Каста “недоторканних”: хто в Росії може відкрито критикувати Путіна

Євген Пригожин, Костянтин Затулін та Ігор Стрєлков (Гіркін). Колаж: sloboda.org

У тоталітарній Росії, де за якийсь не такий коментар у соцмережі, розмову з сусідом чи слово “мир” на саморобному плакаті, людей змушують платити чималі штрафи і навіть відправляють за ґрати, є особи, які дозволяють собі публічно критикувати президента країни Володимира Путіна .

“Щасливий дідусь у невіданні”, “недієздатний політик” і “не головнокомандувач” — це найм’якіші висловлювання на адресу президента Росії.

Хто проти диктатора

Неприємні висловлювання на адресу Путіна в останні місяці в російському медіапросторі звучать все частіше. Їх озвучують представники ультрапатріотичних груп.

Один із них — Ігор Гіркін-Стрєлков. Це співробітник ФСБ Росії, який у 2014 році очолював озброєні формування у Донецьку, а потім став так званим “міністром оборони ДНР”. Пізніше — так званим військовим комендантом Донецька. Його дії відіграли вирішальну роль у переростанні подій на Донбасі у збройний конфлікт.

Наразі Гіркін живе в РФ, веде громадську діяльність і часто виступає з критичними коментарями на адресу так званого керівництва “ДНР” та “ЛНР”, а також політики Росії щодо України.

Він запитує “а чи є Путін” і заявляє, що “верховний головнокомандувач самоусунувся від бойових дій”.

Ще один критик — засновник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин. Він почав виходити в ефір одразу після ефірів Володимира Путіна та протиставляти його промовам своє абсолютно протилежне бачення ситуації.

Так Пригожин висловився про якогось “щасливого дідуся”, який насправді може виявитися, м’яко кажучи, “не дуже гарною людиною”.

Сьогодні багато хто запитує, чому ні Гіркін, ні Пригожин не є фігурантами кримінальних справ і, перебуваючи в Росії, продовжують критикувати керівництво країни. З’явився навіть такий термін “недоторканні”.

Варто зазначити, що всі довгі 20 років правління Путіна в Росії діє табу на критику на його адресу. Ті, хто не підкорявся цьому негласному, але загальновідомому правилу врешті-решт опинялися у в’язниці, змушені були виїхати з країни або були вбиті, як, наприклад, опозиційний політик Борис Нємцов.

У політичних аналітиків щодо “недоторканних” є дві версії. Одна з них — влада вже не в змозі усунути невдоволення, і будь-який крок призведе лише до погіршення становища. Тому Путін обирає бездіяльність.

Друга — сценарії Пригожину пишуть у Кремлі. І все це відбувається в рамках старої доброї стратегії “розділяй і володарюй”.

Несподіванкою для багатьох стала критика дій Путіна з боку депутата Держдуми від фракції “Єдина Росія”, першого заступника голови Комітету у справах СНД Костянтина Затуліна. 1 червня на форумі “Яка Україна нам потрібна?” він заявив, що за жодною з цілей “спецоперації”, яку Росія веде в Україні, не було досягнуто результатів, а деякі з них “перестали мати всякий сенс”.

Через виступ Затуліна в “Єдиній Росії” почалися консультації, його хотіли позбавити низки думських постів та виключити з фракції, але потім цю справу якось зам’яли.

Читайте також: Недоторканні ультрапатріоти: кому і чому в РФ дозволено критикувати Путіна (ВІДЕО)

Розбір експертів

Про те, чи дійсно “обраним” дозволено критикувати недоторканого російського президента, чи деякі особи виходять з-під контролю — в ефірі телеканалу  FREEДОМ говорили:

  • Ілля Давлятчин, журналіст Telegram-каналу “Можемо пояснити”;
  • Сергій Ковальченко, автор Telegram-каналу “Цікава конспірологія”;
  • Ігор Рейтерович, політолог.

ІЛЛЯ ДАВЛЯТЧИН: Особливих протиріч у РФ немає

— Вимушений засмутити — вежі Кремля не хитаються. І, на жаль, у російській еліті все більш-менш регламентовано. Там немає особливих протиріч.

Але, треба трохи розділити цих людей — Затуліна, Пригожина та Стрєлкова.

Стрєлков — він ніякий не друг Володимира Путіна. Він лише такий гвинтик системи, який ще у 2014 році вторгся в Україну зі своїми так званими “добровольцями”, солдатами російської армії. І, власне, Володимир Путін, можливо, вважає себе в чомусь йому вдячним.

Стрєлкову нічого не загрожує, оскільки це досить небезпечна людина. Він брав у руки зброю, він воював із цією зброєю в руках, і тому його арешт — це досить сумнівна справа.

Пригожин вдячний Путіну, як і Путін вдячний Пригожину. По-перше, Пригожин годував і годує російську армію і, власне, отримує за це непогані гроші. По-друге, Пригожин справді відіграв чималу роль у російській військовій історії.

Затулін — це взагалі цікава історія, бо він один із перших таких великих політиків, який дозволив собі критикувати так звану спеціальну військову операцію. Ніхто з російських високопосадовців раніше цього не робив.

Затулін — досвідчена людина. Він п’ять скликань у Держдумі просидів і більш-менш розуміє, що відбувається на фронті.

Але я думаю, що Затуліну нічого не буде, тому що він гвинтик системи. Тому Затуліну не те що критику пробачили, а як би пропустили повз вуха.

