Ліквідації в кремлівській еліті: що стоїть за відставкою Козака — правої руки Путіна

18 вересня стало відомо, що Дмитро Козак, заступник керівника адміністрації президента Росії, пішов у відставку. За даними ЗМІ, Козак, який був поруч із Володимиром Путіним від самого початку його правління, виступав проти війни в Україні, хоча й робив це непублічно.

Путін уже підписав указ про звільнення Козака з посади. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков повідомив, що Козак іде за власним бажанням.

Відставка Козака: знак слабкості Путіна чи посилення “яструбів”?

Дмитро Козак був одним із найстарших соратників Володимира Путіна і протягом двох десятиліть обіймав ключові посади у Кремлі та російському уряді. Їхня співпраця розпочалася ще на початку 1990-х, коли обидва працювали в мерії Санкт-Петербурга при Анатолії Собчаку. Після того як Путін у 1996 році переїхав до Москви, Козак продовжив працювати у Смольному до 1998 року.

У 1999 році, коли Путін став головою уряду Росії, Козак також переїхав до Москви й невдовзі очолив апарат Кабінету міністрів. Коли у 2000 році Путін став президентом, Козак отримав посаду заступника керівника його адміністрації. Згодом він працював повноважним представником президента в Південному федеральному окрузі, займався врегулюванням конфліктів на Північному Кавказі, а також був міністром регіонального розвитку та віцепрем’єром, куруючи підготовку до Олімпійських ігор у Сочі.

У 2020 році Козак повернувся до адміністрації президента, ставши її заступником замість Антона Вайно. Він також опікувався питаннями прикордонного співробітництва та міжрегіональних зв’язків із закордонними країнами, а також представляв Росію на переговорах щодо врегулювання конфлікту в Україні в межах “нормандського формату” (Росія, Україна, Німеччина, Франція). Наприкінці серпня цього року обидва управління, якими займався Козак, були ліквідовані, а на їхній основі створено нове управління зі стратегічного партнерства, яке очолив перший заступник керівника адміністрації президента Сергій Кирієнко.

Як повідомляють ЗМІ, Козак, уродженець Кіровоградської області України, ймовірно, був єдиним високопоставленим чиновником у колі Путіна, який не підтримував вторгнення Росії в Україну. Джерела Forbes стверджують, що Козак був готовий залишити адміністрацію ще у 2022 році, після початку так званої “спеціальної військової операції”.

За даними Reuters, у лютому 2022 року Козак на закритому засіданні Ради безпеки висловився проти початку бойових дій в Україні, а згодом вів переговори з Києвом, домігшись низки поступок за ключовими для Москви питаннями, зокрема відмови України від вступу до НАТО. Проте Путін відхилив запропоновану угоду й наполіг на продовженні війни, повідомляє агентство.

У результаті позиція Козака щодо України, ймовірно, розчарувала Путіна і призвела до втрати впливу. Він майже перестав з’являтися на публіці й фактично не ніс відповідальності за поточні справи. Водночас джерела New York Times стверджують, що Козак зберіг доступ до Путіна, оскільки той і надалі лояльний до своїх давніх соратників.

За інформацією Бі-Бі-Сі, Козак пропонував Путіну відмовитися від нападу на Україну і продовжити переговори в нормандському форматі, наполягаючи на виконанні Мінських домовленостей. Проте Путін уже був налаштований на інший сценарій, і його розуміння ситуації було діаметрально протилежним.

Козак залишає Кремль: кінець “голуба миру” чи нова роль у системі?

Чи був Дмитро Козак справжнім “голубом миру” чи типовим функціонером Кремля? Чому його відставка збіглася з активізацією російських провокацій та воєнної риторики? Чи збереже Козак доступ до Путіна, чи остаточно піде в тінь? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
• Ольга Курносова, голова секретаріату З’їзду народних депутатів;
• Олексій Левченко, російський журналіст.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Відставка Козака — це частина інформаційної операції РФ

— Відставка Козака подається у ЗМІ як звільнення “голуба миру” через його позицію проти війни в Україні. Так, наприклад, “Інститут вивчення війни” пов’язує відставку Козака з розбіжностями з Путіним. На думку аналітиків, Козак наполягав на переговорах з Україною, а рішення про його відставку свідчить про бажання правителя РФ і далі воювати з Україною.

Втім, на мою думку, це може розглядатися як інформаційний “вкид” Кремля про радикалізацію російської позиції щодо війни. Інформація російської сторони про відставку Козака як представника “партії миру” абсолютно не відповідає дійсності. Поясню чому.

Козак відповідав за пострадянський простір — не лише Україну, але й усі пострадянські республіки, включно з Молдовою, Грузією, Білоруссю. І саме Козак запропонував ідею молдовського сценарію, тобто так званої “Придністровсько-Молдовської республіки”, але вже на території України.

Під час так званих “мінських зустрічей” російська сторона поширювала інформацію про Козака як більш ліберальну фігуру на відміну від Суркова. В українські ЗМІ тоді вкидалася інформація, що запропонований Козаком сценарій врегулювання війни на сході України буде вигіднішим для України. Але це не відповідало дійсності.

Козак свого часу був пов’язаний із так званим “молдовським процесом врегулювання”. Саме він у 2003 році запропонував для Молдови “формулу Козака” — аналог “формули Штайнмаєра”. Вона передбачала федералізацію Молдови, фактичну демілітаризацію молдовської армії та згортання процесів інтеграції в ЄС і НАТО. Плюс висувалася ідея надання особливого статусу не лише Придністров’ю, а й Гагаузії.

Тому ті, хто тоді казав, що прихід Козака замість Суркова — це позитив для України, були корисними ідіотами.

