“Путіна потрібно змусити припинити війну”: інтерв’ю зі спецпредставницею ЄС у справах українців Ілвою Йоханссон

Ілва Йоханссон, яка раніше обіймала посаду комісара ЄС з питань внутрішніх справ, у липні 2025 року стала спеціальною представницею Євросоюзу з питань українців. Роль спецпредставника полягає в посиленні координації, представленні інтересів українських громадян і впровадженні практичних інструментів їхньої підтримки. Вона кілька разів відвідувала Україну після повномасштабного вторгнення Росії. Детальніше про свою роботу, а також про те, як у ЄС підтримують українців, чи плануються нові програми, Ілва Йоханссон розповіла в інтерв’ю телеканалу FREEДОМ.

Ведучий — Віталій Сизов.

— Як би ви описали перший місяць на новій посаді, проте не в новій для вас сфері? Які поточні пріоритети та основні обов’язки?

— По-перше, для мене велика честь отримати нове призначення. Я дуже віддана цій справі. Ми постійно стежимо за ситуацією в Україні. Впевнена: вкрай важливо, щоб Путін не переміг. Для цього потрібно підтримати Україну та її народ. Заради України, але також і заради Європи. Тому дуже рада новому призначенню. І, звичайно ж, зараз, коли атаки РФ на мирних громадян не припиняються, дуже важливо чинити тиск на Путіна. 

Він не підпише мирну угоду, якщо його до цього не змусять. Тому я вважаю це дійсно важливим.

Моя роль — підтримувати українців, які виїхали і зараз живуть під тимчасовим захистом в Європі, а також допомагати тим, хто хотів би повернутися, допомагати створити хороші умови для тих, хто може повернутися пізніше і взяти участь у відновленні України.

— Як вважаєте, підтримка українських громадян — це частина роботи ЄС щодо зміцнення українського опору, певною мірою відповідальність за людей, щоб полегшити протистояння агресору на полі бою?

— Для мене, звичайно, неможливо відокремити становище українців, які живуть в ЄС як біженці або під тимчасовим захистом, від ситуації в Україні. Війна триває. 

Вкрай важливо перемогти Путіна і забезпечити Україні можливість залишатися вільною демократичною країною, вступити до ЄС і заново відбудувати країну. 

Звичайно, ці аспекти не можуть бути повністю відокремлені один від одного. Коли я розмовляю з українцями, які зараз живуть у ЄС, їх, звичайно ж, найбільше турбує ситуація на батьківщині. І коли вони вирішують, чи готові повернутися додому, першорядне значення має безпекова ситуація.

— Чи є у вас нові дані про наміри українців, які через війну тимчасово покинули країну? Скільки з них хочуть залишитися в ЄС, а скільки планують повернутися в Україну? 

— У нас немає загальної картини, але є кілька різних служб, деякі національні, деякі, наприклад, створені організаціями при ООН. Можна сказати, що ситуація така: люди вагаються через ситуацію в Україні і дуже залежать від того, що буде далі. Деякі вирішили залишитися в тій чи іншій країні ЄС, де вони вже живуть. Але інші вагаються. І кажуть, що ситуація з безпекою, звичайно, вкрай важлива, але не менш важливі і можливість знайти нове житло, роботу вдома. Такі практичні речі одні з вирішальних, коли люди ухвалюють рішення.

— Продовження тимчасового захисту до 2027 року — важливе рішення, яке дало людям розуміння свого майбутнього на території ЄС, принаймні, на кілька років. Чи є у вас бачення можливого переходу від тимчасового захисту до інших форм підтримки або сприяння поверненню в Україну? Якими можуть бути ці форми? 

— У Директиві про тимчасовий захист немає змін. Але є деякі висновки, з якими погодяться держави-члени ЄС. І це свідчить про те, що, звичайно, продовження дасть українцям деяку впевненість на досить довгий час, до 2027 року. Але водночас всі держави Євросоюзу також створять програми добровільного повернення для тих, хто готовий або хоче повернутися, або, можливо, повернеться в Україну.

Моя роль полягатиме у підтримці держав-членів ЄС спільно з українською владою в організації цих програм. А також у підтримці держав у перехідний період для тих, хто хотів би залишитися в ЄС, щоб вони могли знайти іншу законну підставу для перебування там, де вони вирішили залишитися. Моя роль — у сприянні цьому переходу та сприянні співпраці між державами-членами ЄС і українською владою.

— Як я розумію, необхідно ухвалити якесь єдине рішення для всіх країн, щоб не створювати дисбаланс, коли одна країна, скажімо, більш лояльна, а інша — менш, і це може призвести до переміщення людей всередині ЄС?

— Я не скажу, що ця проблема серйозна, оскільки всі держави-члени ЄС дуже прихильні єдиному підходу до українців. Але в той же час правові підстави для отримання постійного місця проживання в кожній країні відрізняються. Це означає, що можуть бути деякі відмінності в переході від тимчасового захисту до іншої правової підстави для перебування. Залежно від країни та її національного законодавства.

