Маніпуляції та пропаганда: Кремль перебільшує “перемоги” армії РФ на фронті, щоб посилити переговорні позиції

Путін намагається створити хибне враження, що оборона України нібито перебуває на межі краху. І для цього навмисно перебільшує успіхи своєї армії. На це звертають увагу аналітики Інституту вивчення війни (ISW).

​Так, напередодні зустрічі президентів США та України у Флориді кремлівський диктатор провів показову нараду з начальником Генштабу РФ Герасимовим. Там були озвучені перебільшені заяви про “успіхи” Росії на полі бою. І таку поведінку Путіна аналітики відзначають щоразу, коли йдеться про мирні переговори.

Брехня Кремля про успіхи на полі бою

Чергова спроба вплинути на хід мирного процесу. У Кремлі знову заявили про нібито небачені успіхи російської армії на полі бою. Мета — підвищити свої ставки напередодні переговорів президента США Дональда Трампа і президента України Володимира Зеленського, переконані в Інституті вивчення війни.

Так, 27 грудня Путіну під час наради з військовим керівництвом країни доповіли, що Росія нібито захопила Мирноград Донецької області та Гуляйполе Запорізької області.

Тим часом у Генеральному штабі ЗСУ заявили, що повідомлення російського керівництва про захоплення Гуляйполя, Мирнограда і частини Костянтинівки є дезінформацією і не відповідають реальній ситуації на фронті.

“Очевидно, що брехня росіян насамперед націлена на іноземних партнерів. Істотно активізувалися ці процеси саме під час мирних переговорів. Втім, російська дезінформація не вплине на українську позицію і подальшу дипломатичну роботу. Справжнім же результатом таких фейкових заяв кремлівського диктатора стають лише відчутні втрати його окупаційної армії, які щодня становлять не менше 1 000 убитих і поранених російських солдатів. Збройні сили України ще раз закликають користуватися тільки перевіреними джерелами інформації та не піддаватися на російську пропаганду”, — заявили в Генштабі ЗСУ.

У Силах оборони Півдня звернули увагу, що українські підрозділи продовжують контролювати значну частину Гуляйполя в Запорізькій області. Ситуація в місті досить складна, частина населеного пункту перебуває під контролем російських військ. Окупанти активно штурмують і намагаються завести групи закріплення, однак українські захисники продовжують утримувати значну частину міста. У Гуляйполі лише за минулу добу путінська армія втратила понад 300 солдатів і 60 одиниць техніки та озброєння.

Міноборони РФ продовжує поширювати фейки про те, що російські війська контролюють Куп’янськ Харківської області. Як повідомили 29 грудня в Центрі протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки та оборони України, ворог поширює відео, які нібито мають підтверджувати російський контроль над містом, але насправді доводять, що більшу частину міста росіяни не контролюють.

За даними ЦПД, на відео, знятих з дрона, група російських військових рухається вулицями Куп’янська. У центрі звернули увагу, що насправді росіяни перебувають на північній околиці міста і виходять із Куп’янська.

“Тобто Міноборони РФ видає відступ групи росіян із Куп’янська як доказ його захоплення”, — йдеться в повідомленні.

У Центрі протидії дезінформації також акцентували на тому, що навіть російські пропагандистські Telegram-канали спростовують брехню Міноборони РФ.

“У Росії заявляють про захоплення Куп’янська з кінця листопада. Про це, зокрема, особисто заявляв російський диктатор Володимир Путін. Насправді ж ЗСУ відкинули окупантів і контролюють приблизно 90% міста”, — додали в ЦПД.

26 жовтня начальник російського Генштабу оголосив, що Покровськ повністю під контролем Росії. А 30 листопада Герасимов знову доповів Путіну про “взяття” Покровська і Вовчанська. Командування Сил оборони України всі ці фейки спростувало.

Варто зазначити, що заяви про небачені бойові успіхи найчастіше звучать із Кремля напередодні переговорів про мирне врегулювання війни Росії проти України.

