Ефект “далекобійних санкцій”: Україна методично б’є по нафтовій інфраструктурі Росії — підсумки в аналізі експертів

Удари по російській нафтопереробній інфраструктурі стали однією з ключових подій 2025 року — Україна перетворила нафтову галузь РФ на вразливе місце, завдавши по ній стратегічної серії ударів. Ці атаки вже вплинули на війну і створили для Кремля довгострокові проблеми з пальним, експортом і фінансуванням армії.

Удари по НПЗ

Ударні дрони в новорічну ніч атакували нафтопереробний завод “Ильский” у Краснодарському краї РФ. Внаслідок цього на об’єкті спалахнула пожежа. Також була уражена установка підготовки нафти “Альметьевская” в Республіці Татарстан.

31 грудня стало відомо, що підрозділи Сил оборони України уразили нафтогазовий термінал “Таманьнефтегаз” поблизу селища Волна на Таманському півострові Краснодарського краю РФ.

“Здійснено вогневе ураження нафтогазового термінала “Таманьнефтегаз” поблизу селища Волна на Таманському півострові Краснодарського краю РФ. Підприємство призначене для зберігання і подальшого перевантаження нафти, нафтопродуктів, скраплених вуглеводневих газів з метою експорту та забезпечення збройних сил агресора”, — зазначили в Генштабі ЗСУ.

Повідомляється, що підтверджено ураження двох причалів зі стендерами нафтоналивного терміналу.

Усього від початку 2025 року Україна уразила десятки об’єктів нафтовидобутку і нафтопереробки на території Росії, включно з великими НПЗ, нафтотерміналами, нафтобазами та нафтоперекачувальними станціями. Загалом ідеться майже про 160 уражених нафтових об’єктів, що стало безпрецедентним ударом по енергетичній інфраструктурі РФ.

“Ми “жалимо” законні цілі. Нафтовидобуток, нафтопереробка — це близько 90% бюджету Міністерства оборони Російської Федерації. Це брудні нафторублі, коштом яких ворог убиває нас”, — заявив голова Служби безпеки України Василь Малюк.

За даними українських спецслужб, кризу в російській нафтопереробці було виражено в дефіциті пального на внутрішньому ринку, зупинці частини установок і тимчасовій втраті значної частки переробних потужностей.

У результаті Москва була змушена запроваджувати обмеження на експорт бензину та перерозподіляти ресурси на шкоду військовій логістиці.

“Ці операції призвели до дефіциту понад 20% на внутрішньому ринку нафтопродуктів, 37% простоїв нафтопереробних потужностей і дефіциту пального в 57 регіонах Росії, а також до заборони експорту бензину до кінця року”, — повідомив глава СБУ.

Українська стратегія проти нафтового сектору РФ вибудовується як система “далекобійних санкцій”, коли замість паперових обмежень щодо фінансових операцій застосовується фізичне знищення критичних об’єктів. Експерти описують ці удари як власний санкційний механізм України, спрямований на позбавлення Кремля ресурсної бази для ведення війни.

“Удари по російських НПЗ — це санкції з боку України. Це наш спосіб змусити російську військову машину платити реальну ціну за агресію”, — говорить виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов.

Паралельно вибудовується логіка “тисячі дрібних порізів”: регулярні атаки по різних елементах системи — від великих заводів до окремих резервуарів, помпових станцій і логістичних вузлів. Таке “розмазування” ударів у просторі й часі змушує Росію розтягувати ППО, вкладатися в захист величезної інфраструктури та все одно зазнавати втрат.

“Тактика “тисячі дрібних порізів” послаблює нафтову інфраструктуру РФ: кожен новий удар по НПЗ, базі або терміналу змушує їх витрачати ресурси на захист і ремонт, але не знімає загрози наступних атак”, — вважає військовий експерт Владислав Селезньов.

Зосереджений удар України по нафтопереробці призвів до відчутних економічних наслідків для Росії: зросли внутрішні ціни на бензин і дизель, виникли перебої з постачанням пального, а нафтові компанії зазнали багатомільярдних збитків. Водночас скоротилися експортні потоки та бюджетні надходження, що вдарило по фінансових можливостях Кремля продовжувати війну.

“Українські удари по НПЗ завдали більшої шкоди економіці Росії, ніж багато пакетів західних санкцій. Це прямий удар по доходах, з яких фінансується війна”, — заявив глава ГУР МО України Кирило Буданов.

В українській воєнній розвідці наголошують, що удари по нафтовій інфраструктурі б’ють по фундаменту російської економіки, а не по другорядних секторах. Метою є не лише короткострокове послаблення, а й довгострокове зниження потенціалу РФ вести масштабні воєнні кампанії.

