Сьогодні о 00:30
У Пекіні 13-15 травня відбулися переговори глави Китаю Сі Цзіньпіна і президента США Дональда Трампа. Сторони обговорили торговельне співробітництво, війну в Україні, ситуацію навколо Ірану та питання Тайваню, який Сі назвав “найнебезпечнішою точкою” у відносинах двох держав.
Своєю чергою Дональд Трамп заявив, що Сі Цзіньпін розглядає можливість закупівлі американської нафти та підтримує ідею відкриття Ормузької протоки.
Про що говорили в Пекіні
Після зустрічі китайська сторона заявила про початок нової ери стабільних і конструктивних відносин між США і КНР. Щодо теми війни в Україні та глобальної економіки Сі Цзіньпін сказав, що в торговельних війнах немає переможців, а суперечки між державами потрібно вирішувати через діалог.
“Спільні інтереси Китаю і США переважають наші розбіжності, і успіх кожної з країн відкриває нові можливості для іншої. Стабільні китайсько-американські відносини йдуть на користь усьому світу. Коли ми співпрацюємо, виграють обидві сторони. Коли ми протистоїмо одне одному, страждають обидві сторони. Ми маємо бути партнерами, а не противниками, досягаючи взаємного успіху й спільного процвітання, і тим самим прокладаючи правильний шлях для співіснування великих держав у нову епоху”, — заявив Сі Цзіньпін.
Американський сенатор Ліндсі Грем у коментарі телеканалу Fox News заявив, що лідер Китаю Сі Цзіньпін здатен припинити війну в Україні та врегулювати ситуацію в Ірані одним телефонним дзвінком.
Сенатор зазначив, що Китай залишається головним покупцем російської нафти та газу, що дозволяє підтримувати режим диктатора Путіна. Крім того, Пекін викуповує 90% іранської нафти. Саме тому КНР має можливість завершити обидва конфлікти, якщо проявить таке бажання.
“Якби Китай припинив закупівлі, Іран вийшов би з бізнесу. Моє послання президенту Трампу: ми вас підтримуємо. І якщо Китай продовжить це робити, водночас не заплативши ціну за дестабілізацію світу, тоді ми зробимо величезну помилку”, — сказав Грем.
Іран постачає до КНР 90% усієї своєї нафти, стверджує міністр фінансів США Скотт Бессент. Тобто Пекін, на думку Вашингтона, спонсорує іранський режим. Китай, зі свого боку, відмовляється визнавати американські санкції щодо іранського нафтового сектору. Нещодавно Мінфін США запровадив обмеження щодо п’яти китайських нафтопереробних заводів за переробку сирої іранської нафти. А також оголосив про новий раунд санкцій за сприяння реалізації іранських програм з розробки безпілотників і балістичних ракет. У списку — три компанії з Китаю.
За словами глави Білого дому, глава КНР у межах переговорів сказав, що “йому подобається ідея” купувати нафту у США. Трамп розраховує, що закупівлі невдовзі розпочнуться. Також під час переговорів лідери дійшли згоди, що Іран не може і не повинен отримати ядерну зброю.
Окремо Трамп і Сі погодилися, що Ормузька протока — стратегічний морський шлях — має залишатися відкритою для вільного транспортування енергоносіїв. Лідер Китаю також виступив проти мілітаризації протоки та будь-яких спроб запровадити плату за прохід кораблів.
Саме в той момент, коли лідери найвпливовіших країн зібралися в Пекіні, російський диктатор Путін завдав удару по столиці України. У Києві зруйновані цілі квартали, є загиблі та поранені. Під ударами опинилися й інші міста та населені пункти по всій країні. Такий варварський напад показує, що російський режим становить глобальну загрозу міжнародній безпеці, заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
“Путін хоче, щоб ця війна тривала, щоб продовжити свій контроль і владу над Росією. Не повинно бути жодних ілюзій чи благодушних надій: лише тиск на Москву може змусити його зупинитися. Я впевнений, що лідери США і Китаю мають достатній вплив на Москву, щоб сказати Путіну: йому нарешті слід припинити війну. І це стало б найзначнішою позитивною подією”, — наголосив Сибіга.
Глава Білого дому перебував у Китаї з триденним державним візитом. Це була перша особиста зустріч із листопада 2017 року. Разом з американським президентом туди прибули держсекретар Марко Рубіо, глава Пентагону Піт Гегсет, міністр фінансів США Скотт Бессент, а також бізнесмен Ілон Маск. Поїздка мала відбутися ще наприкінці березня, але на тлі операції США та Ізраїлю в Ірані її відклали.
