Країна-бензоколонка скоро почне купувати нафту: ситуацію з дефіцитом пального у РФ проаналізували експерти

Російська економіка вступає, мабуть, у найскладніший період за останні роки. Санкції, падіння нафтових доходів і удари по НПЗ. Разом з тим економіка дедалі гостріше відчуває дефіцит інвестицій і нестачу виробничих потужностей.

У бюджеті бракує грошей, бізнес задихається під податковим тиском, а звичайні громадяни годинами стоять у чергах на заправках, якщо там узагалі з’являється бензин.

Ситуація з бензином у Росії

У Росії зростає кількість регіонів, де запроваджують обмеження на продаж бензину. Після тимчасово окупованого Криму й Челябінської області до списку додалися Тюменська та Свердловська. У Тюмені мережа АЗС “Н-1” установила ліміт: в одні руки — не більше 30 літрів бензину марок 92 або 95. А у Свердловській області ситуація ще гостріша: на деяких заправках пальне просто закінчилося — залишився лише дизель.

За даними “Новых известий”, у жовтні 2025 року у Росії можуть закритися сотні автозаправок — власники не хочуть продавати пальне собі у збиток. Видання зазначає, що в розпал дефіциту, з 28 липня по 22 вересня, експерти компанії “ОМТ-Консалт” моніторили роботу 17 тисяч заправок і підтвердили, що на 360 з них водіям у бензині вже відмовляють.

“Вуличного протесту у РФ ми не очікуємо, але потрібно буде стежити за окремими спалахами невдоволення біля заправок, коли люди вимагатимуть бензин, битимуть себе в груди зі словами: “ми ж віддано все підтримували, ми ж голосували “за” — дайте нам бензин”. Це, звісно, дитяча позиція, але вона в якийсь момент обов’язково прорветься”, — вважає економічний оглядач В’ячеслав Ширяєв.

Щоб упоратися з дефіцитом пального, що наростає, Кремль різко збільшив закупівлі бензину в Білорусі. У вересні 2025-го імпорт білоруського пального зріс у чотири рази порівняно з серпнем — до 49 тис. тонн. Також, за даними агентства Reuters, за місяць на російський ринок з Білорусі було поставлено 33 тис. тонн дизельного пального.

Нині в Росії хочуть дозволити застосування паливних присадок. Речовину зі складною назвою монометиланілін використовують для підвищення октанового числа бензину й нарощування його виробництва в умовах дефіциту. Це токсична речовина, що негативно впливає на організм людини й екологію. Та й автомобіль на такому пальному довго не проїде.

Також у Москві намагаються налагодити логістичні ланцюги й почати закуповувати бензин у Китаї, Південній Кореї та Сінгапурі. Йдеться про постачання 150 тис. тонн нафтопродуктів на місяць.

“Я вдячний нашим воїнам за влучність. Росія обирає війну, Росія руйнує життя наших людей і має за це відповідати — дальність наших ударів збільшуватиметься. Росія імпортує бензин, причому з різних географій: і з Азії — з Китаю та інших країн, і з Європи, зокрема з Білорусі. Це один з результатів путінської війни — країна-бензоколонка не продає, а імпортує бензин. Це правильні результати роботи Служби безпеки України, наших Збройних сил, нашої розвідки й наших українських виробників зброї”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Головна причина паливної кризи в Росії — точні удари українських дронів по нафтопереробних заводах. З початку серпня уражено щонайменше 28 об’єктів, що, за даними The Moscow Times, обвалило виробництво пального до багаторічних мінімумів. У жовтні переробка нафти на російських НПЗ скоротилася до 4,86 млн барелів на добу — на 10% менше, ніж у липні. Порівняно з жовтнем минулого року, падіння становило 5%, а відносно довоєнного 2021-го — уже 14%. У підсумку обсяги перероблення сягнули найнижчого рівня щонайменше за останні п’ять років.

“У жовтні під удар потрапили Антипінський НПЗ у Тюменській області, “Славнефть-ЯНОС” у Ярославлі, Туапсинський НПЗ “Роснефти”, “Орскнефтеоргсинтез” в Оренбурзькій області, а також “Кінеф” у Ленінградській. Останній через пожежу був змушений зупинити роботу головної установки первинного перероблення нафти, яка забезпечувала йому 40% потужності”, — йдеться в публікації The Moscow Times.

Удари ЗСУ по російських НПЗ змусили Кремль активніше переганяти нафту морем. За даними Bloomberg, за останні чотири тижні обсяги перевезень залишалися майже на максимальному рівні за 16 місяців. Але наростити експорт Росія, видно, вже не зможе — резервні потужності портів на межі. Два головних вузли — “Приморськ” у Балтійському регіоні та “Новоросійськ” у Чорному морі — працюють на межі. Третій порт, “Усть-Луга”, теоретично міг би збільшити відвантаження, але з початку року його показники все ще нижчі за піки жовтня 2024 року.

Тим часом Європейський Союз посилює тиск: готується 19-й пакет санкцій, який, за даними Bloomberg, якраз і вдарить по тіньовому флоту Росії. Ба більше, посли Євросоюзу погодили план остаточної відмови від російського газу й нафти до 2028 року, попри позицію Угорщини та Словаччини, пише Reuters.

Паливна криза у РФ в оцінці експертів

Як дефіцит пального впливає на економіку РФ і настрої в суспільстві? Які довгострокові наслідки ударів України по російських НПЗ? Чи зможе Кремль знайти вихід із ситуації, що склалася? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України;
• Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Анатолій Пінчук, голова правління Інституту безпеки Східної Європи.

АНДРІЙ ЗАКРЕВСЬКИЙ: Росія незабаром буде змушена закуповувати нафту в інших країнах

— Росія зараз експортує близько 3 млн барелів нафти на добу. Якщо додати до цього 5 млн барелів переробки, то отримуємо в сумі 8 млн мільйонів барелів на день.

