Компроміс чи примус: чому територіальне питання залишається глухим кутом у мирних переговорах

15 грудня в Берліні завершився другий раунд переговорів делегацій України та Сполучених Штатів щодо проєкту мирного плану. Зустріч розпочалася близько 11-ї ранку і тривала майже дві години. Напередодні, 14 грудня, сторони обговорювали параметри домовленостей близько п’яти годин.

Україна, США та європейські партнери узгодили загальні параметри досягнення миру. Вони передбачають гарантії безпеки, зокрема розширення чисельності Збройних сил України, можливість розміщення миротворчих сил і механізм моніторингу припинення вогню. Про це йдеться у спільній заяві лідерів десяти європейських країн, а також президентів Єврокомісії та Євроради.

Переговори в Берліні: Україна і США наблизилися до ключових пунктів мирного плану

У заяві наголошується, що забезпечення безпеки, суверенітету та процвітання України є ключовим елементом усієї євроатлантичної системи безпеки.

Документ передбачає низку зобов’язань. Зокрема, йдеться про постійну та суттєву підтримку України у нарощуванні чисельності Збройних сил, яка у мирний час має становити 800 тис. осіб для стримування конфліктів і захисту території країни. Також передбачається створення очолюваних Європою Багатонаціональних сил України в межах “коаліції охочих” за підтримки США. Ці сили мають сприяти відновленню ЗСУ, забезпеченню безпеки повітряного простору та підтриманню безпеки на морі, зокрема через проведення операцій на території України.

Окремим пунктом окреслено механізм моніторингу та перевірки припинення вогню під керівництвом США за участі міжнародної спільноти. Він має забезпечувати раннє попередження про можливі майбутні атаки, визначення причин порушень і реагування на них, а також включати механізм запобігання конфліктам і деескалації. Крім того, документ передбачає юридичне зобов’язання, оформлене в межах національних процедур, вживати заходів щодо відновлення миру та безпеки у разі нового збройного нападу.

Окремо зазначені інвестиції у майбутнє відновлення та процвітання України, включно зі значними ресурсами на реконструкцію, взаємовигідні торговельні угоди та компенсацію збитків з боку Росії. У цьому контексті наголошується, що російські суверенні активи в Європейському Союзі заморожені. Також підтверджена рішуча підтримка вступу України до Європейського Союзу.
Європейські лідери вважають, що тепер Росія має продемонструвати готовність до сталого миру, погодившись із мирним планом президента США Дональда Трампа та припинивши вогонь.

“Лідери домовилися продовжувати посилювати тиск на Росію, щоб спонукати Москву до серйозних переговорів. Усі вони зобов’язалися найближчими днями та тижнями працювати над подальшим швидким прогресом для спільного укладення та затвердження угоди про міцний мир. Вони підтвердили свою тверду підтримку президенту Зеленському та народу України в їхній боротьбі проти незаконного вторгнення Росії та у встановленні справедливого і міцного миру”, — йдеться у заяві.

Документ залишається відкритим для приєднання інших країн.

Українську делегацію очолює президент України Володимир Зеленський. До її складу також входять секретар Ради національної безпеки і оборони Рустем Умєров, начальник Генерального штабу Андрій Гнатов і заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця. З боку США в переговорах беруть участь спецпосланник президента Стів Віткофф і радник Дональда Трампа Джаред Кушнер.

За словами секретаря РНБО Рустема Умєрова, переговори пройшли успішно і мали конструктивний характер.

“Останні два дні українсько-американські переговори були конструктивними та продуктивними, було досягнуто реального прогресу. Ми сподіваємося, що зрештою досягнемо угоди, яка наблизить нас до миру. Зараз у ЗМІ багато шуму й анонімних спекуляцій. Будь ласка, не піддавайтеся чуткам і провокаціям. Американська команда на чолі зі Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером надзвичайно конструктивно працює над тим, щоб допомогти Україні знайти шлях до довгострокової мирної угоди. Українська команда надзвичайно вдячна президентові Трампу та його команді за всі докладені зусилля”, — повідомив Умєров.

Питання територій — найгостріше

Президент України Володимир Зеленський своєю чергою спростував повідомлення про те, що американська делегація чинила тиск у питанні передачі Росії неокупованих територій України. Про це він заявив на спільній пресконференції з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом у Берліні після завершення другого раунду переговорів.

