Погрози Путіна на адресу НАТО: як країни Альянсу реагують на потенційну війну з Росією — оцінки експертів

У Брюсселі розпочали підготовку до майбутнього у Вашингтоні саміту НАТО, який відбудеться в липні. Заявлено, що на порядку денному стоїть питання спільної безпеки країн-членів НАТО. Країни Альянсу думають над “зміцненням стримування і оборони”, а також про те, як посилити підтримку України, яка відбиває військову агресію РФ.

НАТО працює над ідеєю п’ятирічного пакета допомоги Україні на суму до 100 млрд. дол., який діятиме незалежно від можливих політичних змін на Заході. Як пише Financial Times, зокрема, йдеться про можливу зміну курсу в США.

Тим часом окремі країни НАТО відкрито заявляють про зміцнення власних рубежів, адже Росія загрожує і їм. Раніше, у 2023 році на саміті НАТО у Вільнюсі затвердили регіональні плани зі стримування та захисту від Росії та терористичних угруповань. Вони були визнані головними загрозами для блоку.

Загрози РФ стали ближчими і реальнішими

Посли Естонії та Латвії у Великій Британії і тимчасовий повірений Литви в Сполученому королівстві опублікували спільну колонку в The Telegraph. Вони закликали союзників проявити більше рішучості в реакції на виклики, які створює Москва, а ще якнайшвидше прийняти Україну в НАТО. Дипломати переконані, що це в інтересах Альянсу.

“Ми згодні з оцінками розвідки, що гострий стратегічний виклик нашій обороні та стримуванню може настати менш ніж за три роки, можливо й швидше. З нашим розташуванням на східному узбережжі Балтійського моря в нас мало природних бар’єрів, і нам нікуди відступати… Як загартований у боях союзник, Україна зробить дуже вагомий внесок у нашу безпеку. Чіткий шлях до членства України має бути пріоритетом на саміті у Вашингтоні цього літа”, — ідеться у спільній колонці послів країн Балтії у Великій Британії для The Telegraph.

Російський диктатор Володимир Путін неодноразово заявляв, що РФ нападати на НАТО не збирається. Однак дії Москви свідчать про протилежне, вважають аналітики. Особливо красномовні провокації, як, наприклад, заліт російської ракети на територію Польщі під час чергового обстрілу України.

У Північноатлантичному альянсі розглядають можливість збивати російські ракети поблизу кордонів НАТО. Про це повідомили в міністерстві закордонних справ Польщі. Зокрема, країни блоку розробляють різні концепції у відповідь на порушення польського кордону російськими ракетами. Дії мають відбуватися за згодою України та з урахуванням міжнародних наслідків, наголосив польський чиновник.

Країни Балтії вже створюють лінію оборони на кордоні з РФ, а держави Євросоюзу збільшують фінансування ВПК. Загалом же країни НАТО почали зміцнювати східний прапор після початку повномасштабної війни Росії проти України. Зокрема, низка держав збільшили свій контингент на східному фланзі Альянсу. Зокрема, перекинули додаткову техніку. У листопаді 2023 року в Латвію доставили канадські танки Leopard 2.

“На сьогодні немає ознак загрози нападу Росії на східний фланг НАТО. Альянс загалом має бути готовий, тому що ми погодилися розглядати Росію як загрозу, як і терористичні організації. І, по суті, тоді ми змінили наші військові плани, переорієнтувавшись на колективну оборону. І тепер уся наша робота спрямована на те, щоб переконатися, що ми можемо стримувати і захищати від цих двох загроз”, — зазначив голова Військового комітету НАТО Роб Бауер.

Велика Британія дійшла висновку, що самостійно не зможе протистояти Росії понад два місяці. Про це заявили в Генеральному штабі Збройних Сил країни. Лондону може знадобитися від 2 до 10 років, щоб підготуватися до ймовірної війни, вважає колишній офіцер британської розвідки Філіп Інгрем.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц обіцяє зробити все, щоб не відбулося прямого зіткнення НАТО з Росією. Саме тому, за його словами, Берлін блокує рішення про постачання ракет Taurus Україні.

