Буфер замість перемоги: чому “розгром ЗСУ” в Курській області — вигадка Кремля

У російському Генштабі заявляють про повне вигнання українських сил з Курської області. Тим часом у ВСУ, а також OSINT-аналітики повідомляють, що ця інформація не відповідає дійсності. Армія РФ продовжує зазнавати великих втрат у Курській області, і про відновлення повного російського контролю над цією територією говорити зарано.

Фейк від російського Генштабу

26 квітня начальник російського Генштабу Валерій Герасимов доповів Путіну про нібито “завершення операції з визволення Курської області”. Російський диктатор, своєю чергою, привітав Герасимова з “повним розгромом противника на курському прикордонні”, а також “весь особовий склад, всіх бійців і командирів з цим успіхом, з перемогою”.

Тим часом у Збройних силах України цю інформацію спростували та розповіли, яка реальна ситуація на напрямку.

“Оборонна операція Сил оборони України в окремих районах на Курщині триває. Оперативні обставини складна, але наші підрозділи продовжують утримувати певні позиції та виконують завдання за призначенням”, — йдеться у повідомленні Генштабу ВСУ.

Про те, що “операція з визволення Курської області” не завершена, говорять і окремі російські провоєнні Telegram-блогери. Фейком назвав повідомлення Генштабу РФ і український OSINT-проєкт DeepState.

“Курська операція досі триває, де українські військові ведуть бої з московитами та корейцями. Зокрема, здійснюється полювання і поразка логістики ворога, його місця зосередження і тому подібне”, — написали в DeepState.

Згідно з даними Генштабу, українські захисники на Курському напрямку наносять ворогу “ефективне вогневе ураження з усіх видів зброї, застосовують тактику активної оборони”.

“З початку доби в операційній зоні угруповання військ “Курськ” відбито п’ять штурмових дій противника, ще одне таке бойове зіткнення зараз триває. Загрози оточення наших підрозділів немає”, — зазначили в коментарі.

За словами військово-політичного аналітика Дмитра Снєгирьова, 19 квітня під час удару по місцю дислокації операторів БПЛА в Тьоткіно Курської області загинули 20 російських військових, які запускали безпілотники по Україні.

“Це серйозні втрати для російської сторони, зважаючи на те, що оператор БПЛА — це фактично одиничний товар. Для його підготовки потрібні колосальні людські та фінансові витрати. І 20 операторів БПЛА — це ті російські військовослужбовці, які безпосередньо здійснювали та керували ударами російських FPV-дронів на оптоволокні по особовому складу Збройних сил України та бронетехніці”, — зауважив Снєгирьов.

Він звернув увагу, що за останній тиждень Сили оборони України провели низку успішних дій на територіях Курської та Бєлгородської областей.

“Самі росіяни змушені визнати, що через катастрофічні втрати особового складу поповнення підрозділів відбувається шляхом так званого спецконтингенту “К”. Тобто морськими піхотинцями стають колишні російські в’язні, які підписали контракти з Міністерством оборони Російської Федерації безпосередньо в будівлі суду”, — сказав експерт.

У Генштабі ВСУ зазначили, що заяви російського керівництва про “розгром” української угруповання військ є нічим іншим, як пропагандистською уловкою та бажанням видати бажане за дійсне.

Українські сили розпочали Курську операцію 6 серпня 2024 року. Головні цілі: не дати Росії використовувати Курську область як плацдарм для нового наступу на Україну, відвернути російські сили від інших напрямків, створити безпечну зону та запобігти трансграничним обстрілам цивільних об’єктів.

Курська операція стала великим провалом для російської пропаганди. Щоб стримувати ВСУ, Кремлю довелося вдатися до допомоги Північної Кореї. Зокрема, кілька тисяч солдатів КНДР були направлені до Курської області.

Ситуація в Курській області в оцінці експертів

Навіщо росіяни поширюють фейк про нібито повний контроль над Курською областю? Яка зараз там ситуація насправді? Як Курська операція ЗСУ вплинула на обставини на інших ділянках фронту? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії;
• Олексій Гетьман, військовий аналітик;
• Павло Лакійчук, керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХI”;
• Денис Попович, військовий оглядач.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Курська операція трансформувалася

— Сьогодні ми говоримо про те, що територія, яку контролюють Сили оборони України, скоротилася — і скоротилася значно, у рази. У кожної операції є свій початок і своє завершення. Хоча, якщо говорити про Курську область, завершення тут, очевидно, поки що немає. Швидше, ми бачимо трансформацію цієї операції в інший, скажімо так, вимір. Бойові дії стали активними і на території Бєлгородської області. 

Літопис Курської операції ще не закінчено — він триває. Сьогодні її головне завдання — це створення буферної зони, щоб противник не міг перекидати свої резерви в більшому масштабі на інші ділянки російсько-українського фронту. І, відповідно, щоб не було просування, наприклад, у Сумську область. Поки що видно, що Силам оборони вдається стримувати ці спроби.

Ситуація в Бєлгородській області для росіян теж не настільки райдужна, як вони намагаються її представити в інформаційному просторі. Це традиційно. Ми бачимо, що Силам оборони в Курській області вдається не тільки відбивати атаки ворога. Там зібралося угруповання понад 90 тис. осіб. Згадаймо, як усе починалося — з приблизно 10 тис. Росія була змушена збільшити використання своїх ресурсів, щоб стримувати атакувальні дії Сил оборони. Знищення противника триває, а буферна зона, як ми бачимо, працює.

