Грає у своїх інтересах і не злить Росію: політики та експерти оцінили мирні ініціативи Китаю щодо України

24 лютого, через рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Китай опублікував свою офіційну миротворчу позицію. Це не перша реакція Пекіна на війну в Україні, проте раніше його висловлювання не заходили далі кількох абстрактних рядків у партнерських заявах із Москвою. Весь цей час Китай зберігав економічні зв’язки з Росією, мовчки спостерігав за тим, що відбувається в Україні, час від часу подаючи сигнали головному конкуренту — США. Ці сигнали, як і раніше, полягають у тому, що Захід повинен припинити допомагати Україні оборонятися. Так само, як і раніше Китай позиціонує себе як нейтральну країну, яка тепер ще й виступає з миротворчими закликами.

Мирні пропозиції

Документ під назвою “Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи” містить 12 пунктів. Замість слова “війна” Пекін використовує слова “криза” і “конфлікт”, тобто не визнає відкриту неспровоковану агресію Росії проти України.

Перший пункт “Позиції” закликає до поваги суверенітету всіх держав, без уточнень. Наступні 11 пунктів коротко звучать так:

• відмова від “менталітету холодної війни”;
• припинення військових дій;
• відновлення мирних переговорів;
• вирішення гуманітарної кризи;
• захист цивільного населення і військовополонених;
• забезпечення безпеки атомних електростанцій;
• зменшення стратегічних ризиків;
• сприяння експорту зерна;
• припинення “односторонніх санкцій”;
• підтримка стабільності промислових ланцюгів і ланцюгів постачання;
• сприяння післявоєнному відновленню.

Китай не закріплює послідовність дій, наприклад, що саме має бути першим — мирні переговори чи припинення військових дій. Для України ж це не дилема, а одна з умов Формули миру президента Володимира Зеленського — спочатку виведення російських військ з усієї території країни, потім — переговори. Однак, як підкреслюють українські політики та експерти, примітність китайської ініціативи полягає в тому, що вони не є планом дії з чітким регламентом тощо.

Ініціативи Пекіна в оцінках експертів

У чому цінність миротворчих ініціатив Китаю, а в чому — їхнє підводне каміння, про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
• Олександр Мережко, народний депутат України, голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва;
• Наталія Плаксієнко-Бутирська, експертка з питань Східної Азії, магістерка зовнішньої політики;
• Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього;
• Дмитро Єфремов, експерт Української асоціації китаєзнавців;
• Андрій Каракуц, голова громадської організації “Центр прикладних досліджень”.

ПОДОЛЯК: В ініціативах Китаю я не бачу жодного слова про мир

— У Формулі миру Володимира Зеленського є конкретний пункт, з якого мир і починається. Це виведення російських військ за межі території України, включно з Донбасом і Кримом. У китайському плані теж є один важливий пункт — негайне припинення вогню. Все інше — це досить стандартний набір слів, який можна побачити в будь-якому беззмістовному документі, що ухвалюється на тому чи іншому глобальному майданчику.

Негайне припинення вогню означає те, що Росія залишиться на окупованих територіях. У нас буде нова лінія розмежування і буде повільне поглинання України. Тобто повільна смерть України.

Тобто це буде не триденний бліцкриг, а нова, наприклад, трирічна терористична операція або будь-яка інша руйнація України, з постійно наростаючим внутрішнім впливом РФ.

Проте Китай висловив уперше свою позицію. Ми з розумінням ставимося до позиції будь-якої країни, яка так чи інакше висловлює свою точку зору.

Китай претендує на роль великого гравця, а не просто на роль статиста. Відповідно, тоді він має дуже ретельно підходити до слів. Логіка такої країни може бути негативною або позитивною, може подобатися або не подобатися, але це має бути дуже чітка, виразна позиція.

Якщо ви прописуєте територіальну цілісність і суверенітет як непорушні канони для сучасного світу, то тоді постає питання: а як негайно припинити вогонь за збереження Росії на окупованих територіях? Тобто пункти не відповідають один одному. Отже, це прохідний документ, який не має жодної цінності.

Необхідно, щоб Китай все-таки дотримувався тієї позиції, яку він абсолютно виразно проявляє протягом року — нейтралітет.

Але Китай, точно так само як ядерна зброя Росії — це не проблема України. В України є одна проблема, яку ми ефективно вирішуємо, — це звільнення своїх територій, формування резервів і ресурсних можливостей для того, щоб звільнити свої території аж до кордонів 1991 року. Все інше — це процеси перерозподілу сфер впливу у світі. І якщо позиція Китаю буде досить токсичною, на це мають реагувати і Євросоюз, і Сполучені Штати. На жаль, усе розвивається саме так.  

Настав розлом. Тобто потрібно розставити крапки над “i”. Якщо їх буде розставлено правильно, то буде зафіксовано три речі:

• перше — що міжнародне право працює;
• друге — що правил треба дотримуватися, інакше буде покарання, незалежно від твоїх бажання, ваги, військового обсягу, економіки тощо;
• третє — демократії не можуть програвати, інакше тоді у світі буде авторитарна система, яка так чи інакше ламатиме людей.

