Перший мобільний дзвінок, масштабні страйки: що Україна пережила в 1993 році (ВІДЕО)

1993 рік запам’ятався першим дзвінком президента України Леоніда Кравчука мобільним телефоном. Також того року багатьом українцям довелося пережити втрати грошових накопичень з ощадкнижок та інфляцію.

Про це розповідаємо в новому випуску документального серіалу “30 років Незалежності” на телеканалі UA.

Отже, мобільними телефонами – важкими і, ймовірніше, схожими на стаціонарні – у світі користуються вже щонайменше десятиліття. В Україні історичний момент настає в 1993 році. Перший абонент – президент. Це був апарат Motorola вагою майже в пів кілограма.

“Це був не просто дзвінок, для мене це була історія”, – згадує президент України (1991-1994 рр.) Леонід Кравчук.

Мобільник був обв’язаний стрічкою, за задумом президент її перерізає – ніби натякаючи, що настав кінець епохи дротових телефонів. Однак це було зовсім не так. За масивний стільниковий апарат у 1993 році потрібно було викласти 2 тис. доларів.

Телефонний “бум” трапиться тільки через 7 років, у 2000-му, коли в Україні зареєструють перший мільйон абонентів, а технології почнуть дешевшати. А поки мобільний був атрибутом винятково людей зі статусом.

Також у 1992 році уряд вперше обіцяє повернути заощадження із радянських ощадкнижок.

Легенда радянського й українського футболу, “динамівець” Леонід Буряк згадує, що в 90-і й легендам довелося непросто. Поки він будував тренерську кар’єру в Штатах, на батьківщині втратив чималі накопичення, зібрані на радянській ощадкнижці.

“Істотна сума на цих книжках залишилася. Думаю, тисяч 50-60 є”, – каже головний тренер національної збірної України з футболу (2002-2003 рр.) Леонід Буряк.

Ці тисячі могли б забезпечити йому безбідне життя до глибокої старості.

“Усі гроші, які радянські люди зберігали на ощадкнижці, були власністю ЦК КПРС. Усі гроші, які там зберігалися, автоматично були й переходили в розпорядження ЦК, і він сам вирішував, куди ці гроші використовувати. Велика частина цих грошей пішла на фінансування військово-промислового комплексу. Політики намагалися людей нібито принадити, що так, ми все погасимо, все зробимо, але вони розуміли, що це нереально”, – зазначив економіст, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

Буде ще кілька спроб повернення вкладів. У 2000 році український уряд визнає 52 мільйони ощадкнижок на астрономічну суму – 132 мільярди. За старим курсом цього вистачило б, наприклад, на ремонт усіх доріг у країні.

Роздати такі гроші людям, коли їх не вистачає на ті ж дороги, держава не може. Запропонують 50 грн, що багатьох образить. Розгнівані вкладники дійдуть до Європейського суду, але великих компенсацій все одно не доб’ються.

Влітку 1993 року починається те, що пізніше назвуть галопуючою інфляцією. Карбованець безупинно знецінюється і до осені дешевшає на жахливі 10 256%.

Через це НБУ вводить нові банкноти – спочатку номіналом дві тисячі і п’ять тисяч. А до кінця року – в обігу вже купонокарбованець номіналом сто тисяч.

Також влітку 1993 року жителів промислових міст сходу і заходу України об’єднають наймасштабніші в історії держави страйки. Їх починають донецькі шахтарі, які вимагають виплат зарплати. Миттєво до них приєднуються гірники Луганської, Дніпропетровської, Львівської областей та Волині. Страйкували 230 із 250 шахт. Те, що починалося як голодний бунт, незабаром змінило всю українську політичну картину.

Крім цього, досі не розділивши Чорноморський флот за два роки окремого життя, Україна та Росія паралельно борються за саму територію Криму.

У липні 1993 року Москва висуває офіційні претензії на Севастополь. У постанові російського парламенту його іменують “Містом російського федерального статусу”.

Серед депутатів, які проголосували, – жодного проти або утримався.

За Україну, після її скарги, заступається ООН.

Більше про головні події року дивіться у відео.