Сьогодні о 10:36
Планова економіка повертається до Росії, заявив заступник керівника адміністрації президента Максим Орешкін. На думку чиновника, про це свідчить автоматизація управлінських процесів і тотальна цифровізація економічних відносин. З усім тим, обмеження інтернету в Росії Орешкін проблемою не вважає. І це попри те, що лише за кілька місяців російський бізнес втратив через децифровізацію десятки мільярдів рублів.
Тим часом зростання цін на нафту не рятує російський бюджет, пише Reuters. За перші чотири місяці 2026 року федеральна казна отримала менше нафтогазових доходів, ніж за аналогічний період минулого року.
Що відбувається з бюджетом РФ
Ситуація з регіональними бюджетами непроста, визнав міністр фінансів Росії на засіданні президії Ради законодавців. Сумарний розрив між витратами та доходами регіонів може зрости до 1,9 трлн рублів.
Суб’єкти федерації, які раніше були донорами, стали дотаційними. Причина — падіння зборів податку на прибуток. Через це регіональні бюджети недоотримали 480 млрд рублів надходжень.
“У Республіці Комі збори податку на прибуток обвалилися вдвічі, в Оренбурзькій області — на 40%, у Ямало-Ненецькому автономному окрузі — на 38%. Понад 30% надходжень втратили Тюменська область, Інгушетія, Карелія, Архангельська та Кемеровська області. За підсумками року в половині суб’єктів впало промислове виробництво і скоротилися обсяги будівництва, кожен третій зафіксував спад у сільському господарстві. Удвічі — з 23 до 46 — зросла кількість регіонів, де скорочуються інвестиції; майже повсюдно сповільнився споживчий попит”, — пише видання The Moscow Times.
Через колосальні витрати на війну уряду бракує коштів на інвестиції в цивільні сфери економіки. Навіть великі російські підприємства змушені скорочувати працівників або відправляти їх у неоплачувані відпустки. Криза торкнулася і промислових гігантів. Серед них — “Російські залізниці”, ГАЗ, КамАЗ і АвтоВАЗ.
Алмазодобувна компанія “Алроса” зменшила чисельність персоналу, не залученого безпосередньо до видобутку, на 10%, пише агентство Reuters. І власними силами вийти з кризи компанії не можуть.
“Коли відбувається падіння виплат, автоматично страждають місцеві бюджети, а у федерального центру немає можливості їх наповнювати. Приходять представники Кемеровської області і кажуть федеральному центру: “Дайте нам грошей”. А ті кажуть: “Ну, у нас немає, сходіть у “Сбербанк”, візьміть під 20-25% річних”. Оцей процес ми весь бачили протягом усього минулого року, а зараз на початку року він ще більше загострився, бо погіршилася зайнятість населення саме через подібні неповні робочі дні тощо. Це називається приховане безробіття”, — зазначив член Українського товариства фінансових аналітиків, член Ради НБУ (з 2019 по 2021 роки) Віталій Шапран.
Наприкінці березня прострочена заборгованість із зарплати у РФ зросла до 2,13 млрд рублів, повідомляє Росстат. Влітку багато компаній будуть змушені піти на масові скорочення, прогнозують у Службі зовнішньої розвідки України.
“Наразі деякі роботодавці намагаються уникнути масових звільнень, скоротивши робочий тиждень до трьох-чотирьох днів. Однак такі заходи мають тимчасовий характер і не здатні компенсувати глибокі структурні проблеми. За відсутності економічного відновлення бізнес, з високою ймовірністю, буде змушений вдатися до більш радикальних рішень. Додатковим негативним фактором є сезонний спад ділової активності влітку, що може прискорити хвилю звільнень у різних галузях. Це створює ризик зростання безробіття у Росії вже найближчими місяцями”, — кажуть у Службі зовнішньої розвідки України.
Криза відображається і на федеральному рівні. У першому кварталі 2026 року дефіцит бюджету зріс до 4,6 трлн рублів. Не врятувало Москву навіть тимчасове підвищення цін на енергоносії внаслідок ескалації на Близькому Сході.
“Російська економіка втратила свій запас міцності, вона перебуває зараз на межі такої операційної нестабільності, коли через фінансові операції можуть початися проблеми на самому виробництві, в самому економічному процесі. Навіть виробництво може зупинитися. Я думаю, що цей процес надалі триватиме. Звичайно, через кризу в Ірані ціна на нафту висока, і це дасть Кремлю невеликий перепочинок на місяць-півтора. Але кардинально ситуацію це не змінить, повірте”, — впевнений Віталій Шапран.
Покривати дефіцит уряд буде з кишень звичайних громадян. На початку 2026 року в Росії набули чинності поправки до податкового кодексу. І це одразу позначилося на вартості споживчого кошика. Додатково митна служба почала донараховувати мита на товари з так званих недружніх держав.