“Насправді наші удари справили більше враження, ніж дія санкцій. Це просто така математична правда. Ми завдали прямою дією набагато більшої шкоди прибуткам РФ, ніж будь-які економічні важелі впливу на них, які були запроваджені дотепер”, — говорить Кирило Буданов.

Нафтопереробка — це критична основа для забезпечення армії пальним, тому удар по НПЗ автоматично відбивається на боєздатності російських військ. Зниження обсягів перероблення і перебої в логістиці пального ускладнюють переміщення техніки, обмежують інтенсивність операцій і підвищують вартість утримання угруповань військ армії РФ. А без стабільного забезпечення пальним неможливо вести наступальні операції колишнього масштабу.

Українське командування також наголошує, що вибір цілей здійснюється так, щоб мінімізувати ризик для цивільного населення і зосередитися на військовій та навколовійськовій інфраструктурі. У фокус потрапляють НПЗ, бази, термінали й об’єкти, безпосередньо пов’язані із забезпеченням армії та поповненням воєнного бюджету.

“Наші удари спрямовані на те, щоб позбавити ворога ресурсів для війни. Ми б’ємо по інфраструктурі, яка “годує” армію і воєнну промисловість, а не по цивільних об’єктах”, — говорять в СБУ.

Українська кампанія проти НПЗ підсилює ефект міжнародних санкцій, створюючи для Росії ситуацію подвійного тиску — фінансового і воєнного. Обмеження на експорт, цінові стелі й вторинні санкції в поєднанні з фізичним руйнуванням частини нафтової інфраструктури знижують стійкість РФ до тривалої війни на виснаження.

“Українські удари завдають Росії значно більшої шкоди, ніж усі санкції Заходу окремо, але разом це створює ефект, до якого Москва була не готова”, — заявив глава ГУР МО Кирило Буданов.

За підсумками 2025 року удари по НПЗ перетворилися на стійкий інструмент української стратегії, який одночасно послаблює російську економіку, підриває воєнну логістику і демонструє союзникам ефективність підтримки України в розвитку далекобійних засобів. У спецслужбах заявляють, що ця кампанія триватиме й надалі, поки нафтова галузь РФ залишається ключовим донором війни.

Результати ударів по НПЗ в аналізі експертів

Як українські удари вплинули на нафтову галузь Росії? Скільки нафтодоларів недоотримає російський бюджет? Як це позначається на можливостях Кремля продовжувати війну проти України? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Ілля Несходовський, економічний експерт;
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
• Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України.

ІЛЛЯ НЕСХОДОВСЬКИЙ: Нафтогазова галузь РФ стає збитковою

— Можна розглядати різні періоди 2025 року. Якщо говорити про початок ударів по НПЗ, то вони були болючими, але все ж не порушили постачання пального безпосередньо для військових частин і регіонів Росії.

А от подальші повторні удари виявилися більш успішними й, відповідно, більш негативними за своїми наслідками. Заводи вже зупинялися на тривалий час. Були заяви про те, що деякі досить потужні зупинялися на два-три місяці.

Це, звісно ж, украй негативно позначилося на забезпеченні пальним регіонів. Водночас в той період не були налагоджені відповідні логістичні постачання з інших регіонів. Тобто проблеми виникли одразу й системно.

РФ уперше зіткнулася з ситуацією, коли в регіонах, де відбувається переробка пального, самого пального фактично немає.

У результаті утворилися доволі великі черги на заправних станціях. З’явилася потреба постійно переїжджати, шукати ті станції, де взагалі є пальне. Ціни зростали просто неймовірними темпами. Це призвело до того, що паливний збір, який постійно сплачується тими, хто його переробляє та продає, на певний час був скасований, тому що темпи зростання цін перевищили темпи загальної, офіційно фіксованої інфляції на території Росії.

Саме цей період став найскладнішим. Було ухвалено доволі непопулярні заходи для того, щоб компенсувати дефіцит, скасовано окремі податки.

Крім того, виникла необхідність для забезпечення пального з відповідним октановим числом додавати різні хімічні речовини, які є досить шкідливими як для автомобілів, так і для довкілля. Цей період був одним із найважчих.

Зараз у РФ ввімкнено резервні потужності, активно здійснюються постачання з інших регіонів. Однак зберігається проблема з ремонтом заводів, які намагаються знову ввести в експлуатацію — збитки досить суттєві. Навіть самі нафтопереробні компанії у своїх звітах відзначали, що однією з причин погіршення фінансового стану та зниження прибутку до 2025 року стали саме ці удари.

