Сьогодні о 08:05
16 лютого Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу за фактом виявлення чотирьох масових поховань на окупованій Луганщині і одного — на окупованій Донеччині. Стверджується, що там були віднайдені останки загиблих від невибіркових обстрілів з боку українських збройних сил.
Як інформує Truth Hounds: повідомлення про віднайдені масові захоронення надходили практично від початку воєнних дій на сході України. Одне з перших повідомлень з’являється наприкінці вересня 2014 року — про братську могилу поблизу шахти №22 «Комунарська» в передмісті Макіївки. Тоді було повідомлено, що на місці дислокації українських військових (власне, на території самої шахти) було знайдено останки дев’яти закатованих місцевих мешканців. Місія Amnesty International тоді підтвердила, що 4 четверо чоловіків 25-30 років у братській могилі біля «Комунарської» дійсно є жертвами українських бійців. Втім, інших 5 тіл, включно із жіночими, були знайдені на території, контрольованій виключно силами «ДНР». Відтоді про знайдені на непідконтрольних уряду України територіях масові поховання практично не повідомлялося.
Упродовж серпня-жовтня 2021 року було повідомлено про знайдення п’яти стихійних масових захоронень. Місця цих захоронень нібито розташовані в м. Сніжному, смт Слов’яносербську, житловому масиві Сокологорівка у м.Первомайськ, селищі Видатне-1 (Видне-1) і селі Верхньошевирівка. Заявлено, що з цих захоронень ексгумовано щонайменше 295 цивільних, загиблих від невибіркових обстрілів з боку українських збройних сил у 2014 році.
Truth Hounds проаналізували згадування про ці локації від 2014 року в офіційних заявах РФ і так званих ЛНР/ДНР, медіях, соціальних мережах і свідченнях цивільного населення; проконсультувалися з кафедрою судової експертизи Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, аби зрозуміти достовірність інформації про наявність цих захоронень, а також причетність до них збройних сил України.
Сніжне
Від початку літа 2014 року місто перебувало під контролем неурядових збройних формувань контрольованих РФ (тут і далі — НЗФ). 15 липня 2014 року відбувся авіаудар по Сніжному, внаслідок якого загинуло 11 цивільних осіб. Тоді проросійські сили, а також російські ЗМІ повідомили про удар з боку ЗСУ. З боку української влади стало відомо, що обстріл було здійснено невідомим літаком. Це єдиний факт, коли існувала бодай теоретична можливість залучення сил України до нападу на цивільне населення у Сніжному. Надалі українські збройні сили не були присутні ані в самому Сніжному, ані поблизу нього.
Слов’яносербськ
Про факт убивства цивільного населення представниками Збройних сил України в околицях Слов’яносербська представники так званої ЛНР повідомляють лише двічі. Перший – нібито вбивство двох мешканців села Сокольники (поблизу Слов’яносербська) 21 жовтня 2014 року. Другий — про скидання українськими військовими заражених бацилами туберкульозу листівок над селищем. Інших повідомлень про смерті цивільного населення у Слов’яносербську від рук українських військових службами «ЛНР» заявлено не було. Надалі українські Збройні сили не були присутні ані в самому Слов’яносербську, ані на його околицях.
Сокологорівка, м. Первомайськ
Селище розташоване на північному сході Первомайська. Сам Первомайськ доволі сильно постраждав від обстрілів української артилерії (згідно з даними СММ ОБСЄ, на початок серпня 2014 року загинуло близько 200 містян). Можемо припустити, що частину з цих загиблих могли вимушено тимчасово ховати в масовому захороненні в Сокологорівці через постійні інтенсивні обстріли Первомайська у той час. Сокологорівка — найвіддаленіша частина від центру міста. Новини про смерті цивільних у цьому населеному пункті з’являються від 1 вересня 2021 року, тобто вже після заяви про наявність масових поховань там. 31 серпня 2021 року представниками «ЛНР» було здійснено перепоховання останків 30 цивільних осіб, яких нібито знайшли у братській могилі. Надалі українські Збройні сили не були присутні ані в самому Первомайську, ані в його околицях.
Видатне-1 (Видне-1)
У випадку, якщо у селищі було дійсно знайдено масове поховання, вочевидь, тут ховали загиблих у південній частині Луганська. Втім, цей населений пункт жодного разу не з’являється у зведеннях, медійних матеріалах чи особистих свідченнях, — аж до листопада 2021 року. Тоді було заявлено про виявлення останків 165 тіл, які, як припускають діячі «ЛНР», були привезені туди і з Луганська, і з населених пунктів неподалік.
