази всюди. Особливу увагу привернула ваша думка про сільське господарство. Що відбувається в аграрній сфері?

— Сільське господарство в СРСР завжди було зоною катастрофи — був дефіцит продуктів, був голод, рятувала лише американська продовольча допомога. Колгоспне господарство було жахливо неефективним і з божевільними боргами, які кожен новий генсек насамперед списував.

Те, що сталося із сільським господарством після розпаду СРСР, було дивом. Це диво виникло тому, що вперше за століття російське сільське господарство було інтегроване у світову агроіндустрію. Прийшли якісне насіння, племінна худоба, інкубаційне яйце, імпортна техніка, засоби захисту рослин, ветеринарні препарати. Прийшли іноземні зернотрейдери, побудували елеватори, організували експорт. Росія різко пішла вгору і стала потужною агродержавою, номером один з експорту пшениці.

З 2014 року почалося руйнування: санкції, контрсанкції, курс на ізоляцію та імпортозаміщення. Божевільні міністри борються з імпортним насінням, стверджуючи, що насіннєвий фонд має бути своїм. А своє насіння погане — у нього нижча врожайність і схожість. У підсумку падає врожайність і по пшениці, і по соняшнику. Доходило до абсурду: через заборони аграрії завозили насіння тіньовим імпортом через Казахстан, бо розуміли — без нього вони нічого не зароблять.

З початком активної фази війни у 2022 році додався дефіцит кадрів — людей забрали на фронт. Голова Зернового союзу Росії Аркадій Злочевський навів яскраву цифру: раніше комбайнер працював за 60 тис. рублів, тепер йому треба платити 200 тис. Ця різниця лягає на собівартість.

У підсумку сільське господарство бідніє і руйнується. Перестали купувати сільгосптехніку, що призвело до обвалу сільгоспмашинобудування, а сучасне сільське господарство без техніки — це катастрофа.

— Чи може уряд упоратися з цим через систему розподілу? Грубо кажучи, використати продовольчі картки?

—  У 1990 році “Аргументы и факты” взяли інтерв’ю у колишнього заступника наркома продовольства СРСР, який запроваджував карткову систему під час війни. Він розповів, що на створення системи пішло три місяці. Це найскладніше логістичне завдання: забезпечити всіх картками й підкріпити їх продуктами. Коли його запитали, скільки часу це займе в сучасній Росії, то він відповів: “Ви просто не зможете це зробити”.

Сьогодні це тим більше неможливо. Корупційна система Росії миттєво знищить будь-які спроби розподілу: почнуться відкати та хабарі. Обговорювати це смішно.

Якщо почнеться голод, я не знаю, як Росія буде боротися. Аграрії кажуть, що такого важкого часу не було останні 10 років. Росія з горя вже почала завозити буйволятину з Індії, бо м’яса не вистачає. Ось така “світла” перспектива.

— Хотів би поговорити про такий феномен часу, як пекарня “Машенька”. Власник цього малого бізнесу під час “прямої лінії” поскаржився Путіну на податки та перевірки. Путін публічно їв пиріжки з цієї пекарні, взяв навіть нібито ситуацію під контроль, але після Нового року пекарня закрилася. Не допоміг навіть такий лобізм. Що ми можемо зрозуміти з цього абсурду, коли главу держави залучають до порятунку пекарні?

— Це ситуація крайнього божевілля адміністративної системи. Історія анекдотична: у малого бізнесу були пільги з ПДВ, але з 1 січня їх скасували. Власник поскаржився, Путін прислав ікону, але ікона не врятувала і довелося закриватися. Це був сором і ганьба для президента, тому він наказав уряду врятувати саме цю пекарню.

Немає нічого дурнішого, ніж давати пільги одному, коли система вбиває всіх.

Увесь інший бізнес дізнався про це і запустив флешмоб “Я/Ми Машенька”, вимагаючи таких самих умов. Але дати пільги всім вони не можуть, інакше впаде бюджет. Це катастрофа управління: ухвалюється системне рішення, що вбиває бізнес, а потім намагаються в ручному режимі рятувати тих, хто голосніше кричить.

