Українські технології змінюють логіку сучасної війни, а НАТО переймає унікальний досвід: експерти проаналізували перспективи співпраці

Уже третій рік поспіль небо над Україною — простір технологічного протистояння. Дрони стали очима, зброєю й навіть символом ЗСУ. Україна стрімко перетворюється в одну з провідних країн світу у розвитку безпілотних технологій — як у бою, так і в виробництві.

Україна задає тренди у сфері озброєнь

Україна формує нову екосистему безпілотних технологій. За словами міністра цифрової трансформації, цей ринок швидко зростає, з’являються десятки виробників, приватних шкіл і центрів підготовки.

“Ми перетворюємося на долину дефенс-технологій, це взагалі, можливо, про нову професію нашої держави, про те, чим ми будемо корисні у світі після закінчення війни, про те, як ми будемо збільшувати наш ВВП, який сектор ми будемо розвивати надалі”, — зазначив перший віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

У спеціалізованих підрозділах робота з дронами поставлена на постійну основу. Один із таких — окремий загін Lasar’s group. Його завдання — розвідка, спостереження та точкові удари.

“При кожному вильоті пілот робить висновки, він аналізує ситуацію, він аналізує, як змінюється поле бою, які технології, наприклад, задавлювання застосовує ворог, яку тактику він застосовує. І на наступний виліт пілот уже робить це по-іншому. Це дозволяє нам проводити такі великі операції, досягати таких великих успіхів і вражати техніку в такій великій кількості”, — розповів командир групи підготовки окремого загону Lasar’s group з позивним “Фенікс”.

У деяких підрозділах безпілотники стали основною тактичною зброєю. Наприклад, полк RAROG не тільки використовує дрони, а й розробляє стратегії їхнього застосування.

“Ми про свою роботу не звикли говорити, ми звикли показувати її нашою діяльністю. Для нас у пріоритеті — це ефективність. Якщо ми ставимо собі мету ліквідувати певну кількість живої сили окупанта, то ми її ліквідуємо, для нас це найкраща похвала і найкраще досягнення”, — розповіла пресофіцерка полку RAROG Анастасія Харченко.

Для керування дронами потрібна підготовка. Навчання триває від кількох днів до кількох тижнів — залежно від типу апарата. Курси проходять у багатьох підрозділах, зокрема й у Третій штурмовій бригаді.

“Зараз академія налічує близько 4 тис. студентів, яких ми випустили трохи більш ніж за рік, з них 30% вже пішли в Сили оборони, і 30% — вже були залучені до Збройних сил України для переходу у цю галузь. Щодо курсыв, які існують в академії, це наземні роботизовані комплекси, це крила, FPV-дрони, пілотування й інженерія”, — розповів керівник Killhouse academy Ілля Рак.

Навчальні курси з пілотування безпілотників поєднують теорію й практику: від налаштування апарата до польотних завдань у реальних умовах. У школі проводять як теоретичні заняття, так і польоти на тренажерах та на відкритому полігоні під наглядом досвідчених інструкторів.

“Приблизно це займає однаковий час як для однієї групи, де зовсім нічого не вміли, так і для тих, хто мав якийсь досвід. Різниця лише в тому, що ми, як інструктори, повинні знайти підхід до людини, яка, наприклад, не мала ніякого досвіду. Це наша основна задача”, — розповів інструктор Killhouse academy з позивним BAZZZ.

За даними Мінцифри, в Україні вже працюють сотні шкіл управління БпЛА, десятки виробників і тисячі операторів. Виробництво безпілотних систем в Україні зросло в 100 разів. І тепер Київ готовий ділитися своїм досвідом з європейськими країнами.

Зокрема, у Данії почалися навчання за участю українських фахівців із протидії ударним БпЛА. Польща також отримує підтримку від України в навчанні військових і інженерів із протидії дронам. Крім того, Україна й Норвегія запускають програму з бюджетом 20 млн євро на розвиток українських та норвезьких оборонних технологій.

