Росія не встигає відновлювати нафтопереробку після ударів ЗСУ: що буде далі, розповіли експерти

У листопаді 2025 року Сили оборони України щонайменше 14 разів завдали ударів по нафтопереробних об’єктах країни-агресора, підрахували журналісти Bloomberg. У грудні інтенсивність атак не знизилася: під вогнем ЗСУ продовжують залишатися ключові російські нафтопереробні заводи та об’єкти нафтової інфраструктури.

Рекордні втрати нафтопереробки: Росія не встигає відновлювати НПЗ після атак ЗСУ

У ніч на 14 грудня Сили оборони України уразили Афіпський нафтопереробний завод у Краснодарському краї — один із найбільших у регіоні. Підприємство випускає бензин, дизельне пальне, мазут, вакуумний газойль і сірку, а його проєктна потужність перевищує 6 млн тонн переробки на рік. Через стратегічне значення Афіпський НПЗ вже неодноразово ставав ціллю українських безпілотників.

Тієї ж ночі ЗСУ завдали удару по нафтобазі “Урюпінська” у Волгоградській області. За даними ЗМІ, на нафтобазі “Альфаойл” розташовані 18 резервуарів. Об’єкт приймає нафтопродукти від постачальників, займається їх зберіганням і подальшим відвантаженням клієнтам.

Сили оборони України також атакували військові цілі на тимчасово окупованих Росією територіях. Про це повідомили у Генеральному штабі ЗСУ. У Донецькій області під ударами опинилися станції радіоелектронної боротьби, два пункти управління підрозділів і радіолокаційна станція “Имбирь”.

“На тимчасово окупованих територіях Запорізької області під удари потрапили зенітний ракетний комплекс “Тор-М2” і ворожа лабораторія безпілотних комплексів. Крім того, на тимчасово окупованій території українського Криму наші воїни уразили дві бази ПММ, радіолокаційну станцію “Каста-2Е2” і дорогий елемент для систем ППО С-300/С-400 — радіолокаційну станцію 96Л6Е”, — заявили у Генеральному штабі ЗСУ.

Раніше, у ніч на 12 грудня, підрозділи Сил оборони України уразили потужності НПЗ “Славнефть-ЯНОС” у Ярославській області. Внаслідок удару на території підприємства спалахнула масштабна пожежа.

“Це один із найбільших НПЗ окупантів, який здатний переробляти від 15 млн тонн нафти та нафтового конденсату на рік. Залучений у забезпеченні збройних сил російських загарбників”, — зазначили у Генштабі ЗСУ.

Після атаки українських безпілотників зупинив переробку нафти Сизранський НПЗ у Самарській області. Про це повідомляє Reuters з посиланням на джерела.

“Джерела повідомили, що безпілотники уразили установку первинної переробки нафти CDU-6, яка є основним обладнанням, також зазнавала атак безпілотників у серпні й потребувала двотижневого ремонту. Одне з джерел повідомило, що останні ремонтні роботи можуть тривати близько місяця. Минулого року завод виробив 800 тис. тонн бензину, 1,5 млн тонн дизельного пального і 700 тис. тонн мазуту”, — йдеться у публікації Reuters.

Крім того, 11 грудня після атаки безпілотників припинила роботу російська нафтовидобувна платформа у Каспійському морі — це стало першим ураженням об’єкта нафтовидобувної інфраструктури РФ у цьому регіоні. Уже наступного дня, 12 грудня, було завдано повторного удару, під час якого постраждали одразу дві платформи. За даними Служби зовнішньої розвідки України, на тлі регулярних атак обсяги переробки нафти в Росії опустилися до мінімальних значень щонайменше за останні п’ять років.

