Україна на Генасамблеї ООН, відповідальність Росії та Кримська платформа: інтерв’ю з Антоном Кориневичем

Фото ОП

Як світова спільнота може допомогти Україні звільнити Крим і окремі райони Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) від російської окупації та захиститися від агресії з боку Кремля. Чи приєднається ООН до Кримської платформи. Наскільки ефективно Україна може презентувати свої інтереси на Генасамблеї ООН та інших міжнародних майданчиках. Як можна сприяти якнайшвидшому звільненню українських політв’язнів. Ці та інші теми у програмі “Украина на самом деле” телеканалу UA коментує постійний представник президента в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич.

Ведучий програми – Денис Похила.

– Які, на ваш погляд, головні виклики для 76-ї сесії Генасамблеї ООН?

– І 76-а сесія Генасамблеї, і загалом міжнародна спільнота зараз живуть в умовах пандемії COVID-19. Але дуже важливо, щоб інші важливі питання у світовому порядку денному не загубилися й не пішли на другий план.

Але я впевнений, що це не стосується й виступу президента України Володимира Зеленського, і його участі у 76-й сесії. Адже це не лише виступ, це і всі двосторонні зустрічі, й усі контакти з міжнародними лідерами. Дуже багато уваги приділено тимчасово окупованим територіям України – як Криму, так і Донбасу, й Кримській платформі як новій зовнішньополітичній ініціативі України.

Тому та увага, яку пан президент приділяє питанню деокупації Криму й новому майданчику – Кримській платформі, це дуже важливо. І ми впевнені, що Володимир Олександрович намагатиметься залучити якомога більшу увагу міжнародних лідерів, міжнародних партнерів саме до теми деокупації, реінтеграції тимчасово окупованого Криму.

– Як ви вважаєте, чи можна оцінювати діяльність Генасамблеї ООН в аспекті розв’язання проблеми ОРДЛО, мілітаризації й загалом окупації Росією українського Криму?

– Нам потрібно використовувати будь-який майданчик, який нам дає міжнародне право й ті договори, які ми ратифікували, щоб просувати питання деокупації Криму та Донбасу. ООН на сьогодні – єдина універсальна міжнародна організація, яка має найширшу юрисдикцію, компетенцію і яка може розглядати та розв’язувати зокрема питання, які стосуються миру та безпеки у світі й людства загалом.

Рада безпеки, як орган, який відповідає за статутом саме за ці питання, є чільним у цій системі. Генасамблея ООН за суттю є великим політичним форумом, у якому беруть участь усі країни-учасниці ООН. Водночас Рада безпеки – це 15 членів, 5 постійних і 10 непостійних. Генасамблея – найбільший політичний форум, де лідери держав мають змогу викласти своє бачення міжнародного порядку денного та ключових питань, які можуть порушувати.

Не потрібно також забувати, що саме Генасамблея ООН щороку ухвалює резолюції щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які стосуються як захисту прав людини, так і мілітаризації Кримського півострова та Чорноморського басейну. Тому нам потрібно використовувати цей майданчик, якщо іншої універсальної міжнародної організації в сучасному світі немає. Без уваги Організації Об’єднаних Націй до тих чи інших збройних конфліктів, окупованих територій, складно говорити про просування вперед.

– Росія не виконує щонайменше вимоги ООН щодо миру, проте є постійним членом Ради безпеки ООН. Як ви вважаєте, чи можливо вилучити РФ із Радбезу ООН?

– Безумовно, це велика проблема й великий виклик. Уся система ООН побудована на результатах Другої світової війни й, по суті, багато в чому досі перебуває у 1945 році. І ті 5 держав, які є постійними членами Ради безпеки ООН, можуть не дати відбутися будь-яким рішенням щодо миру та безпеки людства – в будь-якому регіоні, в будь-якій країні.

Вочевидь, система має бути змінена на щось інше. Але ми бачимо, що питання політичної волі, питання консенсусу… Міжнародне право, міжнародний договір, установчий акт міжнародної організації є результатом узгодження волі всіх учасників.

Щоб сталося те, про що ви говорите, нам треба, щоб міжнародна спільнота загалом і ключові сили були готові змінити універсальну систему світової безпеки, якою зараз є передусім ООН. Чи бачимо ми зараз таке бажання, бачимо ми зараз політичну волю? Це питання відкрите. Проте водночас, я думаю, більшість і країн, і експертів, розуміють, що та система гарантування міжнародної безпеки, яка, можливо, була адекватною у 1945 році, не є такою, яка відповідає нашим викликам зараз, у 2021 році.

