Сьогодні о 21:57
Єврорада 14 грудня підтримала початок переговорів про вступ України до ЄС, вони можуть розпочатися вже в березні наступного року. Крім того, Єврорада підтримала 12-й пакет санкцій проти РФ.
Українські політики впевнені, що країна стане членом Євросоюзу, подолавши ще чимало перешкод. Паралельно в ЄС тривають суперечки про виділення Україні фінансової допомоги.
Як Єврорада ухвалювала знакове рішення
Відкриваючи саміт, голова Європейського парламенту Роберта Метсола заявила, що Євросоюз перебуває “на порозі чергового історичного моменту”.
“Це рішення ґрунтується на заслугах, на повазі до наших критеріїв, на тому, що у кожної нації свій шлях до об’єктивних цілей, які ми перед нею ставимо. Глобальна геополітична ситуація означає, що за бездіяльність доведеться платити”, — сказала Метсола, зазначивши, що ЄС не повинен “зачиняти вікно можливостей”.
Як заявив президент України Володимир Зеленський, країна виконала рекомендації Єврокомісії, а після рішення про початок переговорів щодо вступу до Євросоюзу на державу чекає велика робота.
“Дійсно сильний результат і для України, і для всієї Європи. Ще один крок до повноправного членства України в ЄС. Я дякую всім, хто підтримав, виконав саме те, про що ми домовлялися. Дякую всім в Україні — нашій команді, — хто зробив усе необхідне”, — сказав глава держави.
Разом з Україною на майбутнє членство в ЄС претендує Молдова. З меседжем про те, що Євросоюз готовий до розширення і це є особливим знаком для України, виступили багато політиків провідних країн Європи. Але є й незгодні. Наприклад, Австрія побачила можливість просунути інтереси Боснії в контексті подальшої долі України. Якщо ЄС почне переговори про вступ з Україною, Австрія хоче, щоб Євросоюз почав переговори і з Боснією.
Чим незадоволений Орбан
Лідери Європейського Союзу на переговорах, які тривали до глибокої ночі, не змогли узгодити бюджетне рішення, яке включає середньострокову програму підтримки України — 50 млрд євро. Воно було заблоковано Угорщиною.
Як повідомив президент Європейської Ради Шарль Мішель, рішення, підтримане іншими лідерами країн ЄС, не відхилено, а відкладено.
“Перегляд багаторічної фінансової рамки <…> у всіх її компонентах і пріоритетах, тобто підтримка України, міграція та зовнішній вимір, платформа стратегічних технологій для Європи, NGEU, відсоткові виплати, спеціальні інструменти, нові власні ресурси та елементи, що зменшують вплив на національні бюджети, твердо підтримуються 26 главами держав або урядів. Ми повернемося на початку наступного року”, — зазначив Шарль Мішель.
На голосуванні про початок переговорів про вступ України до ЄС Орбан був відсутній. Зранку його вмовляли підтримати рішення і Шарль Мішель, і канцлер Німеччини Олаф Шольц, і президент Франції Еммануель Макрон. У підсумку, як повідомляють медіа, йому просто запропонували покинути приміщення для голосування. Так чи інакше, але правом вето Віктор Орбан не скористався.
Зі свого боку угорський прем’єр-міністр заявив, що не став заперечувати проти рішення про старт переговорів, оскільки в нього буде ще понад 70 можливостей для того, щоб заблокувати процес вступу України до Євросоюзу.
“Якщо ми не хочемо, щоб Україна стала членом ЄС, то угорський парламент проголосує проти. Так, і до того моменту, поки це питання потрапить на розгляд парламентів, пройде дуже, дуже довгий процес. Згідно з підрахунками, буде близько 75 випадків, коли уряд Угорщини може зупинити цей процес”, — цитують Орбана місцеві ЗМІ.
Саміт лідерів Європейського Союзу продовжився в столиці Бельгії і 15 грудня. Головні теми другого дня саміту були присвячені різним темам і безпосередньо не стосувалися України.
