Шлях до ЄС, зростання економіки та феномен Зеленського: основні досягнення 2023 року перелічив радник голови ОПУ Сергій Лещенко

Одна з головних дипломатичних перемог України у 2023 році — рішення ЄС про початок переговорів із Києвом про членство. Також серед досягнень: збереження демократії під час війни; хоч і невелике, але все ж таки зростання економіки; серед військових перемог — контроль над західною частиною Чорного моря. Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДOM розповів радник глави Офісу президента України Сергій Лещенко.

Ведучий — генеральний директор інформаційного агентства “Укрінформ” Олексій Мацука.

“Євросоюз — наше головне досягнення на зовнішній арені”

— Сьогодні ми будемо обговорювати насамперед підсумки 2023 року, що минає. Пропоную почати з головної дипломатичної перемоги — рішення Євросоюзу про старт переговорів з Україною про членство в ЄС. Чому це важливо?

— Для початку скажу, що настрій у всіх під кінець року складний. Я не скажу, що прямо депресивний. Але минулий Новий рік ми зустрічали з великим оптимізмом, тому що рік закінчувався деокупацією Херсонської області, до цього Харківської області, було очікування, що ми швидко поженемо російського окупанта з нашої землі.

Але потрібно розуміти, що ми маємо справу з величезною армією ядерної держави. І наші воїни, які на фронті, завжди мені говорили: не треба недооцінювати і не треба знецінювати наші здобутки, тому що кожне досягнення дається дуже складно. Наші воїни роблять щодня диво, протистоячи такій силі.

Якщо до кінця минулого року оптимізм був від військових здобутків, то цього року — від дипломатичних. Це історичний вибір на користь Євросоюзу. Цього року було два важливих рішення: перше — надання Україні статусу кандидата в члени ЄС, друге — про початок переговорів.

По-перше, це зекономлені кілька років у процедурі. Країни, які вступали до ЄС за повною процедурою, на ці два кроки, які ми зробили в один рік, витрачали 3-4 роки.

По-друге, звісно, це точка неповернення, тому що, входячи в переговори, вже назад дороги немає. А для Євросоюзу це розуміння, що Україна — це майбутній член, з яким ми разом сидітимемо за одним столом у Європейській раді, буде комісар від України в Єврокомісії, і буде велика група українських євродепутатів.

Тобто ми будемо частиною одного європейського дому — найуспішнішого проєкту інтеграції за всю історію людства. Євросоюз свого часу отримав Нобелівську премію миру як проєкт. Тому що такого роду успішних інституцій, побудованих на досягненнях і благополуччі, не було в історії людства.

Так, попереду на шляху до ЄС у нас ще багато викликів чекає — і адаптація законів, і трудова міграція. Україна через війну втратила дуже багато робочих рук. А багато країн втратили теж багато робочих рук, але через вступ до Євросоюзу, тому що поляки, латиші, литовці поїхали працювати в Західну Європу. А у нас багато людей через війну вже опинилися в Європі.

Підбиваючи підсумки року, звичайно ж, Євросоюз — це наше головне досягнення на зовнішній арені.

Це величезний параграф підручника історії, написаний рукою президента Зеленського. Це те, що оцінять майбутні покоління. Це ті рішення, які назавжди залишаться в нашій історії. Думаю, що через 10-15 років роль Зеленського оцінять навіть його нинішні політичні опоненти. До речі кажучи, демократія — це ще одне досягнення цього року попри те, що війна йде другий рік.

— Я якраз хотів запитати про внутрішню політику і про те, як ми зберігаємо власні демократичні інститути.

— Це наше досягнення. У нас не просто демократія на рівні функціонуючих органів, парламенту, опозиції — у нас демократія в суспільстві. У нас люди вільно висловлюють свою думку, вільно відстоюють свої інтереси та цінності.

Україна сьогодні — це демократія, яка відстоює цінності інших країн, які не зіткнулися віч-на-віч із російською армією. Наша демократія — це складова глобального ринку демократії, і рейтинг нашої демократії дуже високий на цьому рівні.

А третє досягнення цього року, на мою думку, — економіка вистояла. Економіка навіть виходить на траєкторію зростання після падіння в перший рік війни. Це зростання, можливо, не настільки вразливе. Але потрібно розуміти, що Україна зіткнулася з ворогом, перед яким більшість країн світу просто підняли руки вгору і здалися.

Я цього року спілкувався з британським істориком Тімоті Гартоном-Ешем, він один із найвидатніших мислителів. У лютому 2023 року він був учасником дискусії в Мюнхені Він сказав, світ завжди боявся Росії через армію. Росія вселяла страх своїми нескінченними розмірами і нескінченною армією, яка змушувала тремтіти голос будь-якої демократії. Тому що у них не було ресурсів, щоб протистояти Росії.

А завдяки українцям світ втратив страх перед російською армією.

Російська армія більше не вселяє такого тваринного страху, як раніше. І це досягнення українських воїнів, українського президента, українських героїв.

“Ми прецедент створюємо”

— Один із продуктів цього року — формула миру, в якій Україна запропонувала свій план завершення війни. Чому ми вважаємо це досягненням?

