Переговори по війні: ключові помилки у статті Піккерінга розібрав FREEДОМ

Посол США в Москві з 1993 до 1996 роки Томас Піккерінг написав статтю для Foreign Affairs, де повторив основні наративи путінської пропаганди щодо сфер впливу, мирних переговорів та нейтрального статусу України. Кореспонденти FREEДОМ у спеціальному матеріалі розібрали всі маніпуляції Піккерінга.

По-перше, посол розраховує на те, що є невеликі можливості для переговорів, переважно завдяки військовим перспективам Росії, що погіршуються. Україна була готова до переговорів до російського геноциду в Бучі, Ірпені, Бородянці, а потім в Ізюмі та Херсоні. Після того, як ми стали свідками жахливих воєнних злочинів, усі переговори втратили сенс.

Піккерінг просто витрачає свій час на пошук діалогу з Путіним, сподівається догодити йому та знайти мирне рішення. Історія навчила нас, що єдиний спосіб зупинити авторитарних лідерів від скоєння злочинів проти сусідніх народів, включно з невиборчими бомбардуваннями мирних жителів, — це застосувати силу. Немає таких слів, які могли б зупинити Росію від бомбардувань, артобстрілів та ядерних ударів. Путін розуміє лише мову сили.

По-друге, посол Піккерінг не бере до уваги той факт, що Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, що ґрунтується на формулі миру України, що складається з 10 пунктів мирного плану президента Зеленського. Цей план є послідовним та всеосяжним. Він відповідає не тільки інтересам України, а й інтересам усього демократичного світу і включає широкий спектр позицій — від ядерної безпеки до відновлення територіальної цілісності.

Натомість посол Піккерінг розмірковує про можливі мирні плани Китаю, Індії, Туреччини, ЄС та ОБСЄ. Миролюбні устремління яких можна було б похвалити, але на практиці вони не можуть бути реалізовані, оскільки деякі пункти є сумнівними та не відповідають національним інтересам України.

По-третє, посол США очікує, що переговори віч-на-віч із Путіним вплинуть на його прагнення до миру. Пропонуючи прямі переговори, посол демонструє свою наївну та хибну підтримку Путіна. Як Путін-ферштейнер, він ігнорує чи применшує значення попередніх раундів прямих переговорів. Путін мав багато зустрічей з різними світовими лідерами — від американських до китайських. І це не завадило йому вторгнутися в Україну та вчинити воєнні злочини.

Крім того, посол Піккерінг допускає можливість того, що Україна не вступатиме до НАТО і має бути втиснута до Організації Договору про колективну безпеку колишніх радянських республік.

Смішно, апеляція до Організації Договору про колективну безпеку повторює російську риторику про протиставлення її НАТО. Це відображає бачення реалій холодної війни та доступ до ситуації, якби ми були у 20-му столітті. Прославлення Ялтинського договору та таке виправдання застосування сили у зовнішній політиці мають на меті легітимацію досягнення Росією своїх нинішніх стратегічних цілей на пострадянському просторі та перегляду основ європейської безпеки.

Посол продовжує ту перспективу, яка розглядає повоєнний порядок, зокрема поділ Європи на західну та радянську сфери впливу, як стабільну та ефективну систему, яка запобігла глобальним конфліктам та забезпечила стабільність на кілька десятиліть.