Щойно запроваджуєш систему пільг — одразу з’являється поле для хабарів.

— Це важливо, адже малий бізнес — жива тканина економіки. Але по цій “Машеньці” стає багато що зрозуміло про Росію.

— До речі, до війни в Україні з малим бізнесом було краще, ніж у Росії. За статистикою, в Україні до 50% ВВП формував малий і середній бізнес. У РФ і близько нічого подібного не було. Там усе — великі корпорації, а тут малий і середній бізнес був дуже успішно розвинений.

Україні потрібно зберегти малий бізнес і це стане основою для відродження економіки.

Але в Росії він нікому не потрібен — це країна великих корпорацій, олігархів, мільярдерів, які слухняно бігають навколо президента на задніх лапках. А малий бізнес нікого не цікавить, тому його пускають під ніж легко і спокійно.

РФ чекають злидні та розруха

— Часто чути, що Путіну нібито необхідний мир через трагедію в економіці. Але, послухавши вас, здається, що він думає, ніби в нього все добре. Що скажете?

— Звісно, Путін вважає, що в нього є надійні управлінці: міністр фінансів Антон Силуанов, голова уряду Михайло Мішустін, голова Центробанку Ельвіра Набіулліна. Він їм довіряє.

Чотири роки війни Кремль протримався і вірить, що далі буде добре. Путіну розповідають казки. Нещодавно патріотичні блогери розізлилися на першого заступника голови уряду РФ Дениса Мантурова, звинувативши його в окозамилюванні: він доповів президенту, що ВВП зріс на 3,6% (або впав, там була гра цифр), хоча в документах планували інше. Провладні блогери обурилися, що він нібито обманює “нещасного” Путіна. Просто анекдот якийсь.

Усі удають, що в російській економіці все нормально, поки вона розвалюється. Це високий рівень божевілля, який може згубити країну.

— Уявімо, що завтра стається переворот, війна зупиняється, виплачуються репарації, воєнних злочинців віддають під суд. Новий уряд телефонує професору Ліпсіцу і питає: як витягати економіку? Що б ви порадили?

— А порадити практично нічого. Багатьом здається, що є перемикач “Війна/Мир”: клацнув — і знову зростання, гарбузове лате і BMW.

Біда в тому, що Росія зайшла в глухий кут, з якого виходу практично немає.

Жоден уряд не поверне європейський ринок нафти та газу. Куди Росія діне свою нафту? Без нафтодоларів у колишніх обсягах країна буде розвалюватися, бо інфраструктура занедбана. Ми бачимо низку комунальних аварій: лопаються труби, замерзають будинки. Зношення колосальне — багато речей були збудовані ще у 1970-х рр.

Жоден “розумний” уряд, жодні ліберали, які прийдуть до влади в Росії, не зможуть уникнути одного: їм доведеться терміново ремонтувати всю країну, а це не приносить доходу. Це не прибутковий бізнес, але без цього жити не можна. І зробити це зараз ніхто не може — грошей немає.

Тому будь-який уряд, який прийде в Росію, зіткнеться з бідою. І практично за будь-якого варіанта розвитку подій росіяни приречені втрачати якість міського життя. Їм доведеться відкочуватися до більш примітивного життя і навіть переймати досвід українців, які живуть без тепла і світла.

Я, до речі, у себе в Telegram виклав детальну інструкцію одного киянина — як виживати в нинішній ситуації. Не впевнений, що росіяни поки це зрозуміли. Мене там весь час підколюють: мовляв, ти казав, що треба ставити буржуйки у квартирах.

Я розповідаю те, що перевірено життям: у багатоквартирних будинках ставили буржуйки, і в кого вони були, той якось грівся. Я розумію, що картина невтішна — тягати на високий поверх дрова. Але що робити, якщо не працює центральне опалення? Електрика буде такою дорогою, що ви просто збанкрутуєте миттєво.