Результати візиту Трампа до Пекіна в оцінці експертів
Які результати зустрічі лідерів США і Китаю? Як ці переговори можуть вплинути на ситуацію в Перській затоці? Якою може бути роль Пекіна у завершенні війни Росії проти України? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Марія Гелетій, експертка з міжнародних відносин;
- Андреас Умланд, науковий співробітник Європейського політичного інституту в Києві (EPIK);
- В’ячеслав Ліхачов, сходознавець;
- Наталя Бутирська, експертка з питань Східної Азії, старша аналітикиня Центру “Нова Європа”.
МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: КНР може вплинути на РФ у питанні завершення війни проти України
— Я думаю, що зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна — це більше про рівень поваги. І тут головне питання в тому, що, ймовірно, хоча зустріч була позитивною, вона все одно не зняла всіх суперечностей, які існують між США і Китаєм.
Коли ми говоримо про суперечності, то насамперед це тарифне питання, яке залишилося невирішеним. Другий момент — напруження між США і Китаєм щодо Тайваню. Сі Цзіньпін багато говорив про речі, пов’язані із загрозою, яку, на думку КНР, Тайвань несе регіону. Тобто, ймовірно, у Сі є певні плани щодо острова. І розмова, вочевидь, стосувалася того, що, якщо ці плани будуть реалізовуватися, США не мають втручатися і підтримувати Тайвань.
Також сторони обговорювали питання, пов’язані з війною в Україні та ситуацією навколо Ірану. Я думаю, що лідери, ймовірно, досягли певного розуміння з цієї теми.
Є думка, що Китай може вплинути на Путіна і справді допомогти врегулювати війну в Україні. І мені здається, що тут, можливо, вже існує певне розуміння. Але іранське питання складніше, бо Тегеран — великий партнер Пекіна, і тут менше можливостей щось досягти.
Крім того, є питання тарифів, які стосуються третіх країн — РФ та її партнерів, що купують енергоресурси, зокрема Китаю. Якщо КНР не погодиться відмовитися від російських енергоресурсів, то Трамп, думаю, справді погрожував санкціями. А це вже вплине на американо-китайські відносини загалом.
Але чи буде це реалізовано — велике питання. Китай, можливо, все ж розглядатиме певні варіанти впливу на Росію для врегулювання питання війни в Україні. Бо навіть зараз ми бачимо певні заяви з боку Путіна і, думаю, це також частина переговорного процесу між США і КНР.
Між США і КНР існує суперництво за технології. Колись Китай був дуже залежним від США: американський бізнес активно переносив туди виробництво. Але зараз Пекін стає конкурентом, бо багато технологій, які він використовує, фактично були скопійовані із Заходу, і це забезпечило країні швидкий розвиток.
З одного боку, обом державам вигідно знайти порозуміння, а з іншого — між ними зберігається серйозне суперництво. І тут питання в тому, наскільки вони зможуть домовитися. Хоча ми побачили за підсумками цієї зустрічі, що обидва лідери з повагою ставляться один до одного і визнають лідерство один одного. Це означає, що фундамент для покращення відносин у принципі закладений. Але наскільки це вдасться реалізувати, побачимо пізніше.
АНДРЕАС УМЛАНД: Китай дозволяє РФ вести війну проти України
— Ця зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна дуже символічна. Очевидно, саме протистояння або співпраця між США і Китаєм визначатиме характер нової епохи після холодної війни.
Можливо, саме подібні контакти можуть запобігти майбутній великій війні, про яку багато хто говорить і остерігається. Але поки що невідомо, які наслідки це може мати для таких країн, як Тайвань або Україна. Бо саме ці теми, ймовірно, є найскладнішими у відносинах США і КНР.
Йдеться про те, яким буде майбутній світовий порядок. Бо одразу після холодної війни існував однополярний світ — США тоді домінували. За останні 20-30 років Китай став серйозним конкурентом, і багато хто очікував, що це може призвести до великого протистояння. Тому я вважаю цю зустріч добрим знаком.
Але, звичайно, суперництво між двома великими державами за лідерську роль у світі зберігається. І, можливо, одним із найскладніших елементів у двосторонніх відносинах залишається доля Тайваню. Бо, з одного боку, існують тривалі й тісні відносини між США і Тайванем, а з іншого — територіальні претензії КНР.
