Свято під обстрілами: як відзначили День Незалежності в Херсоні (ВІДЕО)

Вісім місяців російської окупації та майже три роки щоденних ударів противника. Російські окупанти обстрілюють Херсон артилерією, дронами та ракетами. Попри постійну небезпеку, місцеві жителі живуть і працюють, підтримують один одного і вірять у швидку перемогу. Про те, як живе Херсон і як зустрічає День Незалежності України, розповідає FREEДOM.

Черговий ранок у Дніпровському районі Херсона починається з російських ударів. Водії швидко ховають машини у дворах, рятуючись від осколків снаряда.

Перечекавши обстріл, життя на вулицях знову повертається до звичного ритму. Люди починають працювати. Місцевий салон краси приймає клієнтів. Перукарня ні на день не припиняла роботу. Сюди приїжджають люди з інших районів міста.

“Працюємо, і люди ходять. Жінки не забувають про себе, про свою красу. Так, як і жінки, так і чоловіки приходять, є чоловічий зал. Все одно не так, як до війни, тут навіть сперечатися нічого. Слава богу, є люди. А це означає, що живі, що когось цікавить краса”, — розповідає перукарка Лілія.

Прибережний Дніпровський район — в особливій зоні ризику. З протилежного берега російські окупанти ведуть вогонь з усіх видів зброї. У небі постійно кружляють російські дрони. Атаки тут фіксують щодня.

“Йдеш на ринок і не знаєш, ти повернешся чи ні. Всім богам молишся, щоб ти повернувся додому. І щоб вдома було все добре”, — розповідає Лілія.

Навпроти салону — затишна кав’ярня. Власники залишилися без роботи через повномасштабну війну і пів року тому ризикнули відкрити власний бізнес.

“Якщо є бажання, то все можливо. Важко, звичайно, важко. Зараз зовсім інші умови для роботи. Люди хочуть жити й люди хочуть працювати. І хочуть вдома жити насамперед. В першу чергу вдома. І, звичайно, тиші ми всі дуже хочемо. Хочемо, щоб всі приїхали до нас, повернулися. Наші діти, які виїхали, змушені були виїхати. Наші родичі, які покинули домівки”, — розповідає власниця кафе Аліна.

Проспект Незалежності. Колись жвавий центр Херсона сьогодні мовчить. Гул машин тут замінили звуки дронів, що кружляють у небі. На площі біля зруйнованої облради — доглянуті червоні троянди, немов символ незламності та перемоги життя над смертю. Всього в декількох кілометрах звідси — інший район міста з жвавими вулицями. Він розташований далі від Дніпра і вважається більш безпечним. Ховатися від обстрілів тут доводиться трохи рідше. Тут працює більше магазинів, а ввечері складно знайти вільний столик.

“Людей у нас, як завжди, дуже багато. Всі з часом повертаються. Всі хочуть додому, всі люблять Херсон”, — розповідає офіціант Василь.

Василю — 24 роки. Ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну він навчався в Чехії, але вирішив повернутися на батьківщину. А після деокупації Херсона в листопаді 2022 року — в рідний Херсон. На питання, чому не виїжджає в більш безпечний регіон, відповідає:

“Думав про це, так. Але з часом ти розумієш, що ти все більше і більше любиш дім і не можеш його відпустити”.

Міський пологовий будинок — найбільш красномовний доказ того, що життя у Херсоні триває. Щомісяця тут народжується 10-20 немовлят.

“У нас тут двійня. Це хлопчик з двійні і є дівчинка. Їм дві доби. Хлопчик — 1 700 г, дівчинка — 1 800 г — маленькі зовсім, тому знаходяться у нас. Ми їх “доношуємо”, — розповідає завідувачка відділення анестезіології новонароджених Ольга Пілярська.

Вже завтра малюків чекатимуть вдома. Медики розповідають: війна позначається на новонароджених. Часто через пережитий стрес пологи починаються раніше потрібного терміну. Всього з початку року через реанімацію тут пройшло близько 40 новонароджених.

“Це прийняте рішення — залишатися і перебувати в Херсоні. Ми в цьому стресі всі живемо і, на жаль, це відіграє велику роль у протіканні вагітності”, — зазначає Ольга Пілярська.

Попри щоденну загрозу та потужні обстріли, Херсон продовжує жити. Тут, серед руїн і тривог, всіх об’єднує одна мрія.

“Мріємо про мир насамперед. Щоб скоріше цей кошмар закінчився”, — зазначає Аліна.

“Про спокійне майбутнє. Про те, що буде наша країна вільна і настане мир”, — мріє Василь.

“Ми чекаємо на перемогу. Дуже сподіваємося і віримо нашим хлопчикам, нашим ЗСУ, нашим героям. Дуже віримо. Донатимо їм як можемо, допомагаємо як можемо, намагаємося у всякому разі. Перемоги, звичайно, і миру. Але для початку — перемога”, — мріє Лілія.

Читайте також: У День Незалежності армія РФ завдала ударів по Костянтинівці та Сумщині (ФОТО)