Путін не лише перебільшує бойові успіхи російської армії. Найменший натяк на поразку у війні проти України спонукає кремлівського диктатора одразу витягати з рукава козир — ядерну зброю. Або, простіше кажучи, погрожувати застосуванням зброї масового ураження, відзначають аналітики.

“Якщо Путін знову відчує себе загнаним у кут, він пригрозить застосувати ядерну зброю. Причиною може стати крах фронту з російського боку або постачання крилатих і балістичних ракет в Україну, що означало б якісний стрибок, або навіть втручання західних військ в Україні. Ніхто не може сказати, наскільки далеко готовий зайти Путін заради перемоги над Україною і створення нової радянської імперії”, — пише видання NZZ.

Путін не прагне миру. Цілі Кремля у війні проти України виходять далеко за межі захоплення окремих територій, зокрема Донецької області. Аналітики відзначають: показовим стало те, що тепер Москва не просто наполягає на територіальних поступках, а й на виконанні ширших вимог до України, НАТО і Заходу загалом.

“Останні заяви Кремля суперечать кільком позиціям, які Трамп представив як основу для завершення війни. Кремль неодноразово відхиляв гарантії безпеки для України, запропоновані Європою. Представники Кремля також закликали включити в будь-яку майбутню мирну угоду вимоги Росії щодо припинення розширення НАТО та відведення його кордонів. Мирна угода, яка не враховуватиме російські вимоги до НАТО та Заходу за межами України, не задовольнить Росію і не призведе до сталого миру, який міг би нормалізувати російсько-європейські або американо-російські відносини”, — йдеться в звіті ISW.

Реальна ситуація на лінії фронту в оцінці експертів

Чи справді в армії РФ є успіхи на полі бою? Як розвивається ситуація на лінії фронту? На кого спрямовані вкидання Кремля про нібито захоплення тих чи інших населених пунктів? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Ігор Романенко, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”, генерал-лейтенант;
• Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії;
• Олексій Гетьман, майор у відставці НГУ, військовий аналітик;
• Денис Попович, військовий оглядач.

ІГОР РОМАНЕНКО: Ситуація в Гуляйполі складна

— Покровсько-Мирноградська агломерація — це місце з найбільш інтенсивними бойовими діями. Там наші оборонці утримують близько 5 кв. км — йдеться про північну частину Покровська, а також про шляхи логістичного забезпечення.

Бої також тривають навколо Родинського і Червоного Лимана, які контролює противник, і вздовж траси від Гришиного. Це принципово важливо як для військових, які виконують завдання на півночі Покровська, так і для нашого гарнізону, що веде бойові дії в Мирнограді.

Саме тут логістика проходить там, де вдається пробивати коридори або забезпечувати постачання по повітрю. Йдеться про логістику для тих, хто веде бойові дії безпосередньо в Мирнограді, де противник просунувся з півдня і південного сходу і, зрозуміло, намагається перерізати ці шляхи постачання.

На Гуляйпільському напрямку, на Запоріжжі, ситуація погіршилася. Найімовірніше, противнику вдалося просунутися до центру міста, а крім того — перерізати на північному сході шляхи логістичного забезпечення нашого гарнізону, а також просунутися з півдня.

Росіяни застосовують свою улюблену тактику флангових атак — як по агломерації Покровсько-Мирноградській, так і в Гуляйполі.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Путін вважає, що наближається захоплення Донецької області

— Росія на полі бою не досягла жодних стратегічних успіхів. Це факт, який 2025 рік підтверджує.

Так, РФ вдалося захопити частину територій у 2025 році. Однак сьогодні очевидне інше: Кремль поспішає. Росія, яка ще донедавна робила ставку, наприклад, на тактику флангових ударів і так звані захоплення окремих населених пунктів, уже перейшла до лобових атак. Сьогодні армія РФ, попри погодні умови, використовує важку броньовану техніку. Танки знову з’явилися на фронті. Я не кажу про великі кількості, тому що в росіян із цим величезні проблеми, але сам факт показовий.