Верхньошевирівка
У цьому селі під Краснодоном наприкінці серпня 2021 року, як було заявлено представниками «ЛНР», виявлено останки 36 цивільних осіб. Як і у випадках з іншими вищеописаними населеними пунктами, село з’являється в онлайн-просторі лише у серпні 2021 року, коли там нібито було виявлено масові поховання. Жодного повідомлення про загибель цивільних від вогню ЗСУ в цьому населеному пункті чи поблизу нього за весь період війни не надходило.
22 липня 2021 РФ подала позов до Європейського суду з прав людини щодо «воєнних злочинів української армії та націоналістичних батальйонів на Донбасі». Створені у серпні 2021 «Міжвідомчі комісії з розшуку осіб, які зникли безвісти, пошуку місць поховань тіл (останків) загиблих (померлих) у зонах збройного конфлікту на Донбасі» в так званих ДНР і ЛНР вже 11 серпня почали вилучати останки загиблих. Саме ці комісії на території «ЛНР» наче виявили останки 292 осіб.
Наразі заяви комісій викликають сумніви в їхній здатності проводити незалежні дослідження, інформації з яких можна довіряти. Найперше, досить дивним є той факт, що ані в медіях, ані в блогах, ані в коментарях чи записах у соцмережах не було жодної інформації про масові поховання у зазначених локаціях. Згідно з інформацією, представленою в медіа так званої ЛНР, під час перепоховання у Видатному-1 одна особа заявила, що знала про те, що у масовому похованні були останки її брата. При цьому це єдине свідчення про власне наявність зазначених масових поховань. У який спосіб така значна інформація, як місце поховання родичів та близьких у масових захороненнях, не набула навіть найменшого розголосу — невідомо. Комісії, в свою чергу, жодним чином не коментують цей факт, хоча він напряму впливає на будь-які подальші оцінки інформації про захоронення.
Ще одним сумнівним моментом є чітка позиція представників комісій щодо часу загибелі похованих. Повне скелетування з розпадом зв’язкового апарату і роз’єднанням кісток завершується на 5 році. Давність останків може бути визначена двома методами.
- Метод визначення тривалості декальцинації кісткових тканин. Метод встановлює давність кісткових останків через процес декальцинації кісткової тканини. Для цього методу необхідно враховувати кислотність ґрунту: що кислотніший ґрунт, то більш імовірним може бути датування останків. Втім, у цьому разі ми говоримо про степовий клімат, в якому кислотність ґрунту нижча середньої. Отже, визначити давність останків цим методом в умовах поставленої проблеми неможливо.
- Метод емісійного спектрального аналізу. Згідно з ним, оцінка спектограм визначає давність кісткових тканин за наявністю в них марганцю, алюмінію, кремнію, заліза і стронція. Метод визначає давність поховання в межах 4–10 років. Відповідно, крайня межа давності останків — 2006–2016 роки. Детальніше визначити час поховань неможливо, а отже, неможливо з точністю встановити, чи були загиблі жертвами Збройних сил України в 2014 році, або ж були поховані у масовому захоронені у будь-який інший час до літа 2016 року.
Про наявність масових поховань, пов’язаних зі збройним конфліктом на території Донецької та Луганської областей, говорять міжнародні організації. Human Right Watch свідчить про ексгумацію з масового поховання у Слов’янську. Автори доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини повідомляють, що їм відомо про наявність масових захоронень неподалік Слов’янська, а також поряд із шахтою «Комунарською» №22, але представників місії ООН не пропустили до них, аби розслідувати цей факт. Представники одних проросійських медіа повідомляють про те, що ООН не звернула увагу на факт масових поховань; а інші заявляють про те, що ООН таки інспектувала масові поховання, маючи при цьому на увазі огляд місією захоронення поблизу шахти «Комунарської» №22.
За вісім років опитування свідків та постраждалих від бойових дій на сході України, з-поміж багатьох тисяч свідчень Truth Hounds зафіксували факти масових поховань біля Лисичанська, Горлівки, Оріхового (поблизу м. Антрацит), Голубівки (Кіровськ), Первомайського і в Чорнухиному. Єдине місце у відносній близькості до зазначених Слідчим комітетом РФ місць масових поховань — кладовище «Гракове» на півночі Первомайська.
«Ночью к нам зашли, сказали мне: будешь работать. Утром меня и других задержанных посадили в машину и отвезли на кладбище в Граково. Там мы копали ямы (могилы). Приезжала машина и привозила трупы. Тела были в мешках – по 5 человек в одном мешке. Мы ложили их в яму не доставая из мешков и закапывали»
(цитовано мовою оригіналу)
Але це свідчення про поховання жертв окупаційних сил. Про жодне поховання, згадане комісіями «ДНР/ЛНР», в Truth Hounds немає інформації ані від свідків, ані з медіа, ані з соцмереж.