Давайте будемо справедливими: називати мирним планом пропозицію Україні здатися, капітулювати, негайно припинити вогонь для двох сторін означає нову лінію розмежування. Це означає переведення конфлікту в затяжний.

Це означає, що Росія не програє і залишиться на окупованій території. Це настільки очевидно, що викликає просто, м’яко кажучи, здивування. Тут немає жодного слова про мир. Тут є слова: “Україно, ви маєте стати на коліна після року опору і здатися Росії”. Ось як це потрібно читати.

Чи примусовий, чи добровільний — не має значення. Виведення за межі кордонів України, включно з Кримом і Донбасом. Це, безсумнівно, єдиний спосіб говорити про мирний процес або рухатися в цьому напрямку. Реальний мирний процес включатиме дуже багато додаткових пунктів, що стосуються юридичного закінчення війни, репараційного, питань, що стосуються юридичної відповідальності за воєнні злочини, демілітаризації, вирішення питань безпеки.

Безвідносно до Китаю загалом варто акцентувати: якщо ти претендуєш на роль глобального гравця, мусиш справедливо об’єктивно дивитись, незважаючи на власний національний інтерес, на те, що ти пропонуєш. Тут має бути зрозуміла логіка для інших країн, інакше вони вважатимуть, що ти не розбираєшся в тому, що пропонуєш.

У мирному плані Китаю сказано, що сторони мають дотримуватися міжнародного права. Це ж не ритуальна фраза, правильно? Це ж не для красного слівця говориться. А якщо ви говорите про міжнародне право, то тоді, напевно, ми повертаємося до головного. І на цьому можна було б поставити крапку. Росія повинна покинути територію України, тому що міжнародне право абсолютно чітко говорить про те, що є суверенітет України і є її територіальна цілісність, і вони мають бути дотримані.

ПЛАКСІЄНКО-БУТИРСЬКА: Китай грає на протиріччях

— У документі в жодному з пунктів немає слова “війна”. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну Китай бачить, як “конфлікт” і “українську кризу”.

Китай як країна, яка закликає до переговорів, упускає факт, що Росія не тільки окупувала частину української території, а й у незаконний спосіб інкорпорувала її у свою Конституцію. Ігнорування цього факту нівелює якісь заклики Пекіна до діалогу.

Китай не наважиться зараз на те, щоб відкривати й очолювати антиамериканські рухи, на відміну від Росії, Ірану та Північної Кореї, які в цьому напрямку вже сформували мету. Але при цьому, у пропозиції щодо мирного врегулювання Китаєм було викладено всі пункти, які завжди звучать у його зовнішньополітичній лінії.

Є кілька моментів, заради чого Китай це зробив. По-перше, йому треба було показати США і європейським країнам, що він не союзник Росії в її діях проти України. Але, як ми бачимо, за результатами і за реакцією західних лідерів, Китаю не вдалося переконати їх.

Для глобального Півдня Китай дуже старався виставити себе країною, яка виступає за мир. Водночас дуже чітко протиставляючи себе США, які нібито як гегемон вносять розбрат і розпочинають війни в цьому світі. Паралельно з цим Китай видав глобальну ініціативу з безпеки у світі. Він намагається притягнути на свій бік ті країни, які в той чи інший спосіб мають свої претензії до США, і Китай використовує цю ситуацію. 

Дуже важливо, що, заявляючи про це (свій мирний план, — ред.), Китай також дає зрозуміти, що не визнаватиме тих територій, які Росія окупувала і на сьогоднішній день називає своїми.

Крім того, далі в документі ми зустрічаємо наступний пункт про те, що Китай виступає за відмову менталітету “холодної війни”. Це розшифровується, що безпека всіх країн має бути врахована і сюди закладена претензія Росії, яка каже, що нібито розширення НАТО спонукало до того, що Росія почала “захищатися”.

ПОПОВ: Україна може розглядати ініціативи Китаю, як меню

— Усе-таки Китай у цьому документі говорить про свої інтереси, а не про інтереси Росії чи України. Формулювання досить м’які — щоб Росія не влаштувала демаршу. Усе-таки в них із Росією є комунікація. Водночас у документі є цікаві речі.

Китаю не подобається, коли окремі країни або Євросоюз накладають санкції. Китай явно це проектує на себе, що такий самий механізм можуть запустити проти нього.

І тому, до речі, Китаю війна дуже не подобається, тому що на Росії випробували ті санкції, які позначаться на Китаї.

Водночас там є й пункти, які цікаві для України. Це неприпустимість навіть загрози застосування зброї масового ураження. В України немає зброї масового ураження – ні ядерної, ні хімічної, ні біологічної. Тобто це чіткий сигнал Росії, щоб вона не переходила цю червону лінію. 

Головний пункт, який сформульовано досить розмито, — це повага до територіальної цілісності. Знову ж таки, Китай говорить про себе, тому що більшість країн світу визнають Тайвань як частину Китаю. Зокрема й Україна, і США. Але в цьому формулюванні ми бачимо, що Китай поважає кордони України, включно з Кримом, і тому це є найважливішим пунктом переговорів.