Розвиток українських технологій БпЛА в оцінці експертів

Як Україна тестує передові технології озброєнь у реальному часі на полі бою? Наскільки досвід ЗСУ корисний для держав-членів НАТО? Які види співпраці у сфері виробництва озброєнь можливі між Україною та Заходом? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Павло Лакійчук, керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI”;
• Богдан Долінце, авіаційний експерт, член громадської ради при Державній службі авіації;
• Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact, учасник бойових дій.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Зброя має бути простою в експлуатації

— Морські дрони — це дійсно український прорив. Чорноморський флот Росії мав у Чорному морі абсолютну перевагу за засобами ураження та озброєнням над нашими Військово-морськими силами та Силами оборони.

Нам потрібно було прорвати блокаду — знайти ефективний, дешевий і швидко масштабований засіб. Морські дрони — це не супертехнологія, а вдале, грамотне поєднання елементів, що дало кумулятивний результат. Тому досвід цієї війни показує: не завжди найбільш технологічні вироби дозволяють виграти війну.

Мені здається, ключ сучасної війни в тому, що не найдорожча й найсупертехнологічніша зброя формує ситуацію на полі бою у масштабній війні.

Зброя має бути простою в експлуатації, відносно дешевою та масово вироблятись. Це — зброя перемоги. Її створює наш оборонно-промисловий комплекс і експлуатують Збройні сили України.

БОГДАН ДОЛІНЦЕ: Україна може виробляти зброю на експорт

— Україна зараз має найсучасніший і найширший досвід ведення воєнних дій, зокрема й на морі. Наша держава не просто ввійшла у відповідну опозиційну сторону щодо НАТО з погляду навчань, а в багатьох аспектах і очолила її, що зрозуміло.

Сьогодні жодна з країн НАТО не має такого досвіду, як Україна. Йдеться не лише про масштаб військових операцій, а й про вміння застосовувати технології.

Навіть ті країни НАТО, які мають безпосередній бойовий досвід, частіше стикаються з протидією організованих військових формувань із дуже низьким рівнем техніки та озброєння. На відміну від них, Україна фактично змушена протистояти доволі потужній військовій машині Російської Федерації — тій самій машині, яку країни НАТО регулярно розглядають як одного з основних опонентів або потенційних ворогів. Тому досвід і підходи України для країн Альянсу мають величезну цінність.

Україна накопичила досить повне розуміння застосування озброєнь саме з погляду противника, Росії, та інших опонентів, порівнянних за ресурсами.

Зараз близько 40% озброєння — це українське виробництво. Очікується, що наступного року цей показник сягне не менш як 50%. Це дуже хороший сигнал, передусім у частині ракетного озброєння. Україна фактично змушена розвивати власні види озброєнь, оскільки не отримує систем з дальністю понад 300 км, а це суттєво обмежує її можливості для тактичної та стратегічної відповіді Росії.

Якщо говорити про ракети “Нептун”, за оцінками експертів уже обговорюється третя модифікація: у новій версії помітили додаткові відсіки, змінену довжину та збільшений діаметр самої ракети. Усе це свідчить фактично про нову версію. Можливо, переробка була настільки глибокою, що йдеться про принципово нову розробку. А попередня версія “Нептуна” вже підтвердила свою ефективність і заслужила репутацію. Не дивно, що розробники не стали її кардинально змінювати.

Очікується поява не лише крилатих, а й балістичних ракет, а також їх серійних версій. Поява засобів далекого та середнього ураження на дистанціях від 300 км і більше справді може суттєво змінити розклад сил на полі бою.

У 2024 році багато виробників заявляли, що використовують лише близько 30% своїх виробничих потужностей. Це означає, що ті ресурси, які компанії могли б спрямувати на виробництво озброєння або на експорт (а вторговані кошти реінвестувати в нові розробки або знизити собівартість продукції), нині не використовуються за призначенням.

У результаті нові розробки фінансуються й виробляються повільніше, а собівартість базової продукції залишається високою, адже підприємство не може повноцінно завантажити свої потужності.

Відкриття можливостей для експорту озброєнь дозволило б компаніям виконувати контракти в інтересах ЗСУ (які зараз займають 30-40% виробничих потужностей), а решту 60% пропонувати на міжнародному ринку тим країнам, яких цікавить ця продукція.

