Де-факто уже в НАТО, по факту — ще ні: експерти обговорили перспективи вступу України до Альянсу

11-12 липня 2023 року у Вільнюсі має відбутися черговий саміт лідерів країн НАТО. Президента України Володимира Зеленського туди особисто запросив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час свого візиту до Києва 20 квітня.

Від липневого саміту НАТО Україна очікує:

• чіткий шлях до членства в НАТО.
• конкретні гарантії безпеки на проміжний період.

Про те, коли Україна реально зможе стати повноправним членом Альянсу, від чого це залежить і що для цього потрібно зробити, — в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник “СД Платформи”;
• Іван Тимочко, голова Ради резервістів сухопутних військ ЗСУ;
• Андрій Піонтковський, політичний діяч, публіцист;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Максим Ялі, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

БОГДАН ФЕРЕНС: Багато залежить від ключових столиць країн НАТО

— У плані розширення політика НАТО безпосередньо спрямована на те, щоб визначалися і країни, які хочуть приєднатися до НАТО, і країни, які вже є в НАТО.

Ключі до ключових рішень знаходяться насамперед у ключових столицях країн НАТО. Це Берлін, Париж, Вашингтон та Лондон. І якщо консенсус буде між ключовими країнами НАТО, то й інші країни також, на мою думку, підтримають це рішення.

Від Столтенберга не залежить ухвалення таких ключових рішень [як прийняття України в НАТО], але він може, користуючись своєю позицією та ресурсом, або прискорювати деякі процеси або, навпаки, їх загальмовувати.

Деякі лідери європейських країн публічно визнають частково хибність підходів НАТО до розширення.

Скажімо, Санна Марін, яка була прем’єр-міністром Фінляндії до початку квітня місяця і за допомогою уряду якої Фінляндія дуже швидко пройшла шлях до членства в НАТО, заявила, що якби Україна була вже у складі НАТО, цієї війни не було б. І в принципі, чесно кажучи, я думаю десь аналогічно.

Коли справді була політична воля, Чорногорія приєдналася до НАТО. Це дає Україні додатковий інструмент у консультаціях та переговорах з Альянсом — що багато залежить від рішень усередині, і НАТО потрібно виявляти сміливість, ініціативність для того, щоб забезпечити мир та убезпечити український народ від агресора.

Ми платимо найвищу ціну за мир. А це є спільні цінності. Це в принципі те, на чому ґрунтується НАТО.

ІВАН ТИМОЧКО: Перші кроки в НАТО вже зроблено

— Ми бачимо, що заяви про те, що Україна буде членом НАТО, — це вже серйозно. Це говорять лідери країн НАТО або країни, які безпосередньо впливають на діяльність НАТО.

Це свідчить про те, що рано чи пізно постане питання переозброєння абсолютно всієї української армії за зразками НАТО.

Перші кроки вже є — наші війська, які проходять навчання за кордоном, окрім допомоги, яку отримують, в Україну повністю прибувають на техніці країн НАТО. Вони вже повністю озброєні, починаючи від стрілецької зброї до важкої артилерії чи засобів ППО.

Ці моменти відбуваються, хоч, на жаль, не так швидко, як би нам хотілося. Але в цих реаліях ситуація в Україні не найгірша.

АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ: Україна зараз де-факто член НАТО

— Офіційно зараз діє план Зеленського “чотирьох пунктів” як ультиматум “Великої вісімки”. Двічі це було сформульовано.

Другий пункт у цьому ультиматумі — гарантії безпеки на післявоєнний період. Але останнє, що не залишає сумніву — Україна, яка перемогла, буде прийнята членами НАТО.

Україна зараз — де-факто член НАТО. Адже НАТО було створено для захисту Західної Європи від військових східних орд. Так ось, єдина армія, яка виконує цю функцію сьогодні і успішно її виконує, — це Україна.

Сама ідея вступу України до НАТО дуже змінилася. Раніше це було ніби надання якоїсь послуги Україні, забезпечення її безпеки, а тепер увесь світ, усі європейські країни бачать, що присутність України в НАТО — безпека не України. Україна — це, перш за все, не споживач безпеки, а донор безпеки. Безпека європейських країн забезпечується Україною.

Чому зараз юридично не оформляється наша причетність до НАТО? Оформити зараз для НАТО означало б взяти на себе обов’язок посилати своїх солдатів помирати. На це Захід не готовий.

Україна прийняла ці умови від початку війни. Так, Захід не готовий сьогодні вмирати поруч із нами, але він зобов’язаний забезпечити нам усі необхідні умови, щоб ми могли його захистити.

Після перемоги України, коли вступ до НАТО не буде означати для тих самих американців необхідність завтра їхати на війну та вмирати, а просто гарантії боротися разом з українцями за кілька років — це інше. Це питання, на мою думку, вже гранично зрозуміле всім щодо України та НАТО.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Україна може отримати новий механізм інтеграції в НАТО вже у липні

— Деякі лідери європейських країн намагаються зараз підводити членство України в НАТО під одну таку просту логіку — треба закінчити спочатку війну, а потім уже думати про вступ України до НАТО.