Що стосується українців, то всі держави ЄС хотіли б мати єдиний підхід. Вони також згодні з тим, що всі докладуть особливих зусиль для вразливих груп населення, наприклад, для забезпечення того, щоб діти могли продовжити освіту, завершити її тощо.

Тому я не дуже турбуюся, що між державами-членами будуть великі відмінності, навіть якщо їм доведеться покладатися на національне законодавство, оскільки у нас немає законодавства ЄС, безпосередньо адаптованого до тимчасового захисту.

— Україна вкрай зацікавлена у поверненні якомога більшої кількості своїх громадян. На вашу думку, як можна підтримати цю мету без свого роду тиску на тих людей, у яких є вагомі причини або бажання залишитися в ЄС? Як це можна реалізувати? 

— Для мене це дійсно одне з основних завдань. Важливо, щоб ми прислухалися до потреб українців і українських громад, до яких вони повернуться. Тому я думаю, що це має бути взаємопов’язано. Також я дуже розраховую на компетентність організацій ООН, таких як UNHER (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців) і МОМ (Міжнародна організація з міграції), наприклад, які вже працюють на місцях над цією темою.

Таким чином, держави-члени сприятимуть і підтримуватимуть тих, хто хотів би повернутися, щоб ухвалити зважене рішення, надати можливості для з’ясування потреб тощо. Також необхідні інвестиції в місцеві громади. Тож це стосується не тільки тих, хто повертається, нам також потрібні інвестиції в Україну для тих, хто постійно перебуває в країні. 

Тому, я думаю, що відновлення житла, пошук хороших можливостей для людей, які живуть в Україні, а також для тих, хто хотів би повернутися, — це дійсно найважливіше.

Одним з інструментів могло б бути звернення до великих європейських компаній, готових інвестувати у відновлення України, щоб подивитися, яку роль вони можуть відіграти в забезпеченні людей хорошою роботою.

— Це означає, що ви будете підтримувати людей не тільки на території ЄС, але й тих, які живуть в Україні?

— Думаю, це необхідно. Важливо підтримувати не тільки тих, хто повертається. Багато людей залишилися в Україні і постраждали внаслідок війни, багато людей продовжують страждати. Тому ми маємо розглядати це одночасно і як спосіб підтримки місцевих громад, щоб підготувати їх і підтримати тих, хто вже там проживає, внутрішньо переміщених осіб, яким, можливо, довелося переїхати в інші регіони, і тих, хто нині живе в ЄС і хоче повернутися. Думаю, це потрібно розглядати комплексно.

— Ви підтримуєте за ініціативу “Центри єдності”. Як вона реалізується? Можливо, у вас є якісь дані про перші результати або ідеї, як вона буде виглядати надалі. Як ви взаємодієте з українською владою щодо цієї програми і, можливо, інших ініціатив?

— “Центри єдності” — це українська ініціатива, яку ми вітаємо, і моя роль — її підтримати. Кілька країн-членів ЄС вже почали створювати “Центри єдності”. Німеччина та Іспанія, ймовірно, найбільше просунулися в цьому напрямку. Також такі країни, як Польща, Чехія, Франція та інші країни-члени готуються до цього. Думаю, це дуже хороша ідея, оскільки в ЄС проживає багато українців.

Деякі перебувають під тимчасовим захистом, а деякі вже давно живуть в ЄС, зокрема, ті, хто виїхав ще до повномасштабного вторгнення, розпочатого Путіним. І для України важливо підтримувати зв’язок зі своїми громадянами. Це необхідно. Тож це дуже гарна ідея. А також спосіб підготувати людей до можливого повернення пізніше і участі у відновленні України, коли війна нарешті закінчиться і почнеться процес вступу до ЄС.

— Чи спостерігаєте ви зараз такий же рівень підтримки України та її громадян з боку держав-членів ЄС, який бачили на посаді комісара з внутрішніх справ і займалися цим питанням?

— Україна, українці як і раніше користуються дуже сильною підтримкою. Є дуже чітке розуміння того, що Путіна потрібно перемогти і змусити припинити війну. Тож ситуація залишається незмінною. 

Але, звичайно, після 3,5 років війни нам доводиться переходити від однієї ситуації до іншої. І ось моя роль зараз — допомогти українцям, які хотіли б залишитися в ЄС на коротший або тривалий термін. Нам потрібен вихід з режиму тимчасового захисту, більш стійкий шлях, можливість повернутися на ринок праці, стати частиною суспільства тощо. І в той же час підтримувати зв’язок з українським суспільством, щоб підготуватися до повернення зараз або пізніше.

Читайте також: Потрібно продовжувати рішуче підтримувати Україну саме зараз, коли це найбільш необхідно: інтерв’ю з Валдісом Домбровскісом