Головна
Без категорії
Кожна країна Євросоюзу може і по-своєму припинятиме залежність від газу та нафти з РФ – експерт

Кожна країна Євросоюзу може і по-своєму припинятиме залежність від газу та нафти з РФ – експерт

Опубліковано: 01 Чер / 2022

Ситуація з нападом Росії на Україну створила своєрідний прецедент серед країн Європейського Союзу, які тепер вирішують, як бути з ембарго на російські енергоресурси і тим самим запровадити чергові санкції. Наразі кожна країна по-своєму вирішує питання власної енергонезалежності. Про це журналісти UA поговорили з експертом Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександром Краєвим в ефірі марафону “FreeДОМ”.

— Олександре, хочу почути Вашу думку щодо ефективності часткового ембарго на російську нафту.

— Насправді це частина тієї політичної гри, яка була потрібна Європейському Союзу. Згадаймо, як раніше приймалися рішення в Європейському Союзі. В принципі, це було класичне і м’яке рішення абсолютної більшості. Тобто якщо раптом у когось є якісь погляди, що цього не потрібно робити, це просто не робилося. А тепер ми бачимо, що є одна країна, яка цілеспрямовано саботує фактично ухвалення цього рішення, і замість ухвалення такої думки європейської співдружності, бачимо, що шукаються нові варіанти, шукаються або обмежені варіанти самих санкцій, або ж підбираються якісь інші формати голосування. Вже був так званий німецький проєкт, коли країни голосують за кількість рішень у форматі цих санкцій, за які вони готові проголосувати. Або є пропозиція Франції, що кожна країна просто окремо від Європейського Союзу запроваджує аналогічні санкції.

— Як Ви вважаєте, чи справді ця гра веде до головної мети, до повного ембарго?

— Так чи інакше, воно веде до цієї мети. Тобто бачимо, що потроху, крок за кроком, зменшується залежність від російської нафти. Бо якою була головна проблема з європейцями? Ніхто з них не був готовий різко обірвати зв’язки. Насамперед це стосувалося словаків, у яких 70% промисловості та енергетичного комплексу залежать від російських поставок. У другу чергу це стосувалося болгар, яким для того, щоб компенсувати втрати від уникнення російського ринку, довелося підписувати нову угоду зі США. Звичайно, німці, які стали просто безпрецедентним прикладом такого використання Росією свого газу як зброї. Тобто питання було не так у тому, що потрібно це робити чи не потрібно. Після вторгнення в Україну стало зрозумілим, що потрібно. Але треба було це збалансувати і зі своєю промисловістю, і зі своїми споживачами. Тому Євросоюз вибрав таке поступальне нарощування.

— Я правильно розумію, що ЄС не передбачив, що Росія розпочне повномасштабну війну проти України?

— Є дуже велика різниця між різними підходами країн ЄС. Як приклад більш позитивного підходу я навів би Нідерланди. Це друга найбільша економіка, що експортує, яка закуповує чи не найбільше російської нафти у світі. На першому місці у нас Китай, який займає 31% нафтогазового ринку Росії, а на другому місці – Нідерланди, які закуповують 19% російської нафти. Насправді, це гігантські масштаби. І при цьому Нідерланди — одна з перших країн, що не лише підтримала всі рішення щодо санкцій, але нещодавно ще однин ляпас зробила російській економіці, вкотре відмовившись платити росіянам за цю нафту в рублях, як вони того хотіли. Тобто чому вони змогли так зробити? Справа в тому, що голландці вже розробили і підписали нещодавно нові домовленості з країнами Перської затоки. Крім того, голландці одразу ж зафрахтували у норвежців, які цього року нарощуватимуть видобуток газу, додаткові потужності для свого споживача. Тобто голландці завбачливо провели роботу, і тому, незважаючи на те, наскільки вони залежали від російського ринку, вони вирішили оперативно від нього відійти.