Я припускав, що Росія буде втрачати по 5-7% видобутку на рік в перші п’ять років, а потім — по 10–15%. Але вже сьогодні ми бачимо, що графік обвалу йде з випередженням: за останній рік Росія втратила близько 15% видобутку нафти.

Такі втрати фактично неможливо відновити. Втрачене буріння не повернеш — ці обсяги вже не відтвориш. Дехто заперечує: мовляв, є запаси у сховищах. Але запаси можна наповнити лише один раз і потім їх просто нічим поповнювати.

У Росії зараз переважно надлишок сирої нафти. Ми це бачимо особливо після наших ударів: як тільки ми б’ємо по переробці, у них зростає експорт сирої нафти. Це логічно — переробляти не можуть, отже, зливають в експорт.

Мінус 2 млн барелів на добу — це колосальний удар для нафто- і газової промисловості.

Втрачаючи потужності з видобутку, країна втрачає технологічні суміші. Багато заводів розраховані на свою конкретну суміш нафти. Кожна свердловина дає нафту різного складу. Коли частина родовищ відпадає, порушується баланс складу суміші, і виробництву потрібна модернізація під нові пропорції або докупівля потрібних сортів нафти.

Після імпорту нафтопродуктів (дизеля, бензину, газів, авіаційного керосину тощо) ми незабаром побачимо, як Росія почне купувати й нафту. Парадокс, але це виглядатиме як анекдот: країна, яка продавала нафту всьому світові, почне її закуповувати.

ІВАН УС: Все більше регіонів РФ втягнуті в паливну кризу

— Треба розуміти, що якщо удари по російській нафтовій інфраструктурі будуть мати системний характер, без пауз, а відбуватимуться постійно, як зараз, — саме це і стане тим самим неймовірним ударом, якого багато хто чекає.

Можна сперечатися, який обсяг нафтопереробних потужностей у Росії виведено з ладу. Наприклад, видання The Moscow Times писало, що йдеться про 38%, тобто про значно більший показник, ніж називали раніше. Але, так чи інакше, проблема очевидна.

У самій Росії вже з’являються саркастичні жарти: “Черг за паливом немає — на тих заправках, де немає пального. А навіщо стояти, якщо його все одно нема?”. Дефіцит пального справді зростає, і він торкнувся все більшої кількості регіонів Росії.

Я б звернув увагу на географію проблеми. Зазвичай говорять про окуповані території України, південний захід Росії, але Далекий Схід також повністю зіткнувся з нестачею пального. Якщо на південному заході Росії ще можна говорити про вплив українських дронів, то від Владивостока до Хабаровська наші дрони поки що не долітали. Але пального там усе одно немає.

Є, як мені здається, дві основні причини цього:

• Перша — економічна. Росія активно продає нафту до Китаю. Економісти не раз відзначали, що на Далекому Сході просто не залишилося нафти, яку можна переробити в паливо, бо вся вона йде до Китаю.
• Друга причина — санкції та бюджетна криза. У російському бюджеті вже не вистачає коштів, і влада шукає, на чому можна зекономити.

Витрати на війну поки що не скорочують, тому урізають усе інше, зокрема доплати реалізаторам пального за різницю між внутрішніми та зовнішніми цінами. Коли цих доплат немає, продавцям просто невигідно реалізовувати бензин на внутрішньому ринку. Відповідно, вони його не продають, і пальне зникає.

Отже, з одного боку, в окремих регіонах просто немає пального, з іншого — ціни ростуть, бо скорочення пропозиції завжди веде до подорожчання. Таким чином, все більше регіонів Росії втягуються в паливну кризу.

АНАТОЛІЙ ПІНЧУК: Потрібно посилити економічний тиск на Росію

— Якщо говорити про Росію загалом і про так звану глибинку, то навіть за умови тотальної економічної блокади запас терпіння в цього шару населення, на жаль, дуже великий.

Російська глибинка за своєю природою терпляча. Але, як показує історія, усі революції відбуваються не там. Вони починаються в столицях і великих містах, де зосереджені інші соціальні категорії населення — більш активні, освічені, включені в глобальні процеси.

І саме ці категорії населення найсильніше потерпають від тотальної блокади західних товарів, у тому числі товарів гуманітарного характеру. Для них це дійсно болючий удар, бо звичні бренди, технології, рівень сервісу і якість життя зникають.

Саме ці люди — потенційно найбільш суспільно активні, і саме вони становлять ризики для режиму Путіна, бо мають і невдоволення, і ресурси для дій.

Якщо говорити про консолідований план подальшого посилення економічних санкцій проти Росії, то треба говорити про радикальне збільшення тиску.

Йдеться про торговельно-економічну блокаду, яка забезпечить дефіцит західних товарів на російському ринку, а також про подальшу підтримку бойового потенціалу українських Збройних сил, щоб ті могли знищувати не лише нафтопереробні заводи, але й об’єкти російського військово-промислового комплексу.

Якщо проаналізувати тенденції в різних галузях російської економіки, стає очевидно: нині військово-промисловий комплекс фактично став основним економічним драйвером Росії.

По суті, лише ВПК і меншою мірою сільське господарство демонструють позитивну динаміку. Сільське господарство — радше, нейтрально-позитивну, а всі інші галузі показують негативні показники.

Тому якщо фізично знищити ВПК Росії та посилити економічний тиск, може виникнути ситуація, при якій або Путін і його оточення будуть змушені припинити війну, або ситуація всередині Росії дійде до точки соціально-економічного вибуху.

Читайте також: Тіньовий флот РФ — загроза для економіки та екології: як припинити російські махінації