Не останньою на політичній арені стала нещодавня заява президента Франції Еммануеля Макрона. Наприкінці лютого він зібрав європейських лідерів у Єлисейському палаці на неформальний саміт щодо підтримки України. А після зустрічі заявив, що “в динаміці не можна виключати” відправлення в Україну сухопутних військ західних країн.

Міністерство національної оборони Румунії винесло на громадське обговорення законопроєкт про національну оборону, який актуалізує концепцію гібридних загроз безпеці. Законопроєкт, у разі ухвалення, дасть змогу проводити військові інтервенції за межами країни. Також у Румунії почали будувати найбільшу в Європі базу НАТО, на території якої можуть розмістити до 10 тисяч військовослужбовців та їхніх сімей. Основою для неї стала авіабаза Mihail Kogălniceanu.

Коментарі експертів

Про які терміни можна говорити, якщо війна Росії з НАТО неминуча? Чи можна їй запобігти? Яку роль відіграє Україна в цьому протистоянні? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Юрій Федоров, кандидат історичних наук, професор Празького університету, військовий експерт;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, директор Центру суспільних досліджень “Український меридіан”;
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень;
• Ігор Петренко, політолог;
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”.

ЮРІЙ ФЕДОРОВ: Політична рішучість — слабке місце Заходу

— Росія залучена в агресивну війну проти України, і, відповідно, у неї просто немає ресурсів для того, щоб зараз вести війну проти Європи. А ось якщо Росія вийде з війни проти України нерозгромленою, це ключовий момент — нерозгромленою — неважливо де. Тоді у неї з’являється можливість відновити збройні сили і наростити їх якісно і кількісно до такого стану, коли вона може вести війну проти європейських держав.

Є науковий потенціал, промисловий потенціал тощо, які набагато перевершують російський військово-промисловий потенціал. Але поки що ці можливості європейці використовують не повною мірою.

Коли основна маса російських військ залучена до агресії проти України, для ведення будь-яких воєнних дій з НАТО, бойових дій з НАТО у Росії можливості сильно обмежені. Особливо, якщо йдеться про конфлікт, який може виникнути насамперед у Балтійській зоні, що охоплює три балтійські держави, Польщу і Фінляндію.

Там у Росії дуже невеликі реальні ресурси, за винятком, природно, ядерної зброї.

НАТО навіть зараз має більше можливостей ведення війни. Але при цьому більшість політиків європейських країн і Сполучених Штатів дуже бояться самого факту виникнення війни. Цей страх переслідує європейських політиків, громадських діячів.

Тут виникає доволі складне співвідношення: фізичних можливостей більше, але політичної рішучості в разі загострення ситуації — менше. Майже всі, крім Макрона, повторюють один за одним, що роблять усе, щоб уникнути війни. Війна це неможливо, війна це вкрай небезпечно і так далі. Такі міркування багато в чому розв’язують руки Путіну і його оточенню.

Я думаю, що дипломатичні методи не надто переконливі, коли йдеться про Росію. Тут переконливим може бути тільки розуміння того, що західні країни, Сполучені Штати або ті країни, які мають серйозний військовий потенціал поблизу Росії, можуть застосувати цей потенціал проти російського вторгнення.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: У НАТО вже не сумніваються, що ризики зіткнення з РФ великі

— Агресія проти окремих країн НАТО можлива, тобто там, де Путін вважатиме, що він може досягти успіху. У 2014 році навряд чи хтось припускав, що Росія буде оголошувати про приєднання Криму. До 24 лютого 2024 року дуже багато голосів лунало про те, що Росія не готова, та й взагалі як можлива повномасштабна війна в Європі? Тому не треба ілюзій.

