Сьогодні о 11:16
США виходять на фінальний етап військової операції в Ірані й найближчими двома-трьома тижнями завдадуть серію потужних ударів. Про це заявив президент Дональд Трамп у зверненні до нації.
За його словами, Сполучені Штати не залежать від Близького Сходу і перебувають у регіоні виключно для підтримки союзників. Трамп також висунув умови Тегерану, закликавши його до укладення угоди та попередивши про наслідки відмови.
Водночас конкретні строки завершення операції президент не назвав, однак наголосив, що найближчими тижнями удари будуть “надзвичайно сильними”. За його словами, атаки можуть мати одночасний характер і зачепити, зокрема, енергетичну інфраструктуру.
Тим часом в Ірані відкидають можливість переговорів.
Ормузька протока і загроза ескалації: США та союзники посилюють тиск на Іран
“Військово-морські сили Ірану знищені. Їхні Військово-повітряні сили лежать у руїнах. Наші основні стратегічні цілі в Ірані наближаються до завершення. Протягом наступних двох-трьох тижнів ми завдамо їм надзвичайно сильних ударів. Ми повернемо їх у кам’яний вік, де їм саме місце”, — заявив лідер США.
Як повідомляє агентство Fars, заступник голови парламенту країни заявив, що діалогу зі США не буде. За його словами, Тегеран має намір продовжувати бойові дії, поки не помститься Дональду Трампу за загибель верховного лідера Алі Хаменеї.
Сам Трамп стверджує, що операція близька до завершення і додаткова угода для цього не потрібна. За його словами, головним завданням було позбавити Іран можливості створити ядерну зброю.
“У мене була одна мета — позбавити їх ядерної зброї, і ця мета досягнута. У них не буде ядерної зброї. Однак ми доводимо справу до кінця. Думаю, це займе, можливо, два тижні, може, на пару днів більше. Але ми хочемо знищити абсолютно все, що у них є… Втім, якщо вони сядуть за стіл переговорів, це буде добре. Але неважливо, прийдуть вони чи ні, ми їх відкинули назад. Їм знадобиться 15-20 років, щоб відновити те, що ми їм уразили”, — сказав журналістам Дональд Трамп.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу своєю чергою заявив, що загроза з боку Ірану вже нейтралізована. Він також повідомив про плани створення нових регіональних союзів для протидії Тегерану.
“Ми не лише зміцнили наш союз зі Сполученими Штатами, але й формуємо нові союзи з важливими країнами регіону для протистояння спільній іранській загрозі. І я сподіваюся, що незабаром зможу розповісти вам більше про ці важливі союзи”, — повідомив Нетаньягу.
Серед потенційних учасників таких союзів — Об’єднані Арабські Емірати. За даними The Wall Street Journal, Абу-Дабі розглядає можливість приєднатися до військової операції та допомогти відкрити Ормузьку протоку, яку Іран намагається блокувати. У Раді Безпеки ООН готується відповідна резолюція, однак навіть у разі її провалу Емірати готові діяти спільно з союзниками.
“Об’єднані Арабські Емірати готуються допомогти США та іншим союзникам відкрити Ормузьку протоку силою. ОАЕ лобіюють ухвалення резолюції Ради безпеки ООН, яка санкціонувала б такі дії. Дипломати Об’єднаних Арабських Еміратів закликають США та військові держави Європи й Азії сформувати коаліцію для примусового відкриття протоки. Один з офіційних представників ОАЕ заявив, що іранський режим вважає, ніби бореться за своє існування, і готовий потягнути за собою в прірву світову економіку, утримуючи протоку в лещатах”, — йдеться в публікації The Wall Street Journal.
Європейські країни поки не демонструють готовності до прямої участі в конфлікті. Однак Велика Британія посилює підтримку союзників у регіоні. Міністр оборони Джон Гілі повідомив про постачання додаткових систем ППО та військової техніки в країни Перської затоки.
Зокрема, в Саудівській Аравії буде розгорнута система Sky Sabre, у Катарі продовжать розміщення винищувачів Typhoon, а в Бахрейні інтегрують британські пускові установки в національну систему оборони.
