“Чорна мітка” і попередження російським елітам: які наслідки для РФ несе ордер на арешт Путіна

Ордер на арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом (МКС) у Гаазі, може мати серйозні наслідки для президента Російської Федерації Володимира Путіна.

Після рішення МКС Путін як глава держави втрачає міжнародний імунітет і не може відвідувати більшість країн світу. Зокрема, у разі в’їзду очільника Кремля на територію однієї зі 123 держав-учасниць Римського статуту, він має бути негайно заарештований згідно з рішенням Міжнародного кримінального суду. 

Статус Путіна як підозрюваного у військових злочинах може поставити хрест на подальшій міжнародній політиці Росії. Токсичність президента РФ стає приводом для розриву політичних, економічних, культурних зв’язків усіх цивілізованих країн із Російською Федерацією.

Рішення про арешт російського президента також може негативно вплинути на відносини Путіна зі своїм оточенням. Сьогоднішні подільники глави Кремля можуть стати в недалекому майбутньому його могильниками, оскільки ніхто не захоче ділити з Путіним у Гаазькому суді всю відповідальність за скоєні воєнні злочини в Україні та інших країнах.

Читайте також: Клеймо злочинця і суд у Гаазі: чим загрожує ордер на арешт Путіну — детальний розбір

Як ордер на арешт Путіна може вплинути на його політичне майбутнє? Чи можливі якісь зміни в політиці Росії після рішення Міжнародного кримінального суду щодо Путіна? Чи може вердикт МКС стати каталізатором повалення російського диктатора? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Марія Мезенцева, народний депутат України, заступник голови комітету ВРУ з питань інтеграції до Європейського Союзу;
• Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник.
• Леонід Гозман, опозиційний російський політик;
• Ольга Курносова, російський політичний аналітик і головний редактор порталу After Empire;
• Аббас Галлямов, російський політолог.

Марія Мезенцева: Це перший, але не останній ордер на арешт Путіна і керівництва РФ

— Ми не могли передбачити, що рішення Міжнародного кримінального суду може бути настільки швидким. Агресія Росії почалася з повзучої анексії півострова Крим і триває донині. Її продуктом є понад 80 тисяч злочинів, пов’язаних із порушенням миру, безпеки та інших номенклатур, які закріплені в різних резолюціях ООН. І, звичайно ж, частиною цього є понад 72 тисячі воєнних злочинів.

Дорога до спеціального суду за фактом агресії триває. Нам нелегко, але ми вже маємо для створення трибуналу робочу групу, яка складається з 33 держав. Влітку в Нідерландах, у Гаазі починає роботу спеціальна комісія з розслідування факту агресії, яка складатиметься з міжнародних прокурорів. І це передвісник спецтрибуналу. 

Ми також упевнені, що в травні у нас буде позитивне рішення щодо компенсацій на саміті в Рейк’явіку, де зберуться 46 голів держав і урядів.

Якщо не помиляюсь, то була навіть винагорода за деякі більш радикальні заходи щодо Путіна. Наприклад, БРІКС збираються незабаром на засідання. І вже лідер Південно-Африканської Республіки дуже коротким реченням сказав, що ПАР обізнані про рішення МКС, і це дуже важливо.

Ми, напевно, не усвідомлюємо, що насправді сталося. Бути під так званим “тревел-баном”, тобто під забороною на пересування у 123 країнах — це майже половина планети Земля. Тобто ти злочинець міжнародного характеру, якого підозрюють у страшних масових злочинах.

І ось це турне клона — є сумніви, що в Криму і Маріуполі насправді був саме президент Путін — це таке легке замилювання очей для самих росіян. І фактор фейкового перебування там Путіна ніяк не може перекрити той негатив, який розростається навколо нього.

Таке рішення МКС має юридичні наслідки без терміну давності. Ми також розраховуємо на те, що, якщо здійсниться певна революція, переворот влади, з’являться нові опозиційні коаліції в самій Росії, і сама влада може його ж і видати.

Історія Мілошевича (Слободан Мілошевич, експрезидент Югославії, — ред.) має функцію повторення. Навряд чи хтось захоче бути на боці кривавого диктатора, який має такий вердикт суду. І впевнена, що це перший [ордер на арешт], але не останній зі списку, який отримуватиме Путін і його військово-політичне керівництво. Але нам приємно, що ми вже не дискутуємо про потенційну можливість — це вже відбувається.

Антон Кучухідзе: Західні санкції зробили токсичними всіх росіян, які голосували за Путіна

— Насправді, юридично є дуже різна практика виконання рішень Міжнародного кримінального суду. Офіційно від представників цієї інституції ми чули про те, що ордер на арешт є, але судові засідання без заарештованого Путіна проходити не можуть. Це юридичний бік питання.

