Понад 90% українських полонених у РФ зазнали жорстокого поводження та тортур — коментар правозахисника

Жорстоке поводження з українськими військовополоненими та цивільними заручниками — цілеспрямована політика Росії від початку агресії проти України у 2014 році. Це також показник недосконалості інструментів міжнародних інституцій, Міжнародного комітету Червоного Хреста, Організації Об’єднаних Націй, які не можуть змінити ситуацію, навіть домогтися того, щоб всі, хто потрапив у полон, були зареєстровані, отримували медичну допомогу, могли повідомити про себе рідних. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ сьогодні, 20 жовтня, заявив правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

“Але найголовніше, вони [міжнародні організації] могли б убезпечити від жорстокого поводження, катувань. На жаль, опитуючи українських військовополонених, які виходили з полону, можемо сказати, що понад 90% тих, хто побував у полоні, зазнали жорстокого поводження і тортур. Є випадки загибелі чи вбивств у місцях несвободи, де утримувалися українські військовополонені. Утримувалися без дотримання будь-яких нормальних цивілізованих правил із застосуванням жорстоких тортур, жорстокого поводження, принизливого поводження. Це політика, яку Росія сповідує ще з 2014 року, захоплюючи в полон, поміщаючи до місць несвободи українських і військовополонених, і цивільних заручників. Останні на сьогодні мають статус цивільних заручників, але насправді це фактично захоплені терористичною організацією цивільні особи, які не повинні переслідуватись у такому порядку”, — коментує правозахисник.

Він зазначив, що, на відміну від України, Росія не надає міжнародним організаціям вільного доступу до місць утримання військовополонених.

“Якщо на українській території можуть у будь-який час заходити до табору, де утримуються російські військовополонені, то місця несвободи, де утримуються українські військовополонені, можуть відвідувати ті самі представники міжнародних організацій, таких як ОБСЄ або Міжнародний комітет Червоного Хреста, тільки з дозволу влади, які дозовано допускають. І лише до тих, до кого вони хочуть допустити представників цих міжнародних організацій. Тобто вони не мають вільного доступу”, — пояснює Павліченко.

Відповідно, як каже правозахисник, міжнародні організації не можуть реагувати на сигнали про тортури та здійснювати незалежний контроль.

“Це — одна з великих проблем, яка сьогодні стоїть на порядку денному міжнародних організацій: питання про те, як досягти ефективності такого контролю, і щоб він працював по обидва боки. Це завдання, яке має бути розв’язане для того, щоб насамперед забезпечити безпеку утримання осіб, які потрапили в полон по обидва боки війни”, — додав виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.

Читайте також: Статус військовополоненого в Україні — що дає комбатантам РФ, розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Нагадаємо, як повідомив представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МОУ) Андрій Юсов, дедалі більше росіян хочуть співпрацювати з Україною. Російські військові можуть врятувати себе і сім’ю, перейшовши на бік України, або добровільно здатися в полон завдяки програмі “Хочу жити”. Кожен перехід солдата РФ за цією програмою — це окремо відпрацьована операція.

Читайте також: Дійсна кількість росіян, які добровільно здалися в полон, не розголошується в їхніх інтересах — усі нюанси проєкту “Хочу жити” від Юсова