“У зв’язку з моїми заявами про постачання нових систем протиповітряної оборони в Саудівську Аравію, Бахрейн і Кувейт, туди прибудуть британські фахівці, які допоможуть з їх встановленням, навчанням персоналу та експлуатацією. Це означає, що на Близькому Сході перебуватиме майже тисяча британських військовослужбовців, які допомагатимуть захищати повітряний простір і зміцнювати системи протиповітряної оборони”, — повідомив Джон Гілі.
Паралельно Лондон бере участь у дипломатичних зусиллях щодо врегулювання ситуації навколо Ормузької протоки. Прем’єр-міністр Кір Стармер повідомив про підготовку зустрічі представників 35 країн, які мають намір спільно забезпечити безпеку ключового торгівельного маршруту. Серед учасників — ОАЕ, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія та Нідерланди.
Фінал операції чи початок нової війни: що стоїть за заявами Трампа — думки експертів
Готовий Іран до переговорів чи має намір продовжувати ескалацію конфлікту? Чи може ситуація навколо Ормузької протоки призвести до глобальної економічної кризи? Наскільки реальне формування міжнародної коаліції проти Ірану? Чому союзники США посилюють військову присутність, але уникають прямої участі у війні? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Пітер Дікінсон, видавець журналу Business Ukraine;
- Руслан Сулейманов, сходознавець, експерт NEST Centre;
- Ростислав Гольцман, голова комісії з міжнародних зв’язків Союзу журналістів Ізраїлю;
- Олександра Філіппенко, політологиня-американістка, міжнародна оглядачка The Breakfast Show.
ПІТЕР ДІКІНСОН: Трамп почав війну без розуміння, як її завершити
— Той момент, коли Іран сам говорить, що “бій китів закінчено”, не означає, що війна завершиться. Зараз ініціатива належить іранцям, а не американцям.
Іранці прекрасно розуміють, що Трамп має негайно завершувати війну і він зараз перебуває у незручному становищі та не знає, як розв’язати це питання. Тобто Трамп почав війну без якогось конкретного розуміння, як це все буде завершуватися і як це виглядатиме. І зараз для нього це вкрай незручна ситуація: він не знає, що робити і як розв’язати це питання.
Іранці розуміють, що час тимчасово працює на їхній бік. Трамп говорить, що вони хочуть перемир’я, хочуть припинення війни. Але, на жаль, ми це вже часто чули — і щодо іншої війни, і щодо іншого диктатора, щодо Путіна. Трамп теж постійно говорить, що впевнений, що Путін хоче миру. Але Путін нічого подібного не хоче.
Ймовірніше, така ж логіка застосовується і щодо Ірану, коли говориться, що вони нібито хочуть домовитися. Але самі іранці відкрито говорять, що поки вони не готові. І, на жаль, за логікою доводиться вірити саме заявам Ірану.
США, як і будь-яка країна у світі, залежать від глобальної ціни на нафту. Ціна на нафту зараз зростає в Америці так само, як і в усьому світі. І це, звісно, впливає на економіку США так само, як і на світову економіку.
У чому суть проблеми, з якою стикається Трамп? Якщо перекриття затоки не впливало б на США, це було б абсурдною стратегією для Ірану. Але це впливає, і це створює незручну ситуацію як для американців загалом, так і для Трампа особисто. Що стосується можливих рішень, то військовий шлях — це вкрай складний варіант. Ми говоримо не про якийсь один об’єкт, а про територію, яка перебуває під загрозою ударів ракет і іранських дронів.
Захищатися від цього можна лише військовими засобами, наприклад, відправити туди флот. Але навіть якщо буде сформована велика коаліція — британські, французькі, італійські кораблі та інші — не факт, що це одразу розв’яже проблему. Не факт, що Іран не завдаватиме по них ударів. Не факт, що Іран не діятиме військовим шляхом проти цих сил. І тоді ми вже говоримо про ризик світової війни. І не факт, що хтось готовий до такого сценарію.
Якщо навіть американський флот — найсильніший і найбільший у світі — не поспішає фізично розблокувати протоку, складно уявити, як це зможе зробити якась коаліція, європейська чи міжнародна.
Поки не видно, як це може працювати: за якими параметрами забезпечуватиметься безпека морського трафіку, який має проходити через цю протоку.
