Чому Путін ігнорує попередження оточення про провал його стратегії — думки експертів і глядачів FREEДОМ

З початку контрнаступу на Покровському напрямку в Донецькій області українські військові звільнили від окупації 160 квадратних кілометрів території. Про це заявив президент України Володимир Зеленський. За його словами, агресор не може досягти успіху на ключових ділянках фронту, тому російське командування продовжує вводити Путіна в оману вигаданими перемогами.

Герасимов рапортує Путіну про міфічні перемоги, ЗСУ звільняють Покровський напрямок

Видання Reuters із посиланням на джерела повідомляє, що начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов доповідає Путіну неправдиві відомості. Він запевняє, нібито російська армія просувається на Покровському напрямку, хоча насправді українські захисники успішно відбивають атаки.

“На Покровському напрямку російські загарбники здійснили 43 спроби потіснити наших захисників із зайнятих позицій у районах населених пунктів Шахове, Володимирівка, Нове Шахове, Лисівка, Звереве, Котлине, Удачне та в бік Красного Лиману, Родинського, Покровська, Новоподгородного, Молодецького, Муравки, Новопавлівки, Філії. Сили оборони стримують натиск і відбили 39 атак ворога, бої тривають на семи локаціях”, — повідомили в Генеральному штабі ЗСУ.

Два тижні тому Герасимов відзвітував про нібито контроль половини Куп’янська Харківської області. Однак, як уточнив керівник міської військової адміністрації Андрій Бесєдін, там триває контрдиверсійна операція, і значну кількість російських солдатів знищено.

Куп’янський напрямок залишається одним із головних для російської армії, бої тут не припиняються з осені 2024 року. Але досягти успіху росіянам не вдається. Аналітики зазначають, що, доповідаючи про “перемоги”, Герасимов розраховує отримати від Путіна більше ресурсів.

“Фактично так і не виконавши перше завдання прориву оборони України, стратегічна наступальна операція, весняна, якщо хочете, чи літня кампанія росіян провалилася. І зараз Герасимов і його генерали переплановують операцію, здійснюються оперативно-тактичні розрахунки на нову наступальну операцію. Знову вони будуть собі будувати плани, визначати терміни, які, я думаю, теж не будуть досягнуті. Герасимов просить додаткові ресурси у Путіна, просить додаткових людей, тому що сил для наступу в нього не вистачає”, — зазначив керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХI” Павло Лакійчук.

Президент України Володимир Зеленський наголосив, що Росія провалила вже три великі наступальні кампанії й готує ще дві. На думку експертів, мова може йти про нові спроби атакувати Куп’янськ і Покровський напрямок.

“Мирноград, Костянтинівка, Добропілля — вся ця агломерація. Росіяни хочуть завершити, так би мовити, свою наступальну операцію, яку вони почали обходити з півночі та з півдня Покровська. І відстань між двома виступами росіян була близько 15 км. І було побоювання, що доведеться навіть відводити війська з Покровська, тому що ймовірність оточення зростала. Зараз на цих ділянках лінія фронту стабілізована”, — заявив військовий аналітик Олексій Гетьман.

Думки глядачів FREEДОМ

Командування ЗС РФ доповідає Путіну про нібито перемоги російської армії на фронтах, про захоплення нових населених пунктів і просування. Насправді все зовсім не так: українські захисники ведуть контрнаступ у Донецькій області, на ключовій ділянці фронту, яку прагне захопити РФ.

Чому Путін ігнорує попередження свого оточення про провал стратегії? Таке запитання телеканал FREEДОМ поставив глядачам. Актуальні відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Путін керується принципом “Я — начальник, ти — дурень”: достатньо поставити завдання, покласти план у теку й чекати звіту про те, що все зроблено. Він сприймає оточення виключно як виконавців своєї волі. У результаті йому доповідають рівно те, що він хоче почути — навіть якщо це неправда”;
• “Путін психічно нестабільний — поєднання алкогольної залежності та садистських нахилів робить його небезпечним лідером. Порівняння з пошуком логіки у Гітлера, який увірвався в чужий дім із бензопилою, — не перебільшення: це безглузда жорстокість. Його дії призводять до масових убивств; ескалація насильства стає схожою на залежність, коли щодня потрібно все більше жорстокості. При цьому він упевнений, що росіяни не збунтуються, а зовнішні покупці вуглеводнів забезпечать фінансування війни. І навіть якщо ситуація стане значно гіршою, однією лише логікою він не зупиниться — його зупинить лише втрата влади та міжнародна відповідальність”;
• “Чому під час Другої світової можна було бомбити рейхстаг, а у війні з новим фашизмом Україна досі не вдарила по кремлю й по палацах чиновників РФ? Як тоді перемагати, якщо бояться відповісти нелюдям так, як того вимагає здоровий глузд і захист дітей України? Невже ще три з половиною роки війни — ось відповідь?”;
• “Якби Україна послідовно викривала РФ правдою про війну та про режим, імперія брехні давно б упала. Але чомусь Україна досі веде бій переважно на звичайному фронті. У цій складній війні без перемоги на інфофронті ворога не здолати”;
• “Захід розуміє, що Путін діє в інтересах і за вказівкою олігархів. У потрібний момент він легко їх здасть і уникне відповідальності. Ті, хто сьогодні поруч із ним, не зможуть змінити хід подій — їхня роль другорядна, а вплив обмежений”.