СЕРГІЙ КОВАЛЬЧЕНКО: Пригожин складніший за Стрєлкова

— Є кілька позицій. Перше — це роль “громовідводу”, яку вони виконують. Якщо не буде “громовідводу”, люди матимуть можливість критикувати лише Путіна, бо одна людина в країні все вирішує. А так Стрєлков відводить частину своєї аудиторії на себе і Пригожин теж, відповідно. Це важливо.

Але я не перебільшував би цю конспірологічну складову. Усі кажуть, що там стоять якісь ляльководи, які дають цінні вказівки. У мене таке відчуття, що навіть якщо це було колись, то зараз це зовсім не так.

Зі Стрєлковим більш зрозуміло. Він все ж таки кадровий колишній офіцер спецслужб у відставці, і він охмурює свою патріотичну тусовку, яка існує у великих російських містах. Ми бачимо кількість його передплатників і, що його загнали до якогось гетто. На фронт його не пускають. Він дуже рвався туди 2022 року.

Нагадаємо, що саме з нього практично розпочалася війна на Донбасі у 2014 році, коли він прийшов зі своїми людьми туди. І я так розумію, що влада Росії це пам’ятає.

З Пригожиним все, мені здається, трохи складніше. Зрозуміло, що він має зобов’язання перед російським першою особою, і лише перша особа могла дозволити приходити йому у в’язниці, забирати в’язнів на війну. Тільки з мовчазної згоди першої особи можна матюком говорити про керівництво Міністерства оборони.

З іншого боку, будь-який такий персонаж рано чи пізно починає грати свою гру і діяти сам по собі. Я не думаю, що Кремль був задоволений тим, що, наприклад, Пригожин оголосив про звільнення з-під Бахмута. І багато російських експертів говорили, що йому ЦЬОГО ніхто не дозволить. Ось зараз на нього прикрикнуть, і він нікуди не піде, а він узяв і пішов.

Усі пам’ятають знамениту промову 9 травня, коли з трибуни Мавзолею говорив Володимир Путін. І відразу через кілька хвилин вийшли абсолютно знущальні коментарі з боку Пригожина, який казав, що це не наша війна, а наших дідів, і нічого там танцювати на Червоній площі.

І друге — про “щасливого дідуся, який може виявитися закінченим мудаком”. Далі те саме було під час економічного форуму. Там Путін говорить про успіхи, а Пригожин одразу каже: “Нема чого займатися самолюбуванням, коли війна йде”. Він хоче погратись у політику, і він дуже цікавий персонаж. В даному випадку за ним усі тому стежать.

Є, звісно, якісь куратори, напевно, які стежать і, можливо, через них щось узгоджується, коли немає прямого зв’язку. Але я не думаю, що це все вже кимось санкціоновано.

Пригожин такий, в принципі, антиелітний персонаж. Він дуже схожий на такого російського Трампа: “Мене не люблять, бо я такий чесний, відкритий, бо я щирий, бо я так добре говорю”. Тому Пригожин складніший за Стрєлкова буде.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Путін має ілюзії, що він ситуацію з Пригожиним контролює

— Пригожин за своєю суттю є імперцем. Він не говорить про те, що нам треба звалити режим Путіна і побудувати нормальну демократичну державу, він хоче ще жорсткішу державу побудувати, ніж у Путіна.

Далеко не факт, що на якусь частину російського населення, особливо на ту, яка страждає зараз від уже внутрішніх конфліктів, ця риторика буде приємна, бо вони якраз хотітимуть протилежного, щоб від них відстали і дали їм просто спокійно жити.

Пригожин — це ще більше історія про спробу створити нову групу впливу з опорою на якісь маргінальні верстви населення, які є в Росії. Їх досить багато, до речі.

Наскільки ця спроба буде вдалою, ми ще подивимося. Стартанув він дуже непогано — суто політтехнологічно. Але чи дійде він до фінішу? Це питання насправді відкрите. “Новичок” (отрута, яку використовують російські спецслужби, для усунення неугодних — ред.) та інші методи впливу на таких людей ще ніхто не скасовував.

Думаю, Путін поки що перебуває в повному переконанні ілюзії, що він ситуацію саме з Пригожиним контролює. Адже це він цю людину вивів. Він дав йому можливість, переслідуючи якісь свої цілі, вирішення конкретних якихось практичних завдань. І Путін вважає до сьогодні, що він будь-якої миті може Пригожину щось сказати, і той як би почне робити те, що він йому скаже.

За Пригожиним стоять певні люди в силових структурах, які належать до одного з крил, які є в оточенні Путіна, і для яких Пригожин — це своєрідний такий таран, який вони можуть використати для вирішення якихось своїх питань.

Що то за люди? Різні ходять чутки. Згадується прізвище того ж таки Ігоря Сечина (головний виконавчий директор ПАТ “НК “Роснефть” – ред.), що він у таку гру грає. Потрібно розуміти, що це просто внутрішньоелітна боротьба.

Історія з Кадировим — це історія вийшовго з-під контролю. Спочатку Путін його активно підгодовував, оскільки йому треба було показати історію успіху, мовляв, дивіться, ми мали колись внутрішній конфлікт, сепаратисти, як вони називали чеченців, і так далі, але ми це вирішили — вони перетворилися на опору режиму, абсолютно лояльну.

Тим часом Кадиров набрав ваги, він контролює свій регіон, він робить все зараз для того, щоб у нього цей контроль над регіоном не забрали.

Читайте також: Гіркін та Пригожин готуються урвати шматок влади у громадянській війні: експерти про події в Росії

Прямий ефір