Больові точки російських солдатів в Україні. Що зараз відбувається на фронтах?

Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір” Олександр Коваленко розповів про патову ситуацію російських військ в Україні. В ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA експерт прокоментував ситуацію в Маріуполі, на півдні країни, а також пояснив, чому битву за Донбас називають вирішальною у війні Росії проти України.

– У Вас є великий масив знань про поведінку російських окупаційних військ та проксі-угруповань “ДНР/ЛНР” у так званих тактичних операціях. Що, за даними Вашої організації, зараз відбувається у Херсонській та Миколаївській областях?

– На окупованих територіях півдня України окупаційні підрозділи переслідують мешканців сіл, населених пунктів та міст, людей, які дотримуються проукраїнських поглядів, активістів, ветеранів АТО тощо. Тобто відбувається масове переслідування саме активної частини населення. На жаль, у цьому допомагають певні елементи, які мають проросійські погляди на цих територіях. Деякі з викрадених людей потім не повертаються додому, тобто можна припустити, що вони або в місцях ув’язнення, або, на жаль, уже не живі.

Другий дуже важливий момент – російські окупаційні підрозділи всіляко намагаються закріпитися в цьому регіоні й розуміють, в принципі, патовість ситуації, оскільки Збройні сили України, як ми бачимо, крок за кроком, але просуваються до Херсонської області. Це, фактично, Херсон і Херсонська область. Навіть сумнівів немає, що цю частину  буде звільнено. Тим не менш, Російська Федерація намагається закріпитися в цьому регіоні, але має колосальні логістичні проблеми. Крім того, в них ще й ресурсні проблеми: їм не вистачає людських і технічних ресурсів, щоб повністю контролювати область. Досі ряд районів, низка регіонів області навіть не бачили російських окупантів.

– Що Ви можете сказати про ситуацію у Маріуполі?

– Маріуполь, мабуть, на сьогодні – це найскладніша точка на карті бойових дій. Це зумовлено тим, що, фактично, місто повністю блоковане, і надання йому будь-якої явної підтримки є дуже проблематичним. Над цим працюють, можете бути впевнені, але, знову ж таки, використовувати авіацію для деблокади Маріуполя зараз нереально, хоча б тому, що в цьому районі російські окупанти створюють щось на зразок ешелонованого ППО.

Коли закликають завдати артилерійського удару по позиціях окупаційних підрозділів, необхідно концентрувати велику кількість артилерії для цього удару, але в свою чергу, така концентрація спричинить ворожий вогонь у відповідь, результат буде зворотним. Тобто, потрібна більш продумана, виважена операція. Причому я зазначу, що ця операція буде по-справжньому можлива, саме коли на так званому південному плацдармі російські окупанти почнуть відступати, тобто в результаті контрнаступних дій саме в напрямку південного плацдарму. На жаль, реальність така.

Російські окупанти регулярно повідомляють про те, що місто мало не повністю під їхнім контролем, але насправді це не так. Місто вдень перебуває під частковим контролем російських окупантів, але шойно настає нічний час доби, все змінюється: ті вулиці, квартали, які контролювали російські окупанти, стають для них, фактично, небезпечними місцями. Тобто, це дві сторони медалі.

– 10 квітня представник угруповання “ДНР” Едуард Басурін погрожував можливістю використовувати хімічну зброю у Маріуполі, де вже місяць тримають оборону українські підрозділи. Як Ви думаєте, звідки в угруповання “ДНР” взагалі може з’явитися хімічна зброя і який тип зброї міг згадувати Басурін?

– Немає жодного угруповання так званого “ДНР”. Є російські окупаційні війська та їх проксі. Тому все те озброєння, яке є у російських військ, фактично, є у так званої “ДНР”, тому тут навіть і говорити нема про що.