Формально, звісно, у звітах це називалося “позаплановими ремонтами”. Ніхто офіційно не пише, що це результат ударів українських Збройних сил, але ми прекрасно розуміємо, що мається на увазі.

Резервних потужностей загалом було достатньо, але проблеми зберігаються. Вартість пального залишається високою. Бензин з підвищеним октановим числом досягається завдяки різним хімікатам, і як довго автомобіль зможе працювати на такому пальному, невідомо. Інколи пального немає на тих заправках, де традиційно заправлялися.

Крім того, величезна кількість незалежних автозаправних станцій просто збанкрутували. На сьогодні їх або перекуповують більші компанії, або вони так і не відновили роботу. В деяких малих регіонах зараз функціонують буквально одиниці АЗС, які готові постачати відповідне пальне.

Наступний ефект — відсутність можливості перероблювання нафти в центральній частині країни. Це призвело до необхідності збільшувати продажі на зовнішні ринки, тому що внутрішнє споживання забезпечити було неможливо: просто не було заводів, здатних переробляти цю нафту.

У результаті обсяги експорту нафти зросли. Разом з тим експорт нафтопродуктів, навпаки, скоротився. Можливо, не так сильно, як хотілося б, але саме нафтопродукти приносили нафтопереробним компаніям і російському бюджету більший прибуток, ніж сама нафта. У цьому сенсі збитки для бюджету виявилися істотно більш значними.

Окремо варто відзначити удари українських дронів по інфраструктурі, залученій у постачаннях нафти: по портах, по структурах завантаження нафти на танкери та по самім танкерам. У 2025 році це завдало справді суттєвих збитків.

Ми часто говоримо про вплив санкцій, зокрема санкцій США, щодо таких компаній, як “Лукойл” і “Роснефть”. Але чималу частку негативного ефекту на можливості Росії торгувати нафтою завдали саме удари по портах і танкерах. Порти просто зупинялися, і іноді на досить тривалий час.

Зниження нафтогазових надходжень до бюджету становило близько 35% — це вкрай серйозно. Бюджетний дефіцит зріс у чотири рази порівняно з тим, який планувався на початку 2025 року, і зрештою перевищив навіть переглянуті показники, які корегувалися кілька разів протягом року.

Те, що нафтогазова галузь у Росії стала збитковою, порівняно з попередніми роками, звучить абсурдно, але це факт: окремі нафтові компанії сьогодні працюють у мінус.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: У бюджеті РФ усе менше нафтодоларів

— Лише за листопад 2025 року по законних воєнних цілях на території країни-окупанта було завдано 41 удар із використанням як ударних безпілотників, так і балістичних засобів ураження. Це як стаціонарні об’єкти — підприємства військово-промислового комплексу, так і нафтопереробні підприємства Росії.

Про наслідки цих ударів можна судити за заявами самої російської сторони. Так, підвищення ПДВ з 20 до 22% — досить показовий момент. Це свідчення того, що грошей у російському бюджеті на фінансування активних операцій в Україні вже немає.

Російський бюджет приблизно на третину залежить від надходжень саме нафтодоларів, тому ефективність ударів по російських НПЗ — більш ніж показова.

Другий момент — бюджет Російської Федерації на 2026 рік. Про що він свідчить? За даними російських економістів, видаткова частина збільшена на 4% ВВП. Це приблизно 1 трлн доларів, яких у бюджеті фактично вже немає.

За даними самої російської сторони, втрати бюджету від ударів українських безпілотників і української балістики по нафтопереробних підприємствах оцінюються в 100 млрд доларів.

Після запровадження економічних санкцій проти “Роснефти” і “Лукойла”, а також успішних атак українських засобів ураження по нафтопереробних і нафтоналивних терміналах, Російська Федерація змушена продавати нафту і нафтопродукти з рекордним для себе дисконтом — до 40%.

До того ж показово, що навіть за такого дисконту, наприклад, індійські покупці відмовилися від закупівель російської нафти. Зараз ідеться про диверсифікацію постачання, зокрема, із Саудівської Аравії та інших країн-виробників. Аналогічна ситуація і з Китаєм: їхні НПЗ не ризикують закуповувати російську нафту навіть з урахуванням рекордних знижок.

Удари по НПЗ відбилися на воєнному бюджеті Російської Федерації та фінансуванні програм учасників так званої “СВО”. Так, влада Республіки Саха (Якутія) заявила про припинення виплат учасникам “СВО”. Вони офіційно заявляють, що не мають можливості виплачувати матеріальне забезпечення. І це безпосередньо пов’язано з тим, що безпілотники Головного управління розвідки Міністерства оборони України дотягнулися й до нафтопереробних підприємств на території цього суб’єкта федерації. Ідеться про відстань понад 2 тис. км.