Відновлювати нафтопереробні потужності країна-агресор не встигає через нові удари безпілотників. Ситуацію погіршує відсутність доступу до західних складників і обладнання на тлі санкцій. У результаті найбільші російські енергетичні компанії не здатні повністю задовольнити попит на бензин усередині країни. Дефіцит пального фіксується у більшості регіонів РФ, а, за даними постачальників, з початку року ціни на пальне зросли на 40-50%.

Нафтовий фронт: атаки ЗСУ б’ють по бюджету і логістиці Росії — оцінки експертів

Чому удари по російських НПЗ стали системними та не знижуються навіть у грудні? Чи встигає Росія відновлювати нафтопереробні потужності після атак ЗСУ? Як атаки на НПЗ, нафтобази й платформи відображаються на бюджеті та логістиці РФ? Чи перетворилися удари по енергетичній інфраструктурі на реальне доповнення до санкцій? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Владислав Селезньов, військовий експерт;
• Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії;
• Валерій Боровик, голова правління Альянсу “Нова енергія України”, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact, учасник бойових дій.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: Армія РФ може захищати від ударів лише Москву, а не всю країну

— Проєкти “Мідлстрайк” (MiddleStrike) і “Діпстрайк” (DeepStrike) у виконанні українських Сил оборони дають результат. Коли ця історія тільки починалася, я був серед тих скептиків, військових експертів, які стверджували, що, можливо, не зовсім раціонально знищувати ворожу оборонну промисловість або об’єкти нафтопереробки чи газотранспортної інфраструктури. Але, як виявилося, я помилявся.

Цілком очевидно, що вихолощення відповідних можливостей Російської Федерації в частині наповнення її бюджету, левова частка якого спрямовується на забезпечення СВО, — це добра й ефективна історія. І те, що нині ми маємо можливість завдавати ударів нашими дронами та нашими ракетами на доволі великі відстані, понад тисячу кілометрів, — це, безумовно, дуже важливий фактор.

Адже противник, маючи доволі потужну та багаторівневу систему протиповітряної та протиракетної оборони, змушений концентрувати основні її елементи в районі Москви та Підмосков’я, у Ленінградській області, в районі Санкт-Петербурга. Якщо ж ми говоримо про окуповані території, то це, відповідно, територія тимчасово окупованого Кримського півострова і район Керченського мосту. Саме ці об’єкти й території для противника є пріоритетними в частині їхнього захисту від наших дронів і ракет.

Водночас на території РФ система протиповітряної оборони закрита не настільки ефективно і надійно, що відкриває для нас певне вікно можливостей.

Вибухи в Чебоксарах є цьому яскравим підтвердженням. Поки що немає верифікованої інформації про те, що саме і де саме горіло на території Чувашії. Але очевидно, що наші дрони, як правило, спрямовуються на об’єкти російської військової промисловості, об’єкти військової інфраструктури та інші військові об’єкти, а також на об’єкти нафтопереробної або газотранспортної структури Російської Федерації. Це, відповідно, відгукнеться в перспективі й щодо постачання та забезпечення російської армії, і в плані логістичних проблем, які з часом у росіян лише наростатимуть.

Згадаймо історію, пов’язану із системними ударами по території Кавказького узбережжя РФ, на березі Чорного моря, в районі Туапсе і Новоросійська. Внаслідок цих ударів росіяни мали серйозні проблеми з постачанням нафтопродуктів у достатній кількості для забезпечення дій російського угруповання, яке тривалий час перебувало на півдні Запорізької та на півдні Херсонської області.

Так, нині ця ділянка фронту також прийшла в рух, але, гадаю, якби не наші превентивні удари по енергетичній системі РФ на півдні країни, ці атаки у виконанні російської армії відбулися б значно раніше.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Кожен удар по НПЗ у Росії — це важка робота різних структур

— Воєнно-промисловий комплекс РФ — є колосом на глиняних ногах. І Сили оборони роблять усе для того, щоб ці критичні підприємства російського ВПК перестали працювати. Я вже не кажу про НПЗ.