Сьогодні частина розробок уже виробляється в таких обсягах, що повністю задовольняє потреби українських Збройних сил, наприклад, морські безпілотники та деякі види авіаційних БпЛА. З іншого боку, у частини виробників лишається простій: певний час вони не залучені, бо нема необхідних обсягів замовлень. Україна також не має ресурсів, щоб завантажити всі виробництва на 100% — у виробників немає коштів на закупівлю компонентів і на запуск масового виробництва та відвантажень.

За деякими видами озброєнь, передусім безпілотними системами, ринок уже насичений: додаткова кількість таких систем навряд чи кардинально вплине на розклад сил на полі бою.

ВАЛЕРІЙ БОРОВИК: Західні країни повинні переймати український досвід у сфері використання озброєнь

— Не секрет, що Україна сьогодні — найбільший полігон для тестування передових військових технологій. У нас є унікальна можливість удосконалювати ті технології, які вчора були доступні й ефективні, а сьогодні вже застаріли. Наші інженери й військові спільно з компаніями вдосконалюють їх практично в режимі онлайн — день у день, через тиждень чи місяць. І все одно це відбувається швидше, ніж у західних виробників військової техніки.

Зараз після перших превентивних російських ударів виникла велика потреба у західних країнах в українському досвіді. Було видно й застосування дронів, й роботу великої авіації. У європейських країн з’явилося усвідомлення вразливості їхніх систем ППО. У них немає такого реального бойового досвіду й масштабного застосування технологій на власній території — вони готувалися до іншої війни.

Та війна, яка йде зараз, по суті — “війна майбутнього”, розіграна на нашій землі.

Боротися з недорогими ударними засобами треба також відносно дешевими засобами захисту, наприклад, зенітними дронами. У Європі таких на практиці майже не було. Ця тематика вже трохи масштабована в Україні, але вже викликає інтерес у європейців. На полігонах у Данії демонстрували перехоплення зенітними дронами.

Наступний етап — застосування гвинтокрилів для знищення дронів: вони показали високу ефективність у захисті українського неба та об’єктів як цивільної, так і військової інфраструктури. Мала авіація може діяти ефективно, але для цього потрібна відмінна координація з загальною системою ППО, щоб дружнім вогнем не вражати свої літаки.

Зараз з’являються дрони не лише одноразові “камікадзе”, а й багаторазові платформи, оснащені різними системами ураження. Розвиваються лазери й електромагнітні засоби для придушення цілих роїв дронів. Можливо, ми побачимо їх у дії вже цього або наступного року, у масштабнішому застосуванні.

Питання в тому, що робить електроніка?. Якщо вона ефективно протидіє РЕБ, відсікає зв’язок із супутниками та з наземним або морським оператором, то в апарата пропадає управління і картинка. Чи має комплекс має свої резервні засоби зв’язку?

Те, що працює на полігонах у Німеччині чи США, у нас на лінії зіткнення інколи не працює — адже багато рішень не проходили перевірку в реальному бойовому середовищі. Тому, вклавши великі кошти, західні компанії отримують можливість перевіряти й доробляти свої розробки разом з нами. Ми допомагаємо деяким компаніям тестувати електроніку, роботизовані комплекси, засоби ураження і потім разом доводимо їх до ладу.

Така кооперація корисна: у Заходу є гроші, у них зазвичай немає проблем із санкціями та закупівлею високоякісної електроніки, а в нас — реальний досвід застосування у “війні майбутнього”, яка, на жаль, відбувається на нашій землі. Це співробітництво вже дає результати.

Важливо розуміти й економічну сторону: ми показуємо ефективність озброєння, яке потенційно може з’явитися і на території держав-членів НАТО. Але треба бути реалістами: у західних виробників є свої ринки, і вони не хочуть їх втрачати.

Це особливо помітно в ракетній сфері — там складно будувати програму лише на наших розробках, якщо вони ще не перевірені на Заході в частині сертифікацій і логістики. З усім тим той, хто закріпиться на цьому ринку у кооперації із західними компаніями або самостійно, отримає шанс залишитися важливим гравцем. Потім уже розпочнеться звичайна конкуренція: економіка обере найкращих або тих, кого підтримає протекціоністська політика.

Читайте також: Трамп, Путін і “Томагавки”: експерти оцінили ризики ескалації після передачі зброї Україні