У Санкт-Петербурзі (РФ) 27-28 липня відбувся другий саміт Росія – Африка. У заході взяли участь 17 глав африканських держав, тоді як у першому — 2019 року — брали участь 43 африканські лідери.
Також на саміт приїхали п’ятеро прем’єр-міністрів африканських країн і менш представницькі делегації. Таким чином репутація Росії в Африці сильно похитнулася через вихід із зернової угоди.
Російські війська не полишають спроби й надалі обстрілювати портову інфраструктуру України, поки Київ шукає альтернативні шляхи доставки продовольства до Африки.
Деталі саміту
Росія зробила кілька гучних заяв для країн Африканського регіону. Аналітики підкреслюють, що всі вони виявилися провальними, оскільки у Кремля вельми амбітні цілі.
Перша і головна — переконати країни глобального Півдня в тому, що російська агресія проти України виправдана, а продовольча криза — витівки Заходу. Для того, щоб ці промови кремлівських представників звучали якомога переконливіше, РФ пустила в хід “подарунки”.
Зокрема, африканським країнам нагадали про борги на суму в 23 мільярди доларів, більшість яких з’явилася ще за часів СРСР. Розвиток зв’язків з африканськими країнами Путін назвав “одним із незмінних пріоритетів” РФ.
Путін пообіцяв лідерам деяких африканських країн протягом кількох місяців безкоштовно доставити десятки тисяч тонн російського зерна. У відповідь африканські лідери закликали Росію негайно розблокувати роботу зернового коридору і забезпечити безпеку постачань української агропродукції.
“Угоду (про постачання зерна) має бути відновлено, щоб спробувати врятувати тисячі людей, які залежать від цього імпорту. Найбільшому ризику зараз піддається економічна продовольча безпека Африки, особливо з огляду на те, що континент уже серйозно постраждав від стрибків цін на продовольство, спричинених перебоями в його постачанні”, — заявив глава Африканського союзу Азалі Ассумані.
Адміністрація Байдена розкритикувала Москву після заяви Путіна лідерам і офіційним особам більшості африканських країн, що його країна докладає всіх зусиль для запобігання глобальній продовольчій кризі.
“Не дивлячись на риторику Росії, вони насправді дуже мало інвестують в Африку — лише 1% від прямих іноземних інвестицій, які йдуть на континент”, — заявила прессекретарка Білого дому Карін Жан-П’єр.
Ще один дієвий метод тиску, шантажу і водночас підкупу африканських лідерів — постачання озброєння та найманців. Приватна військова компанія “Вагнер” брала участь у бойових операціях у Лівії, Судані, Малі, Центральноафриканській Республіці, Мозамбіку та Буркіна Фасо. Засновник ПВК Євген Пригожин був учасником саміту і проводив там зустрічі з африканськими представниками.
Присутність у деяких африканських країнах бойовиків ПВК “Вагнер” — не жест “доброї волі”, а спосіб заробити “в чорну”. Москва, як стверджують експерти, отримує чималий прибуток від видобутку корисних копалин у регіоні.
Крім того, ізольована від цивілізованого світу Росія бореться за кожен голос в ООН і симпатії іноземних політиків. Важливо для Кремля і підтримувати ілюзію того, що Росія не втратила більшості своїх партнерів після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Київ продовжує діалог з країнами Африки
Тим часом Україна проводить очні зустрічі та телефонні розмови з представниками африканських країн для розвитку взаємодії та просування свого мирного плану. Саме завершення війни є гарантією того, що ситуація з продовольством повернеться на колишні позиції.
Наприкінці липня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зустрівся з президентом і представниками уряду Екваторіальної Гвінеї.
Президент України провів першу в історії двосторонніх відносин телефонну розмову з прем’єр-міністром Ефіопії. Володимир Зеленський та Абій Ахмед Алі обговорили односторонній вихід Росії із зернової угоди, незаконне блокування Російською Федерацією судноплавства в Чорному морі, обстріли російською армією українських зерносховищ і портової інфраструктури, а також підготовку до Глобального саміту миру.
Оцінки експертів
Чи домігся Кремль поставлених цілей на саміті Росія — Африка, в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:
- Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
- Сергій Фурса, фінансист;
- Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки Фонду “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва”;
- Андрій Каракуц, кандидат історичних наук, голова громадської організації “Центр прикладних досліджень”;
- Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього, президент аналітичного центру “Політика”.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Африканські лідери зрозуміли, що являє собою Путін
— Україна в рамках Продовольчої програми ООН постачала в країни Африки понад 3,5 млн тонн зерна.
Путін поводиться точно так само, як поводився Радянський Союз напередодні власного розпаду, коли СРСР списав частину боргів африканським країнам. Путін так само списує частину боргів таким країнам, як Зімбабве. І пропонує їм замість 3,5 млн тонн 180 тис. тонн зерна.
Думаю, що це призведе до занулення Росії і на Африканському континенті.
Для чого йому потрібна Африка? Йому потрібна Африка як велика територія з лобістським потенціалом, щоб тиснути на ООН, тиснути на інші міжнародні інституції і казати: Росія не така погана країна, бачите, Росія нам дає щось тощо.