Думки експертів

Наскільки правдиві заяви Генштабу РФ про тактичні успіхи? Чи стане розкол еліт і втрата міжнародних активів реальною загрозою для режиму, чи ж Путін збереже контроль, граючи на суперечностях Заходу? Що важливіше зараз для перемоги — посилення фронтової підтримки чи потужна, скоординована інформаційно-економічна кампанія проти “імперії брехні”? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
• Дмитро Гудков, російський опозиційний політик;
• Олексій Левченко, російський журналіст.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Операція “Труба-3.0” — це пропагандистський хід РФ

— Першим, хто заявив про значні тактичні успіхи російських окупаційних військ, був керівник Генштабу армії країни-окупанта Герасимов. І це зрозуміло. 70 років — критичний вік, відповідно, надалі він вже не може обіймати посаду керівника Генштабу, тому йому необхідно показати, якщо не ефемерні, то хоча б вигадані результати російських військ і на цьому тлі виглядати незамінним кадром.

Причому інформація Герасимова про тактичні успіхи російських окупаційних військ викликала неоднозначну реакцію навіть у самих росіян. Військкори та військовослужбовці окупаційної армії спростували ці заяви, а згодом почала з’являтися інформація про операцію “Труба-3.0” — про нібито просочування і інфільтрацію малих штурмових груп російської армії у Куп’янську. Ба більше, почали активно поширювати твердження про значні успіхи російських військ і їх просування ледь не до центру міста.

Тепер про те, що відбувається насправді. Під Куп’янськом проходять чотири гілки підземних газових магістралей, три з яких підірвані силами оборони України і затоплені. Вихід з останньої контролюється українськими захисниками.

Тому стверджувати, що це стало несподіванкою для сил оборони України, означає фактично просувати російські наративи в українському інформаційному просторі. Це перше. Друге — так званий “флаговтик”, який росіяни демонстрували як доказ тактичних успіхів у Куп’янську.

Учасники малих штурмових груп російських військ були ідентифіковані та знищені. У місті тривають контрдиверсійні дії сил оборони України з метою подальшого пошуку штурмових груп і ліквідації їхнього особового складу.

Тяжкі бої йдуть на околицях Куп’янська, але не в центрі — це секрет Полішинеля.

При цьому росіяни свідомо поширюють інформацію про бої в Куп’янську, щоб відвернути увагу від Куп’янського вузлового, який є ключовою ціллю російських військ. Контроль над цією залізничною станцією — стратегічне завдання армії окупантів.

ДМИТРО ГУДКОВ: Оточення Путіна говорить тільки те, що він хоче почути

— У рамках своєї філософії Путін вважає, що в нього більше людей, більше грошей, і продовжуючи цю війну та затягуючи переговори, він упевнений, що в якийсь момент ситуація зміниться кардинально на його користь. Це його розрахунок.

Звичайно, якщо міркувати з погляду здорового глузду, то в перспективі у Росії будуть серйозні економічні проблеми. Росія назавжди залишиться відсталою державою і з першої ліги цивілізованих країн опуститься в лігу глобального півдня — це все одно друга чи навіть третя ліга, що поступається першій.

При цьому розрахунок Путіна не враховує економічну ситуацію. Йому байдуже, як живуть люди, скільки загине, що буде після того, як його не стане. Це божевілля, інакше не назвеш.

Якщо говорити про його лідерський тип, то він належить до категорії людей, які не терплять жодної критики та збирають навколо себе таке ж оточення. З ним працюють ті, хто не прагне сказати начальнику, як правильно, а говорить так, як він хоче почути. Путін саме такий лідер.

Тепер питання: що може вплинути на Путіна? Передусім це збільшення військової допомоги Україні до такого масштабу, щоб ситуація на фронті змінилася. Саме цього він дійсно боїться.