Фактично виходить, що без залучення 12 тис. північнокорейців, з яких щонайменше половину вже знищено, російська армія не змогла навіть повністю вибити Сили оборони України з частини території Курської області. Адже йшлося не про повний контроль над областю, а тільки про її частину. Ось такий реальний підсумок на сьогодні.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Курська операція була необхідною і приносить результат

— Нам довелося відійти з тих позицій, які ми займали, тому що супротивник зосередив там колосальні сили — понад 60 тис. російських військ, не рахуючи північнокорейців. Тому ми відійшли до кордонів, щоб зберегти людей. При цьому техніку ми там тримаємо і позиції теж утримуємо.

Говорити про те, що наші війська повністю видавлені з Курської області, як це заявляють у російському Генштабі, — неправда. Герасимов подає Путіну ту інформацію, яку той хоче чути. Така собі гарна казка з хорошим кінцем. Інформація там подається так, як їм зручно — чи то для внутрішнього споживання, чи то для міжнародної арени. У її правдивості, м’яко кажучи, можна сильно сумніватися.

Багато говорилося про те, що створення буферної зони пов’язує в боях серйозні російські угруповання. Зараз це стало очевидно всім. Сьогодні видно, що операція була необхідною і дуже вдалою — як з політичного, так і з військового погляду. Мета була одна — створення буферної зони якомога далі від наших територій і зв’язування великої кількості російських сил і засобів.

Ми часто говоримо: якщо зараз неможливо зупинити війну на прийнятних для нас умовах, то хоча б треба перенести бойові дії на територію Росії. Будемо сподіватися, що такі операції триватимуть. Головне — щоб у нас вистачило сил і засобів. Тут багато що залежить від наших партнерів. Мобілізація і люди — це наше внутрішнє завдання. А техніка та озброєння — це вже допомога ззовні.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Армія РФ потребує резервів

— Понад тиждень тому, перед так званим “великоднім перемир’ям”, Путін виступив із заявою, в якій пролунало п’ять пунктів, і серед них — наказ Герасимову особисто доповісти про “успішне витіснення Збройних сил України” з Курської та Бєлгородської областей. Великдень минув, “перемир’я”, як ми вже зрозуміли, виявилося фікцією. Минув уже тиждень після цих гучних слів, а бої в Курській і Бєлгородській областях тривають.

Що залишається Герасимову? Він заздалегідь доповів, мовляв, усе вже виконано. Путін, виглядає, вірить у цю подачу інформації — хоча те, що відбувається насправді, особисто його не стосується.

Цього тижня бої в Курській області дійсно були вкрай важкими. Можливо, за інтенсивністю їх можна порівняти хіба що з Покровським напрямком. Російські війська, маючи перевагу в силах, дійсно просунулися — наступали на наші обмежені частини, які діють на кордоні з Курською областю та в тилу, на території Сумщини. 

Завдання українських Сил оборони залишається незмінним: сковувати резерви противника, відвертати на себе його найбільш боєздатні частини. А це — повітряно-десантні дивізії, бригади морської піхоти, тобто найбільш наступальні з’єднання російської армії. Якщо не сковувати їх тут, то завтра вони опиняться в районі Покровська або Торецька. Поки ми утримуємо їх у Курській області, нам легше на східному фронті.

Противник потребує резервів — відразу на трьох ділянках. Якщо додати до них ще один напрямок, де також не вистачає сил і засобів, – виходить, що Росія відчуває критичну нестачу військ. Наприклад, 8-ма армія змушена йти, тому що не вистачає людей. Це стосується і південного угруповання: 810-та бригада, 170-й полк морської піхоти — їх просто немає, бо вони перекинуті на Курський напрямок. Там вони воюють разом із північнокорейцями.

І ось саме тому ми й говорили: підсумки Курської операції багато прояснять. Якщо росіяни досягнуть успіху, витіснять українців за кордон, то стане зрозуміло, куди вони спрямують вивільнені сили. Якщо ці частини перекинуть на Схід — до Торецька, Часового Яру або Покровська — значить, Путін, як і раніше, дотримується наступальних планів, попри будь-які розмови про “мирні ініціативи”.

Якщо війська залишаться на Сумщині, Чернігівщині Харківщині, і почнеться спроба створення “буферної зони”, як вони це називають, значить, вони вже не вірять в успіх великого наступу на Сході. І починають грати в короткострокову тактику: урвати хоч щось. Однак поки що все це — відкрите питання. Наші сили продовжують сковувати ворожі резерви й Росія не може вирішити, куди їх перекидати.

Під час Курської операції було порушено логістику противника. А руйнування логістики — одне з ключових завдань наших сил на всіх напрямках. Як то кажуть, солдати виграють бій, а логістика — війну. Ламаючи логістику ворога, ми перехоплюємо ініціативу. Цим займаються наші воїни й на Півдні, і на Півночі, і на Сході.

Читайте також: Ілюзії закінчуються: чи змінить Трамп стратегію щодо Росії та України