“Передусім я хочу, щоб ми ставилися з повагою до делегації президента США Дональда Трампа. Я не вважаю, що Сполучені Штати щось вимагали. Я сприймаю нас як стратегічних партнерів”, — зазначив Зеленський.

Він акцентував, що обговорювані питання територій відображають позицію Російської Федерації, а не Сполучених Штатів.

“Питання територій щодо російського бачення або російських вимог ми почули від США. Ми сприймаємо це як вимоги Російської Федерації. І тому я також нічого не міг вимагати від Сполучених Штатів. А передав США, щоб вони передали росіянам наше бачення щодо питання територій”, — пояснив президент.

Зеленський також наголосив на важливості постійної комунікації та обміну думками між сторонами.

“Є сенситивні питання. Ми обмінюємося думками, а також чуємо росіян і їхні цілі. Докладаємо зусиль, щоб пояснити свою позицію. Я радий, що нас чують. А щодо питання територій, що вийде в кінці — побачимо”, — додав він.

Глава держави наголосив, що перш ніж ухвалювати будь-які кроки на полі бою, українське військо і цивільне населення мають чітко розуміти, які гарантії безпеки отримає країна.

“Мій сигнал щодо гарантій безпеки: перед тим, як робити ті чи інші кроки на полі бою, військо і цивільне населення повинні мати чітке розуміння, які будуть гарантії безпеки. Це дуже важливо”, — заявив Зеленський.

За його словами, США поки що не пропонують Україні членство в НАТО, однак спільно із союзниками розробляються альтернативні механізми безпеки. Уже підготовлено перший драфт пропозицій.

“Ми просто зараз працюємо, щоб усе це було виписано. І у нас є прогрес. Я бачу деталі від військових, які вони напрацьовували. Вони виглядають дуже непогано, хоча це перший драфт”, — повідомив президент.

Він окремо зупинився на питанні моніторингу припинення вогню та юридичних гарантій.

“Питання моніторингу під час припинення вогню — це частина гарантій безпеки. Питання моніторингу — хто здійснює моніторинг, у якому форматі і які санкційні кроки за порушення припинення вогню, — ось ці питання, які я порушував. І важливо, ми всі погодилися, що ми повинні це напрацювати. А люди, хто під час припинення вогню на контактній лінії, — це технологічний моніторинг, це питання в розробці у військових. Я дав можливість їм це ще пропрацювати”, — розповів Зеленський.

Він наголосив, що перемир’я має бути підкріплене матеріальними та юридично зобов’язувальними гарантіями з боку США та Європейського Союзу.

Напередодні ввечері до Берліна прибув президент Фінляндії Александр Стубб. За даними німецьких ЗМІ, він провів неформальну зустріч із радником президента США Джаредом Кушнером, а вранці обговорив із Володимиром Зеленським, зокрема, програму закупівлі американської зброї в межах ініціативи PURL під егідою НАТО. Зеленський подякував Фінляндії за підтримку.

У Німеччині президент України також зустрівся з президентом Франком-Вальтером Штайнмаєром і взяв участь в українсько-німецькому бізнес-форумі, який відбувається вже восьмий раз.

Позицію Європи на переговорах підтвердили й у Брюсселі. Висока представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас заявила, що Євросоюз повністю підтримує Україну з питань гарантій безпеки та територіальної цілісності.

“Нам потрібно подивитися, які гарантії безпеки є відчутними. Це не можуть бути папери або обіцянки. Це повинні бути реальні війська, реальні можливості, щоб Україна могла захистити себе. Ми повинні розуміти, що Донбас — це не кінцева мета Путіна. Якщо вони захоплять Донбас, то фортеця впаде, і тоді вони, безумовно, перейдуть до захоплення всієї України. Якщо Україна впаде, то й інші регіони опиняться в небезпеці. Ми знаємо це з історії, і нам слід вчитися на історії”, — заявила Каллас.

На зустрічі міністрів закордонних справ ЄС також обговорюється дипломатичний трек. Очікується, що Стів Віткофф і Джаред Кушнер проведуть відеоконференцію з представниками Євросоюзу. Європейська позиція залишається ключовою, оскільки багато елементів майбутніх домовленостей безпосередньо залежать від країн континенту і не завжди збігаються з позицією США.