Про те, що агресія РФ може розширюватися, боязко писали німецькі аналітики. Країни Балтії завжди говорили про це. І зараз питання полягає тільки в термінах, коли це може статися.

Тобто, за великим рахунком, серйозна аналітика і серйозні представники структур безпеки і оборони країн НАТО не сперечаються про те, що це можливо. Різниця тільки в прогнозах — 2, 3, 5 років або ж це станеться цього року. Дії Росії підтверджують це.

Остання провокація, коли російська ракета залетіла в Україну через територію Польщі, це один із таких моментів. Для того щоб відреагувати і намагатися збити ракету, потрібно переступити через мислення мирного часу. Другий момент.

Країни Балтії — це один із таких об’єктів, оскільки там і Альянс об’єктивно має менше сил. Це сакральне місце для Росії, тому що це ті території, які вона вважає своїми. Є певні надії на п’яту колону в Естонії та Латвії. У Литві ситуація дещо інша.

Необхідні жорсткі реакції на дії Путіна. Консультації Альянсу і Польщі про можливе збиття російських ракет під час наближення до кордонів, це позитивний сигнал у цьому напрямку. Так само як і посилення угруповання НАТО в країнах Балтії.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Країни Балтії правильно роблять, що зміцнюються

— Я хочу зазначити, що Білорусь знову заявила про перевірку бойової готовності своїх військ кілька днів тому. І буквально за 12 кілометрів від білорусько-литовського кордону з’явилися танки, з’явилася інша збройна техніка, війська Білорусі. У західній частині Білорусі розміщено одне з місць зберігання, очевидно, ядерних боєголовок і комплекси “Іскандер”. Тому загрози дуже високі.

Ті сценарії, які моделювалися, наприклад, під час двох попередніх етапів російських навчань “Запад” у 2017 і 2021 роках. І один, і другий етап навчань розглядали можливість зіткнення з Литвою, Польщею та з країнами Північної Європи. Це те, до чого Росія готувалася.

Я б навіть не говорив про те, що це обов’язково через два-три роки може статися. Путін досить часто діє ірраціонально. Він у цьому плані не завжди передбачуваний. І тому загроза є просто зараз. Якщо виходити з того, що вторгнення може бути досить миттєвим і може статися в будь-який момент, відповідно, робляться необхідні спроби з оборони.

Те, що робить зараз Литва, це абсолютно правильно. Їм необхідно зміцнювати кордон, залучити і проводити досить часті навчання, що зараз відбувається і з боку Литви, і з боку Польщі. Також я думаю, що Литва, Латвія та Естонія зараз будуть розвивати тісніші контакти з Фінляндією. Адже в разі вторгнення російських військ буде залучені Сувалський коридор. Це був би один зі сценаріїв — напад з боку Білорусі та Калінінградської області.

Відповідно, вони хотіли б перекрити сухопутне сполучення з країнами Балтії з боку Польщі. Тому контакти з Фінляндією необхідні для того, щоб мати можливість логістичного мосту, а Фінляндія може це робити через Балтійське море. Плюс нарощувати співпрацю з країнами Північної Європи.

Потрібно посилювати фланг НАТО, перекидаючи туди додаткові війська. Ще Литві потрібно використовувати умови ландшафту — у разі, якщо російські колони поїдуть кудись, дати їм заїхати, а потім їх знищувати, розтягуючи їхні логістичні лінії. Тобто використовувати досвід невдалого штурму російських військ на Київ.

Ще невіднятний пункт у цьому всьому, звичайно, це підтримка України. Чим більше Росія витрачає ресурсів тут, тим менше вони можуть використати проти країн НАТО. І це, мені здається, абсолютно обопільний інтерес, тому що ЗСУ протидіє агресії з боку Росії, а Європа отримує безпеку.

