Рахунки під санкціями, Україна в очікуванні: коли надійдуть перші мільярди заморожених активів РФ

Сума “репараційного кредиту” коштом заморожених російських активів може становити близько 140 млрд євро. Обговорення того, як надати Україні ці кошти, уже триває серед політиків, юристів і дипломатів Європейського Союзу.

Перше обговорення ініціативи на технічному рівні відбулося 10 жовтня в Люксембурзі. Раніше кілька країн ЄС категорично заперечували проти реалізації цієї ідеї, однак після неформальної зустрічі лідерів у Копенгагені дискусія зрушила з мертвої точки, особливо на тлі продовження масованих обстрілів цивільних об’єктів в Україні з боку Росії.

Європа готується до “репараційного кредиту” для України: хто змінив позицію

Європейські чиновники сподіваються найближчим часом напрацювати конкретне рішення.

“Під час сніданку ми обговоримо “репараційний кредит” для України. Звісно, ще багато питань потрібно розглянути, але ми намагатимемось рухатися вперед і побачити, чи зможемо знайти відповіді. Таким чином, у нас буде хороший шанс підготувати конкретну пропозицію щодо того, як можна врегулювати питання “репараційних кредитів” і як це зробити”, — заявила міністерка економіки Данії Стефані Лосе.

Кількість прихильників ідеї “репараційного кредиту” для України зростає. Німеччина, яка раніше займала стриману позицію, змінила свою думку, і тепер активно бере участь в обговоренні технічних деталей.

“Ми хочемо і надалі активно підтримувати Україну. Йдеться про те, щоб відкрити нову фінансову свободу дій, і для цього ми готові значно жорсткіше підходити до заморожених активів Росії та використовувати їх. Також ми шукаємо шляхи, як надати Україні нові мільярди, щоб вона могла себе захищати. Важливо переконатися, що все це юридично безпечно, що ми знайдемо розумні правові механізми”, — заявив міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль.

Міністерка фінансів Швеції Елізабет Свантессон наголосила, що рішення про використання російських активів є моральним обов’язком перед Україною. За її словами, російська економіка слабка, а влада РФ фальсифікує дані, щоб приховати наслідки санкцій.

“Шведська розвідка стверджує, що уряд Росії навмисно, і я не здивована, бреше про інфляцію. Вони знають, що вона становить 20-21%, як і ми це знаємо, але офіційно цього не визнають. Чому? Вони хочуть, щоб ми повірили, що санкції не працюють, а українські солдати, можливо, втратили частину рішучості боротися. Але обмеження діють, і ми продовжимо робити все можливе. Зі свого боку ми наполегливо працюємо над посиленням санкцій і забезпеченням їх виконання. Російська економіка досить мала — 12% порівняно з економікою ЄС, і справи в неї йдуть досить погано. Саме це я хотіла донести до своїх колег”, — зазначила Свантессон.

У Люксембурзі продовжаться попередні, але вже деталізовані дискусії. Міністерка економіки Данії розраховує представити конкретні пропозиції лідерам Євросоюзу вже до кінця жовтня.

Тим часом лідери Великої Британії, Німеччини та Франції домовилися про спільні дії щодо використання заморожених російських активів в інтересах України. Як зазначається у спільній заяві, опублікованій на сайті Федерального уряду Німеччини, рішення було ухвалене 10 жовтня під час телефонної розмови прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Фрідріха Мерца.

Європейські лідери засудили ескалацію з боку Росії та нові удари по критичній інфраструктурі України, пообіцявши посилити тиск на Москву.

“Ми готові рухатися в напрямку скоординованого використання вартості заморожених російських активів для підтримки Збройних сил України, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів. Ми плануємо діяти в тісній співпраці зі Сполученими Штатами Америки. Ми домовилися й надалі розробляти сміливі та інноваційні механізми для збільшення вартості війни для Росії й посилення тиску на неї. Це включає і дії щодо російського “тіньового флоту”. Наші країни й надалі непохитно підтримуватимуть Україну, зокрема в межах “коаліції охочих”, — йдеться в заяві.