Зеленський про мирний план: “Ми рухаємося вперед, а не назад”

Україна очікує п’ять документів мирного плану, які мають бути схвалені Конгресом США. Після цього Володимир Зеленський планує зустріч із президентом США Дональдом Трампом. Документи передбачають підтримку відновлення України та створення фонду компенсації збитків.

“Ми розраховуємо на п’ять документів. Частина з них — про гарантії безпеки. Legally binding, тобто проголосовані, затверджені Конгресом Сполучених Штатів Америки. Там, де існує п’ята поправка “як у НАТО”. Article 5 mirror — тобто дзеркально п’ятій поправці для всіх, хто в Альянсі. І це буде проголосовано Конгресом, про це є домовленості. І це дуже важливо”, — наголосив Зеленський.

За його словами, сторони наблизилися до найскладніших пунктів рамкової угоди з 20 пунктів.

“І я вважаю, що ми дуже близькі до сильних гарантій безпеки. Безумовно, ми з вами люди війни, і під час війни ми віримо фактам, тому теоретично ми бачимо на папері сьогодні хороші елементи. Але факти — це знову ж таки, підтверджую і повертаюся, голосування в Конгресі США… Ми рухаємося. Ми йдемо вперед. Я вважаю, що тут у нас є кроки, вони непрості, але вони вперед, а не назад. І це також важливо”, — підсумував Володимир Зеленський.

Хто заплатить за безпеку України й чи готовий Захід взяти на себе зобов’язання — думки експертів

Наскільки близько Україна, США і Європа підійшли до узгодження ключових пунктів мирного плану? Які гарантії безпеки обговорюються і чим вони відрізняються від Будапештського меморандуму? Чому питання територій залишається найгострішим і де проходять “червоні лінії” Києва? Чи готові США і Європа брати на себе юридичні зобов’язання щодо захисту України? Хто і чиїм коштом забезпечуватиме безпеку України та її армію чисельністю до 800 тисяч осіб? Чи може перемир’я без жорсткого механізму контролю призвести до нової війни? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Андреас Умланд, німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень;
• Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

АНДРЕАС УМЛАНД: Гарантії безпеки важливіші за західні війська на території України

— Уся активність європейських політиків спрямована на посилення позиції України на переговорах. Це насамперед сигнал для американської аудиторії, для Трампа і Білого дому, про те, що йдеться не лише про позицію України, а про спільну позицію всієї Європи разом з Україною. У цьому сенсі такі зустрічі мають значення.

Водночас є побоювання, що поточний раунд переговорів не призведе до закінчення війни. Можливо, це станеться пізніше, але з самого початку був зроблений помилковий крок — переговори почалися до суттєвого посилення тиску на Росію. Поки такого тиску не видно, а отже, немає і причин очікувати, що Росія піде на реальні компроміси.

Важливо, що Україна виступає не в ролі сторони, що просить. Україна пропонує партнерам спільні проєкти, зокрема у сфері виробництва, які можуть посилити і Україну, і Німеччину. У довгостроковій перспективі ключовим елементом гарантій безпеки є саме співпраця — у військово-промисловій сфері, у навчанні, у передачі озброєнь і технологій. Ідея розміщення західних військ на території України звучить привабливо, але в практичному сенсі вона менш важлива, ніж системна співпраця, яка реально посилює Україну.

Скоріше за все, не буде таких гарантій безпеки, які передбачали б участь західних військ у можливій новій ескалації з Росією. Але якщо співпраця розвиватиметься, це посилить Україну навіть ефективніше, ніж присутність іноземних військ.

Європейський план безпеки передбачає постійну військову підтримку. Зокрема, ЗСУ мають зберігати чисельність до 800 тисяч військовослужбовців у мирний час для стримування агресії. Передбачається формування багатонаціональних сил під керівництвом Європи за підтримки США, захист неба і морської безпеки, механізм контролю припинення вогню та моніторинг порушень, а також юридично зобов’язувальні гарантії безпеки з обов’язком реагувати військовими, розвідувальними, економічними та дипломатичними засобами.

Принципово важливо, щоб ці гарантії не повторювали формат Будапештського меморандуму. Україна наполягає на тому, щоб вони були закріплені в законодавстві — як США, так і європейських країн. Якщо Німеччина бере участь у таких гарантіях, це означає готовність закріпити їх на рівні закону і ратифікувати міжнародний договір.