Ставки збільшилися до 50%. Одяг, косметика, непродовольчі товари з понад 50 країн — усе подорожчає щонайменше на 15-30%. Серед останніх ініціатив Кремля — запровадження ПДВ на іноземні товари з маркетплейсів, легалізація онлайн-казино з прогнозованим доходом 100 млрд рублів щорічно, а також підвищення податку для власників нерухомості.
Ситуація з економікою РФ в оцінці експертів
Чому, попри високу ціну на нафту, російська економіка продовжує падіння? Як нові санкції Євросоюзу впливають на бюджет РФ? Чи буде Китай допомагати Кремлю вирішувати економічну кризу? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Олег Саркіц, експерт з питань геоекономіки;
- В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
- Олександр Савченко, професор, ректор Міжнародного інституту бізнесу, банкір і економіст;
- Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України.
ОЛЕГ САРКІЦ: У Кремлі розраховують на економічну підтримку Китаю
— Росія повторює долю СРСР, якщо дивитися і з економічного, і з геополітичного погляду. Державу ізолюють через те, що вона почала війну проти України. Повністю Росія ще не закрита від зовнішньоекономічної діяльності, але це питання часу.
20-й пакет санкцій Європейського Союзу говорить про те, що ми рухатимемося далі разом із партнерами, щоб ізолювати РФ від надходжень валютних коштів на їхні рахунки. Це, по суті, означає, що вони не зможуть розвивати свій військово-промисловий комплекс, закуповувати обладнання і товари подвійного призначення і, відповідно, продовжувати війну проти нашої країни.
Але є Китайська Народна Республіка, яка має комуністичне походження і є стратегічним партнером РФ. Певною мірою вони підтримують Росію практично в усьому: в енергетиці, у розвитку військово-промислового комплексу, у фінансуванні та на геополітичному рівні.
Можливо, Росія справді прийшла до моделі, де необхідно переходити на більш жорстку економічну систему, яка не дозволятиме економіці країни розвиватися у звичному сенсі. Але водночас вона буде повністю контрольованою.
Зараз усе ще діє частково ринкова економіка, яка дозволяє підприємствам працювати на експорт і певною мірою самостійно приймати рішення щодо торгівлі в межах санкцій ЄС і США.
У новій моделі буде повний тотальний контроль. Влада РФ диктуватиме, скільки підприємство має експортувати продукції, скільки спрямовувати на потреби армії, скільки виробляти, наприклад, тракторів, металургійної продукції чи навіть хліба.
Це буде жорсткий контроль, який дозволить тримати в руках усю промисловість і водночас обмежувати зовнішньоекономічну взаємодію, насамперед із країнами Євросоюзу.
Ми знаємо, що РФ досі експортує до ЄС значні обсяги енергетичних ресурсів, харчових продуктів, риби, металургійної продукції та заготівель. Тобто певний зв’язок із зовнішнім економічним світом ще зберігається. Але влада РФ давно рухається до моделі повної ізоляції. Це видно за обмеженнями свободи отримання інформації: цензура, відключення та обмеження інтернету, блокування Telegram, YouTube та інших глобальних соціальних мереж.
Усе це в перспективі призведе до того, що економіка Росії обвалиться так само, як обвалилася економіка СРСР.
Рано чи пізно Росії доведеться звертатися до Китаю за фінансуванням і за хоч якоюсь зовнішньою економічною взаємодією. Я не говорю про інші аспекти — енергетику, розвиток ВПК, нафтопереробну галузь тощо, бо в цих сферах вони вже є досить серйозними стратегічними партнерами.
Водночас у РФ залишається залежність від зовнішніх гравців. Раніше це була залежність від країн Заходу: відбувався обмін товарами й групами товарів. Росія експортувала сировину і готову продукцію, зокрема металургійну, і отримувала з країн Євросоюзу обладнання та продукцію, яка дозволяла модернізувати виробництво і розвивати економіку. Зараз цього немає. Тепер у Кремлі більше розраховують на підтримку КНР.
В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Європа посилюватиме санкційний тиск на економіку РФ
— У Євросоюзі був ухвалений 20-й пакет санкцій проти Росії, і одразу почали говорити про наступний — 21-й.
Зараз санкції, по суті, працюватимуть по основних ключових джерелах доходу РФ. Насамперед — усе, що пов’язано з сірими схемами експорту нафти: танкери-посередники, банки, які цим займаються, фінансові схеми та фізичне вивезення нафти. Це найболючіша історія.
Максимальна кількість грошей у Росію надходить саме через експорт нафти та нафтопродуктів. Значну частину закупівель здійснюють не лише китайські компанії, а й компанії з Євросоюзу. Тому у Європи тут є простір для посилення тиску й активізації санкційної політики.
Путін виходить із логіки, що сильніший тиск на нього, то більше поступок він нібито може зробити. Зараз буде спроба перевірити це на практиці через європейські санкції.
В умовах війни в Перській затоці США тимчасово призупиняли свої санкції, які були спрямовані саме на нафтовий експорт РФ. У результаті Росія отримала можливість продовжувати експорт і отримувати певні доходи.
