Вербовка спортсменів та заяви про лідерство в боях за Бахмут: спроби Пригожина втриматись в інформаційному порядку денному розібрали експерти

В період з 2 по 4 березня приватна військова компанія “Вагнер” вже відкрила щонайменше три нові вербувальні пункти на базі російських спортивних клубів.

В них засновник ПВК Євген Пригожин, більш відомий як “кухар Путіна” збирається проводити кастинги, перевіряти спортивну підготовку його майбутніх бійців, яких слідом за “зеками” планують відправляти як гарматне м’ясо на війну Росії проти України. Так Пригожин готувався до можливого повторного наступу армії РФ в березні-травні цього року.

Конфлікт Пригожина та Міноборони РФ

На тлі поразок російського угруповання на фронті триває конфлікт між “кухарем Путіна” та міністерством оборони Росії. Пригожин веде інформаційну кампанію публічно, зокрема називає свою ПВК “цементом Бахмутського напрямку” та апелює до жителів Санкт-Петербурга проти поставленого Путіним губернатора Олександра Бєглова. Такі заяви експерти розцінюють як шантаж російського лідера з боку його “кухаря” заради повернення собі впливу.

Міноборони, в свою чергу, намагається тихо витіснити “вагнерівців” з їхньої ніші, зокрема за допомогою снарядного голоду та проблем з вербовкою через створення альтернативних ПВК.

Крім цього, у “зеків”, яких у вересні-листопаді 2022 року набрали в ПВК “Вагнер”, навесні закінчуються піврічні контракти. В них обіцяли відпустити найманців на волю та анулювати їм судимості для того, щоб вони могли знайти роботу та розпочати нове життя.

Однак цього ніхто робити не збирається — невдовзі гряде “пригожинська різанина бензопилою”, прогнозують аналітики. В данному випадку Пригожин та Міноборони об’єднали зусилля для утилізації “зеків”, масово відправляючи їх у смертельні штурмові атаки.

Розбір від експертів

Чому Пригожин веде інформаційну війну проти Міноборони РФ і які для нього можуть бути наслідки за публічний конфлікт, в ефірі телеканалу FREEДОМ пояснили:

• співробітник СБУ в 2004-2015 роках, військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак;
• військовий оглядач, колишній речник Збройних сил України Владислав Селезньов;
• російський соціолог Ігор Ейдман;
• генерал армії України, екскерівник Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж.

Іван Ступак: Центри з вербування спортсменів відкриваються від безвиході — Пригожину важливо залишатися в інформаційному порядку денному

— [Нові пункти вербовки для Пригожина, такі як спортивні клуби, психоневрологічний диспансер]: це зниження планки, зниження вимог. Цілком можливо, що на фінальному етапі планка знизиться до рівня — “можете самостійно прийти до вербового центру, вже добре”.

Це говорить про те, що людей катастрофічно не вистачає. Це “віконце” з набором ув’язнених для ПВК “Вагнер”, зважаючи на все, вже закрилося остаточно. І Пригожин сам це визнавав, тож переключився на вербування серед спортсменів.

Задум такий: люди міцної статури — не дуже розумні, тому підуть на війну. А там робитимуть те саме, що й ув’язнені.

Але є великий нюанс: ув’язнені — це люди підневільні, з ними дуже торгуватися не доводиться, бо у них, наприклад, п’ять років за спиною та ще 10-15 попереду. Тому їх ставити в таку позицію вибору дуже просто — або 15 років у в’язниці, або йдеш і воюєш пів року, а згодом отримуєш шанс вижити і повернутися на волю чистим, з амністією. Тобто спокуса велика, і люди справді йшли сотнями.

Набираючи спортсменів, зовсім інший концепт потрібно пропонувати — великі гроші. А просто говорити — йдемо повоюємо, повбиваємо “хохлів”… Цього мало. Ніхто не піде. Потрібні гроші, а звідки їх брати — це питання.

Нагадаю, що Пригожин має основний грошовий ресурс — постачання продуктів харчування до армії. Так можна з державного бюджету добре заробити, а з російського — тим паче. І за рахунок цих грошей він забезпечував свою ПВК. А зараз лавочка, зважаючи на все, закрилася…

Декілька місяців тому ми з вами в ефірі розмовляли, що після зміни командування цієї війни на Герасимова буде тиха генеральська помста. І ось вона настала. У Пригожина дуже великий снарядний голод, проблеми з набором — постійно його віджимають в цьому напрямку — утворилися альтернативні ПВК “Редут”, “Патріот” під Збройними силами РФ, які набирають ув’язнених замість “Вагнера”. Тобто вони зайняли цю нішу.