– Російська Федерація дуже гостро реагувала на те, що кількох російських дипломатів не допускали до участі у Генасамблеї, оскільки вакцина “Супутник V” не сертифікована у світі. Можливо, в такий спосіб Росію поступово ізолюють від мирних країн?

– Щодо вакцини “Спутник V” ми спостерігаємо, що відбувається на наших тимчасово окупованих територіях, зокрема у Криму. Йдеться про негативні ефекти цієї так званої вакцини для здоров’я громадян. Там є дуже багато питань, які, вочевидь, є темою для іншої дискусії, але це дійсно дуже небезпечний препарат.

Російській Федерації треба давати розуміти, що не можна так відкрито порушувати всі підвалини міжнародної спільноти вже 8-й рік. Насправді [Росія почала їх порушувати] набагато раніше, якщо брати до уваги інші країни, де РФ поводилася як агресор. Україна це відчуває з 2014 року.

Безумовно, Російській Федерації треба давати зрозуміти на кожному можливому міжнародному майданчику, що тих правил гри, зокрема основних принципів міжнародного права, які виписані сьогодні в деяких міжнародних актах і які поважають, і яким слідують усі члени міжнародної спільноти, треба дотримуватися.

Що менше РФ буде залучено до міжнародного порядку, до участі у всіляких міжнародних заходах, то буде краще для мети досягнення миру та безпеки.

Зважаючи на всі критичні моменти, усі наші коментарі та певні негативні конотації, скепсис, – ООН є дуже важливим майданчиком. Тому що це єдина така універсальна організація, яка збирає всіх і може обговорювати всі ключові питання. Тому Україна повинна бути там і порушувати питання тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу.

– Щодо виступу американського президента Джо Байдена на 76-й сесії Генасамблеї ООН. Критики кажуть, що, можливо, тепер боротьба американської сторони проти Росії не буде такою активною. Ваша думка?

– Для України головне питання – протидія агресії Російської Федерації проти України й завершення тимчасової окупації Російською Федерацією території Кримського півострова та Донецької, Луганської областей. Тому ми сподіваємося, що наші міжнародні партнери допомагатимуть Україні в деокупації цих територій, зокрема у межах механізму Кримської платформи та в межах наявних механізмів щодо Донбасу.

Кожна держава, зокрема Сполучені Штатів Америки, має свій порядок денний і свої ключові питання, виклики зовнішньої політики – це потрібно розуміти та приймати. Проте водночас, на мою думку, такий великий і важливий гравець, як США, й наші партнери в Європі, прекрасно розуміє, що просто не зважати, закривати очі й не працювати активно за ситуацією в Криму й на Донбасі, щодо агресії Російської Федерації проти України, неможливо. Не просто тому, що хтось, умовно, любить Україну, а тому що це порушення міжнародних засад, за якими живе світ.

Це – як у країні Кримінальний кодекс. Злочин є злочин, його потрібно покарати, тому що це порушує підвалини життя суспільства. Так само і в міжнародній спільноті.

І мені здається, що й США, й наші міжнародні партнери чудово розуміють, що на це все потрібно реагувати, зокрема й жорстко, посилювати тиск, санкції на Російську Федерацію, на її фізичних, юридичних осіб, аби змусити РФ піти на перемовини, щоб вона у результаті завершила тимчасову окупацію наших українських територій.

– Звільнення українських політв’язнів – ще одне важливе питання. Як Генасамблея ООН може допомогти Україні? Зокрема й в аспекті Кримської платформи. Тому що глава МЗС України Дмитро Кулеба, скажімо так, був незадоволений тим, що від ООН не було представника на саміті Кримської платформи в Києві 23 серпня.

– Безумовно, нам хочеться, щоб у таких ініціативах, як саміт Кримської платформи, брали участь усі наші ключові міжнародні партнери, всі міжнародні організації, які присутні в Україні.

І ми на нашому рівні говоримо з тими, хто присутній у Києві, в інших містах України, що потрібно включатися до роботи щодо Криму, й реагувати лише на події на Донбасі – неправильно. Тому що вся агресія Російської Федерації, міжнародний збройний конфлікт почався у Криму. Вочевидь, без розв’язання ситуації в Криму, без деокупації Криму це все завершено бути не може.