У Росії є великі запаси хімічної зброї нового покоління, яку РФ розробляла в період свого тридцятирічного панування, а також запаси Радянського Союзу, що ще залишилися. Розмаїття – як у маніяка-збоченця: речовини, гази, отруйні елементи, зокрема, наприклад, такий відомий хімічний елемент, як зарин. Використання такої хімічної зброї масового ураження обумовлене, насамперед, тим фактом, що російські окупаційні війська не можуть зламати оборону Маріуполя, вони готові піти на такі кроки, щоб не витрачати час для знищення захисників міста силами своїх не зовсім професійних військ. Нагадаю, що, до речі, і захисників Донецького аеропорту свого часу намагалися зламати  за допомогою хімічної зброї. Ну, як відомо, це застосування не принесло значних результатів. До того ж хімічна зброя дуже підступна, її можуть використовувати з однією метою – знищення, наприклад, противника, але  будь-яка зміна напряму вітру – і вона вже грає проти тебе. Тобто це теж, знаєте, своєрідний бумеранг.

– Є повідомлення про контрнаступ. Багато російських пабліків побоюються, що війну буде перенесено на територію Російської Федерації, тобто в прикордонні області. Як Ви оцінюєте реалістичність таких заяв?

– Про контрнаступ заявляв Генштаб Збройних сил України з березня цього року. Тобто, фактично, контрнаступальні дії почалися відтоді, коли ще поблизу  Києва було зупинено підрозділи окупаційних військ. Що ж до нинішніх контрнаступальних дій, то ми їх можемо бачити не лише у напрямку Херсонської області. Правда, без контрнаступальних дій область не буде звільнено. Але так само і на Донеччині. Зокрема, контрнаступальні дії бачимо поблизу міста Ізюм, яке перетворюється для російських окупантів на своєрідну Чорнобаївку, оскільки для завезення в це місто боєприпасів, техніки та особового складу, а також здійснення будь-яких наступальних дій необхідно, скажімо так, мати удачу не потрапити під обстріл української артилерії, яка повністю прострілює район біля цього населеного пункту. Тому для російських окупантів він перетворюється на Ахіллесову п’яту більше, ніж на якийсь стратегічно важливий пункт.

Загалом я бачу сумнівну версію про перенесення боїв на територію Російської Федерації. Хіба що її можуть підтримувати ті, кому вигідні такі панічні настрої саме в російському інформаційному просторі. Чому? Тому що таким чином російській пропаганді набагато простіше пояснювати причини цієї так званої спецоперації, виправдовувати це вторгнення в Україну для російського споживача, а також активізувати дії всередині самої Росії щодо мобілізації. Тобто загроза території Російської Федерації, на думку російських пропагандистів, якось має активізувати їхнє бажання брати зброю в руки та вирішувати проблему російської армії, проблему недокомплектації та неможливості компенсації втрат, яких зазнає ця армія в Україні – ось такий сенс цих заяв.

– Чому битва за Донбас може стати критичним моментом у результаті всієї українсько-російської війни?

– Тому що ми вже бачимо, що на сьогоднішній день Російська Федерація не може сконцентрувати для цієї битви будь-яких професійних та повністю боєздатних, боєготових підрозділів, у неї їх просто немає. Вона зараз використовує з нових ресурсів п’яту загальновійськову армію – це Східний військовий округ. За російськими мірками, це навіть не другий сорт, це нижче. Тобто вона не має професійних частин і підрозділів. Так, це якась певна людська сила, технічна, але аж ніяк не якісна. Ті якісні сили та засоби, які були кинуті в Україну, вже давно зазнали поразки у Чернігівській, Сумській та Київській областях. Після битви на Північному плацдармі логічно слід було б відправляти їх на ротацію лікувати свій посттравматичний синдром, але їх, пошарпаних фізично, морально та психологічно, перегруповують та відправляють на Донбас. Тобто це вже виснажений, відпрацьований актив. Це лише свідчить, що достатніх ресурсів у  Російської Федерації немає. Якщо вона піде на цю глобальну битву за Донбас, то, фактично, втратить навіть той другий сорт і пошарпаний перший сорт.