Найцікавішим елементом цих планів є повітряна підтримка України та створення зон захисту неба. Цю частину можна було б реалізовувати вже зараз, ще до досягнення перемир’я. Логіка посилення України лише після припинення вогню виглядає сумнівною, оскільки Росія не підпише угоду, яка призведе до появи західних військ на території України. Водночас повітряна підтримка могла б розпочатися вже зараз і продовжитися під час перемир’я без різкого загострення для Росії.

Зараз логіка багатьох планів не до кінця вибудувана. Посилення України після перемир’я не відповідає інтересам Росії. Навпаки, спочатку необхідно посилити Україну, а потім підтримувати це посилення, і тоді шанси на перемир’я будуть вищими.

Що стосується далекобійної зброї, зокрема ракет Taurus, проблема в Німеччині має насамперед внутрішній характер. Навіть якби рішення про постачання було ухвалене, йшлося б про невелику кількість. У США ситуація інша — у них значно більше крилатих ракет, і тому цей фактор має більше стримувальне значення. У Німеччині ж Taurus значною мірою набули міфологізованого значення, і суспільство побоюється, що їхнє постачання втягне країну у війну.

З усього видно, що Німеччина шукає вихід у підтримці виробництва аналогічних ракетних систем безпосередньо в Україні. Якщо Росія розумітиме, що Україна здатна масово відповідати на удари, це стане серйозним фактором стримування. Йдеться не про ядерну ескалацію, а про звичайні удари, які Росія і так щодня завдає по українських містах.

 ІГОР ПОПОВ: Без механізму контролю будь-яке перемир’я залишиться фікцією

— Російська сторона наполягає на передачі їй фактичного контролю над усією територією Донецької області, яку вона не може захопити вже понад десять років. Пропонується створення так званої демілітаризованої або вільної економічної зони. Формально Росія нібито не вводитиме туди війська, однак присутність Росгвардії, поліції та ФСБ у цьому сценарії не вважається військовою, а отже, фактично йдеться про російський контроль над територією. Українська сторона категорично проти такого варіанту. Водночас зараз американці схильні підтримувати саме російську позицію або принаймні пропонують розглянути її як основу для компромісу.

Цей пункт явно вибивається із загального переговорного процесу, оскільки російська сторона зазвичай наполягає на конфіденційності домовленостей до їх повного узгодження. Однак у питанні контролю над усім Донбасом ми чуємо публічні заяви і від Ушакова, і від Лаврова, і від Путіна.

Що стосується гарантій безпеки, то в останні тижні спостерігається позитивна динаміка. З’являються неофіційні сигнали про готовність США підписати та ратифікувати в Конгресі договір про взаємну безпеку з Україною, фактично близький до оборонного союзу.

За основу обговорюваних формулювань береться стаття 5 статуту НАТО, яка передбачає обов’язкову реакцію у разі нападу, аж до застосування військової сили. Це одне з найжорсткіших формулювань у дипломатичній практиці, хоча більш розширені моделі, наприклад, за зразком договору США і Південної Кореї, поки що виглядають малореалістичними.

Сполучені Штати продовжують переговори й уже не наполягають на ухваленні плану, авторами якого вважаються Кирило Дмитрієв і Стівен Віткофф. Це свідчить про те, що Вашингтон дослухається до аргументів України та Європи й готовий до певних компромісів. Водночас питання контролю над Донбасом залишається найбільш проблемним. Паралельно триває обговорення формулювань відносин України та НАТО, а також дискусія про те, хто платитиме за відновлення України і як розподілятимуться заморожені російські активи. Тут помітні розбіжності між європейцями, у яких перебуває більшість цих активів, і американцями, зацікавленими в пріоритетному доступі своїх компаній.

Тимчасове припинення вогню, зокрема в повітрі, припинення ударів по інфраструктурі та енергетиці традиційно розглядається як передумова для мирних переговорів. Україна публічно заявляла про готовність до тимчасового або навіть безстрокового припинення вогню, однак усе впирається в позицію російської сторони.

Ключовим елементом можливих домовленостей залишається механізм контролю і моніторингу. Україна має відповідний досвід, зокрема досвід роботи Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, з урахуванням її сильних і слабких сторін. Наразі обговорюється використання супутників, дронів і елементів штучного інтелекту, однак цього недостатньо.