Тому ми завжди, коли спілкуємося з нашими міжнародними партнерами, міжнародними організаціями, які перебувають в Україні, говоримо, що їм треба працювати щодо Криму. Вони не можуть упродовж 7 років закривати очі на кричуще порушення міжнародного права. Тому що вони повинні це все охороняти та дотримуватися.

Стосовно того, як Генасамблея може нам допомогти. Для нас дуже важливо, що пан президент порушує питання Криму, кримських політв’язнів і Кримської платформи на Генасамблеї ООН у межах двосторонніх зустрічей. Разом із виступом на Генасамблеї ці двосторонні зустрічі з лідерами держав дуже важливі. Передавання списків важливе, тому що воно актуалізує питання українських політв’язнів, зокрема для генерального секретаря ООН і для всієї системи Організації Об’єднаних Націй. Як і прохання сприяти звільненню українських політв’язнів.

У цьому контексті важливою є й зустріч із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Ми знаємо, що президент із ним говорив про звільнення кримських татар, зокрема про звільнення Нарімана Джелялова – першого заступника глави Меджлісу кримськотатарського народу, з яким президент знайомий, він із ним нещодавно бачився і спілкувався в Києві. Ми розлучилися 23 серпня на абсолютно позитивній ноті.

Тому я думаю, що всі ці контакти, безумовно, нам сприятимуть. Підтримка міжнародних партнерів може допомогти нам звільнити наших політв’язнів. Тиск з боку міжнародних партнерів, їхня дипломатична, політична робота може призвести до того, що Російська Федерація буде готова відпустити наших політв’язнів.

– Критики кажуть, що Туреччина не просто так допомагає Україні в аспекті Криму, а переслідує власні інтереси. Ваша думка?

– Ми бачимо у Туреччині дуже важливого стратегічного партнера України, який дійсно допомагає нам у питанні деокупації Криму, зокрема в питанні допомоги нашому корінному кримськотатарському народу. І ми бачимо у Туреччині державу, яка дотримується принципів і норм міжнародного права. Тому ми винятково позитивно працюємо у цьому контексті. І ми бачимо, хто порушує територіальну цілісність і суверенітет України, починаючи з 2014 року.

Головна наша проблема – збройна агресія Російській Федерації. Ми вдячні всім державам, зокрема Турецькій Республіці за ту допомогу, яку вона нам надає, зокрема в контексті корінного кримськотатарського народу. Інших конотацій або інших питань ми тут не бачимо.

– Україна є членом багатьох міжнародних організацій і в аспекті захисту від російської агресії бачить підтримку світової спільноти. Тим часом українцям хочеться бачити все-таки більш активні кроки світу в цьому контексті. Партнери України – Польща, Литва, Естонія, Латвія тощо – можливо, варто задуматися про альянс із країнами, які допоможуть нам робити щось більш конкретне щодо РФ?

– Нам у цьому не заважають наявні формати. У нас існує формат ООН. Єдина універсальна міжнародна організація. У нас існують і інші формати. Україна всюди активний учасник.

І Україні треба збирати ось це портфоліо, кейсфайл, куди увійдуть (і вже входять) усі резолюції, рішення міжнародних судів, які Російська Федерація першого ж дня не почне виконувати. А ми розуміємо, що у міжнародній спільноті, у міжнародному правовому просторі немає виконавчої служби, яка прийде та змусить ухвалити рішення. Тому що, наприклад, за виконанням Міжнародного суду ООН слідкує Рада безпеки ООН. Ось, увага – питання… Але нам треба це все робити, нам треба збирати це все аркуш до аркуша, щоб, коли настане “день Х”, ми могли це все пред’явити головному порушникові міжнародного права сучасного світу – Російській Федерації, державі-агресору.

Заразом, дійсно, я вважаю, що участь в інших форматах не заважає нам шукати рішення. Ми знаємо, що є популярний сьогодні, важливий та ефективний механізм Люблінського трикутника, інші механізми. Україна їх шукає, Україна в їхніх межах працює. Наша дипломатія працює активно. Тому це все просто різні вектори, різні формати. І Україні треба смикати за всі ниточки, брати участь у всіляких форматах на всіх можливих майданчиках, аби досягти нашої кінцевої мети, за якою ми працюємо: це деокупація тимчасово окупованих територій.

Для нас дуже важливою є юридична відповідальність Російської Федерації та її головних посадових осіб за порушення міжнародного права проти України.

Прямий ефір