Америка фактично зараз нічого не робить, бо розуміє, що не може швидко розв’язати це питання. І є розрахунок на те, що якимось чином ситуація сама зміниться — що Іран у якийсь момент скаже: “Досить, нам це більше не цікаво, ми відкриваємо протоку”.
Але поки я цього не бачу. Іран — це країна, яка живе під найсильнішим санкційним тиском у світі вже понад 40 років. І кілька додаткових місяців для них не критичні.
РУСЛАН СУЛЕЙМАНОВ: Арабські монархії спостерігають, але не втручаються
— На мій погляд, ця криза далека від розв’язання. Поки є якісь попередні сценарії, є побажання сторін. Але я вважаю, навіть якщо теоретично завтра буде укладена якась угода про припинення вогню, Ормузька протока вже не буде колишньою.
Іран так чи інакше впливатиме на те, що відбувається в цій водній артерії. Можливо, вимагати якусь додаткову плату, можливо, шантажувати — просто шантажувати інші країни. Але ця ситуація дуже далека від розв’язання.
Передусім мають припинитися бойові дії. Після цього можна буде щось говорити про майбутнє Ормузької протоки і всього регіону загалом, оскільки війна ще не завершена. Обстріли тривають і в напрямку Ірану, і з боку Ірану. Страждає і Ормузька протока, і весь регіон. Власне, можна сказати, і весь світ.
За минулий місяць жодна з арабських монархій все-таки не вступила в цю війну, по-справжньому не бере участі на боці США та Ізраїлю. Поки все обмежується доволі жорсткими, але все ж заявами — і з боку Саудівської Аравії, і з боку Еміратів.
Тому що вступити у війну — це дуже великий ризик, оскільки, окрім Ірану, є ще єменські хусити, які мають можливість завдавати ударів і по Саудівській Аравії, і по Об’єднаних Арабських Еміратах.
І вже одного разу вони навіть блокували всю нафтову галузь саудитів на добу — так було у 2018 році. Тож поки арабські монархії Затоки більше спостерігають за тим, що відбувається, висловлюючи якісь свої побажання, але напряму не беруть участі. І тим більше ми не спостерігаємо їхньої участі у силовому розблокуванні Ормузької протоки.
Ми не бачимо країн, які хотіли б втрутитися напряму, направити якісь свої війська. Поки всі спостерігають за тим, що запропонує Дональд Трамп, що запропонує Ізраїль, який почав ці військові дії, як вони домовлятимуться з Іраном і чи домовляться взагалі. І саме від цього на сьогодні залежить розв’язання кризи в Ормузькій протоці.
Країни, які занепокоєні тим, що відбувається в Ормузькій протоці, — це країни, які страждають від перебоїв із постачанням нафти, країни, які зазнають збитків через різке зростання цін на нафту тощо. Але це точно не військова коаліція.
Неможливо уявити, що всі ці країни зараз формуватимуть якийсь військовий союз і умовно підуть війною проти Ірану. Ні, це не більш ніж обговорення.
Уся архітектура безпеки арабських монархій Перської затоки свого часу була фактично віддана Сполученим Штатам. Вашингтон уже десятиліттями виступає гарантом їхньої безпеки.
Але останні події показали, що, м’яко кажучи, не в усьому американцям вдається забезпечувати безпеку. Особливо коли йдеться про такі види озброєнь, як іранські безпілотники.
Загалом уся система безпеки арабських монархій буде переглянута, вона вже переглядається — незалежно від того, чим завершиться ця війна в Затоці. І в перспективі, на тлі перегляду ролі США, в України буде можливість відіграти свою роль у побудові нової архітектури безпеки для арабських монархій Затоки.
РОСТИСЛАВ ГОЛЬЦМАН: США не хочуть війни на землі, але готові до неї
— Те, що іранцям варто було б піти на угоду навіть у нинішній ситуації, це зрозуміло. Потрібно розуміти: особливо коли ми маємо справу з режимом аятол, говорити про якусь логіку дуже складно.
Бо якби йшлося про логіку, то ці наддоходи йшли б на добробут народу, а не на створення ядерної зброї та балістичних ракет. Тому говорити про те, що це був би ідеальний варіант, можна, але реальність інша.
Останнє, чого хочуть американці, — це наземна операція. Навіть коли США повідомляють, що на цей момент загинули 12 американських військовослужбовців, які перебували на базах в арабських країнах Близького Сходу, це вже сприймається дуже болісно.