Потрібен чіткий мандат місії, і в перспективі не виключене рішення Ради безпеки ООН, яке дало б максимально міцну міжнародно-правову основу. Також важливий механізм оперативного реагування на інциденти, подібний до Спеціального центру контролю і координації, який раніше допомагав знижувати ескалацію.

Щодо так званого корейського сценарію, окремі його елементи можуть бути корисними. У Кореї ключову роль відіграли гарантії безпеки, передусім оборонний союз зі США та постійна присутність американських військ. Повне копіювання цієї моделі для України неможливе, однак вивчення її окремих компонентів необхідне для вибудовування максимально стійкого і довгострокового миру.

В’ЯЧЕСЛАВ ТЕЛЕШУН: Європа намагається повернути собі суб’єктність у переговорах щодо війни

— Якщо говорити про територіальне питання, то це насамперед найскладніше питання для України. Якщо говорити про гарантії безпеки, то це передусім виклик для США, які прагнуть розв’язати питання російської війни проти України з використанням мінімального обсягу власних ресурсів. Питання використання заморожених російських активів є ключовим викликом для європейських партнерів, оскільки саме на них лягає основне фінансове та юридичне навантаження.

Таким чином, усі три питання є складними, різниця лише в тому, для кого саме. З українського погляду найбільш болісним залишається територіальне питання. Водночас гарантії безпеки також викликають серйозні побоювання, оскільки Україні потрібен не формальний документ або декларація, а реальні механізми, здатні забезпечити захист суверенітету та територіальної цілісності.

Усі ці теми порушуються в межах переговорного процесу, оскільки в ньому беруть участь три ключові суб’єкти — Україна, Сполучені Штати та європейські партнери. Активна участь Європи є новим елементом переговорів. Це спроба європейських країн повернути собі суб’єктність і стати повноцінною стороною переговорного процесу, що загалом є позитивним для України.

Європейська роль зараз посилюється шляхом більшої синхронізації позицій. Це помітно навіть за зміною риторики президента Зеленського в публічному просторі: чіткіше окреслюються “червоні лінії” і водночас використовуються більш обережні та зважені формулювання. Це може свідчити про конструктивний діалог із партнерами, передусім зі США і частково з Європою.

Існують три ключові тематики, у яких роль Європи є особливо важливою: територія, гарантії безпеки та заморожені російські активи. Питання активів безпосередньо належить до компетенції Брюсселя. Питання гарантій безпеки потребує провідної ролі США, однак саме Європа може підштовхнути Вашингтон до більш активної позиції. У територіальному питанні позиції України та Європейського Союзу збігаються: спочатку необхідно досягти перемир’я, виходячи з лінії розмежування, і лише потім обговорювати подальші кроки.

Суттєвою залишається і фінансова роль Європи. “Репараційний кредит” для України стикається з опором низки країн, передусім тих, на території яких зосереджені значні обсяги заморожених російських активів. Обережність цих держав є зрозумілою: ніхто не хоче опинитися крайнім у разі можливих юридичних претензій з боку Москви або приватного сектору, зокрема банків.

Альтернативні варіанти фінансування обговорюються, зокрема використання ресурсів Європейського Союзу або випуск єврооблігацій, однак ці ініціативи також стикаються з політичними бар’єрами, зокрема з боку окремих країн, які виступають проти поглиблення загальноєвропейської фінансової політики. Втім, із високою ймовірністю буде знайдено механізм, прийнятний для основних утримувачів активів. Цю допомогу варто розглядати як тактичну, оскільки паралельно ЄС формує семирічний бюджет, у межах якого для України розглядається додаткове фінансування.

Водночас Україна потребує коштів у короткостроковій перспективі, і ключове питання полягає у швидкості ухвалення рішень. Чим швидше буде знайдено рішення, тим краще для Києва. Що стосується позиції Росії, то ознак готовності до компромісів, як і раніше, не спостерігається. Російська сторона відкидає пропозиції України та Європи й продовжує дотримуватися раніше озвучених вимог. У цьому контексті переговорний процес нині багато в чому є боротьбою не з Москвою, а за Вашингтон.