Кореспондент FREEДОМ Віталій Сизов зазначив, що 50 млрд євро можуть бути виділені Україні різними шляхами, про що вже неодноразово говорили лідери ЄС.
Перший шлях — з європейського бюджету, другий — безпосередньо з національних бюджетів країн-членів Європейського Союзу. І якщо одна з країн теоретично може заблокувати ухвалення рішення на рівні ЄС, то залишиться другий шлях.
“У Європейського Союзу є достатньо коштів для того, щоб профінансувати Україну і в січні надати макродопомогу”, — повідомив Сизов.
Він додав, що заява Орбана була некоректною.
“Прем’єр-міністр Угорщини у себе в Twitter [соцмережі Х] написав, що це він заблокував створення українського механізму. Хоча насправді український механізм входить до пакету змін довгострокового бюджету Європейського Союзу. Європейський Союз займається не тільки питаннями України, там питання міграції, інші питання, не пов’язані з Україною. Усе це входить у цей пакет змін, і його погоджують 27 країн. І питання до нього є не тільки у Віктора Орбана. Наприклад, Швеція не змогла проголосувати за це, тому що їй необхідно заручитися підтримкою парламенту для цього. Тобто сказати, що Орбан щось заблокував, це некоректно”, — прокоментував кореспондент FREEДОМ.
Офіційна реакція Києва на підсумки саміту — стримана й оптимістична.
“Це чіткий сигнал про те, що фінансова підтримка України з боку Євросоюзу продовжиться. Очікуємо завершення всіх необхідних юридичних процедур у січні 2024 року, які дадуть змогу якнайшвидше отримати відповідне фінансування. 50 млрд. євро, виділених Євросоюзом для України, будуть спрямовані, зокрема, на підтримку макроекономічної стабільності, відновлення та модернізацію нашої держави, а також прискорення інтеграції до ЄС”, — ідеться в повідомленні МЗС.
Видання Politico з посиланням на політичного директора прем’єр-міністра Угорщини Балажа Орбана повідомляє, що Угорщина наполягає, щоб ЄС розблокував більше коштів для Будапешта перед тим, як узгодити оновлений бюджет Союзу, який містить пакет фіндопомоги для Києва.
У грудні минулого року Євросоюз вирішив заморозити виділення Угорщині близько 30 млрд євро у зв’язку з побоюваннями з приводу недотримання принципів верховенства права і недостатніх заходів боротьби проти корупції. Єврокомісія оголосила про розблокування для Угорщини частини коштів із фондів згуртування напередодні саміту Європейської ради.
Що далі?
Переговорна рамка встановлює принципи для проведення вступних переговорів. Після цього має відбутися Перша міжурядова конференція, а також проведення скринінгу законодавства України як країни-кандидата.
Далі відбуваються переговори за 35 окремими главами, які відображають 35 сфер інтеграції країни до складу Євросоюзу.
По завершенню цього процесу на Україну чекає закриття переговорів і велике рішення про вступ до ЄС та його ратифікація парламентами. Після цього Україна стане членом ЄС.
Євроінтеграція України очима експертів
Яка робота тепер чекає на Україну і як домогтися компромісу з супротивниками в рамках Євросоюзу, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
- Олег Саакян, політолог;
- Марія Мезенцева, депутатка Верховної ради України, голова делегації України в ПАРЄ;
- Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих міст”.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Тепер ставлення світу до України і Росії буде зовсім іншим
— Для мене вчорашнє рішення свідчить про кілька речей. Перше — воно говорить про початок великої трансформації самого Європейського Союзу.
Цей інститут країн Європи виглядатиме більш ефективним і більш відповідальним. Тобто вони поступово відмовлятимуться від практики відкладених рішень.
ЄС сьогодні готовий ухвалювати важливі рішення жорстко, спираючись лише на свої власні потреби. Вести внутрішні дискусії він теж готовий. Але, тим не менш, якщо ухвалено рішення, то його потрібно буде виконувати.