Думаю, ці центри [з вербування спортсменів] відкриваються від безвиході. Пригожину важливо залишатися в інформаційному порядку денному.

До речі, ми знаємо, що згадки про Пригожина почали видаляти в контексті перемог на Східному фронті. Тобто Міноборони дає вказівку ЗМІ про те, щоб більше згадували їхнє відомство. “Вагнер” по можливості видаляти, а де критично не можна прибрати — спочатку йде Міноборони, а потім — “за підтримки/за сприяння ПВК “Вагнер” або просто — “приватних військових компаній”, без конкретизації.

[Між Пригожиним та Міноборони РФ] конфлікт неймовірно серйозний. І гадаю, що погасити його вже неможливо, бо надто далеко все зайшло. Була величезна кількість публічних образ з боку Пригожина на адресу міністерства оборони, на які відомство публічно не відреагувало — через те, що не можуть вони так витіювато сказати, як це робить Пригожин.

В цій конструкції Пригожин каже — якщо “Вагнера” не буде, то не буде й Росії — так він намагається зацементувати себе і свою компанію в подальшій історії РФ. Він протиставляє себе. Почасти це, можливо, правда… Але здебільшого, гадаю, це накрутка своєї важливості.

Все-таки треба визнати, що саме завдяки ПВК “Вагнер” у РФ є певні успіхи на Східному фронті — саме своїм м’ясом, своєю неймовірною жорстокістю стосовно своїх же людей, вони можуть просуватися на окремих напрямках.

Непокора — розстріл, зрада — кувалда Пригожина. Мем, який він створив, працює.

Впевнений, що Пригожин не бачить себе у владі особисто. Тобто міністром оборони, директором ФСБ… Має великий кримінальний шлейф, через який його не бачать в оточенні Путіна. Як варіант, не дозволяють йому поставити свою, лояльну до ПВК “Вагнер” людину на посаду губернатора Санкт-Петербурга або заступника міністра оборони РФ, чого він давно намагається домогтися.

За великим рахунком, Пригожин — це бізнесмен, який тільки недавно вплутався у військову тематику, яка йому подобається. Але це невіддільно від бізнесу, тобто гроші потрібні. Свої гроші просто так вкладати Пригожин не буде. Йому потрібні гроші з бюджету на схемі з постачанням продуктів харчування до російської армії, про яку я згадував вище.

Владислав Селезньов: Інформаційні вкиди Пригожина — це боротьба за фінансові потоки проти угруповання Міноборони РФ

— В черговій заяві пресслужби Пригожина йдеться про те, що його заявки на отримання достатньої кількості артилерійських снарядів не підтверджено. А представник ПВК “Вагнер” взагалі не допускається до штабу так званої “спеціальної військової операції”.

Таким чином проблема снарядного голоду має місце. Але з нею стикається не тільки ПВК “Вагнер”, а й регулярні сили путінської армії, які діють на різних ділянках фронту.

Якщо донедавна армія РФ використовувала понад 60 тис. снарядів на добу, то зараз темп артилерійського вогню у супротивника знизився кратно. Оборонна промисловість Росії просто фізично не здатна виробляти таку кількість боєприпасів, яка потрібна для путінських артилеристів. Думаю, ситуація й надалі погіршуватиметься.

[Заяви Пригожина про те, що він цемент Бахмутського напряму] — це чудова історія про жабу та гадюку. Очевидно, що точиться боротьба між різними вежами Кремля. Це конфлікт інтересів, з одного боку, між угрупуванням Шойгу, Герасимова та Лапіна, а з іншого, Золотова, Пригожина, Кадирова… Вони виборюють право розподілу фінансових потоків, пов’язаних з забезпеченням дій військ в рамках так званої “СВО”.

Думаю, на кону дуже велика сума, тож боротьба йде не на життя, а на смерть. І ті інформаційні вкиди, які іноді з’являються у виконанні Пригожина, і спрямовані на те, щоб максимально переключити увагу з головного — стейкхолдера цих процесів Володимира Путіна, угруповання Шойгу, Герасимова на угруповання Пригожина та інших.

Незважаючи на те, що Пригожин активно просуває думку, мовляв, без ПВК “Вагнер” взагалі нічого не трапилося б на полі бою, і успіхи путінська армія не отримала б… Насправді внесок ПВК “Вагнер” в путінську кампанію “СВО” дуже й дуже невисокий. Це пов’язано насамперед з тим, що угруповання російських військ, яке нині виконує бойові завдання, становить понад 300 тис. А “вагнерівців” від початкової кількості, близько 50 тис. осіб, залишилося трохи більше 20%.