Інша річ німці. Ось із німцями ми справді бачили, як довго Шольц не міг вирішити, наскільки швидко вони відмовляться. Спочатку говорили про 5 років, потім про 3 роки, потім – протягом року повна відмова, потім – знову розмови про 5 років. Ми й досі бачимо якесь метання у німецькій політиці. Німці до кінця не вірили в те, що справді вторгнення відбудеться і що це буде повномасштабна війна Росії проти України.

— Є прогнози експертів, які кажуть, що Європейський Союз зможе відмовитися від енергоресурсів і повністю зробити все для того, щоб перейти на альтернативні енергоджерела та якнайшвидше запровадити ембарго, якнайшвидше стати на 100% незалежними від Росії. Можливо, у Вас є прогноз, скільки років на це знадобиться? Можливо, навіть десятиліть?

— Я не говорив би про десятиліття. Для тих країн, які не готувалися до такого ембарго, для тих країн, які не шукали для себе альтернатив, я говорив би про ті рамки, які ставив Шольц: від 3 до 5 років — це повна відмова. Є країни, які шукали альтернативи та які знайшли підтримку США, як Болгарія. Є країни, які вирішили піти за прикладом Великої Британії та Нідерландів, і знайшли нових постачальників у Перській затоці. Є країни, які активно йдуть зеленим курсом, як Франція та Словенія.

Для них відмова від російських енергоресурсів скорочується до кінця цього року або до наступного року. Тобто це дуже різні терміни, але якщо усереднити, то через 2-3 роки більша частина країн ЄС буде готова злізти з російської нафтогазової голки.

— Чому відключення РФ від SWIFT справді дуже важливий крок, і яким чином він впливає на цю країну?

— Фактично, це продовження обмежень можливості росіян не лише виходити зі своїм товаром на зовнішній ринок, а й, до речі, виходити зі своїми борговими зобов’язаннями. Тому що сьогодні починає відлік так званий таймер дефолту, бо сьогодні останній день, коли росіяни мали можливість закрити свої зобов’язання за зовнішнім боргом, зобов’язання за облігаціями. Але вони, звісно, цього зробити не змогли. З об’єктивних причин в них просто не вистачає на це валюти. По-друге, у них не вистачає запасів економіки, щоб така виплата не підкосила їх остаточно.

Десвіфтизація – це ще одна можливість перекрити для Росії вихід на зовнішній ринок. Крім того, це перекриття каналу надходження валюти до Росії, тому що, як показали попередні місяці, чомусь ніхто не хоче брати рублі в оплату доларових облігацій. Росіяни були дуже здивовані. Але насправді вони просто погано вивчали економіку. Тож виходить така ситуація. Хоч би як економіка Росії хотіла налаштуватися почати працювати, як би росіяни не хотіли виплачувати свої зобов’язання без доступу до SWIFT, у них просто не буде можливості.

— Яким чином це позначиться на житті пересічних росіян?

— Я дуже на це сподіваюся. Зникає потреба у розрахунку у рублях. Відповідно, рубль стає просто не потрібним на ринку як такий. І в цей момент бачимо, що росіянам для того, щоб підтримувати курс рубля, доводиться туди вливати нечувані суми зі свого золотовалютного запасу, який вони зберігали не зовсім для цього. Вони його зберігали для підтримки свого військово-промислового комплексу та промисловості. А тепер їм доводиться вливати все це на підтримку рубля для показової стабільності. Зрештою, цей золотовалютний запас почне вичерпуватися. Вже зараз його через санкції, через все залишилося менше 30%.

Тоді постає питання: як штучно нарощувати курс рубля? Фактично, у росіян не залишається інструментів, тому рубль полетить у прірву. Ціни на споживчі продукти почнуть скакати, непередбачено зростати, а іноді обвалюватися. Почнеться незрозумілий рух із бюджетними асигнаціями, із зарплатами для бюджетників. Тобто це все стратегічна перспектива, але її перші дзвіночки починають відчуватися вже буквально протягом перших місяців після старту великих антиросійських санкцій.