Росіяни поки не розуміють, що відбувається, у яку країну вони потрапили, у яку біду увійшли.

З цієї біди жоден уряд легко Росію не виведе. Країну потрібно фактично повністю відремонтувати — і тільки потім вона зможе почати жити. Але поки її ремонтуватимуть, від країни мало що залишиться.

Ще до війни у Росії були дуже погані демографічні тренди. РФ — країна що вимирає. У XXI столітті найшвидше вимирають дві країни — Росія і Китай, і до кінця століття їх населення може скоротитися приблизно вдвічі.

Демографічний прогноз для Росії на 2100 рік давав приблизно 66-90 млн осіб: 90 млн — оптимістичний сценарій, 66 млн — песимістичний. Тепер зрозуміло, що 67 млн — це вже майже оптимістичний прогноз. І то він був зроблений до війни: тоді не враховувалися ні еміграція, ні воєнна смертність, ні інвалідність через війну, ні падіння народжуваності. Тепер усе це проявилося.

Народжуваність у РФ впала до рекордно низьких рівнів — такого не було з 1998 року. Це означає, що до кінця століття у Росії може бути менш як 60 млн осіб.

Що можуть зробити 60 млн на такій території, як РФ? Полагодити її вони не зможуть і їм доведеться збиватися у великі міста, у мегаполіси, і намагатися там виживати. А решта території буде покинута. Я розумію, що малюю страшну картину, але вона об’єктивна.

— Виходить, від відносного процвітання Путін привів країну до стану виживання.

— Я б сказав — до стану вмирання. Без нафтогазових доходів Росія прожити не може. Експорт пшениці дає 1% доходів — на цьому не розбагатієш. Вугілля Китай уже не бере, “Силу Сибіру-2” (російський магістральний газопровід для постачання газу з Якутії в Приморський край і країни Азійсько-Тихоокеанського регіону, — ред.) будувати не хочуть.

Росія опинилася з ресурсами, які нікому не потрібні. А тут ще й розповіді про глобальне потепління, яке нібито допоможе сільському господарству. Під час танення вічної мерзлоти утворюються болота з гнусом, а не ріллі.

Росія насправді від глобального потепління постраждає більше, ніж будь-які інші території світу. Були б нафта і газ, були б гроші, вирішувати багато проблем. А коли немає доходів від нафти та газу — всі проблеми Росії стають просто нерозв’язними.

— Ви написали нову книгу “Российские реформы”. Про що вона?

— Це книга “Российские реформы: Почему приватизация не совершила чудо”. Я розбираю, як проходили реформи у 1990-х. Я не був учасником реформ, а, скоріше, критиком. Сперечався з Єгором Гайдаром (російський економіст, реформатор, доктор економічних наук, міністр економіки й перший заступник голови уряду РФ, — ред.).

Це був останній шанс Росії побудувати нормальну країну. Але у 1999 році прийшов до влади Путін і почав усе руйнувати. Зараз ми відкочуємося назад у 1990-ті, а потім, можливо, і в 1930-ті роки, але з набагато гіршим людським капіталом.

— Ця книга доступна у Росії?

— Вона продається на Amazon.

— А чи буде перевидання вашої книги “Удивительные приключения в стране Экономика”? Я б хотів познайомити з нею своїх племінниць.

— Зараз надії на видання цієї книги немає. Я з горя нещодавно виклав у своєму Telegram-каналі PDF-файл старого видання. Його можна завантажити та видрукувати на кольоровому принтері. Вийде хоч якийсь ерзац книжки. Поки надії перевидати її немає, бо не можу знайти видавців.

Читайте також: 

• “Росія або розвалиться, або прийме європейські цінності”: історик Юрій Пивоваров про війну, росіян і історичні паралелі
• “Україна вже перемогла”: письменник Геніс — про Європу, культуру та майбутнє після війни
• Кирило мріє про теократію, у цьому сенсі Іран для нього — ідеал: інтерв’ю з архімандритом Говоруном