Це не проста робота. Це важка бойова робота, і не лише чоловіча, — робота багатьох структур. І ми бачимо, як економіка Росії такими ударами все ж підточується. Очевидно, що це вже не дає Росії колишніх можливостей.

Але водночас складається враження, що росіяни сьогодні певною мірою йдуть ва-банк. Адже й однією піхотою теж можна воювати, але наскільки довго?

ВАЛЕРІЙ БОРОВИК: Росіяни бачать українські успіхи й розуміють, що їм бракує ППО

— Не всі пошкодження призводять до зупинки переробки нафти або до повної зупинки підприємства. Тому спочатку проводиться дорозвідка: після удару черговий раз проходять супутники, фіксуються пошкодження, аналізуються всі фотографії та відео. Дуже добре допомагають і самі росіяни, які там усе це знімають.

Усе це аналізується, після чого робляться висновки й аргументація, чому потрібно вдарити ще раз або, навпаки, не потрібно і варто перейти до іншого об’єкта.

Оцінка має бути дуже скрупульозною. Тому, якщо вже йдеться про 20-25-30% зменшення постачання енергоносіїв на ринок Росії, якщо зростання цін триває і ця робота йде далі, то можна сказати, що вона ефективно впливає і, по суті, доповнює реальні санкції, які ми запроваджуємо і реалізуємо щодо Росії як країни-агресора.

Тому разом з ударами по танкерах, які перебувають під санкціями, але, попри це, продовжують плавати й перевозити нафту, разом з ударами по логістичній інфраструктурі, відбуваються й такі епізоди, як призупинення перевезення пального залізницею в Криму. Отже, удар був добрим — по поїзду, що рухався.

У результаті логістичні ланцюги порушуються, відповідно, пошкоджуються і виходять з ладу виробничі потужності. Усе це в комплексі призводить до зменшення можливостей у Росії продовжувати війну, хоча ці можливості в неї все ще є і поки що достатні.

Війна — це, мабуть, найбільша екологічна катастрофа, яку ми зараз спостерігаємо. І тому ті удари, яких завдавала Росія, і ті удари, яких ми, на жаль, теж завдаємо, призводять до абсолютно непотрібних наслідків для цієї планети та для людей, які могли б жити в мирному співіснуванні. Але ми виживаємо, нас знищують, тому, на жаль, ми змушені здійснювати такі удари.

Так, коли я був командиром підрозділу ударних дронів, ми дуже уважно обирали маршрути польоту дронів, щоб не пролетіти над дитячим садком — навіть над російським дитячим садком, над якимись великими житловими будинками. Ми робили це для того, щоб бити саме по військовій і стратегічній інфраструктурі, яка підтримує війну. Певною мірою, напевно, і екологічні фактори також враховуються. Але, чесно скажу, не на першому місці, тому що, на жаль, ми повинні захищатися і виживати.

Україні не потрібна надпотужна зброя для далеких ударів. Вона може бути менш потужною, але її має бути багато — так, як це реалізовано з дронами. Хоча є і такі ракети, як “Сапсан”, такі комплекси.

У нас є ще “Далекий Нептун” і простий “Нептун”, розвивається “Фламінго”. Ми будемо бачити статистику влучань цих комплексів. У будь-якому разі це хороший крок уперед, незалежно від рішень щодо того, по яких об’єктах завдавати ударів на території противника.

Звісно, росіяни бачать наші проблеми та наші успіхи у відбитті їхніх “діпстрайків” і далеких дронів. Тому вони розуміють, що їм потрібні зрозумілі системи ППО, системи виявлення і супроводу цілей, радари, візуальний супровід, системи зі штучним інтелектом — усе це їм потрібно. Я думаю, що в цьому плані вони теж розмірковують.

Система оборони України перебудовується на знищення антидронами. І я думаю, що росіяни теж будуть думати, як це робити, і будуть це робити.

Читайте також: Імперія на знос: чому війна проти України руйнує Росію