А тепер подивимося глибше на політичний бік цього рішення. Усі чудово розуміють, що російський президент особливо невиїзний після всього того, що він накоїв. Але це сигнал внутрішнім політичним кремлівським вежам, усім незадоволеним силовикам, незадоволеним олігархам, які хочуть якось вплинути на процес.

Це сигнал на те, що ваш лідер токсичний. Тобто у великої групи людей, які так чи інакше формують істеблішмент у Росії, токсичний лідер. Хочете самі такими стати? Ми вам це забезпечимо. Хочете змінити ситуацію насправді? Ви знаєте, хто у вас токсичний, і кого потрібно політично позбуватися.

Тому це така складна, довга гра не тільки на те, щоб, грубо кажучи, спіймати Путіна десь в одній зі 123-х країн, які визнають Римський статут, а це також сигнал внутрішньополітичним силам, які все-таки хочуть його усунути від влади.

Адже Путін живе у своїй парадигмі. Я думаю, що ця історія з візитом [до Маріуполя] ознаменує початок його президентської кампанії. Тому що зараз йому потрібно було медійно перебити невдачі на фронті: уже котрий місяць закінчився, а Бахмут усе не під ними.

Плюс ця історія про те, що його заарештують. І ви зверніть увагу, що пропаганда дуже мляво її відпрацювала, щоб протиставити якісь тези цієї новини. І він вирішив розпочати виборчу кампанію в статусі зберігача цінностей цієї недодержави та збирача земель, і поїхав до Маріуполя.

Більшість населення Російської Федерації і більшість його електорату, звичайно ж, підтримують війну проти нашої держави.

Але є деякі електоральні зрізи, які вже відмовляються підтримувати війну проти України через сотні тисяч вбитих, і це тільки те, що ми знаємо офіційно. Вони безслідно не пропадають навіть на такій великій території, як Російська Федерація.

Тому якщо порівнювати з початком війни і сьогоднішнім днем, електорально він втратив у підтримці якраз через війну проти нашої держави. А західні санкції зробили токсичним будь-якого громадянина Російської Федерації, який потенційно міг би голосувати за цього терориста на виборах.

Якщо раніше росіяни ногами двері відчиняли в усіх європейських столицях, у будь-якому готелі чи ресторані, то сьогодні вони вже поводяться інакше, дуже стримано й обмежено.

Багато хто навіть під санкціями, тому сьогодні вони не можуть кричати про те, яку країну вони представляють. І цей ефект теж матиме свій розвиток. Плюс у своєму істеблішменті, серед олігархату, серед силовиків, серед ФСБ, серед військових уже немає тотальної підтримки війни проти України.

Леонід Гозман: Будь-яка людина з оточення Путіна може опинитися в Гаазькому суді

— Рішення Міжнародного кримінального суду послабило позицію Путіна. Звичайно, це рішення дуже важливе, позитивне, і я думаю, що воно матиме великі серйозні наслідки.

Причому, воно, звичайно, сильно впливає на Володимира Володимировича. Я вважаю, що його раптовий і такий дивний візит до Маріуполя пов’язаний саме з цим. Це такий зустрічний хід. Він намагається перебити порядок денний і привернути увагу до інших аспектів. Щоб його ім’я було пов’язане не тільки з рішенням трибуналу, а й з якимись іншими подіями.

Путін намагається довести, що він такий сильний, крутий, нічого не боїться тощо. Але його, звісно, вже геть замучили порівняннями з президентом Зеленським, який то на одній ділянці фронту, то на іншій, то десь іще, і загалом поводиться гідно.

Ми бачили за два дні до початку нової війни те, що вони називали засіданням Ради безпеки, коли ніхто з присутніх не був щасливий, усі вони були дуже похмуро налаштовані. Ми знаємо, що тоді всі ті люди цього не хотіли.

Якщо ви подивитеся на останні виступи Путіна, то там іноді показують зал, а зал — це якраз найцікавіше. У залі сидять люди похмурі, насторожені. Там немає ентузіазму, там немає палаючих очей: “Зараз ми підемо на Київ, на Стамбул, на Варшаву. Усіх звільнимо, повернемо своє” тощо.

Нічого подібного, настрій там, вочевидь, поганий. З цього можна зробити висновок, що, цілком ймовірно, вони дуже депресивно налаштовані. І, звичайно, рішення кримінального суду тільки збільшує дуже сильно цей страх і депресію.

Ми розуміємо, що у Володимира Володимировича є імунітет як у першої особи держави. І хоча МКС каже, що перед ним імунітету немає ні в кого, у Міжнародного кримінального суду немає механізму примусу. Він не може в якій-небудь країні взяти людину і привести під варту, нема у них цього. Отже, це все мають зробити ті країни, які підписали Римський статут.

