Що чекає Україну у 2026 році і якою буде нова архітектура безпеки — розбір Снєгирьова

2025 рік сформулював два ключові вектори, які безпосередньо визначатимуть подальший розвиток подій у 2026-му — зовнішньополітичний і внутрішній.

Перший і визначальний — переговорний процес. Саме результати мирних домовленостей стають головним чинником, який впливає не лише на дипломатію, а й на характер бойових дій.

Сполучені Штати Америки чітко дають зрозуміти і Україні, і Росії, що виступають за припинення активної фази бойових дій. Це основний вектор, який впливатиме і на ситуацію на фронті, і на внутрішню політику у 2026 році.

Другим ключовим зовнішнім зрушенням є підписання договору про спільне використання надр, яке, на мою думку, є стратегічним проривом. Це не просто економічна угода. Це політичні та економічні гарантії існування Української держави. Вона формуватиме економіку України і її зовнішньополітичний вектор на десятиліття вперед.

Йдеться не лише про відновлення економіки, а й про розвиток вітчизняного ВПК, видобувної та переробної галузей, що напряму впливає на обороноздатність країни.

Кінець року позначився двома подіями, які матимуть довгий післясмак. Перша — антикорупційне розслідування НАБУ (“Мідас”). Друга — відставка очільника Офісу президента України Андрія Єрмака. Українська система входить у фазу переналаштування, і цей процес не буде миттєвим.

Антикорупційний скандал навколо справи “Мідас” мав значно ширший ефект, ніж персональні відставки. Сполучені Штати використали цю ситуацію як інструмент тиску на Україну. Корупційні ризики безпосередньо враховуються при ухваленні рішень щодо макроекономічної та військово-технічної допомоги.

Окремо варто звернути увагу на штучне нагнітання протистояння між США, ЄС та Україною, яке активно просувають російські спецслужби.

Водночас Європа усвідомлює, що український фактор — це гарантія безпеки для самого ЄС, і не зацікавлена у швидкому завершенні війни на умовах Росії.

Потрібно називати речі своїми іменами — Європа не готова за нас воювати. Пропозиції Каї Каллас полягають у тому, щоб готувати українських військових, фінансова підтримка України й відповідно українського ВПК — це не гарантії безпеки.

Пропозиції Європи не відповідають інтересам України. Натомість США пропонують дієві гарантії безпеки для України.

Американські гарантії безпеки є фактичною копією 5-ї статті НАТО. Там передусім йдеться про військову частину гарантій територіальної цілісності України. Водночас варто зауважити: Трамп робить акцент на тому, що це мають бути не тільки гарантії від США, а й від Європи. Втім, те, що ми бачимо з боку Європи, не відповідає українським інтересам. Про це варто говорити.

Зі США цілком зрозуміла ситуація. Вони не зацікавлені в подальшому існуванні Росії у такому вигляді якому вона є. Власне, тому й гарантії дають на 10 років. Таким чином вони дають чітко зрозуміти, що в України є історичні перспективи повернення територій. За цей час у Росії багато чого може змінитись у звʼязку, зокрема, зі смертю російського диктатора.

У глобальному вимірі відзначу системну політику США щодо ізоляції Росії, зокрема через послаблення її позицій на пострадянському просторі та в країнах “осі зла”.

США поступово стискають Російську Федерацію, позбавляючи її стратегічних союзників і можливості впливу на світовій арені. Це визначатиме і 2026 рік.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Що стоїть за гарантіями безпеки США для України і яка реальна модель стримування РФ: аналіз Снєгирьова
• “Банзай-атаки” замість тактики: як армія РФ намагається приховувати провали в Покровську
• Покровськ як ключ до Донеччини: на що чекати від переговорів та зимового етапу війни
• Вуличні бої у Покровську: чому битва за місто стала ключовою для перемовин і політичного тиску РФ
• Покровськ не здається: Сили оборони спростовують міф Кремля про “повний контроль”