Навіть з огляду на їхню готовність помирати та виконувати з ризиком для життя ті чи інші штурмові завдання, не можна говорити про те, що ПВК “Вагнер” є ключовим фактором, який впливає на перебіг бойових дій.

Ігор Ейдман: Пригожин порушує прийняте в путінському паханаті правило, апелюючи до широких народних мас

— Можливо, Пригожину доведеться відповідати навіть швидше, ніж він може припустити. Тому що його нинішня позиція в путінській верхівці різко підірвана його власними різкими та безрозсудними діями.

Справа в тому, що в будь-якій авторитарній країні скаржитися і вирішувати свої конфлікти з кимось можна лише апелюючи до вищестоящого. Саме в Росії — до правлячої верхівки: Путіна, Кремля, Адміністрації президента.

Пригожин порушує це, прийняте в путінському паханаті правило і апелює до широких народних мас.

Путін явно не підтримав конфлікт, але Пригожин продовжує вести інформаційну кампанію. Зокрема, він провокує жителів Санкт-Петербурга проти того губернатора, якого їм поставив Путіна, тобто проти Бєглова. Це не просто порушення субординації, а й самої логіки існування цієї вертикалі влади.

В підсумку позиції Пригожина підірвано в російській верхівці. І, гадаю, він просто не може не розуміти це ослаблення його позиції. Цілком ймовірно, найближчим часом на нього чекають досить великі проблеми, пов’язані навіть з позбавленням волі.

А доля людей, які йдуть до цієї м’ясорубки, яку називають ПВК “Вагнер”, в переважній більшості є досить сумною. В Україні ця організація, фактично організоване злочинне угруповання, зазнає величезних втрат. Думаю, що середня тривалість життя там — не більше декількох місяців, чи то “зеки”, чи інші вільнонаймані.

Я практично впевнений, що зараз Пригожин не навербує на волі достатню кількість дурнів. Їх, звісно, багато, але не необмежена кількість. Війна триває вже понад рік, за цей час десятки тисяч дурнів поклали.

Думаю, зараз знайти таких дурнів, які вільно пасуться і яких можна обдурити і відправити на забій заради декількох тисяч доларів, навряд чи вдасться у великих кількостях.

Микола Маломуж: Внутрішня боротьба між Пригожиним та Міноборони Росії нам певною мірою вигідна

— Путін вже десятки разів ставив завдання захопити Донецьку та Луганську області. І Бахмут — це був момент істини для самого Путіна та Шойгу. Російський лідер вимагає цього від міністра оборони, а також від начальника Генштабу Герасимова.

Перед цим — від Пригожина, який обіцяв, що Бахмут буде взятий до 1 січня 2023 року. Але план провалився, відповідно, Пригожин певною мірою потрапив у немилість.

Загалом військові почали активніше просувати свій імідж. І на цьому фоні потрібно показати, що саме вони вирішують завдання Путіна з захоплення Донбасу та конкретно Бахмута. Пригожин, зі свого боку, каже, що лише “вагнерівці” здатні просуватися буквально за нашими оборонними форматами та врізатися в оборону.

З іншого боку, він попереджає, що відійде, якщо не буде реальної підтримки щодо боєприпасів. І тоді українська армія піде у дуже потужний контрнаступ, який не лише дозволить Україні звільнити свою територію, а й зайти на територію Росії.

На цьому фоні активізувався Шойгу, який стратегічно програв на всіх напрямках, починаючи з 24 лютого 2022 року: Харківському, Херсонському, а також раніше в Київській, Чернігівській та Сумській областях.

Пригожин знімався нібито в Бахмуті вже на вирішальній стадії — вони вважали, що саме цими днями оточать і візьмуть місто. Шойгу також мав показати, що він прибув у період вирішальної сутички і в повній зброї доповісти по телебаченню про виконання завдання, яке має військово-політичне значення для Росії і навіть особисто для Путіна.

Насправді Шойгу знаходився за сотні кілометрів від Бахмута, а відео створювали на тлі руїн після війни, підтягнули нагороджених… Це така картинка і для президента Путіна, який ніколи не приїде на поле бою, і для російського суспільства — нібито міністр оборони особисто веде наступ на території України. Це фейки, які швидко виявляються: територія Донбасу не захоплена, і жодних переміщень після “візиту” Шойгу немає.

При цьому триває подальша конкуренція. Пригожин цього ж дня сказав про те, нібито це вони просуваються на цьому напрямку та оточують українські війська. Така внутрішня боротьба між різними кланами, військовими групами та найманцями певною мірою вигідна нам, бо послаблює і організаційну позицію, і бойову складову. Але найголовнішу шкоду, звичайно, завдають наші війська, особливо в районі Бахмута.