Якби диктатор Путін повністю володів ситуацією, то, цілком імовірно, він поводився б інакше. Йдеться не про адекватну людину, а про того, хто намагається узурпувати всю систему світової безпеки, впливати на неї, не маючи для цього ресурсів. Так, нафтодолари ще “крапають”, але і не більш.

Якби він справді контролював ситуацію, то, ймовірно, сьогодні був би більш поступливим: був би час міжнародних геополітичних комунікацій, і він не претендував би на те, про що зараз говорить. Путін так упевнено заявляє, що нібито наближається захоплення Донецької області, а отже, згода України на якісь поступки йому нібито вже не потрібна.

Тому говорити про те, що реальна ситуація виглядає так, як її малює Кремль, не доводиться. Там без тіні сумніву кілька разів уже заявляли про нібито захоплення Куп’янська. Вручають зірки героїв, проводять урочисті церемонії, а потім ці генерали зникають, і ніхто їх більше не бачить.

Пріоритетність для противника залишається незмінною — це Донецька область. Ми часто говоримо, що найбільша кількість боєзіткнень відбувається на Покровсько-Мирноградській агломерації. Водночас очевидно: ворог там загруз, і кардинального просування у нього сьогодні немає. Так, це дається нам тяжкою, дуже високою ціною, але, попри все, факт залишається фактом.

Водночас можна говорити й про те, що Лиманський напрям найближчим часом буде активнішим. Після того як ворогові вдалося окупувати Сіверськ, цілком імовірно, що пріоритет може зміститися саме туди. А далі — Слов’янськ, Краматорськ, наші ключові бастіони: Дружківка, Костянтинівка. Це ті точки, які й надалі мають стримувати ворога, й легкої прогулянки в нього там точно не буде.

Місто Сіверськ розташоване в низині. Фактично росіяни зайшли в “мішок”, який добре прострілюється з висот. Якщо нашим підрозділам вдасться замкнути цей “котел”, то легкої прогулянки далі в росіян точно не буде.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Армія РФ не збільшується

— Для того, щоб посилити маніпуляції, насамперед щодо Дональда Трампа, Путіну, на жаль, вдається просувати розмови про те, що армії РФ залишилося зовсім небагато до досягнення цілей так званої “СВО”.

Путін навіть говорив про те, що їм нібито не потрібні якісь поступки з боку України — ні щодо звільнення територій, ні щодо відведення наших військ, бо вони нібито можуть досягти цього самі, використовуючи можливості своєї армії. Це брехня.

Подібні заяви Кремля — це елемент інформаційної частини гібридної війни, і тиск тут спрямований не стільки на нас, скільки на наших партнерів.

Але неможливо переконати в тому, що, умовно кажучи, Куп’янськ захоплений, якщо очевидно, що він не контролюється російськими військами. І завдання переконати в цьому немає. Завдання інше — посіяти сумніви.

На жаль, це іноді спрацьовує, особливо у США. І, як гадаю, глава Білого дому Дональд Трамп, як людина з цивілізованої країни, поки що не дуже впевнений, що можна так нахабно брехати. Тому він і його оточення допускають, що, можливо, це правда. А ми в Україні нібито цю правду приховуємо.

Російська армія справді збільшувалася. На лінії фронту з’являлося приблизно 8-9 тис. осіб щомісяця. Це означає, що кількість, яку вони могли мобілізувати, перевищувала їхні втрати приблизно на 7-8 тис. Десь із серпня 2025 року чисельність російських військ на лінії фронту перестала збільшуватися. Вона, на жаль, і не зменшується, але залишається приблизно на одному рівні.

Це означає, що та кількість, яку вони сьогодні можуть мобілізувати, приблизно дорівнює тій, яку вони втрачають. Армія РФ більше не зростає.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Кремль зараз міг би бути схильним до паузи у війні

— Росіяни зараз перебувають у районі Степногірська і Кам’янського в Запорізькій області. Це не фейк. І, чесно кажучи, змушений визнати: відстань там справді трохи більша за 15-20 км до Запоріжжя. Але проблема полягає в тому, як цю відстань подолати. Поки що в них це не виходить.