Путін боїться навіть Пригожина. А Пригожин, нагадаю, після невдалого заколоту особисто був присутній на полях саміту Росія — Африка, і провів важливіші зустрічі, ніж Путін. І тепер, мені здається, країни Африки будуть дивитися на Путіна з розумінням того, хто це насправді.
Путіна сьогодні не сприймають у світі. Зрозуміло, що є певна від нього залежність, особливо в бідних країн. Є залежність тієї ж Центральноафриканської Республіки від Росії, тому що уряд ЦАР контролюється російською приватною військовою компанією, зараз це ще ПВК “Вагнер”, але, швидше за все, це буде інша компанія.
Є країни, які можуть паразитувати на Росії, користуючись її слабкістю і тим, що Росія готова платити преміальну ціну, списувати борги, купувати дорожче, продавати дешевше. І в такий спосіб країни принижують РФ, показуючи, що більше такого глобального гравця, як Росія, не існує.
На саміт не приїхали африканські країни, які є самостійними в ухваленні рішень. Вони розуміють, що, по-перше, зі слабкою РФ немає сенсу мати якісь стабільні відносини, а, по-друге, що в такому вигляді РФ існувати не буде. По-третє, що президента Путіна найближчим часом не буде в Росії, він перестане існувати як персонаж, що має вплив на якісь процеси. Тоді який сенс вступати в переговорні процеси з РФ?
Африканські країни дійсно зацікавлені в збереженні зернової угоди, вони про це говорили і напередодні юридичного розриву угоди.
СЕРГІЙ ФУРСА: РФ не може і не хоче активно дружити з африканськими країнами
— Путін хоче вийти з ізоляції, знайти союзників у світі. Він знаходить якихось диктаторів, які при владі 30-50 років, і намагається з ними дружити. Ось, власне, і все. З огляду на санкції і те, що цивілізований світ із Путіним не хоче дружити, він зробить ставку на глобальний Південь, зокрема на країни Африки.
В Африці є досить багато “царьків”, які не проти отримати якийсь бонус, і в них немає таких репутаційних ризиків від того, що вони злітають до Росії. Активно дружити неможливо, тому що якщо подивитися на обсяг товарообігу, то він у африканських країн з Росією мінімальний і не може бути збільшений просто фізично.
Але приїхати, отримати якийсь хабар, якийсь бонус заради того, щоб потішити самолюбство Путіна — чому б і ні? Тому вони і приїжджають.
Щодо зернової угоди і впливу, насправді питання не в обсягах зерна. Дуже часто ми чуємо спекуляції від російської пропаганди про те, що українське зерно не йде в Африку, а кудись не туди, тому ніяк не вплине.
Коли Путін обмежує можливості України для експорту, він впливає на один ключовий показник — це вартість зерна чи кукурудзи у світі. Саме до вартості харчових продуктів, до вартості хліба дуже чутливий Африканський регіон. І для населення цих країн ціна хліба – це дуже важливий момент.
Для африканських країн ключове питання — питання ціни. І це питання Путін ніяк не допоможе вирішити. Саме по ціні хліба і зерна Путін б’є своїми терористичними атаками портів Одеси.
Росія і так активний учасник ринку сільгосппродукції. І її зерно формально вже було на ринку. Воно вже враховане. Тому, коли Путін просто обмежує постачання українського зерна — це і впливає на ринок.
І безоплатні постачання, які реально є хабарем, і додаткові обсяги, яких насправді немає, — все це вже і так було в ціні. Усі давно порахували потенційний урожай цього року, і він вплинув на ціну. А зараз із ринку прибираєте якийсь обсяг українського зерна — який саме — ще незрозуміло. Це теж впливатиме на ціну.
Теоретично Україна може успішно перенаправити зерно через західний кордон і через Дунай. Якщо так станеться, то вся продукція, яку ми хочемо поставити, буде поставлена, але вона буде трохи дорожчою через складну логістику. Але ринок тоді буде менш чутливим.
ТАРАС ЖОВТЕНКО: Москва спеціально зірвала зернову угоду перед самітом
— Вихід РФ із зернової угоди якраз напередодні цього саміту — це, на перший погляд, абсолютно нелогічний хід, бо він демонструє ненадійність РФ як партнера, як постачальника і гаранта постачань продовольства на міжнародні ринки.
Але, по-перше, логічне рішення — це далеко не про нинішню путінську владу. А по-друге, кремлівський режим діє тут не стільки з погляду раціональної логіки, скільки з погляду своєї гібридної агресії проти Заходу і спроб використати будь-які обставини проти нього.
Кремль це робить, по-перше, щоб підвищувати ставки в цьому протистоянні, а по-друге, мати бодай уявний козир у рукаві для того, щоб бути на крок попереду країн Заходу.
Вихід із зернової угоди РФ напередодні саміту був спробою поставити країни Африки у ще більшу залежність саме від РФ і від путінського режиму безпосередньо.
