“Татко вдома”: засновники креативного простору в гостях “Утро Дома”

“Татко вдома” – креативний простір, де будь-яка дитина може проводити час після школи, займаючись у гуртках та спілкуючись один із одним.

Як прийшла ідея створення такого простору і чому там навчають дітей – розповіли засновник дитячого креативного простору “Татко вдома” Павло Вершиленко та телеведуча, авторка навчального курсу “Школа ТV” у просторі “Татко вдома” Дар’я Вершиленко в ефірі програми “Утро Дома“.

– Як ви придумали створити креативний дитячий простір? Що вас надихало?

Павло Вершиленко: Напевно, труднощі, які були на заваді у нас. Ми самі батьки, і ми зіткнулися з такими труднощами, що треба піти з роботи, раніше відпроситися, щоби забрати дитину зі школи. А хотілося, щоб вона не просто сиділа вдома, а ще ефективно провела час, день. Ми люди зайняті, тому довелося думати, як виходити із ситуації. Бідолашні наші бабусі, вони постійно на зв’язку. І нам треба допомагати, рятувати. Тому звідси й пішла така ідея – зробити місце, де діти класно й ефективно проводитимуть час, де батькам не треба тікати. Вони зайняті на роботі своїми справами до 19:30 у нас, ми працюємо спокійно. Людина, не поспішаючи, зробила свої справи, все виконала якісно і йде забирати свою дитинку, яка поїла вже з нами, зробила домашнє завдання з викладачами, перевірили, потурбувалися.

Потім із 16:00 до 18:00 у нас за розкладом йдуть гуртки. Це англійська, акторська майстерність та хореографія. Тобто у дітей побудований графік, програма, і вони вже звикають із молодшої ​​школи жити за таким розкладом, за певними правилами.

Дар’я Вершиленко: Справа в тому, що Паша близько 10 років працював у силових структурах, і останнє місце його роботи – Інтерпол. І він увесь час приходив додому, і казав: “Ти знаєш, папірці, система… Я хочу займатися дітьми”. І в той момент, коли я пішла в декрет, він прийшов і миттєво вирішив, що все, ми відкриваємо дитячий центр.

Я, як зараз пам’ятаю, падав сніг, ми з коляскою, Ванька наш тільки-но народився, там йому місяця не було, і ми йдемо в цей “Татко вдома”. Одна дитина до нас прийшла, це дитина адміністратора нашого. І Паша такий стоїть, каже: “Ну, слухай, працюватимемо для одного”. Потім дітей ставало більше. Зараз – 45.

– Чому саме “Татко вдома”?

Павло Вершиленко: Ідея спочатку була моя. Ми планували зробити простір, де буде наголошено на тому, щоб ми вирощували їх самостійними, організованими. Я планував брати левову частину у цій справі. Але ми трохи відрізняємось. Все-таки у нас є чоловіча енергія виховання.

– А у вас саме викладачі-чоловіки?

Дар’я Вершиленко: Ми дуже хотіли, щоби так і було. Але, на жаль, викладачів-чоловіків дуже мало. Паша замінює, так би мовити, цю чоловічу частину.

Павло Вершиленко: До речі, знаєте, що дуже тішить? Запитують: “Що найскладніше?” Я пояснював, що найскладніше – це не тільки з дітьми працювати, а з батьками. Тому що у кожного свої підходи, погляди тощо. Усі ми, як батьки, розуміємо. І прийняти одні правила, яких дотримуватимуться всі, дуже складно. Тож ми йшли поетапно.

Що класно – у нас дітки, які з нами з моменту відкриття, вже 3 роки, і ми створили таку атмосферу правильну, я вважаю, де підтримують. Де дідівщина – не як приниження молодших, а навпаки – вони приймають і підказують. І це дуже здорово.

– У вас навчаються діти молодшого віку?

Павло Вершиленко: Молодша школа, так.

– І вони приходять до вас після школи?

Павло Вершиленко: Навіть більше скажу, ми їх забираємо. Тому що у маленьких містечках працюють школи у дві зміни. Тобто це означає, що якщо у вас дитина в 1-2 класі, о 12 годині дня уроки закінчилися, вивели – все. Ви повинні вирішити цю проблему. Там немає альтернативи.

– А група продовженого дня?