У Кремлі заявляють про захоплення населених пунктів, які насправді не перебувають під їхнім контролем. Наприклад, Гуляйполе або Куп’янськ, який, за версією Міністерства оборони РФ, нібито й далі перебуває під контролем російської армії.

Тобто росіяни продовжують “брати території в кредит”, формуючи викривлену картину реальної ситуації на фронті та тим самим впливаючи на переговорний процес. Тому що Путін, перебуваючи в ілюзії, що він перемагає, відмовляється від будь-яких компромісних рішень у межах переговорного треку.

Якщо говорити конкретно про ситуацію на Запорізькому напрямку, то в Гуляйполі бої йдуть безпосередньо в місті. Противнику вдалося здійснити інфільтрацію, і зараз зіткнення відбуваються на вулицях, неподалік від центру.

Гуляйполе — важливий населений пункт: у разі його втрати для армії РФ може відкритися дорога на Оріхів і зрости загроза для Запоріжжя. Гуляйполе складно брати, бо місто розташоване в низині, але, попри це, ми бачимо, що бої там продовжуються.

Ситуація у Куп’янську Харківської області така: триває зачищення міста від розрізнених груп російської армії. Противник намагається або підтягнути реальність під доповіді, або доповіді під реальність і безрезультатно атакує, маючи намір відновити свої позиції. Але сил у них там просто не вистачає. Відповідних резервів, щоб хоча б спробувати повернути ситуацію до рівня початку осені, на сьогодні у них немає. Зачищення міста триває, і, гадаю, Куп’янськ уже скоро буде повністю звільнений.

Кілька днів тому різні пропагандисти вже визнали, що Куп’янськ перебуває під контролем ЗСУ. Але оскільки ми не бачили офіційних заяв Генерального штабу, ми спираємося на ту інформацію, яка зараз циркулює: зачищення триває, місто близьке до звільнення.

Противник контролює територію на південь від залізниці, а на півночі розташовані позиції нашої армії. Ми знаємо, що залізниця ділить місто на дві нерівні частини: північна менша, і саме там зараз розташовані наші позиції, за які тривають бої. Тому говорити про контроль Куп’янська з боку російської армії, як мінімум, некоректно.

Якби противникові справді вдалося заволодіти Покровськом, зважаючи на те, що він намагається це зробити вже 17 місяців, можна уявити, яким би це стало пропагандистським успіхом і який вплив це мало б на переговорний процес. Переговорні позиції Росії в такому разі різко посилилися б.

Якби це сталося, тоді розмови про те, що Покровсько-Мирноградська агломерація неважлива, просто не мали б сенсу. Противник вивільнив би сили для ударів по інших ділянках фронту — по Костянтинівці, Добропільському напрямку і, можливо, далі. У цьому разі удар був би значно масштабнішим.

За відсутності серйозних успіхів на фронті в Кремля залишається два варіанти: або мирні переговори, або мобілізація.

Класична мобілізація для РФ була б небажаною. Формально, з погляду законодавства й організаційно, до неї підготувалися ще у 2023 році. Але дотепер Росія намагалася уникати саме такого розвитку подій з цілої низки причин. Очевидно, що ці причини лежать у соціально-економічній площині.

Ми бачимо, що вони роблять усе, щоб піти від відкритої мобілізації, замінюючи її прихованими формами: призов резервістів, цілорічний призов, агітація найманців.

Тому, гадаю, у Кремлі радше були б схильні до паузи у війні. Але ми бачимо й інше: противник продовжує наступ і намагається до певного моменту “закрити” якнайбільше територій. І саме на це спрямовані всі укази Путіна і всі його розпорядження.

Читайте також: НАТО перестає жити в “мирний час”: які оборонні трансформації відбуваються в Європі — аналіз експертів