Для Києва вкрай важливо переконати американську сторону в тому, що саме Росія, а не Україна чи Європа, є головною перешкодою на шляху до миру.

Результати переговорів стануть зрозумілими найближчими днями. Якщо були досягнуті точки дотику, навколо процесу збережеться максимальна тиша. Якщо ж існують серйозні розбіжності, вони неминуче проявляться через інформаційні витоки та публічні сигнали. Процес залишається динамічним, і найближчий час стане показовим, особливо з огляду на прагнення американської сторони підготувати певний документ до Різдва.

БОГДАН ПОПОВ: Проблема Європи не в танках, а в неготовності суспільств до війни

— Увесь Європейський Союз і континентальна Європа чітко розуміють, що Україна є ключовою гарантією безпеки для захисту континенту від РФ. Попри те, що Україна зараз є отримувачем військової та економічної допомоги з боку ЄС, ця допомога не є безоплатною. Україна отримує її за оборону, яку вона веде проти терористичного російського режиму, що загрожує всій європейській безпеці.

По суті, навіть після завершення активної фази російського вторгнення європейцям і американцям, якщо вони хочуть залишатися союзниками Європи, буде вигідно продовжувати економічну і військову підтримку України, щоб вона й надалі могла виконувати функцію оборони континенту. Жодна інша держава Європи сьогодні не готова до прямої військової конфронтації з Росією: армії не переозброєні, на це знадобиться від п’яти до десяти років і більше.

Водночас ключова проблема полягає не в техніці. Танки та винищувачі можна виробити, якщо є гроші та час.

Головна проблема Європи — неготовність суспільств до війни. Після Другої світової війни в континентальній Європі сформувалися суспільства, які не хочуть і не готові воювати. Це підтверджується і соціологією, і протестами проти обов’язкової військової служби. У результаті Україна залишається єдиною боєздатною державою Європи, готовою стримувати російську агресію.

Тому гарантії безпеки для України мають бути максимально серйозними. Ключовою гарантією залишається стабільне фінансування української економіки та збройних сил.

Затяжні переговори пояснюються тим, що американська сторона тисне на Україну, пропонуючи компроміси, які збігаються з російською логікою і є для нас неприйнятними та неконституційними. Йдеться про територіальні поступки, виведення військ і визнання окупованих територій російськими. Україна на це не погодиться і буде до останнього відстоювати свою позицію, домагаючись або виключення таких пунктів, або їх радикального перегляду.

Багато положень так званого мирного плану з 28 пунктів у нинішньому вигляді означають не мир, а паузу для нової, ще більш підготовленої російської агресії, можливо не лише проти України, а й проти країн Балтії, Фінляндії та інших держав Європи. Саме тому в інтересах усього Європейського континенту забезпечити Україні такі умови та гарантії, які не дозволять Росії знову напасти. Україна вже не має ресурсу пережити ще одну таку війну, особливо якщо санкції будуть зняті, і Росія швидко відновить військовий потенціал.

Гучні заяви про “вирішальний момент” звучать уже не перший рік, але самі по собі вони нічого не змінюють. Справедливого миру можна досягти лише через тиск на Путіна: посилення санкцій, запровадження нових обмежень, тиск на партнерів Росії, а також масштабну фінансову і військову підтримку України. Лише в цьому випадку можна створити домінантну позицію і змусити Росію сісти за переговори.

Європейська позиція сьогодні посилює українську в діалозі з Дональдом Трампом, однак у ЄС практично немає важелів тиску на нього. Трамп орієнтований на швидке завершення війни, а не на її якісне завершення, і прямо запитує європейців, чи готові вони платити за продовження опору. Йдеться приблизно про 70 млрд євро щорічно без урахування прямих постачань техніки.
Поки Європа вагається навіть із використанням заморожених російських активів, її вплив залишається обмеженим. Наразі ці активи використовуються в межах механізму ERA Loans — кредитів країн G7, які компенсуються шляхом прибутку від заморожених коштів. Їх збереження необхідне, щоб кредити були повернуті. В ідеалі Україна могла б отримати значно більший обсяг коштів уже зараз, а активи залишалися б замороженими на десятиліття.