Павло Вершиленко: Школи у дві зміни працюють. Тобто завантаження є повним. І виходить, якщо у вас дитина в 1-2 клас ходить, наприклад, то о 12 годині дня її вивели і кажуть: “Соррі, але займайтеся”.

Або якщо ви в Києві, працюєте вдвох, складно, нема бабусі, тут приходимо на допомогу ми – “Татко вдома”. Ми забираємо дітей зі шкіл, у нас із вечора готується графік такий, щоби дітки не мерзли, не стояли, не чекали. Забираємо діток зі школи, одразу звіт батькам, як забрали, сидить собі, фото у месенджерах надсилаємо. Батько дивиться: дитина вже вдома, все спокійно.

Далі у нас за розкладом викладачі займаються з дітками, поїли, погуляли, зробили домашні завдання, допомогли. Далі приходять викладачі, приходять гуртки… І до 19:30 у нас дітки зайняті.

– Схоже на майже приватну школу. Наскільки це дорого?

Павло Вершиленко: Місячна оплата – це 4,5 тис. грн. 20 робочих днів. Тобто там приблизно 214 грн на день, залежно від місяця. Тобто це все включено.

Окремо оплачується обід. Чому ми так зробили? Усі мають різні підходи до харчування, дієти. Ми не включали це, щоб батьки могли самі вибрати, що дитині краще. У нас є холодильник, мікрохвильова піч і так далі. Але ми також замовляємо підрядників, що привозять о 12 годині все тепленьке, щоб діти відразу їли.

– Що таке “Школа ТV”?

Дар’я Вершиленко: На базі “Татко вдома” ми зараз створили такий навчальний курс. Це телебачення та журналістика. У результаті це вилилося в таку мінішколу, я сказала б. Цей навчальний курс я написала досить давно, коли Паша відкрив свій простір, і спочатку мало дітей, і ми ось таку послугу почали надавати. Тому діти о 19:30 закінчують, і о 19:30 ми заходимо зі своєю “Школою ТV”.

– Ви готуєте телеведучих?

Дар’я Вершиленко: Журналістів. Тому що я все ж за освітою журналіст.

Ми робимо для дітей акторську візитівку, відправляємо на різні кастинги. Нещодавно ми знімали соціальну рекламу для ЮНІСЕФ.

У нас не лише журналістика та телевиробництво, у нас ще акторська майстерність туди включена. І класно, що теорію я, загалом, не знаю. Я знаю лише практику. І тому програма написана лише на основі практики.

– Чим креативний простір “Татко вдома” відрізняється від мільйона інших креативних просторів?

Павло Вершиленко: У нас йде наголос. Якщо ви хочете, щоб у вас була дитина самостійна, щоб вона в першому класі зав’язувати шнурки, доглядала, щоб вона поступалася місцем старшим у транспорті, щоб вона поступалася місцем дівчаткам, пропускала і підтримувала – це, однозначно, наш клієнт. Є різні батьки і вони обирають. Ми завжди раді бачити всіх, але нам дуже відгукується, коли приходять люди, які поділяють наші цінності.

Плюс, я ще не сказав – ми двічі на рік виступаємо. Тобто наші дітки на хореографії та акторстві з викладачами готують мюзикли. Дуже важливо вміти розмовляти, піднести себе, тримати аудиторію. Тому на акторському класі ми наголошуємо, щоб вони виступали. Якнайбільше ми їм даємо ролей, можливості спілкуватися з аудиторією, виступати.

– Влітку ви працюєте?

Павло Вершиленко: Ми вивели у процесі сезонні табори. У нас класна програма, і ми щосезону на табір з кимось партнеримося. Наприклад, влітку ми часто їздимо в басейн і комплекс. Ми багато часу проводимо у лісі. У нас тренер із плавання. Дітлахи займаються на свіжому повітрі. У Межигір’я їздимо. Тобто ми маємо максимально насичену програму.

Осінньо-весняний період – ми їздимо до спортивного клубу Ducks у Києві. Це професійні батути, діти тренуються під наглядом тренерів.

Наразі зимовий табір, у нас буде тюбінг-табір. Це коли такі подушки із снігової гори спускаються. Але все безпечно. Це у нас на першому місці – безпека. Підхід: у нас нема чужих дітей, для нас ви всі свої. Це не просто слова, ми показуємо це насправді.