ІГОР ПЕТРЕНКО: Путін боїться прямого зіткнення з країнами Альянсу

— Путін розуміє тільки мову сили і будь-які поступки, на які можуть піти наші партнери, він сприйматиме як слабкість. А слабкість він обов’язково поверне проти тих, хто демонструє ці слабкості, і буде бити, тиснути в ці точки. Путін і РФ мають дуже чіткі портрети лідерів усіх країн. Це давня, КДБшна школа, і вони прекрасно розуміють, чого бояться лідери основних фракцій, чого бояться канцлери, глави держав, які в них є внутрішні стримувальні фактори.

Кремль всіляко намагається бити в цю точку. Тому це потрібно усвідомлювати і діяти так само з Путіним — знаходити його слабкі точки. А його слабкі точки — це те, що хоч він б’є себе в груди і говорить про те, що він воює з усім Заходом, з усім НАТО, але по суті він цього боїться. Пряме зіткнення нічого хорошого йому не обіцяє.

Ситуація з Макроном яскраво продемонструвала це. Президент Франції сказав: “Ви можете, звичайно ж, трясти своєю ядерною зброєю, але у нас вона теж є. Ми взагалі розглядаємо відправлення війська в Україну, та й загалом не треба нас тут лякати” і так далі.

Видно було, що Путін був збентежений таким підходом і не знав, як правильно відреагувати, що сказати тощо. Оскільки він звик, що будь-які погрози країни РФ швиденько конвертуються в те, що починає знижуватися градус, Захід намагається перевести розмову в іншу площину і піти на якісь поступки. Тому чим буде жорсткішою позиція, тим більше результату ми отримаємо.

Імовірність прямого зіткнення НАТО і Росії є, і вона досить висока. Ми ж чуємо і бачимо дані німецької, польської розвідки, точніше, обговорення з боку різних експертів, які говорять про те, що протягом шести років таке зіткнення можливе. Так, це може відбуватися в різних формах, знову ж таки з використанням якихось проксі сил, з варіантами початку гібридної агресії, інформаційної війни, спеціальних психологічних операцій і всього іншого.

Напад на Україну Путін розглядав як слабкість з боку Заходу, що він не зможе об’єднатися і допомогти. А Україна сама довго не зможе протриматися. Тобто ми самі переломили цей ряд, і сформували певну основу для того, щоб була єдність Заходу. Але зараз Путін бачить, що США ніяк не можуть ухвалити рішення про надання Україні допомоги. Бачить, що є певна розгубленість у Європі, що Шольц після погроз з боку Росії відступає і швиденько каже, що не передасть ракети Taurus Україні. А заяви Макрона не всіма сприймаються як те, що потрібно підтримати.

Цілком імовірно, що Путіна захоче перевірити на міцність статтю п’яту Вашингтонського договору і подивитися, як країни НАТО відреагують. Якщо це будуть жорстка відповідь і реакція, то, звичайно, Путін спробує чужими руками діяти. А якщо це буде повільна ситуація, будуть дискусії, консультації, затягування тощо, явно він зрозуміє, що колективна безпека не така вже й колективна і не така вже й безпека. І тому Путін буде цим користуватися.

Мені здається, що європейські країни, та ж Німеччина, поступово готують своє суспільство, що таке можливо.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: НАТО не просто так посилює свої бази в Румунії

— Румунія це одна з найближчих країн НАТО до України. Є ще Болгарія і Польща. Але в Польщі і так досить потужний потенціал як своїх власних збройних сил, так там присутній і невеликий контингент армії США.

А Румунія — країна, яка одночасно межує з Україною, її логістика доволі непогано розвинута, має вихід у Чорне море. Виходить одразу і континентальна частина, і вихід до моря.

Плюс Молдова теж доволі проблематична територія у зв’язку з активізацією там російських елементів у Придністров’ї та особливою активізацією Гагаузії. Дві проблематичні метастази “русского мира”. Саме через це Румунію і обрали майданчиком для стабілізаційних сил.

Читайте також: 5-та стаття Статуту НАТО жодного разу не використовувалася — погрози Росії про “асиметричну відповідь” проаналізував оглядач