“Передчуття” диктатора: до чого готується влада в Білорусі, переходячи на умови воєнного часу

На початку березня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко розпорядився перевести держапарат на умови воєнного часу. Експерти вважають, що це станеться нескоро. Розпорядження Лукашенка містить правила поведінки, дій, ухвалення рішень, на випадок, якщо він все ж таки введе воєнний стан у Білорусі.

Лукашенко — у віртуальній облозі

Указ “Про переведення держорганів та інших організацій на роботу в умовах воєнного часу” Лукашенко аргументував “передчуттям третьої світової війни”.

“І підстави для побоювання є”, — заявив він.

Однією з причин появи указу значиться наростання військової загрози для Білорусі нібито з боку країн НАТО.

Однак те, що Альянс не нападає першим, добре відомо і в Москві, і в Мінську. Отже, на думку експертів, головна загроза для Лукашенка сьогодні — це не злісний Захід, а звичайні білоруси.

Чітко розуміючи, що силовики — єдині, на кого він зможе спертися в разі народного гніву, опосередковано беручи участь у російській військовій авантюрі, Лукашенко не забуває посилювати і власний оборонний потенціал. Нові укріпрайони, військові бази, навчально-бойові центри в Гродно і Барановичах — усе це покликане насамперед убезпечити не країну, а колишнього директора радгоспу.

Зі свого боку військові Білорусі, зокрема начальник інформаційно-аналітичного управління Генерального штабу Артем Буторін, місяць тому заявив, що країна не розглядає жоден народ як свого ворога, і ні з ким воювати не збирається.

Проте самопроголошений президент намагається нав’язати білоруським громадянам почуття загрози з боку Польщі, Литви та Латвії, заявляючи про нібито їхні територіальні претензії до Республіки. Приміром, 20 лютого, виступаючи перед керівництвом державних органів системи національної безпеки, він заявив, що отримав оперативну інформацію, нібито польська та американська розвідки готують масштабну провокацію проти цивільного населення Польщі, в якій звинуватять Росію і Білорусь.

І все ж серед аналітиків є ті, хто вважає реальною загрозу Білорусі перед країнами НАТО. Політтехнолог Борис Тизенгаузен не виключає, що на подібні рішення Лукашенка штовхає російський диктатор Володимир Путін.

“Є думка, що Лукашенко реально намагається готувати якісь групи не тільки для запобігання нападу з боку жахливих західних армій, а й для вторгнення до своїх сусідів. Йдеться про Литву. Тому не виключаю, що Лукашенка на це провокує Путін”, — підкреслив політтехнолог.

Коментарі експертів

До чого справді готується Лукашенко, а також чого варто остерігатися білорусам та українцям, в ефірі телеканал FREEДОМ міркували:

• Павло Латушко, заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, керівник Народного антикризового управління;
• Павло Усов, білоруський політолог і аналітик, доктор політичних наук;
• Юрій Губаревич, голова руху “За Свабоду”.

ПАВЛО ЛАТУШКО: Лукашенко влаштовує військові навчання регулярно ще з 2020 року

— Насамперед, якщо ми говоримо про навчання, то найбільша концентрація за інформацією, яка надходить, здійснюється в Західному військовому окрузі — ближче до кордону з Литвою і Польщею. У чому причина? Як пояснює пропаганда Лукашенка, причина — навчання країн НАТО, які вони проводять із січня по травень 2024 року.

Лукашенка, зокрема й Путіна, дратує те, що навчання проходять у прикордонних для Білорусі та Росії державах, таких як Польща, Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія.

Водночас навчання мають плановий характер, зрозуміла логіка їх проведення у зв’язку з агресією, яку розв’язала Росія проти України, у зв’язку з реальними воєнними діями, а також з тим, що перманентно створюється загроза застосування ядерної та конвенційної зброї щодо держав-членів НАТО.

Чому навчання проходять на території Білорусі? Лукашенку важливо пояснювати громадянам країни, куди він витрачає гроші, навіщо така мілітаризація, навіщо 30% бюджету у 2024 році йде на оборону. Навіщо виробляють і закуповують стільки зброї, чому будують укріпрайони: у Гомельській області, Брестській області побудовані, у Гродненській — планується.

У такий спосіб Лукашенко пояснює, що навкруги вороги, які хочуть на нас напасти, потрібно витрачати більше грошей на армію і одночасно силовий апарат, щоб зачищати громадянське суспільство.

Навчання, бойове злагодження, перевірку бойової готовності Лукашенко розпочав із 2022 року, і це відбувається перманентно. Перманентно були долучені всі полігони на території Білорусі, там навчали російських мобілізованих, там проводили навчання і різні види військ Збройних сил Республіки Білорусь. Ми пам’ятаємо з вами історію ПВК “Вагнер”, який досі перебуває в Білорусі. Надійшла інформація в ЗМІ з посиланням на американські джерела про те, що в Осиповичах є вже підтвердження розміщення тактичної ядерної зброї. На українському кордоні постійно перебували сили спеціальних операцій.