Водночас тішить, що лідери КНР і США зустрічаються і, можливо, таким чином вдасться запобігти ескалації. Я думаю, якби стався серйозний конфлікт між Пекіном і Вашингтоном, це було б шкідливо і для України.
Китай має величезний вплив, бо без його фактичної підтримки Росія, особливо після 2022 року, не змогла б вести повномасштабну війну проти України. І тут позиція Пекіна виглядає доволі подвійною.
З одного боку, Китай офіційно дотримується нейтралітету щодо війни. Але де-факто саме він робить війну можливою. Ймовірно, це пов’язано з тим, що Пекін претендує якщо не на світове панування, то щонайменше на лідерство і роль панівної сили у світі.
У цій грі Росії відведена роль молодшого партнера, тому Китай фактично підтримує російську економіку, постачає матеріали й технології, необхідні як для економіки, так і для армії. Можливо, не напряму зброю, але дуже багато з того, що потрібно для функціонування військової машини.
Поки що Китай може просто спостерігати за тим, як розвиваються конфлікти у світі, і додатково підігрівати ситуацію підтримкою російської війни проти України. Є також підозра, що однією з причин, чому РФ досі не застосувала тактичну ядерну зброю, може бути позиція Пекіна, якому, ймовірно, це було б невигідно.
Можна припустити, що Китай не зацікавлений в остаточному руйнуванні режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Адже якщо офіційна ядерна держава застосує ядерну зброю проти держави, яка офіційно такої зброї не має, це стане вкрай небезпечним прецедентом.
Пекін явно не зацікавлений у тому, щоб навколо нього з’являлося ще більше ядерних держав. Уже зараз поруч є Північна Корея, Індія та Пакистан. І якби таких країн стало ще більше, це, ймовірно, не відповідало б інтересам Китаю.
В’ЯЧЕСЛАВ ЛІХАЧОВ: Китай страждає від дій США в Перській затоці
— Війна Росії проти України — це тема, щодо якої в публічному просторі можна зафіксувати певне взаєморозуміння між США і Китаєм. Обидві сторони виступають за якнайшвидше досягнення миру і традиційно заявляють, що виступають проти будь-якої агресії та втручання у внутрішні справи держав, підтримують суверенітет тощо. Це радше ритуальні риторичні формули, з якими Пекіну зручно погоджуватися з Вашингтоном, а Вашингтону — з Пекіном.
Дональд Трамп не буде шукати підтримки Сі Цзіньпіна, щоб вплинути на Путіна. Його завдання, навпаки, — нормалізувати відносини з Росією через досягнення миру в Україні, щоб послабити залежність Кремля від Пекіна. Тому звертатися по допомогу Китаю для досягнення цієї мети було б нелогічно.
Я вважаю, що загалом у переговорному процесі для адміністрації Трампа, як і для Пекіна, існують набагато важливіші питання. Російсько-українська війна перебуває радше на периферії їхньої уваги. Адже зараз лідери не готові робити конкретні кроки, які могли б призвести до кардинальних змін, і не здатні досягти такої угоди.
Пекін незадоволений американською операцією проти Ірану, бо це шкодить китайській економіці. Водночас десь у глибині душі Китай, ймовірно, задоволений тим, що США не досягли швидкого результату. Судячи з усього, передбачалося, що США проведуть швидку й результативну кампанію проти Ірану, після чого Трамп приїде до Пекіна як тріумфатор. Але візит довелося відкласти на два місяці, і тріумфу, як бачимо, тут особливо немає.
Китайська економіка страждає від наслідків американських дій у Перській затоці, і Пекін цим незадоволений. Ба більше, у цій конфігурації Вашингтон виглядає слабшим. А Трамп — не той, хто проситиме про допомогу, перебуваючи у складній ситуації.
Попри те, що Китай є основним покупцем іранської нафти, реальних важелів впливу на нову іранську еліту він не має. Китай не може просто сказати Тегерану: “Передайте залишки високозбагаченого урану і закриймо цю сторінку”. Його просто не послухають.
Іран — не головний постачальник нафти для Китаю навіть серед країн Перської затоки. Саудівська Аравія постачає значно більше.
Китай, звісно, зацікавлений у нормалізації ситуації в Перській затоці. Він може закликати обидві сторони до відновлення режиму торгівлі та свободи судноплавства в Ормузькій протоці. Це означало б, що Пекін очікує від США зняття блокади іранських портів, а від Ірану — розблокування протоки. Але це не та допомога, яку хотіли б отримати США.