У 2003 році молдовському керівництву в особі тодішнього президента Вороніна вистачило політичної волі відмовитися від пропозицій Козака, хоча попередньо він їх схвалив. Інша справа, що тоді втрутилися США.

Тоді вже звучала пропозиція про створення проросійського анклаву, який де-юре буде у складі України, а де-факто підпорядковуватиметься Російській Федерації.

Саме Козак тоді просував ідеї входження так званих “ДНР” і “ЛНР” у політичне кільце України. А це було б для України ще гірше, ніж заморожений конфлікт. Бо ми отримали б міну уповільненої дії під фундаментом української державності.

То про якого ж “голуба миру” нам зараз розповідають? Фактично створювалися передумови замороженого конфлікту за прикладом Карабаху чи Придністров’я.

Поширюючи інформацію про вихід з оточення Путіна нібито противників війни, Кремль намагається просунути тезу, що Росія радикалізується і перемагає умовна партія “яструбів”. Це відбувається на тлі інших взаємопов’язаних подій.

До таких подій я відношу й появу російського диктатора у військовій формі на навчаннях “Захід-2025”. У ЗМІ акцентують, що за весь час широкомасштабного вторгнення він лише двічі вдягав військову форму. Вперше — під час візиту в Курську область.

Напередодні відставки Козака росіяни активно просували версію, що, відповідно, і Герасимова можуть усунути через його помірковані позиції. І замість нього призначити більш радикальну людину, яка буде ескалувати напруженість на лінії бойового зіткнення. Тобто нас намагаються переконати, що РФ перейшла до ескалації ситуації.

А це і є інформаційні операції. Причому все це відбувається на тлі можливої зустрічі Зеленського з Трампом, яку відклали, та заяв Трампа про можливість тристоронньої зустрічі Путіна і Зеленського. І відповідно — головне, напередодні ухвалення Єврокомісією 19-го пакета санкцій, який також було відкладено.

Усі ці інформаційні впливи відбуваються одночасно з появою російських дронів у повітряному просторі Польщі, коли РФ пішла на “підвищення ставок”.

Тобто це багатовекторна інформаційна операція російської сторони. Спочатку провокації, спільні навчання, Путін у військовій формі, відставка Козака, можлива відставка Герасимова.

Варто зазначити, що російська пропагандистська машина постійно нарощує інтенсивність антиукраїнських дій в інформаційному просторі, розширюючи тематику інформаційної агресії та посилюючи тиск на наше суспільство з метою, так би мовити, “взяти на переляк” противника.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Путін як Сталін: ліквідації всередині системи і боротьба за владу

— Дмитра Козака я знала особисто. Він очолював юридичне управління Ленсовету, коли я була депутаткою, і ми були знайомі дуже давно, навіть були на “ти”. Він завжди виділявся серед сьогоднішньої еліти. На тлі інших він здавався порядною людиною, чого не скажеш про нинішню путінську еліту, де такі якості не вітаються, а навпаки, сприймаються як слабкість.

Від самого початку він був проти повномасштабного вторгнення в Україну. Козак займався не лише українським питанням, але й усіма країнами пострадянського простору. Проте його почали відсовувати від влади, коли створили нове управління, підпорядковане сину колишнього генпрокурора Чайки. На той момент у Козака майже не залишилося жодних важелів впливу в адміністрації президента, і, вочевидь, саме тому він вирішив піти.

Зараз внесли кандидатуру Ігоря Краснова на посаду голови Верховного Суду, і, як наслідок, звільняється пост генпрокурора. Раніше Путін міг би призначити Козака на цю посаду, оскільки завжди прагнув балансу між різними кремлівськими кланами. Однак сьогодні, коли всі ключові пости зайняті людьми російського підприємця Юрія Ковальчука, Путін стає все більш зайвим у системі.

Козак йде, і це, безумовно, крок у мінус для Путіна. Ми бачимо, що нинішній Путін, якому вже не потрібні голоси розуму, більше не намагається балансувати, а хоче керувати вічно, відчуваючи свою безкарність і унікальність.

У системі вже не борються із зовнішніми ворогами, а з внутрішніми конкурентами. Все частіше ліквідують тих, хто стає занадто незручним усередині системи. Ці фізичні ліквідації стали фірмовим знаком путінського режиму, хоча, звісно, в цьому немає нічого нового. Сталін свого часу також використовував цей метод, і Путін, по суті, лише повторює його, але вже в нових умовах, коли всі еліти надзвичайно багаті.

ОЛЕКСІЙ ЛЕВЧЕНКО: Козак — типовий функціонер російської вертикалі, але не ліберал

— З одного боку, Дмитро Козак справді був одним із тих, хто на пам’ятному засіданні фактично не висловився на підтримку воєнного вторгнення, і це було цілком очевидно. З іншого боку, Козак ніколи насправді не проявляв себе як ліберальний політик, інакше він давно втратив би всі свої посади і виїхав би кудись слідом за політиком і бізнесменом Анатолієм Чубайсом.

Тобто все ж таки Козак — це досить типовий функціонер російської вертикалі, який колись чітко виконував доручені йому завдання, деякі вирішував досить ефективно, а деякі — неефективно.

Його справді звільнили з адміністрації, але цілком ймовірно, що його призначать на нову, не дуже “пилову” посаду. Жоден чиновник усередині російської влади так і не наважився відверто сказати, що відбувається і що він насправді думає.

Коли все погано, якщо сказати одним словом, то це сама російська пропаганда вигадує багато цікавих наративів.

Читайте також: Чому Путін ігнорує попередження оточення про провал його стратегії — думки експертів і глядачів FREEДОМ