І тут це, в принципі, збігається з нашими сподіваннями-очікуваннями. Ми розуміємо, що ми повинні спочатку перемогти, вигнати росіян, а потім ось — тут важливий момент — незалежно від того, чи буде у нас якийсь формалізований договір з Росією чи не буде про закінчення війни — це не має стати перешкодою для нашої інтеграції до Альянсу.

На липневому саміті у Вільнюсі Україна має отримати попередньо вже якийсь новий механізм інтеграції до НАТО, який відрізнятиметься від того, як інтегрувалися туди інші країни.

На сьогоднішній день склалися абсолютно унікальні обставини.

По-перше, немає сенсу говорити про якийсь план дій щодо членства України в НАТО (ПДЧ). Його сьогодні немає, тому що ми де-факто вже в НАТО. У нас модернізована армія, співпраця на рівні генеральних та інших штабів. І за великим рахунком ми проводимо спільні навчання навіть під час війни. Тут немає жодних проблем.

Другий момент — це, швидше за все, йдеться про якісь попередні гарантії. Ось те, що було, наприклад, дано Сполученими Штатами і Британії, і Фінляндії, і Швеції щодо їхньої інтеграції до Альянсу. Щось подібне має бути зроблено стосовно України.

На сьогоднішній день Україна розробила відповідні пропозиції. Цим займалася група Єрмака-Расмуссена. Ці пропозиції були озвучені і значною частиною членів Альянсу сприймаються позитивно.

Головне наше завдання зараз — щоб був консенсус щодо цих пропозицій.

Ми чітко маємо розуміти, що Україна по-іншому буде інтегруватися. Це швидше буде відбуватися. І, можливо, якась політична складова буде вже вторинною у порівнянні із військово-політичною.

Багатьом країнам у Європі — та сама Польща, країни Балтії, Румунія — вигідно мати Україну в Альянсі. Тому що це велика високопрофесійна армія з досвідом, яка будь-якої миті зможе прийти на допомогу, і вона знаходиться поруч. Не за тисячу кілометрів, як американська.

Зараз така ситуація, що в Україні справді значною мірою багато хто більше навіть зацікавлений, ніж ми у спільній цій інтеграції. Цим треба просто скористатися.

Зі скептиками, які іноді виникають на зразок Франції, Німеччини, тієї ж Угорщини, з ними теж треба вести розмову, пояснювати, розповідати, що це у ваших інтересах мати плюс одну країну, яка явно посилить військовий потенціал НАТО.

Я дуже сумніваюся, як і багато американських аналітиків, що якби Росія вторглася на територію Литви, Латвії чи Естонії, то НАТО вдарило б по Росії ядерною зброєю. Демократичні суспільства цього не зробили б. Вони думають про всю планету. Війна була б, як в Україні.

У такій ситуації українська армія представляє дуже суттєвий ресурс і дуже суттєвий фактор, який може вплинути на те, що Росія просто ніколи не наважиться ще будь-коли розв’язати таку війну в Європі.

МАКСИМ ЯЛІ: Одна країна може зруйнувати всі перспективи вступу України до НАТО

— Нагадаю, що у 2008 році на саміті НАТО у Бухаресті розглядалося питання щодо надання ПДЧ Україні. США тоді це підтримували. Але Ангела Меркель (на той момент федеральний канцлер Німеччини, — ред.) і президент Франції (тоді Ніколя Саркозі, — ред.) заблокували надання ПДЧ НАТО і, м’яко кажучи, відклали подібну пропозицію у нижній довгий ящик.

Результат ми бачимо – 2022 рік. Як нам це аукнулось.

Якби тоді [у 2008 році] нам надали план ПДЧ — ми до 2014 року вже його виконали б — і Крим би Росія не захопила і, тим більше, не було б повномасштабного вторгнення.

Тепер рішення про вступ України до НАТО також мають схвалити всі країни — консенсусом.

Так от, колишній прем’єр Словаччини Роберт Фіцо заявляє, що якщо він переможе на дострокових парламентських виборах цієї осені, то підтримувати вступ України до НАТО не буде і взагалі заборонить допомагати Україні, надавати їй озброєння.

Згідно з соцопитуваннями, його партія зараз набирає 20% і посідає перше місце.

Ось вам і обіцянка. Одна країна — і все цей концепт руйнується.

Іще деяких лідерів країн запитували про перспективи України в НАТО. У них зараз є чудова, я так сказав би, відмазка. В Україні зазвичай кажуть “не на часі”. А ось лідери НАТО кажуть “у вас військовий конфлікт”.

Всі знають, що згідно із Північноатлантичним договором, не можна в принципі приймати держави до Альянсу на території, яких відбувається конфлікт.

Щодо перспектив вступу України до НАТО не варто тішити себе ілюзіями та завищеними очікуваннями.