Рішення щодо активів ухвалені, зокрема для того, щоб унеможливити їх повернення Росії і не залишити європейських кредиторів без компенсації. Можливо, у майбутньому буде ухвалений і “репараційний кредит”, але для цього Європі знадобиться політична воля і суб’єктність. Попри ризики тиску з боку Трампа, надія на такі рішення залишається.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Підсумки переговорів упираються в питання: хто заплатить за безпеку України

— Гарантії безпеки є одним із ключових і найбільш болісних питань, оскільки ідея вступу України до НАТО відкладена на невизначений період. Це вимога Росії — з одного боку, і позиція Сполучених Штатів та низки європейських країн — з іншого.

Як альтернатива обговорюється формат двосторонніх договорів за зразком угод США з Ізраїлем, Південною Кореєю, Японією та іншими державами, де Вашингтон бере на себе зобов’язання не лише щодо постачання озброєнь, а й щодо прямої участі у війні в разі нападу.

Йдеться про спробу отримати від США подібний договір, який передбачав би не лише військову допомогу за європейські кошти, як зараз, а й пряме залучення американських збройних сил. Такий формат міг би стати довгостроковим стримувальним фактором проти нової агресії Росії.

Зустрічі в Берліні можна розглядати як консультації всередині групи “Рамштайн” щодо формування спільної переговорної позиції. Ця група була створена у 2022 році для допомоги Україні, а зараз усередині неї тривають консультації щодо умов завершення війни. Переговори з Росією фактично ще не розпочалися, йдеться саме про узгодження позицій між Україною, США та Європою.

Ймовірніше, близько 90% позицій уже узгоджені, а решта 10% стосуються насамперед територіального питання. Саме його можна вважати головним невирішеним елементом. Водночас група “Рамштайн” фактично підготувала базу для початку переговорів із Росією, які, ймовірно, вестимуться США безпосередньо або за їхньої модерації за участю української та російської сторін.

Питання санкцій значною мірою вперлося в межі. Чинні пакети санкцій завдають шкоди Росії, але їх подальше посилення стає дедалі чутливішим для Європи та США. Саме це є однією з причин, чому Вашингтон ініціював переговорний процес, а Європейський Союз домагався включення до нього як повноцінна сторона. Формально додаткові санкційні заходи можливі, але їхній ефект обмежений, оскільки нафтові та фінансові схеми постійно адаптуються.

Новим елементом переговорів стало обговорення можливого договору між Україною і США, який передбачав би участь американських збройних сил у захисті України в разі повторного нападу Росії. Це створює комплексну конструкцію, у якій враховуються інтереси не лише України, а і Європи — як у сфері безпеки, так і у сфері економіки та інвестицій.

Ключовим питанням у всіх цих домовленостях залишається фінансування. США у своїй стратегії національної безпеки прямо говорять про готовність забезпечувати безпеку за умови повноцінного фінансування з боку партнерів. Виникає питання, хто платитиме за безпеку України, утримання армії чисельністю близько 800 тисяч осіб і можливу участь США.

Станом на сьогодні значна частина цього навантаження фактично перекладається на країни Європейського Союзу, які намагаються розв’язати проблему коштом заморожених російських активів.

Саме фінансовий аспект є основним каменем спотикання. Територіальні позиції сторін відомі й чітко зафіксовані, натомість питання грошей залишається предметом найгостріших дискусій. Без чітко прописаних джерел фінансування будь-які договори ризикують залишитися декларативними.

Щодо подальших кроків Росії, то якщо в домовленостях буде закріплено збереження української армії та відмову від територіальних поступок, Москва з високою ймовірністю просто відмовиться підписувати такий документ. Переговори можуть бути призупинені без додаткових дій або тиску.

Росія здатна вести війну в поточному режимі ще досить довго. За нинішнього формату бойових дій, заснованого на дронах, артилерії та контрактній мобілізації, витрати для неї залишаються керованими.

Однак ключова причина, через яку Москва все ж іде на переговори, полягає у стратегічній безперспективності війни. У горизонті 10-15 років Росію очікує наростальне технологічне відставання і поглиблення залежності від Китаю, що суперечить її власним уявленням про багатополярний світ.

Саме ця довгострокова вразливість, а не короткострокові втрати, є головним фактором тиску на Кремль. Росія може воювати ще роки, але стратегічно така війна послаблює її позиції та змушує шукати вихід через переговори.

Читайте також: Переговори без правил: чому майбутнє Європи залежить від рішень США щодо безпеки України