Виходить, що в кожної країни буде протиріччя. З одного боку, зобов’язання цієї людини затримати й відправити в Гаагу. З іншого боку, є зобов’язання цієї людини пальцем не чіпати, тому що вона глава держави. Як розв’язувати це питання, не відомо.

У Німеччині [це питання] вирішили, у ПАР сказали, що ми пам’ятаємо свої зобов’язання, якщо Путін захоче приїхати на саміт БРІКС (міждержавний економічний союз Бразилії, Росії, Індії, КНР і ПАР — ред.), то ми будемо обговорювати, що нам робити. Тобто вже добре.

Але є така людина — президент Судану аль-Башир, який після цього ордера правив 11 років, їздив різними країнами. Один раз його намагалися заарештувати, але все-таки потім від’їхали, і він спокійно повернувся до себе в Судан. Усе може бути по-різному.

Будь-яка людина в оточенні Путіна розуміє, що “зараз вони його оголосили в розшук, а завтра – мене в розшук”. А якщо вони мене оголосили в розшук, то для мене вже не тільки Європа закрита, а закриють взагалі практично весь світ”.

Тобто їм узагалі вже діватися нікуди. Виявляється, що будь-кого, крім Путіна, з дорогою душею заарештують і відправлять до Гааги. Тому вони всі опиняються зараз під ударом, бо не знають, що буде далі.

Ольга Курносова: Путіна заарештують, коли в Росії зміниться влада

— Міжнародний кримінальний суд у Гаазі нам уже показав, що, навіть не називаючи війну війною, можна скоювати воєнні злочини, і можна за це нести відповідальність. Принаймні, видавши ордер на арешт Путіна, МКС вважає саме так.

Якщо я нічого не плутаю, то в списку тих людей, проти яких цей ордер виписано, є приблизно шість президентів. Зрозуміло, що відстань від видачі ордера до реальної лави підсудних може бути не короткою. Але перебувати в цьому списку — це просто ганьба така.

Один із найяскравіших прикладів — це президент Судану [Омар аль-Башир], якого вважають винним за трагедію в Дарфурі. Ясна річ, що він не відразу опинився в Гаазі, та й узагалі навіть ще не опинився. Для того, щоб його заарештували вдома, довелося чекати зміни влади.

Найімовірніше, у Росії Путіна заарештують теж лише після того, як влада зміниться. І це наша спільна мета. І спільне завдання — якомога швидше домогтися зміни влади в Росії, щоб можна було притягнути всіх військових злочинців до суду.

Я думаю, що видача цього ордера прискорить ці процеси, і жодні санкції ніколи не будуть зняті до виконання цього ордера. Усі розуміють, що для того, щоб хоч якось самим відмазатися, потрібно справді заарештовувати реальних винуватців, а це принаймні троє людей: Путін, Шойгу і Герасимов, які були на своїх посадах від самого початку цієї злочинної агресії, і перебувають на своїх посадах зараз. Тому, звісно, вони мають сісти на лаву підсудних.

Але зараз ідеться тільки про один із воєнних злочинів — про викрадення дітей. І, власне, саме тому ордер виписано і на Володимира Путіна, і на уповноваженого з прав дитини Марію Львову-Бєлову.

Адже згадайте, скільки говорили українці, українські ЗМІ про викрадення дітей з окупованих територій, а Кремлю все було як з гуся вода. Але ось виявилося, що ні, не вийшла з гуся вода. І якраз, не всі воєнні злочини стали першим таким кейсом, а саме викрадення дітей.

За це несуть відповідальність не тільки уповноважений з прав дитини, а й усі ті, хто ухвалював рішення щодо переміщення цих дітей, тому що це воєнний злочин.

Безумовно, у Путіна в цьому сенсі є якісь юридичні формальності, які, звісно ж, були виконані. Але суспільство про це ніколи за влади Путіна не дізнається, тому що відповідні укази засекречені.

А коли будуть відкриті архіви, ми дізнаємося дуже багато несподіваного, цікавого і страшного. Бо завдяки влаштуванню тоталітарної машини за 23 роки свого перебування при владі, ці люди змогли приховати свої злочини.

Аббас Галлямов: Російські еліти зрозуміли, що “плавання за течією” може привести в Гаагу

— Я думаю, що переважна більшість представників російської еліти — відсотків 90 — пригнічені видачею ордера на арешт Путіна. Для них це дуже серйозний сигнал про те, що їхні надії на те, що “все якось розсмокчеться”, марні, тобто не розсмокчеться.

Після цього рішення говорити про те, що “який з мене попит, я ж маленька людина, я виконавець, начальство веліло” стало безглуздо. Очевидно, що ця логіка не спрацює: уже офіційно сказано, що ти тепер уже не просто виконуєш доручення начальства – ти допомагаєш людині, обвинуваченій у кримінальному злочині. Тобто ти співучасник злочину.