У США зброї достатньо. Якби Україна отримувала її не “по чайній ложці” щодня, а відразу в повному обсязі, війна, можливо, вже давно закінчилася б. Це найсерйозніша карта Заходу, але чомусь її не використовують.

Ще один шлях — позбавити Путіна доходів. Санкції, такі як арешт активів Центробанку на 300 мільярдів доларів, — правильний крок. Це еквівалент трьох річних військових бюджетів Росії.

Щоб позбавити Росію доходів, потрібно не ганятися за танкерами, що дорого і майже нереально, а зробити так, щоб гроші не затримувалися в російській економіці, а йшли у вигляді відпливу капіталу в інші країни.

Путін при цьому багато розуміє. Він чудово обізнаний, у якому стані перебувають західні країни, де відбуваються вибори, які у кого проблеми. Він активно грає на цих суперечностях. Але сам факт, що він почав цю війну і допустив загибель такої кількості людей, говорить про те, що це людина явно нездорова.

ОЛЕКСІЙ ЛЕВЧЕНКО: Путін вважає себе великим воєначальником

— Треба розуміти, як загалом працює система споживання інформації у Путіна. Він насамперед покладається на окремі рапорти, які йому кладуть на стіл у теці. Путін не ходить в інтернет, не гуглить нічого, не вивчає якийсь телеграм-канал чи сторонні джерела.

Тому те, що доповідає Генштаб, зрештою для нього виглядає як досить перевірена інформація. Звісно, є момент, що Федеральна служба безпеки, наприклад, пише свої альтернативні рапорти. Але в них також немає достатньої компетенції. Ми знаємо, що саме їхні документи призвели до того, що у 2022 році неправильно оцінили ситуацію, коли Путін вирішив, що захопить Україну за два тижні і що в Україні величезна кількість людей його підтримує, вийдуть зустрічати з квітами й білими прапорами.

Усе це було написано саме у звітах ФСБ: нібито там величезна кількість прихильників. Ми знаємо, що це була повна вигадка. Насправді вони брали гроші нібито на створення мережі, нічого не створювали і все розкрали.

Які альтернативи у Путіна? З одного боку, є повідомлення Генштабу, які завжди прикрашені. З іншого — ФСБ, чиї звіти часто мало мають стосунку до реальності. При цьому Путін дійсно не байдужий до просування військ.

Ще з часів гібридної війни на Донбасі, наприклад в історії з Дебальцевим, Путін активно брав участь у плануванні операції. Попри те, що формально Росія не вводила свої війська, Путін відтоді вважав себе великим воєначальником. Подібне було і за часів Чечні, де російська армія зрештою вирішила всі завдання, і під час операції в Сирії. Тому він активно втручався на початковій стадії повномасштабної війни.

Зараз, наскільки можна судити, його втручання не таке значне. По-перше, характер війни став в’язким, затяжним, і йому складно ухвалювати якісь рішення. Наступ російської армії специфічний: він ведеться малими групами. Путіну важко втручатися у такі локальні бої.

По-друге, є й інформація української розвідки про те, що протягом найближчих 50 років населення Росії може скоротитися щонайменше на 25%. Причинами називають передусім втрати у війні проти України. Переважно це чоловіки від 20 до 35 років. Уже зараз у РФ спостерігається дефіцит робочої сили і навіть студентів професійних технічних училищ. Особливо важка демографічна ситуація у далекосхідних регіонах.

Виникає соціологічне питання: коли росіяни почнуть відчувати себе гарматним м’ясом? Чи ж фінансова вигода — рублі, які платять сім’ям загиблих, — переважає це відчуття? Фінансові компенсації певною мірою згладжували витрати. Очікувалося, що величезний потік трун, якого не було з часів Другої світової війни, викличе невдоволення. Жодна інша війна не несла стільки жертв. Афганська війна навіть не береться до уваги, якщо порівнювати з нинішніми втратами.

Очікувалося, що родичі обурюватимуться. Влада залила невдоволення величезними грошима. Але якщо у держави закінчаться кошти, щоб купірувати протести виплатами, цей ефект зникне. Уже зараз російська економіка внаслідок війни і санкцій перебуває у складному, ризикованому становищі. Влада відкрито говорить про охолодження, можливу рецесію, дефіцит бюджету зростає величезними темпами. Тому говорити про те, що й надалі проблему будуть закривати грошима, вже не так очевидно.

Читайте також: Путін ігнорує дипломатію, а Трамп розчарований: чи можна вийти з глухого кута в переговорах — думки експертів