І американцям не хотілося б проводити наземну операцію. Але в цьому випадку, як наголошує той самий Трамп, “на велосипеді можна лише їхати: якщо зупинишся — впадеш”. Цього він не допустить.
Іран був готовий до переговорів і готовий до них зараз. Але головний принцип переговорів — це прийняття умов. Насамперед — відмова Ірану від ядерної програми, ліквідація програми балістичних ракет, а також переведення решти атомних електростанцій, наприклад, станції в Бушері, під міжнародний контроль МАГАТЕ.
Лише за цих умов можливі якісь переговори. Якщо Іран на це не готовий з будь-яких причин, операція триватиме.
Водночас не можна заперечувати, що існує варіант розвитку подій зі встановленням повного контролю над Ормузькою протокою та висадкою десанту на узбережжі, зокрема в районах нафтової інфраструктури.
ОЛЕКСАНДРА ФІЛІППЕНКО: Близькість Трампа до країн Затоки може відіграти вирішальну роль
— Країни Перської затоки пов’язують із Дональдом Трампом дуже близькі стосунки, зокрема особисті. Наприклад, Мухаммед бен Салман — фактичний правитель Саудівської Аравії, який зустрічався нещодавно з Володимиром Зеленським під час його поїздок. Компанії Мухаммеда бен Салмана вкладали 1 мільярд доларів у компанію “Афіна Партнерс” — це компанія Джареда Кушнера, а також у проєкти Trump Organization Дональда Трампа: будівництво гольф-полів та інші проєкти в країнах Перської затоки.
Тож зараз цей фактор може несподівано відіграти роль. Тому що країни Перської затоки насамперед орієнтуються на власні інтереси та вигоду. І так, у них є доволі близькі стосунки і з Росією. Не будемо забувати, як Дубай часто ставав місцем тяжіння для російських олігархів і чиновників, які купують там нерухомість і говорять, наскільки там комфортно жити. Європа закрита — зате є Дубай. Близькість російської еліти до цього регіону очевидна, зокрема фінансова.
І ось зараз такі країни, як Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Катар, фактично перебувають по інший бік від Ірану. Ба більше, Мухаммед бен Салман свого часу називав Алі Хаменеї “Гітлером Близького Сходу”. Тобто протистояння там давнє.
Зараз вони бачать, що Росія допомагає Ірану, надає йому допомогу, зокрема розвідувальні дані — незалежно від того, що говорить Кремль. Як завжди, краще дивитися на 180 градусів від заяв Кремля.
Таким чином, з’являється ще одна група країн, яка може вплинути на Дональда Трампа. Бо що для нього важливо? Важливі ціни на бензин у США. Зараз ціни високі — близько 4 доларів за галон, і такого давно не було. Трамп раніше пишався тим, що йому вдалося знизити ціни на паливо. Тому ціни на нафту його безпосередньо хвилюють. А країни Перської затоки — це ключові виробники та експортери нафти. Так, для США Ормузька протока, як говорить Трамп, не критична. Але для цих країн критично експортувати нафту, бо це їхній основний прибуток. І вони можуть впливати на США іншими каналами, не лише через нафту.
Це вже не карткова гра, а складна багатошарова партія, умовно “шахи на кілька ходів уперед”. На Дональда Трампа можуть впливати як внутрішні чинники — виборці, так і зовнішні — ціни на нафту і відносини з країнами Перської затоки. До того ж ці відносини існують не лише на рівні держави США, а й особисто у Трампа. І це може відіграти свою роль у формуванні позиції США.
Є люди, яким Дональд Трамп просто довіряє. Джаред Кушнер — один із них. Це його зять, член родини. Попри заяви про те, що він не взаємодіятиме з урядом, він уже був радником Трампа у його перший термін і зараз знову має вплив.
Кушнер — людина з дуже глибокими зв’язками в країнах Перської затоки. Він досяг певних успіхів, зокрема за лінією Ізраїль — ХАМАС. Вдалося досягти повернення заручників і припинення вогню. Це Трамп сприймає як частину своєї політичної спадщини.
Читайте також: Досвід війни змінює розклад сил: перспективи співпраці України та країн Близького Сходу оцінили експерти
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
