Щороку 14 березня Україна відзначає День добровольця. Країна вшановує тих, хто без вагань взяв зброю до рук і став на захист своєї держави. Перший добровольчий батальйон в Україні був сформований навесні 2014 року, а в лютому 2022-го, з перших годин вторгнення російської армії, сотні тисяч українців приєдналися до захисників і поповнили лави Збройних сил України та Сил територіальної оборони України. Історії добровольців із різних підрозділів дізнавалися журналісти FREEДОМ.
28-річний Володимир Богдан родом із Ніжина. Він став на захист України вже у 18 років. Пройшов АТО (Антитерористичну операцію) та ООС (Операцію об’єднаних сил), у 2021 році звільнився із ЗСУ. Але о п’ятій ранку 24 лютого 2022 року вже був під Територіальним центром комплектування. Каже, що тоді побачив величезну кількість людей, які за покликом серця хотіли стати на захист України.
“Дуже багато було людей, ви знаєте, це було так… несподівано. Стільки людей було, що поки стояли в черзі за формою, люди, які отримали одяг, а потім зброю, поверталися назад і казали: “Хлопці, йдіть отримуйте зброю, тому що не вистачить на всіх зброї!”. Це було в ніч з 24 на 25 лютого, нас, звичайно, там багато було добровольців”, — каже Володимир.
Отримавши розподіл, Володимир став водієм-механіком танка. Його екіпаж обороняв Чернігів, пізніше разом із побратимами він брав участь у боях у Донецькій області. Після танк стояв на позиціях у місті Оріхів: вони прикривали піхоту та брали участь у контрнаступі в Запорізькій області.
Після поранення та реабілітації Володимир повернувся у стрій. Зараз він головний сержант 1-го танкового батальйону 12-ї бригади, яка базується в Куп’янську. За плечима в нього дев’ять років бойового досвіду, багато нагород, серед останніх — орден “За заслуги III ступеня” та “Золотий хрест”.
“Ми звільнятися не збираємося, нам ще потрібно на моїй посаді навчити нових людей, розповісти про танк”, — вважає Володимир.
Старший солдат ЗСУ Дмитро — із Харкова. До початку повномасштабного вторгнення РФ працював юристом і не був пов’язаний із військовою справою. За кілька місяців до лютого 2022 року пройшов підготовку в підрозділі “Національний корпус”. Там, згадує Дмитро, було сформовано один із найпотужніших добровольчих рухів.
“Для мене доброволець — це насамперед людина з активною позицією, яку не треба вмовляти, ні в чому переконувати, ось така це людина. У мене зараз є всі можливості виїхати за кордон, але я розумію, що це моє рідне місто, рідна країна, тут я вперше поцілувався з дівчиною, тут живе мій друг, це все для мене близьке, рідне, і я вважаю, що у багатьох моїх хлопців є схожі відчуття”, — ділиться Дмитро.
Після оборони району Північна Салтівка Харкова та Харківської області Дмитро потрапив до Сил спеціальних операцій “Азову”. Під час бойового завдання в Бахмуті дістав серйозне поранення і згодом закінчив службу в лавах ЗСУ. Зараз як голова громадської організації він підтримує та допомагає чинним військовослужбовцям і ветеранам. Напередодні Дня добровольця Дмитро та ще кілька захисників зустрілися в неформальній обстановці на майстер-класі з випікання бургерів.
Зібрати захисників на одній кухні та допомогти їм трохи відійти від фронтового життя — такою була ідея організаторів акції. У закладі, де пройшла зустріч добровольців, готують їжу та пригощають військових не вперше. Тут усі, від кухаря до офіціанта, вдячні за захист не лише Харкова, а й усієї України.
“Це люди, яких ми знаємо, — знайомі знайомих, наші друзі, яким ми допомагали з 2022 року. Вони захищали рубежі Харкова на Північній Салтовці. Розумієте, у них звичайні будні, всі працюють, свої проблеми, свої турботи, а завжди хочеться зібратися і поспілкуватися”, — розповідає представник громадської організації “Захист держави” Олександр Щиров.
За даними Міністерства оборони України, тільки в перші дні повномасштабного вторгнення РФ майже 100 тисяч добровольців вступили до лав Збройних сил України та Сил територіальної оборони України.
Читайте також: Від смуги перешкод до передової: як новобранці ЗСУ проходять базову підготовку (ВІДЕО)
Раніше журналісти FREEДОМ вже розповідали, як 24 лютого в Україні провели Національний день молитви. Тоді в різних містах країни та за кордоном із самого ранку пройшли спільні молитви за Україну, а також панихиди за загиблими.