Зараз Євросоюз, ймовірно, спробує компенсувати ослаблення або зміну американської позиції запровадженням жорсткіших власних санкцій. Але методологічно це залишається тим самим інструментом: тиск на експорт нафти й на механізми отримання доходів від неї.
Важливо розуміти, що і сам експорт, і схеми його монетизації часто перебувають у сірій зоні — частково законній, частково такій, що обходить закон.
ОЛЕКСАНДР САВЧЕНКО: У питаннях продажу нафти Росія стала ненадійним партнером
— Можна стверджувати, що точкові, вивірені системні удари ЗСУ по вузлах експорту та переробки завдають невідновних втрат російській нафтовій індустрії.
Раніше морські перевезення забезпечували левову частку доходів РФ від експорту нафти. Є також трубопровідні постачання до Китаю, але він на нафту, яку купує трубопроводами, встановлює фактично драконівські знижки. Точні параметри невідомі, але вони очевидно перевищують 20%. Одночасно йдеться не про спотові ціни, а про контрактні ціни, які були зафіксовані ще рік тому — у період, коли зберігалася тенденція до зниження нафтових цін.
Експорт нафти до Китаю не дає доходів, які компенсували б морські перевезення.
З морськими перевезеннями ми бачимо, що відбувається: порти під ударами, термінали під ударами. Можна сказати, що надії Путіна на так званий “бенкет під час чуми”, який, за його розрахунками, нібито забезпечив президент США Дональд Трамп у вигляді високих цін на нафту, не реалізуються. Він не може цим скористатися.
Контрактні ціни, за якими Китай закуповує нафту, точно невідомі, але вони суттєво нижчі за 100 доларів за барель. Водночас і спотові ціни також ідуть зі знижкою.
Удари ЗСУ по нафтовій інфраструктурі РФ створюють не просто ефект тиску, а формують чітке розуміння: Росія — ненадійний партнер.
Виходить, що угоду на експорт через певний порт підписано, але судно не виходить. Звідси виникають додаткові знижки. Відбувається несподіване зниження доходів у 2026 році порівняно з минулим. Таким чином, Путін не може скористатися цим “подарунком” від Трампа.
На кожному нафтопереробному заводі зосереджені великі місткості для зберігання нафти. Якщо їх виводять з ладу і нафту неможливо туди спрямовувати, виникає ланцюгова реакція: доводиться зупиняти свердловини.
Це відбувається тому, що експортувати нафту неможливо, а зберігати її ніде. І в результаті формується тренд на скорочення видобутку нафти в умовах, коли світовий попит на неї зростає.
Путін має розуміти, що ЗСУ продовжуватимуть діяти системно і бити по нафтовій інфраструктурі. І вся його бравада, включно з тимчасовим перемир’ям до 9 травня, виглядає як спроба виграти час. Замість цього він має домагатися постійного припинення вогню на нормальних умовах.
АНДРІЙ ЗАКРЕВСЬКИЙ: Санкції ЄС проти Росії починають впливати й на Китай
— Найсерйозніші санкції, які справді найбільше вплинули на Росію, були ухвалені в перших трьох пакетах. Це насамперед авіаційні санкції, санкції щодо нафтогазових технологій, а також обмеження в банківській сфері та торгівлі енергоносіями.
Усі інші санкції, на жаль, значною мірою були поправками, які не давали суттєвих результатів.
З іншого боку, зараз пролунала доволі здорова думка про те, як по-новому дивитися на європейські санкції. Раніше їх сприймали як допоміжні, розуміючи, що є США як найбільша економіка світу, яка своїми прямими рішеннями суттєво впливає на баланс сил, у тому числі на Індію та багато інших країн.
Зараз ми бачимо, що санкції Євросоюзу починають безпосередньо впливати на одного з ключових партнерів ЄС в економіці — на Китай. І в цьому контексті обережні санкції, що стосуються банків, які працюють із КНР, а також поступове закручування гайок у торгівлі між ЄС, Росією та дотриманні санкційної політики щодо Китаю, виходять на перший план. Це не можна недооцінювати.
В умовах, коли США поводяться непослідовно, а точніше, як на мою думку, послідовно діють насамперед у власних інтересах, ми бачимо ситуацію, де позиції США то збігаються з європейськими, то розходяться залежно від економічної кон’юнктури, зокрема цін на нафту.
Коли ціна на нафту зростає, США легко кажуть: “бомбіть РФ, топіть танкери” — їх це влаштовує, бо це відповідає їхнім інтересам. З погляду довгострокових відносин із Росією видно, що система нестабільна — вони до цього не готові. І в цьому полягає проблема.
Поступова відмова Європи від російських енергоносіїв веде до аналогічної поступової відмови Китаю від російських енергоносіїв. А це вже — надзвичайно важливий фактор.
Читайте також: Ювелірно, руйнівно і масштабно: експерти проаналізували збільшення дальності ударів України по тилу РФ
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