Ба більше, комісії та Слідчий комітет Росії не лише повідомляють про факти, але й дають юридичну кваліфікацію. Так, у нещодавніх повідомленнях згадується про загиблих цивільних. Водночас не вказується, у який спосіб було встановлено, що загиблі особи є саме цивільними. Навіть якщо в захороненнях дійсно знайшли тіла загиблих осіб, і якщо останки були дійсно місцевих мешканців, то це ще не означає, що такі цивільні особи не брали участі в збройному конфлікті, а, відповідно, були нелегітимним об’єктом нападу.
Окрім вказівки на цивільних, у інформації від Слідчого комітету йдеться про загибель від невибіркових атак. Залишимо за дужками питання про те, навіщо було ховати осіб, які, як стверджує Слідком, загинули від обстрілів, ризикуючи при цьому потрапити під вогонь чи наступити на міну супротивника. Але навіть з цим застереженням, все одно не зрозуміло як вдалося комісіям та Слідчому комітету прийти до висновку про невибірковість атак.
Такі атаки й справді заборонені міжнародним гуманітарним правом (МГП). Вони полягають у тому, що обстрілюються одночасно і військові об’єкти, і цивільні. При цьому, сторона, що здійснює атаку, не намагається влучити в конкретний військовий об’єкт, а обстрілює територію загалом. Навіть з цього лаконічного пояснення зрозуміло, що сама вказівка на невибірковість атаки означає визнання наявності військових об’єктів поряд з цивільними. Окрім того, згадка про невибірковість означає, що для встановлення порушення МГП, необхідно не лише довести факт влучання у цивільний об’єкт, але й продемонструвати, що таке влучання було наслідком атаки без розрізнення об’єктів проти яких використовувалася збройна сила. Таке доведення – надскладний процес. Надто коли йдеться про події восьмилітньої давнини.
Ну, і насамкінець, до невибіркових атак Слідчий комітет, схоже, додає ще й термін “геноцид”. Геноцид, або злочин злочинів, як його називають, можливо констатувати лише тоді, коли встановлений так званий ґеноцидальний умисел у діях виконавців. Тобто коли встановлено умисел знищити повністю або частково певну націю, етнічну, релігійну чи расову групу. Скоєння ґеноциду через невибіркові атаки – це своєрідний оксюморон, адже останні передбачають байдужість виконавців щодо того куди вони влучають, а ніяк не умисел повного або часткового знищення групи.
Відтак, інформація, оприлюднена Слідчим комітетом РФ та підхоплена російськими ЗМІ, є вкрай політизованою та не може сприйматися на віру. Скидається, на жаль, на те, що Росія намагається вкотре використати людську трагедію задля постановки показового процесу. І, здається, Росія знову забуває, що такі процеси можуть відбуватися в межах РФ, але не на міжнародному рівні. Уроки Нюрнберґа, попри їхню захищеність Кримінальним кодексом РФ, так і не засвоєно.
Замість політизації смертей цивільних осіб на Сході України, Росія могла б, як це робить Україна, погодитися співпрацювати з Міжнародним кримінальним судом та надати йому інформацію щодо можливих виявлених нею злочинів. До того ж, РФ могла б взяти на озброєння принцип, який члени Truth Hounds, перефразовуючи слова Франкліна Рузвельта, визначають як «він, може, й наш покидьок, але покидьок». Україна, хоч, можливо, й не у повній мірі, але погодилася з цим принципом. Розслідування, судові процеси і реальні вироки щодо подій на територіях Донецької та Луганської областей стосуються і представників українських комбатантів, і НЗФ. Це засвідчує відданість ідеї правосуддя й турботі про встановлення історичної правди. Цього, на жаль, не можна сказати про те, що наразі виглядає як імітація правосуддя у виконанні РФ.
Відтак, ми не можемо зробити висновок щодо факту існування масових захоронень або факту долученості до них Збройних сил України. Єдиний доступний фактаж про ці захоронення — заяви в проросійських медіях і результати роботи комісій так званих ДНР/ЛНР. Немає жодного свідчення місцевого населення, жодного висновку розслідувань міжнародними організаціями. І, тим паче, тут немає ознак геноциду. До того ж, якщо зазначені масові поховання й дійсно були виявлені, то лишається питання про те, ким були поховані там люди.
Більше новин — в Telegram-каналі #FREEДОМ
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