Принаймні, спробувати створити умови, щоб на саміті ця залежність максимально себе проявила. Тобто щоб лідери африканських держав були надзвичайно вдячні особисто президенту РФ за “дари”, як дуже так іронічно це назвав президент Південноафриканської Республіки Сиридл Рамафоса.
Путін і його режим намагалися показати себе як рятівники африканських країн, хоча насправді всі прекрасно розуміють, що Путін сам же і створив цю проблему.
Африканські гості Путіна прекрасно розуміють усі причинно-наслідкові зв’язки. Тож стратегічні плани, які поставило російське керівництво, провалилися.
АНДРІЙ КАРАКУЦ: Путін намагається підкупити африканських лідерів, а не співпрацювати з ними чесно
— Дуже цікаво, що загалом до Росії приїхали лідери країн, які мають диктаторські режими і тісну співпрацю з РФ. І для них відвідування цього саміту, скоріше, було відповіддю на люб’язність, на ту допомогу, яку Росія надає. Не економічну, звісно ж, а дипломатичну — у Раді безпеки ООН, зокрема, у питанні щодо накладення санкцій або їхнього обходу, військову допомогу і якісь невеликі постачання зернових.
Путін використав саміт як своєрідний вихід із міжнародної ізоляції. Він не зможе поїхати на саміт БРІКС у серпні в Південній Африці.
Путін уже давно не виїжджав за межі країн союзників, країн Центральної Азії. Загалом це була можливість покрасуватися, показати, що він досі є рукоподаваним. Хоча за фактом він військовий злочинець, з яким ніхто вже не хоче вести навіть переговори.
Якщо подивитися на порядок денний саміту, там були питання і ядерних технологій, і космічних технологій. Ясна річ, що це не той формат, під час якого ухвалюються такі рішення. Країни Африки, як правило, бідні, і не купуватимуть у Росії атомні станції. Тобто тут очевидна суперечність із заявленими цілями і кінцевими результатами.
І якщо порівнювати подібні саміти, які проходили в країнах Африки і США, Європейського союзу і Китаю, вони всі закінчувалися якимись пакетами економічної допомоги, інвестиціями в інфраструктуру.
На саміті з Росією все закінчилося тільки деклараціями, обіцянками розвивати інформаційну взаємодію, розвивати якісь освітні програми.
Росія намагається і далі грати на радянській спадщині, тобто не пропонує нічого нового і позитивного порядку денного. Безоплатне доставлення зерна загальним обсягом близько 300 тонн країнам-союзникам, які голосують за РФ під час розгляду питань Генеральної Асамблеї ООН, — це, по суті, зовнішньополітичний хабар.
Певна кількість африканських країн — близько п’яти — є союзниками. Більша частина на засіданні Генеральної асамблеї ООН голосує проти, тобто засуджує РФ, і десь близько 40% цих країн займають підкреслено нейтральну позицію, тобто позицію невтручання. Путін не отримав очікуваного результату після саміту.
Пригожин таким чином повертається, як в інформаційний простір, так і демонструє, що головний бізнес ПВК “Вагнера” в Африці. Пригожин має значні інтереси якраз у таких країнах, як Центральноафриканська Республіка, де спостерігається голод і куди Росія збирається постачати продовольство. Також це Судан і кілька інших країн. Росія, зокрема, пропонує диктаторам цього регіону ПВК “Вагнер” як своєрідну особисту гвардію, здатну забезпечувати безпеку, захищати їх від конкурентів, від можливих путчів, переворотів. Тобто в такій ситуації це прямі контакти з лідерами, довгострокова стратегія. В обмін Росія хоче там нелегально видобувати ресурси.
Тобто ми бачимо, що Пригожин залишається в обоймі в російського керівництва, і сперечання з Путіним було частково вирішено.
ІГОР ПОПОВ: Єгипет дав чіткий сигнал Путіну, що потрібно відновити зернову угоду
— На саміті Путіну, ймовірно, доповіли, що африканські країни мають сумніви щодо правильності політики Кремля і щодо зрозумілості цілей війни. У Москві не можуть досі пояснити, у чому ж мета війни. Вони хочуть захопити чотири області чи чого вони хочуть досягти цією війною?
Єгипет дуже насторожений тим, що Росія зриває зернову угоду. Єгипет дуже залежить від імпорту зернової продукції. І те, що Росія обстріляла зернову інфраструктуру, не дозволяє Україні вивозити зерно вже впливає на світові ціни на продовольство.
За різними позиціями відбувається зростання цін на 10-15%.
А в Єгипті зараз не найкраща економічна ситуація, і єгипетське керівництво пам’ятає, що в Тунісі арабська весна почалася зі зростання цін на хліб. І тому якщо влада не зможе компенсувати в Єгипті ціну на хліб, це теж загрожує їм внутрішніми заворушеннями.
Тому країна дала сигнал Путіну про те, що треба відновлювати угоду, бо насправді країни Африки зацікавлені. Хтось — у прямих постачаннях з України, а хтось просто залежить від ціни, і для них різниця в 10-15% є критичною.
Читайте також: Глави більшості африканських держав бойкотують саміт “Росія — Африка” — основні причини назвав Божко