Саміт миру повернув Україну на світову арену: інтерв’ю з президентом Латвії Едгарсом Рінкевичсом

Глобальний саміт миру, який 15-16 червня відбувся у Швейцарії, продемонстрував потужну підтримку України. Росія сяде за стіл переговорів тільки тоді, коли відчує, що їй не виграти в розв’язаній нею ж війні. Перемогою України у війні буде повернення до своїх міжнародно визнаних кордонів періоду до 2014 року. Такі заяви в інтерв’ю телеканалу FREEДOM на полях Глобального саміту миру озвучив президент Латвії Едгарс Рінкевичс.

Ведучий — Віталій Сизов.

— Враження від саміту? Чому ви вирішили взяти в ньому участь особисто?

— Чесно кажучи, все склалося краще, ніж я очікував. Таке моє перше враження від роботи саміту, від того, як ми обговорюємо мир для України, як ми обговорюємо необхідність дуже сильного міжнародного тиску на Росію, щоб вона припинила війну, відновила територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Але я також бачу, що є дуже правомірні аргументи, які висувають наші друзі та партнери в Африці, в Латинській Америці, в Азії. Думаю, що це дуже хороший обмін досвідом між лідерами.

Друге: я вважаю, що цей саміт повертає Україну на світову арену. Оскільки не будемо забувати, як вплинули на її становище події на Близькому Сході — напад 7 жовтня 2023 року ХАМАСу на Ізраїль, триваюча ситуація в Газі. А також те, що російська дипломатія намагалася будь-якими шляхами вивести якомога більше країн із процесу саміту.

На саміті ми бачимо багато країн, які підтримують Україну, які підтримують НАТО в цьому політичному процесі.

Я тут тому, що я завжди підтримував Україну, і ми будемо підтримувати Україну аж до її перемоги.

— Ви сказали щодо Росії: Карфаген має бути зруйнований. Протягом цих двох днів на саміті ми спостерігаємо невелике зрушення риторики від воєнної поразки Росії до переговорів. Ви відчуваєте це зрушення чи це просто моє особисте враження?

— Саміт — це дуже широкий майданчик для обговорення.

І, погляньмо правді в очі, ми всі розуміємо, що Росія сяде за стіл переговорів тільки тоді, коли відчує, що їй не виграти. Тобто коли будуть розбиті всі плани РФ.

Ми, всі тут присутні, вважаємо, що процес, який ми плануємо розпочати у Швейцарії, забере деякий час.

За моїми розрахунками, мине ще рік або два. На цей час головні миротворці — це українські солдати, які борються проти російської агресії на полі бою в Україні.

Ми всі розуміємо, що зараз ситуація складається так, що ми зобов’язані забезпечувати Збройні сили України всіма видами зброї, військової техніки, боєприпасів. І тільки якщо Росія зрозуміє, що вона не може діяти воєнним шляхом, вона почне говорити.

Одним із цікавих поворотів стали “мирні” пропозиції, які Путін висунув 14 червня, пропонуючи Україні залишити йому всі території чотирьох областей, які він вважає своїми, що, звичайно ж, є цілковитою нісенітницею. Як і те, що він зажадав від України обіцянки не вступати в НАТО.

Цей його виступ — теж якоюсь мірою спроба з боку Російської Федерації зірвати політичний процес тут, на саміті миру.

Але не забуваймо, що у нас є країни, які підтримують Україну. Але є також країни, які хочуть, щоб був якийсь політичний процес. І тому ви чуєте дуже різні думки. І це нормально.

Якщо ви хочете мати політичний аспект і широке обговорення, то ви повинні прийняти і те, що можуть бути різні точки відліку, коли справа доходить до політичного обговорення.

— Якби Путін брав участь у цьому саміті, яким було б ваше особисте звернення до нього, ваша реакція на його “мирний план”?

— Моє особисте повідомлення для Росії залишається незмінним з 2014 року, навіть не з 2022 року. І воно дуже просте.

Щоб відновити мир і безпеку в Європі та в усьому світі, Росія повинна забратися з України.

— Які наступні кроки ви бачите після цього саміту?

— Ухвалено комюніке, яке, як я розумію, буде відкритим документом. Щоб і інші країни, які не присутні тут, могли долучитися до нього на більш пізньому етапі. Думаю, що це хороша підстава, щоб говорити Росії, що це те, з чим погоджується більшість членів ООН.