ЄС шукає спосіб змусити Росію платити за війну: що пропонують експерти

Чи готова Європа нарешті використати заморожені російські активи для допомоги Україні? Чому низка країн змінила позицію щодо “репараційного кредиту”? Як Євросоюз планує юридично оформити передачу коштів Києву? Чи може “репараційний кредит” стати початком системних виплат за збитки, завдані війною? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”;
• Ігор Рейтерович, політолог.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Усі зобов’язання глобальної фінансової системи перед Росією померли, коли вона розв’язала війну

— Для повноцінного тиску на РФ достатньо лише трьох інструментів. Перший — це “занулення кешу”, тобто нульова дохідність Росії на глобальних ринках, санкції різних типів, безумовно.

Другий — знищення інфраструктури на території самої Росії. Це означає додаткову мілітаризацію європейських країн і передусім України. Використання цих інструментів не на складах, а безпосередньо на полі бою: далекобійні, руйнівні, масовані удари по території Росії.

І третій — припинити стимулювати її розмовами, фіктивною дипломатією тощо, тобто гарантувати їй будь-які поступки чи зняття санкцій.

Ми періодично бачимо в глобальних медіа, як такі теми виникають, і відповідно, Росія вважає, що може знову підіймати ставки й отримуватиме для себе позитивні результати, принаймні, її не будуть карати.

Винаходити велосипед не потрібно. Думати, що можна десь якось домовитися з Росією про якісь “угоди” — це велика ілюзія, яка лише призводить до збільшення кількості смертей і негативних наслідків того, що робить Росія. Несвоєчасне ухвалення рішень не зупиняє Росію, навпаки — стимулює її атакувати й інші країни Європи, не лише Україну. Росія сприймає цю мить як можливість реалізувати максимально агресивні стратегії та тактики щодо низки держав, передусім Північної Європи, і активно цим користується.

Санкції, мілітаризація, додаткові удари вглиб Росії і правильна інформаційно-дипломатична робота, — тоді це дасть результат.

Навіть Бельгія змінює позицію: вона заявляє, що якщо ризики буде розділено з іншими країнами Євросоюзу — не питання, загалом вона готова використати ці кошти.

Російська Федерація повинна платити за війну — це очевидно. Вона є безумовним агресором, і це зафіксовано в резолюціях ООН. Юридично Росія вийшла з-під дії будь-яких міжнародних гарантійних зобов’язань як держава-агресор. Вона завдає збитків не лише Україні — збитки колосальні.

Нині існують різні оцінки: від 560 мільярдів євро до одного трильйона — це прямі збитки, попередні підрахунки того, скільки Росія завдала Україні. Є й опосередковані втрати, яких Росія завдає глобальній економіці та торгівлі: низка країн, зокрема європейських, змушені переглядати бюджети й витрачати кошти на програми, які ще вчора не потребували додаткового фінансування, насамперед на мілітаризацію, безпеку та протидію Росії.

Якщо є юридично встановлений факт агресії та порушення міжнародного гарантійного законодавства, то активи держави-агресора, розміщені в європейських банках (у північноамериканських — сума менша), мають стати компенсатором тих збитків, які завдає Росія. Ці кошти потрібно вилучати — для цього потрібні додаткові юридичні механізми, і це логічно.

Бельгія хоче отримати гарантії від інших країн, що якщо після війни Росія подасть позови, то буде спільна відповідальність за ці позови. Я не розумію, чому потрібно серйозно розглядати позови агресора, наче це захист суверенних і законних прав Росії. У момент початку агресії всі гарантійні зобов’язання глобальної фінансової системи перед Росією померли. Вона не підпадає під їхню дію, і будь-які позови щодо “збитків Росії” у зв’язку з війною мають автоматично відхилятися.