ПАВЕЛ УСОВ: Росія продовжує поглинати силові ресурси Білорусі

— Білорусь окупована. Якщо стратегічний, політичний контроль здійснює Росія, то Лукашенко має не так багато можливостей чинити опір цьому. Він не може зберігати політичну чи стратегічну автономію в тих рішеннях, які ухвалює Кремль.

На становище Білорусі необхідно дивитися системно. Те, що Росія вводить-виводить війська, не визначає стан і становище Білорусі в цілому.

Залишається дуже багато російських військово-стратегічних об’єктів і військової інфраструктури на території Білорусі, яку Росія використовує для розміщення своїх збройних сил. Це авіабази в Зябрівці, Лунінці, з яких у перший період війни проти України російські війська запускали ракети по території України. Загалом нічого не змінилося.

І ситуація ще більше погіршилася, якщо брати до уваги заяви Путіна і Лукашенка про те, що на території Білорусі з’явилася ядерна тактична зброя. З літа на території Білорусі залишається контингент російських найманців ПВК “Вагнер”. Їх можуть активно використовувати як для придушення протестів або якихось непередбачуваних акцій усередині Білорусі, так і можуть використати для провокацій на кордоні з Україною або з іншими країнами, як це, в принципі, очікувалося влітку 2023 року.

Ситуація в Білорусі вкрай неприваблива і змін на краще не буде. Ще потрібно зважати на те, що Росія посилює процес поглинання білоруської системи безпеки.

Є єдиний реєстр, список осіб, які переслідуються за екстремізм, тероризм, якісь антидержавні дії як у Росії, так і в Білорусі. Тепер це єдиний реєстр Союзної держави.

ЮРІЙ ГУБАРЕВИЧ: Закони воєнного часу — цілком органічний стан для Білорусі

— Перехід на воєнний режим це, з одного боку, це набір дій на перспективу, тобто якщо потрібно буде вводити воєнний стан. З іншого боку, в атмосфері війни Білорусь живе не тільки з лютого 2022 року, а й, напевно, з 2020 року, коли, як можна судити, почалася громадянська війна.

Невелика група людей, яка захопила й утримує владу, просто воює з населенням Білорусі. Ця війна триває досі. Військова риторика якраз вкладається в логіку дій білоруського режиму: нагнітати, показуючи, що навкруги вороги не тільки внутрішні, а й зовнішні. Загальна мобілізація військових, силовиків, чиновників — це те, на чому тримається сьогоднішній білоруський режим.

Найімовірніше, Путін і Лукашенко зважують усі плюси і мінуси від такого рішення — приєднання Білорусі до відкритого військового протистояння з Україною. І Лукашенко має свій набір аргументів, чому це небажано не тільки для нього особисто, а й, зокрема, і для Путіна. Один з аргументів — це настрій у білоруському суспільстві, вкрай антивоєнний. Є частина суспільства, яка отруєна пропагандою, це не варто заперечувати.

На тлі повного неприйняття політики Лукашенка створення додаткового дратівливого чинника для нього сприймається як загроза.

Він просто, напевно, відкритим текстом говорить Путіну на їхніх особистих зустрічах, що він не зможе контролювати ситуацію в Білорусі, попри всі репресії, попри посилення силового апарату. Білоруси можуть створити величезну проблему не тільки для режиму Лукашенка, а й для Росії, оскільки доведеться воювати вже на два фронти. Тому це рішення відкладається.

І Білорусь у такому випадку використовується як опудало, яким можна подражнити тих, хто з увагою стежить за ситуацією в Україні, щоб відвернути увагу від якихось інших нагальних питань, які справді можуть бути реалізовані в цій війні.

Обслуговування російських військ — це мінімальна допустима ціна для Лукашенка, якою він розраховується за фінанси, одержувані від Путіна. І насамперед підтримку не стільки фінансову, скільки силову.

Якщо в Білорусі щось станеться, то це буде черговий фронт для Росії. І це вже буде не просто розгін протестів із використанням кийків і сльозогінного газу, а й розстріли демонстрацій. Це те, що певною мірою може стримувати частину білоруського суспільства від відкритих виступів.

При цьому Лукашенко особливо і не платить. Так, російським військам надають полігони, якихось інструкторів, бази, проводять ремонт техніки. Але в більшості випадків це відбувається коштом тих ресурсів, які він отримує з Кремля.

Читайте також: Лукашенко намагається заробляти на війні Росії проти України, вчиться цього і співпрацює з іншими країнами, — Вячорка