Ми матимемо набагато сильнішу Європу, яка вміє захищатися, швидко реагувати на кризи, що виникають.
І друга складова — це фундаментально важливе рішення, яке обнулило права для РФ. Москва чомусь починала максимально розганяти істерику щодо України, що вона залишиться одна, її ніхто не буде підтримувати, і Москва її дотисне. І це був фундаментальний, пропагандистський елемент російської компанії.
Ми маємо чітку фіксацію майбутнього статусу України — вона буде невід’ємною частиною Європейського Союзу, а значить, уся та концепція, на якій побудована війна Росії проти України, нереалістична.
Чітко зафіксовано, що Україна і Росія — дві абсолютно різні держави, дві абсолютно різні історичні сутності. І, відповідно, Україна це частина Європи, а Росія це територія, яка намагається послабити Європу, намагається постійно її атакувати, домінувати в Європі тощо.
Це період великих кардинальних трансформацій. Він почався, на жаль для нас, із повномасштабного вторгнення. До цього все було дуже консервативно. Росію не оцінювали належним чином після того, що вона робила у 2008, 2014-2015 роках.
Зараз, мені здається, переоцінка справді вже стала незворотною, і РФ матиме зовсім інший вигляд за підсумками цієї війни. Так само як і Європа, як і Україна.
ОЛЕГ СААКЯН: Розслаблятися — рано
— По-перше, це не тільки наша перемога, це перемога і Європейського Союзу, оскільки багато в чому рішення про початок діалогу з Україною і Молдовою вже було питанням не стільки про Україну чи про Молдову. Це було питання про спроможність європейської політичної еліти ухвалити таке рішення. Адже євробюрократія вже до того дала високу оцінку виконанню взятих на себе зобов’язань і зі свого боку дала зелене світло.
Євроінтеграція — це два процеси — політичний і бюрократичний. Це дві ноги, які весь час ідуть одна, випереджаючи іншу. І таким чином відбувається рух уперед. Це була перемога української дипломатії. Але також і брюссельської, євроінтеграційної та відповідальної частини політичної еліти, яка змогла подолати і скепсис, і зловживання вето Угорщиною, і безліч інших внутрішніх питань, які ще раніше унеможливлювали подібне рішення.
Далі починаються процеси не менш тривалі, ніж був до цього. Тому тут, звісно, розслаблятися і сильно радіти не доводиться. Попереду — безліч перемовин за різними напрямами, починаючи від стандартизації в промисловій сфері, закінчуючи політичними питаннями і стандартами. Це безліч різних раундів. Для того щоб до них підійти, є ще одна формальна сходинка. Це прийняття переговорної рамки, яку необхідно тепер підготувати єврочиновникам і затвердити її на наступному саміті. Це може статися приблизно навесні 2024 року.
Тобто за 3-6 місяців ми можемо отримати рішення про переговорну рамку, яка вже відкриє багаторівневий процес діалогу і найфорсованішої євроінтеграції. Оскільки далі — це вже питання про покрокове зближення України та ЄС. Ще буде багато питань і, можливо, багато зловживань.
Угорщину та інших ми ще почуємо. Ба більше, тепер це буде за напрямками. Уже з весни, після того як рамка може бути ухвалена, різні лобі всередині ЄС виставлятимуть свої бажання, побажання і вимоги аграріям, металургам, машинобудівникам, оборонній промисловості та безлічі інших секторів України.
А Україні доведеться вести переговори, також відстоюючи свій національний інтерес.
Євроінтеграція як ідеологія сьогодні зазнала свого апогею. Це кульмінація цього процесу. Далі починається обачлива переговорна процедура і процес для української дипломатії, бізнесу, політиків, громадянського сектору. Будемо сподіватися, що і професіоналізму, і рішучості, і мудрості українській еліті вистачить на те, щоб цей процес пройти максимально швидко і м’яко.