У результаті Російська Федерація опинилася перед питанням: якою є подальша доля нафтопереробних підприємств? Нагадаю, на території РФ їх не більш як 40. І, за оцінками самої російської сторони, близько 40% із них або частково, або повністю зупинили виробничий цикл.

Дуже показовий приклад — доля Рязанського нафтопереробного заводу, одного з найбільш технологічно досконалих НПЗ. Там було проведено три хвилі модернізації завдяки західним технологіям. Після ударів українських безпілотників цей завод, який забезпечує паливно-мастильними матеріалами Москву та Московську область, заявив про зупинку виробничого циклу.

Водночас він забезпечує ПММ не лише Москву й область, а й насамперед російську армію. А це вже прямі проблеми з логістикою в окупаційних військ.

Тепер погляньмо на підсумки успішного удару морських безпілотників Сил оборони України по нафтовому терміналу у Новоросійську, який забезпечує перекачування близько 5% світових обсягів нафти. Наслідки для РФ просто катастрофічні. Причому російська сторона заявила, що після атаки відповідний нафтовий термінал не підлягає відновленню. Це найсерйозніший удар по можливостях РФ здійснювати постачання нафти кінцевим споживачам.

Показово й те, що дії Сил оборони України йдуть в унісон із зусиллями США зі зниження можливостей використання тіньового флоту. Так, завдяки дипломатичному й економічному тиску США Панама і Багамські острови відмовилися надавати свої прапори російському тіньовому флоту. У результаті понад 300 “іржавих корит”, як їх називає сама Росія, стали на якір, не маючи можливості перевозити нафту і нафтопродукти. Це найсерйозніший удар по можливостях поповнення російської казни коштом нафтодоларів.

Дуже показово, що 2025 рік став для Російської Федерації провальним у контексті її зовнішньої доктрини як “країни-бензоколонки”. За рішенням Держдуми було призупинено експорт бензину і дизельного пального для стабілізації ситуації всередині країни. РФ змушена була піти на непопулярні заходи — збільшити імпорт бензину і дизельного пального, купуючи їх у Татарстані та Білорусі.

АНДРІЙ ЗАКРЕВСЬКИЙ: Крим може залишитися без постачання пального

— Насамперед потрібно подякувати нашим воїнам, які нарешті змінили ситуацію на цьому економічному фронті.

На першому місці — НПЗ, а на другому — порти, насамперед нафтові. Ключове — це технологічні комплекси: нафтохімічні та газохімічні. Це, по суті, “нові біткоїни” нового енергетичного переходу.

Йдеться не лише про удари по НПЗ — перший, другий, третій, десятий. Важливо розуміти: щоб повністю зрівняти об’єкт із землею, потрібні роки й сотні ракет.

Ми цей шлях тільки почали, і він тривалий. Насправді, щоб знищити умовний Новошахтинський НПЗ повністю — це одне довгострокове завдання, а от призупиняти роботу заводу можна часто й регулярно. Таку можливість ми наразі маємо. Крім того, ми почали бити по портах і логістиці.

Удари, які ми завдали, продемонстрували беззмістовність ремонтів багатьох НПЗ з однієї простої причини: навіщо їх ремонтувати, якщо ти не можеш відвантажувати продукцію й отримувати прибуток?

Ми вийшли на чудову ситуацію, яку, як здається, цього разу вдасться довести до кінця. Ми контролюємо південь Запорізької області. Загострення навколо атомної електростанції не випадкове, і наступ з півдня — теж не просто так. Усе це пов’язано з тим, що ми контролюємо логістику півдня Запорізької області. Це перший фактор.

Удари по Тамані й удари по портах у Чорному морі призвели до того, що Крим почав “голодувати”. Раніше було потоплено дві технологічні баржі, які постачали нафтопродукти до Криму. І зараз півострів реально залишився без нормальних постачань пального.

Що залишається росіянам, якщо вони не можуть пускати пальне до Криму через південь Запорізької області й Херсонську область? Лише море і спроби використовувати Кримський (Керченський) міст.

Кримський міст, як відомо, росіяни бояться використовувати. Але вибору в них стає дедалі менше. І є підстави вважати, що в певний момент хтось не витримає: або захоче підробити на дефіциті пального в Криму, або виникне потреба терміново завезти дизель чи мазут.

Читайте також: Маніпуляції та пропаганда: Кремль перебільшує “перемоги” армії РФ на фронті, щоб посилити переговорні позиції