І це, звичайно, дуже сильно дало по мізках російським елітам. До них зараз дійшло, що просто плисти за течією, як вони раніше робили, вже не можна, це принесе не туди, куди треба, а в Гаагу.

Тому що переважна більшість російських еліт — люди тверезі, і вони розуміють, що західні інститути тим і сильні, що вони перебувають за межами побажань окремих людей. Саме тому весь російський бізнес завжди судиться, укладає договори десь у юрисдикціях Лондонського або Амстердамського судів, бо є довіра до західних інститутів.

Так, звісно, вердикт суду ще не ухвалено, але пред’явлення обвинувачення — це дуже серйозно. Загалом, вони зрозуміли, що не розсмокчеться, а треба щось робити. А що робити, вони не розуміють.

Найкраще, звісно, взяти і відповзти вбік. Але їм страшно: раптом Путін вважатиме це зрадою? А як він зі зрадниками розправляється, всі приблизно уявляють.

А можна переворот зробити, але ж вони не знають, як його робити. Усе життя ці люди вислужувалися, догоджали, лизоблюднювали. Вони ніколи не грали в самостійну політичну гру, вони прислужували і щурятничали, і в цьому полягає вся їхня кар’єра.

Однак ці навички не допоможуть організувати переворот, тому їм і страшно його організовувати. Загалом, вони в розгубленості та депресії, і це домінуючий настрій російських еліт.

Але є невелика група людей, насамперед я б назвав Патрушева і Сєчіна, які, я думаю, задоволені тим, що сталося. Вони давно виступають у будь-якій складній ситуації за ескалацію. І в принципі, той факт, що Путін тепер опинився з ними в одному човні, їх радує.

Тобто до цього був ризик, що розгубленого, нездатного перемогти Путіна ці “прокляті технократи” типу Собяніна, Набіулліної переконають у тому, що треба якось маневрувати, треба далі припиняти бойові дії, домовлятися з Україною. Треба знімати санкції, нормалізувати ситуацію, висунути наступника якогось із числа технократів. Ну, тобто був ризик, що ось Путін цим шляхом піде.

А тепер як він піде? Він уже обвинувачений. Отже, йому за владу треба триматися. А це означає, що вони — Сєчин і Патрушев — будуть йому потрібні. Тобто ризик реалізації сценарію, за якого вони опинилися б не при справах і на них би повісили всіх собак, різко зменшився.

І вони тепер радісно потирають руки: будемо з навколишнім світом воювати, а значить, потім влада сама, врешті-решт, впаде до нас руки. Володимир Володимирович постаріє, а навколо одні ми, і він тільки на нас можна покластися. Ну і, відповідно, наступником стане, найімовірніше, син Патрушева — Патрушев-молодший.

Це сценарій, який їх, у принципі, влаштовує. Звичайно, у глибині душі й у них теж трохи тривожно, тому що у в’язницю-то не хочеться, але вони сподіваються, що уникнути цього їм усе-таки вдасться. У всякому разі, їм здається, що стратегія ескалації допоможе з цією проблемою впоратися. Поки що вони позбуваються внутрішніх конкурентів, яких вони до останнього часу побоювалися більше, ніж Гааги.

Що стосується реакції пропагандистів Кремля, то це просто істерика. Їм за службовим обов’язком належить істерити, ось вони й істерить.

Та ж Маргарита Симоньян усім погрожує, сподіваючись, що всі злякаються, відстануть від них, і вони житимуть добре, керуватимуть світом. Це їхній ідеал, до якого вони прагнуть. Тому, грубо кажучи, це проста спроба налякати всіх. Але в глибині душі у переважної більшості з них, якщо не життя обірвалося, то відчуття того, що все йде не туди, куди треба, звісно, зміцнилося.

Якщо описати все, що відбувається, одним словом, то це слово маргіналізація.

Рішення Міжнародного кримінального суду, звичайно ж, маргіналізувало Путіна. Це не те щоб одним рішенням — раз і назавжди. Ні, в політиці таке рідко відбувається. Щоб цей тренд закріпити, таких подій має бути кілька. Але, з усім тим, крок у цьому напрямку зроблено.

І раптом усі побачили, що Путіна виставили на такий екзистенціальний холод, він же останніми роками і навіть десятиліттями вже прямо приріс до образу Росії. А тут раптом, ніби хірург відсік Росію від Путіна. Тобто Путін постав не у вигляді такого державного діяча, великого державника, а просто як фізична особа Путін. І ця картинка, звичайно ж, бентежить.

Читайте також: Відповідь на рішення МКС і страх перед контрнаступом ЗСУ: причини візитів Путіна до Криму і Маріуполя назвали експерти