Там буде безліч і компромісів, і абсолютно безкомпромісних речей, на які Україні щоразу необхідно буде собі відповідати на запитання: “А чи настільки ми хочемо саме зараз євроінтеграції, що готові піти, наприклад, на такий ризик або на таку вимогу?”.
Російська агресія і стійкість українського суспільства створили умови, коли українська євроінтеграція може відбуватися без додаткового зволікання. Тобто в тому режимі, який є максимально спроможним і швидким, виходячи з європейських спроможностей.
МАРІЯ МЕЗЕНЦЕВА: ЄС обходитиме позицію Угорщини надалі
— Це питання стосується потенційного розширення ЄС. Не завтра, не післязавтра, а через певний час, коли і Україна, і Молдова ще більше наблизять своє національне законодавство та умови життя, а також поділяться своїми навичками безпеки в абсолютно різних напрямках.
Позиція, висловлена канцлером Карлом Нехаммером, не є позицією народу Австрії чи депутатів країни загалом, як і Угорщини. Для нас важливо, що ми йдемо назустріч Угорщині, з огляду на права нацменшин, особливо питання свободи слова та можливості спілкування рідною мовою. Ми звертаємо увагу на потреби щонайменше 150 тисяч українців, для яких угорська є рідною мовою. Ми перевиконали вимоги, але визнаємо, що залишилися деякі невдоволення. Однак, важливо зазначити, що ми слідуємо процедурам і правилам, встановленим Венеціанською комісією. Це не вигадка, а чіткий аналіз.
Зараз Угорщина може ухвалювати свої рішення під тиском дуже прагматичних аргументів Кремля, чи то відтермінування щодо оплати за газ, знижки за газ, чи то надто вигідні кредити щодо влаштування атомної електростанції. І таким чином, так, Угорщина може впливати на рішення Європейського Союзу. Але поки що ми бачимо, що ці рішення не є блокуючими.
Це створює проблеми. Але і щодо переговорів по членству, і надалі по фінансуванню Європейський Союз буде обходити позицію Угорщини і все-таки надавати Україні фінансування.
Збереться позачерговий саміт на початку січня, і якщо не буде подібного консенсусного рішення, то оскільки 26 країн готові надавати фінансову допомогу, вони надаватимуть це або через окремий фонд, який не вважатиметься офіційним фондом ЄС, або на підставі двосторонніх договорів.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Україна стане центром тяжіння країн колишнього Радянського Союзу
— Шлях України до повноцінного членства абсолютно обґрунтований. Про це говорять наші західні партнери. Якщо питання кандидатства ще можна частково називати авансом, то зараз, коли ми реалізували практично всі рекомендації ЄС, це історичне досягнення дійсно обґрунтоване.
Україна стане центром тяжіння країн колишнього Радянського Союзу. Тому що в особі України вони бачать позитивний приклад. А дивлячись на путінську Росію, вони бачать приклад безнадії і тоталітаризму.
Я розчарую тих, хто думає, що цей шлях буде простий або він буде швидкий. Цей шлях має нести, перш за все, взаємний успіх, позитивний результат і для країн Європейського Союзу, і для України. А для цього потрібна максимальна синхронізація.
Якщо нас гіпотетично через півроку приймуть до ЄС, то від цього постраждають усі.
Тому що відкриття повних ринків може призвести до деградації нашої економіки і того, що ми можемо позбутися цілих кластерів машинобудування, важкої промисловості, тому що вони можуть просто виявитися не конкурентними в таких умовах. Усе має бути поступово.
Я за те, щоб ми підходили до цього стабільно, прогнозовано і в рамках довгострокової стратегії. Я б ставив приблизно на 2030 рік, і вважаю це максимально оптимістичним прогнозом.
Читайте також: Україна стоїть на початку великого шляху до ЄС: попереду ще близько 70 голосувань методом консенсусу, розповів Попов
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