Це суттєво полегшило б оборонну війну, яку веде Україна, і перебудову систем безпеки в Європі: з’явилися б додаткові кошти — приблизно від 180 до 320 мільярдів євро. Цього достатньо, щоб масштабувати військові удари по території Росії, перебудувати систему протиракетної оборони вздовж усієї східної межі, ефективніше протидіяти ракетно-дронним атакам та провокаційним імітаційним нападам дронів, які Росія використовує для тиску на інші держави. Ці кошти різко підвищили б кількісні і якісні показники системи безпеки. Головне — це потужний політико-фінансовий сигнал: будь-яка агресія буде компенсована, користуючись грошима самого агресора. Подумати про початок війни доведеться багато разів, адже в будь-якому разі за неї доведеться платити.

Можна шукати різні формати — зараз говорять про “репараційний кредит”: Україна отримує кошти, які компенсуватимуться із заморожених активів, якщо Росія відмовиться напряму виплачувати репарації. Це непогана схема, але спроби “обережно враховувати суверенні права РФ”, аби “не розвалити банківську систему Європи”, лише стимулюють Росію до подальшої ескалації. Поки Росія не платить повною мірою — територіально, соціально й фінансово — вона й надалі поводитиметься так, як поводиться сьогодні.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Передача Україні російських активів — це не просто покарання, а спосіб знизити ризик нової агресії

— Абсолютно справедливими є вимоги України щодо російських активів. Те, що Зеленський постійно наголошує на необхідності реакції і “Великої сімки”, і “Великої двадцятки”, і загалом усіх партнерів — після кожного удару, спочатку по Кабміну, потім по західних областях України, а тепер по Києву, — Зеленський щоразу нагадував про цю потребу, а також про цілком конкретні речі. Про те, що в ракетах і шахтах є деталі, які надійшли не лише з Китайської Народної Республіки, а й з демократичних країн. Тобто необхідність посилення санкційного тиску очевидна.

Якщо говорити про російські гроші, які мають піти на допомогу Україні та її відновлення, то очевидно, що має бути рішення, яке для України буде цілком однозначним. Тобто ці кошти мають надходити саме Україні. Те, що зараз це питання активно обговорюється, і те, як на це відреагувала Росія в особі так званих хороших росіян — тієї ж Навальної чи інших персонажів, які різко виступили проти, мовляв, “це гроші Росії, а не режиму”, або, наприклад, Жанна Нємцова заявила, що “це гроші тих, хто більше довіряв Заходу, ніж Путіну, а ми їх тепер караємо”, — усе це свідчить, що ситуація виходить на фінішну пряму.

Цілком очевидно, що нюанси виникли у головних утримувачів російських активів, наприклад, у Бельгії, і що необхідно виробити юридично бездоганне рішення. Але, гадаю, вже найближчим часом ми побачимо це юридичне рішення, і ці кошти справді опиняться в Україні.

Ми говоримо про покарання, але насправді йдеться не стільки про помсту, скільки про те, щоб завдати болю режиму і позбавити його можливостей не лише продовжувати війну, а й після неї відновлюватися. Бо якщо ці кошти без будь-яких умов повернуться Кремлю, він дуже швидко відновить свою агресивну силу й зможе знову напасти на Європу.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Для Путіна головне — щоб гроші РФ не дісталися Україні

— У США заморожено не так багато російських грошей, порівняно, наприклад, з Європою. Але Сполучені Штати принаймні ще за часів Байдена займали чітку позицію. Ця позиція при Байдені й при Трампі суттєво не змінилася, і за це США варто віддати належне: вони були ініціаторами процесу й загалом можуть домовитися з Європою щодо цього питання.