Я не очікую величезного прориву найближчими днями або тижнями. Не будемо обманювати себе. Я думаю, що 2024 рік все ще буде дуже складним. Багато що залежить від успіху українських військових на фронті. Багато що залежить від політичного процесу на виборах у Сполучених Штатах. Від того, як ми будемо створювати нову Європейську комісію після виборів до Європарламенту. Але я впевнений, що Європейський парламент, Європейська комісія дотримуватимуться більш-менш того самого курсу щодо підтримки України. Ми також дуже сподіваємося, що й Україна, і Молдова почнуть переговори з Європейським Союзом щодо членства, що будуть практичні кроки.

Саміт — це перший крок. Дипломатам потрібен час, щоб розробити більш детальні способи розв’язання гуманітарних питань, які обговорювалися на конференції. І тоді ми зможемо зібратися на другий Саміт миру — хтозна, може, через рік, може, швидше. І, можливо, на ньому вже будуть присутні Китай та інші країни глобального Півдня, які не були на першому саміті. І тоді, можливо, ми спробуємо сформувати більш узгоджену позицію. Багато хто тут сьогодні говорить про те, що Росія має бути частиною цього процесу, і якщо ми зможемо виробити єдину позицію, то, можливо, у другому саміті братиме участь і Росія. Подивимося.

— Ви згадали минулі вибори до Європарламенту. Як ви оцінюєте їхні результати? Попереду — обрання складу Європейської комісії, і зараз тривають дискусії про можливе створення посади уповноваженого представника з оборони. Може, зараз саме час гарантувати цю посаду представнику країн Балтії, які беруть активну участь в обороні та зовнішній політиці?

— Я впевнений, що нинішні результати виборів у ЄС і новий склад Європарламенту виявилися кращими, ніж багато хто припускав до того, як ці вибори відбулися. Ті політичні сили, які підтримували Україну, більше приділяли увагу обороні, набрали більшість.

Тепер настав час для найскладнішого — дискусії про те, хто буде головою Єврокомісії, головою Європейської ради, головою Європарламенту і верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки.

Я можу погодитися з вами, що настав час, щоб один із цих постів дістався країнам із Балтії або Центральної та Східної Європи. Думаю, що у нас є дуже сильні кандидати. Але рішення має ухвалювати Європейська рада. Прем’єр-міністр Латвії представляє Латвію в Європейській раді, але ми дуже сподіваємося, що буде і регіональне представництво в Європейському Союзі.

І я вважаю, що створення посади уповноваженого представника з оборони — це правильний крок. Але погляньмо правді в очі, бюрократи дуже люблять створювати посади. Бюрократи дуже люблять працювати над стратегіями, планами, баченнями тощо. Тому найважливіше, щоб Європейський Союз дійсно зосередився на тому, щоб більше уваги приділяти власній обороноздатності, більше витрачати на оборону. І має бути створений більший військово-промисловий потенціал, щоб допомогти Україні, а також і нам. Якщо представник з оборони зможе це зробити, якщо він зможе мобілізувати весь Європейський Союз, щоб більше витрачати на оборону і виробляти більше обладнання, військової техніки, я буду тільки “за”.

— На вашу думку, прем’єр-міністрка Естонії Кая Каллас могла б обійняти цю посаду?

— Ми не будемо коментувати ці питання до засідання Європейської ради. Я думаю, що вона — чудовий кандидат на цю або іншу посаду в Європейському Союзі, якщо вона цього забажає. Але залишмо це на розсуд глав держав і урядів Європейського Союзу, які зберуться та ухвалять рішення.

— І останнє запитання. Чи є воєнна поразка Росії, як і раніше, передумовою миру і стабільності в регіоні?

— Дозвольте мені сформулювати це трохи інакше.

Перемога України — це передумова для стабільності в регіоні.

Тому що ми можемо годинами сперечатися з моїми шановними колегами, журналістами та експертами про те, що означає поразка Росії. Я б сказав, що мені набагато простіше описати, що означає перемога України. А це те, що Україна повернулася до своїх міжнародно визнаних кордонів до 2014 року.

Читайте також: Крок до обміну “всіх на всіх”: підсумки Саміту миру обговорюємо з омбудсменом Дмитром Лубінцем