Нинішня зустріч — лише перша з чотирьох, запланованих у 2026 році. Очевидно, сторони просто стають на певний переговорний трек і домовляються продовжувати домовлятися.
Зараз справді виглядає так, ніби у Трампа з’явилися певні важелі тиску на Пекін, оскільки США фізично блокують постачання іранської нафти. Але Сі Цзіньпін — не той, хто йде на поступки під тиском. Ми бачили, що через іранську нафту китайський Мінфін офіційно заборонив своїм нафтопереробним заводам та іншим компаніям підкорятися американським санкціям.
Постає питання: що Трамп може запропонувати Китаю, окрім тиску? Як варіант — купувати американську нафту. Але, по-перше, існує різниця в ціні. По-друге, є технологічні складнощі: різні типи нафти потребують різних переробних потужностей. Неможливо просто миттєво перейти з іранської на американську нафту.
Крім того, у Сі Цзіньпіна давно є роздратування через американські обмеження. Спочатку Китаю заборонили купувати венесуельську нафту, потім російські енергоресурси, тепер — іранські. І в Пекіні запитують: де межа? Чому США вважають, що можуть диктувати, з ким торгувати? Це послідовна позиція Китаю: торговельні відносини — двостороння справа, в яку третя сторона втручатися не повинна, а такі санкції там вважають незаконними.
НАТАЛЯ БУТИРСЬКА: Росія важлива для Китаю в контексті протистояння зі США
— Президенту США Дональду Трампу, який зараз загруз у конфлікті навколо Ірану, хотілося б, якщо не напряму просити допомоги, то принаймні отримати підтримку з боку Китаю у питанні тиску на Тегеран.
Китай справді страждає від закриття Ормузької протоки та зростання цін на енергоносії. Уся ситуація на Близькому Сході впливає і на китайську економіку, тому Пекін, звісно, хотів би, щоб кризу було врегульовано.
Близько 90% дешевої іранської нафти постачалося саме до Китаю, і це було для нього важливе джерело енергоресурсів. Зараз Дональд Трамп намагається перекрити ці канали. І це, власне, суперечить інтересам Пекіна. Ба більше, глава Білого дому вже запровадив санкції проти деяких компаній, зокрема китайських, які займаються транспортуванням нафти.
У відповідь Китай заявив, що його нафтопереробні заводи не дотримуватимуться американських санкцій, оскільки він не визнає одностороннього тиску.
Гра для обох сторін дуже складна. Вона не зводиться лише до необхідності завершити конфлікт через його вплив на глобальну торгівлю та світову економіку. Тут, безумовно, присутній елемент великого торгу.
США і Китай, здавалося б, перебувають і по різні сторони трикутника, до якого входить Росія. Дональд Трамп намагався перетягнути Росію на свій бік для спільного протистояння Пекіну. Принаймні ми бачили такі кроки, зустрічі та пропозиції. Для Китаю ж Росія важлива як партнер у протистоянні зі США.
У контексті російської агресії проти України інтереси США і Китаю розходяться, бо вони набагато ширші й глобальніші, ніж просто війна. Водночас, на жаль, якщо говорити саме про підходи до завершення війни та зупинення російської агресії проти України, позиції США і Китаю певною мірою збігаються.
Ні Пекін, ні Вашингтон наразі не готові чинити на Росію такий тиск, який би призвів до завершення війни на умовах, що відповідають інтересам України. Йдеться поки лише про варіанти замороження конфлікту. Виходить, що у питанні завершення війни їхні підходи частково збігаються, хоча стратегічні цілі зовсім різні.
На мою думку, проблема ще й у тому, що для обох країн нинішні світові конфлікти є частиною їхньої глобальної конкуренції між собою. Недарма багато хто перед цим візитом говорив, що зустріч США і Китаю значною мірою визначить траєкторію подальшого розвитку світової ситуації.
І Пекін, і Вашингтон поки дуже далекі від того, щоб сприймати світові проблеми як питання, які потрібно реально вирішувати заради глобальної стабільності. Вони не дивляться в один бік. Тому їхні зустрічі — це насамперед пошук компромісів. А з огляду на его Дональда Трампа та самовпевненість Сі Цзіньпіна — ще й боротьба двох лідерів, кожен з яких намагається довести, що сильніший за іншого і здатен переграти суперника.
Читайте також: Путін не хоче реального діалогу з Європою, а лише затягує час: експерти про можливі переговори ЄС і Росії
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