Що стосується європейських країн, то дійсно, є питання, пов’язане з Бельгією. Вона не проти розв’язання цього питання, але має певні застереження, викладені у листі, переданому європейським державам. У ньому бельгійці, зокрема, вказали на гарантії, яких хотіли б досягти, щоб їхній депозитарій міг передати ці кошти на допомогу Україні. Побоювання Бельгії зрозумілі: з юридичної думки вона може нести відповідальність за ці гроші й побоюється, що Росія в майбутньому вимагатиме їх повернення. Тому Бельгія сформулювала низку вимог — цілком логічних і очікуваних, хоча не факт, що всі вони будуть прийняті іншими країнами ЄС.

На думку деяких європейців, частина цих вимог не має сенсу. Якщо буде ухвалено рішення, за яким “репараційний кредит” буде передано Україні з розрахунком, що в майбутньому РФ поверне гроші, тоді Україна мала б віддавати частину коштів Європі. Якщо ж у рішенні буде зазначено, що єдиною юридичною можливістю є оскарження кредиту у європейських судах, у тому числі з боку РФ, — це стане найкращою гарантією. Росія не визнає юрисдикцію європейських судів, і навіть якщо звернеться туди, навряд чи зможе виграти: усі законні аргументи на боці України та держав, готових передати ці кошти на допомогу.

Бельгії потрібно надати певні запевнення, що рішення ухвалюватимуться узгоджено, і що вона не нестиме одноосібної відповідальності за ці активи в майбутньому. Тоді можна буде поставити крапку й передати кошти Україні.

З політичної та економічної думки це вигідно ЄС: 140 мільярдів заморожених активів — це не 140 мільярдів європейських громадян, і з позиції справедливості це приваблива історія.

Я вважаю, що справу доведуть до кінця, і ці кошти рано чи пізно потраплять в Україну.

Загалом для Путіна, ймовірно, байдуже, чи повернуться ці гроші Росії. Для нього важливіше, щоб вони не дісталися Україні. Відновлення майже 300 мільярдів у Росії та передача їх Україні для Путіна — подвійний удар. Він мислить інакшими категоріями: для нього не настільки принципова втрата суверенних активів, як небезпека, що Україна отримає ці кошти. Якщо, наприклад, 140 мільярдів підуть Україні на закупівлю зброї, це стане потужним ударом по Кремлю — не лише символічним, а й економічним, адже Україні надовго вистачить додаткових ресурсів для оборони.

Уявімо ще один момент: Путін постійно заспокоює свою еліту, обіцяючи компенсувати їм потоки від розкрадання країни, закликаючи “не хвилюватися”. Якщо ж ці гроші підуть Україні, навіть ця еліта зрозуміє, що виконати навіть мінімальні обіцянки буде майже неможливо. Це викличе депресію, апатію та небажання продовжувати. З політичної й економічної точок зору ситуація може стати катастрофічною саме для Російської Федерації.

Зверніть увагу: європейці не віддають свої гроші — вони навіть не можуть зараз користуватися відсотками з цих активів, бо ці відсотки вже передаються Україні. Фактично домовленість уже досягнута, і Україна отримує військові постачання та іншу підтримку.

Україні, по суті, байдуже, чи буде Росія офіційно платити репарації, чи ні; практично важливіше отримати “репараційний кредит” зараз. З думки справедливості та законності Росія має виплатити репарації, і очевидно, що їхня сума значно перевищує 300 мільярдів євро, які зараз заморожені в ЄС.

Кабінет міністрів називав мінімум 650-700 мільярдів євро, необхідних Україні для відновлення. Крім того, будуть позови громадян України за знищене майно, убивства та інші злочини — ці справи також розглядаються в судах.

Ситуативно зараз головне — отримати “репараційний кредит”, а питання, власне, репарацій вирішуватимуть у майбутньому. За чинного режиму Путіна це, звісно, неможливо: він на це не піде. Можливо, і за наступних режимів це буде складно, але в форматі репарацій можна буде шукати варіанти рішень.

Читайте також: Тіньовий флот РФ — загроза для економіки та екології: як припинити російські махінації