— Важливо відзначити роль глави Офісу президента України Андрія Єрмака. Він спецпосланець президента з формули миру, і займається цим питанням 24/7 — проводить за кожним окремим пунктом формули тематичні раунди в Києві, саміти у світових столицях. Формула охоплює 10 пунктів (виведення російських військ, продовольча, ядерна, екологічна безпека, компенсація за завдані збитки, гарантії безпеки України, питання тощо), кожен із яких обговорюється.

Пунктів багато, тому що Росії було б вигідно сказати: ну, все, війна закінчена, ми більше не нападаємо, тому все — мир. Це ніколи Україну не влаштує. Тому головний перший пункт формули миру — це деокупація захоплених українських земель. Далі — це компенсація збитків, про яку Росія бажатиме забути, бо це для неї втрата національного блага. Але вже заарештовано величезні активи Росії в західних банках — 300 млрд доларів. І навіть якщо Росія не захоче платити компенсацію, то вже заарештовані активи можуть стати цією компенсацією.

На цьому етапі йдеться про отримання Україною відсотків із заморожених активів. Захід заарештував російські цінні папери, і за цими цінними паперами, однаково, продовжують нараховуватися відсотки, просто вони Росії в кишеню не потрапляють, перебувають на заарештованих рахунках. Ми говоримо: хоча б дайте нам відсотки, це сума, яка вимірюється десятками мільярдів доларів, але їх поки що теж не дають. Але якщо, наприклад, США не погодиться продовжити програму військової допомоги, то ми можемо розраховувати на ці відсотки.

— Це реально?

— Я думаю, що відсотки — це найреальніше на сьогоднішній день отримати. Тобто не тіло золотовалютного резерву Росії, а відсотки з нього. Золотовалютний резерв — це гроші, які розміщуються в цінних паперах особливо рейтингових країн зі стійкою економікою. Росія викуповувала цінні папери цих країн, і ці країни платили відсотки всім власникам, зокрема Росії. Ось ми претендуємо хоча б на цей відсоток. Думаю, якщо рухатися в цей бік, це буде велике досягнення. Такого прецеденту ще не було — конфіскація нарахованого відсотка за цінними паперами країни-агресора.

І значення формули миру ще й у тому, що це основа і для інших країн. Не хочеться, звичайно, говорити, що будуть інші війни, але вони будуть у світі. І іншим країнам буде вже простіше, тому що ми пройдемо цю дорогу за них, і вони апелюватимуть до нашого прецеденту. А ми прецедент створюємо.

“У Росії вибито основу для шантажу”

— Ще один прецедент, який був створений цього року, — перемоги України в Чорному морі. Київ узяв під контроль ситуацію в Чорному морі.

— Якщо минулого року ми деокупували частину нашої території, то цього року ми, по суті, деокупували частину Чорного моря. Це дало змогу запустити зерновий, промисловий коридор без участі Росії, це дало змогу українським фермерам, металургам здійснювати експорт продукції.

Це величезна геополітична і військова поразка Росії, тому що кораблі під міжнародними прапорами з українською продукцією можуть заходити в порти Одеського регіону — “Чорноморськ”, “Південний” і порт в Одесі — і плисти на світові ринки вже з українською продукцією. І тепер не потрібно в Росії вимолювати право якомусь кораблю проплисти. І в Росії вибито підґрунтя для шантажу, коли вони за продовження “зернової угоди” виторгували собі право розморозити якісь рахунки, запустити аміакопровід. Цього всього вони не отримали.

А кораблі з українських портів пливуть щодня, зокрема завдяки партнерам, які постачають системи ППО для захисту портової інфраструктури. І один з останніх випадків, коли за допомогою ППО в Херсонській області було збито три російські бомбардувальники Су-34. А скоро ми отримаємо винищувачі F-16 і будуть теж хороші успіхи.

Читайте також: Чому Кремль переслідує росіян за слово “мир”: думки експертів і глядачів FREEДОМ

“Консолідація суспільства навколо президента залишається одним із досягнень цього року”

— Сподіваюся, що наступний рік принесе нам ще більше позитивних результатів. Але важливим є те, що і всередині українського суспільства зберігається єдність щодо необхідності перемоги і необхідності збереження української держави.

— Під кінець року було кілька спекуляцій. Наприклад, показали соціологію щодо відповіді на запитання: “Чи довіряєте ви президенту?” 62% сказали “так”. І тут же почали показувати, що рік тому відсоток був вищим. Але в чому полягала маніпуляція? Запитання “Чи довіряєте ви президенту?” було без прізвищ, і воно отримало 62% відповідей “так”.

Але через кілька днів провели інше опитування. І там запитання вже звучало: “Чи довіряєте ви Володимиру Зеленському”? І відповідь одразу не 62%, а 77%.

Тобто консолідація суспільства навколо президента залишається одним із досягнень цього року.

Тут ідеться не про те, щоб ми когось підтримуємо чи ні, а про те, що суспільство однаково згуртоване, воно розуміє, хто є головним представником їхніх інтересів, воно довіряє цьому представнику. 77% — це більше, ніж Володимир Зеленський отримав у другому турі.

— Роль особистості колосальна.

— Це феномен. Ось, за підсумками другого туру президентських виборів-2019 ми говорили, що 72% за Зеленського — це феномен.

Зараз точно такий самий феномен: два роки війни минуло, а довіра до конкретного президента України 77% у суспільстві.

Два роки війни, і при цьому існує демократія, немає політичних репресій, немає цензури.