Крім того, в китайських пропозиціях звучить необхідність підтримки продовольчої безпеки. Тобто це українські ініціативи щодо вивезення українського зерна, що теж нам, звісно, подобається.

У США своя конкуренція з Китаєм — геополітична, економічна. І, природно, будь-яка ініціатива Китаю або будь-яка заявка на те, щоб бути посередником або на щось впливати, викликатиме гостру критику американців. Це цілком природно, тому що США хотіли б бути посередником. І, звичайно, багато в чому ми будемо підтримувати американську позицію. У нас стратегічне партнерство, і в нас величезна допомога від США. Водночас у деяких аспектах в України може позиція відрізнятися. 

Дуже добре, що Китай звернув увагу, він уже не мовчить, він стурбований війною і хоче її закінчити. І президент Зеленський дуже правильно оцінив, що це не конкретний план із термінами виконавцями, цифрами, датами. Ні, це позиція. Це набір ідей в інтересах Китаю, які він пропонує всім сторонам для розгляду. І тому, так, ми будемо це розглядати більше як меню і в тих пунктах, які відповідають національним інтересам України. Так, Україна готова до діалогу з усім світом про те, щоб наша територіальна цілісність була відновлена. А ось щодо інших пунктів може бути дискусія. У нас є своя власна позиція, свій мирний план.

Інтереси Китаю — послабити Захід. Також в інтересах Китаю послабити Росію, щоб у переговорах вона виступала в ролі молодшого партнера, просила про допомогу і, відповідно, Китай може вимагати величезних знижок на російські нафту і газ. Китай може вимагати геополітичних і дипломатичних поступок.

Ну, а от щодо того, що буде з українськими територіями, як і багато інших країн, Китай не настільки принциповий. Дійсно, зараз на глобальних переговорах висловлюються дві позиції. Одна — спочатку припинення вогню, а потім переговори про можливе відведення військ. Друга — українська — спочатку відведення військ, а потім уже переговори про дипломатичне врегулювання. Оскільки Росія не відводить війська добровільно, то цим займатимуться Збройні сили України.   

МЕРЕЖКО: Я не вірю в мирний план Китаю

— Сенсу в якомусь ще новому мирному плані з боку Китаю просто немає. Тому що, по-перше, є план президента Зеленського, який заснований на міжнародному праві, на статуті ООН. Тобто цього цілком достатньо.

Позиція Китаю є дещо двозначною, м’яко кажучи. Тому що, з одного боку, Китай заявляє про те, що виступає за мир, але одночасно вимагає припинення військово-технічної допомоги Україні з боку західних держав. Тобто тут я спостерігаю навіть якийсь елемент лицемірства.

Я не дуже вірю в цей мирний план Китаю.

ЄФРЕМОВ: На тлі війни Китай посилив інтереси у Східній і Південно-Східній Азії

— В ініціативах констатується, що сторони повинні шукати шляхи до діалогу, припинити вогонь, сісти за стіл переговорів і все в такому дусі. Усі документи в китайців спеціально сформульовані так, щоб кожна зі сторін, яка їх читає, могла трактувати щось у свій бік, а щось — у бік свого суперника. Це дуже зручна позиція, оскільки вона не фіксує зону відповідальності, не покладає якихось конкретних очікувань на ту сторону, яка такі документи чи такі меседжі викладає.

Зрештою, це призводить до того, що Китай завжди має можливість сказати, що його позиція була правильною, вона відповідала духу часу, і історія показала, що саме так і треба було діяти. 

Цілісна картина говорить про те, що Китай поки що зберігає за собою поле для маневру. Він не хоче однозначно бути афілійованим із РФ. У Китаї чітко розуміють, що Росія — це токсична країна на сьогодні і від неї бажано триматися подалі.

По-перше, Росія — це таран для Заходу. Вона підриває правила і норми міжнародного порядку, на які європейці та США систематично посилаються. Вона відволікає на себе ресурси і увагу західних країн, країн НАТО тощо. У цей час Китай отримує можливість для того, щоб проєктувати свої інтереси в тому регіоні, який для нього пріоритетний, тобто у Східній і Південно-Східній Азії. Росія забезпечує Китаю певну стратегічну глибину. У них великий спільний кордон. Взаємні гарантії безпеки між цими двома сторонами дають Китаю можливість менше тримати збройних сил уздовж своїх північних і частково західних кордонів, зосередившись на Сході.

Для Китаю дуже складна дилема полягає в тому, щоб не сильно зближуватися з Росією. Тому що, якщо він почне зближення з Росією, це якраз суперечитиме тій офіційно декларованій позиції за мир, за конструктивне співробітництво, проти погроз, проти втручання у внутрішні справи інших країн і так далі.

Китай показав, що зберігає дистанцію, хоча це дуже сильно шкодить його інтересам.

Потенційно Китай може бути зацікавлений у тіснішій співпраці з РФ. У кожній офіційній заяві три чверті тексту будуть присвячені тому, що відносини між РФ і Китаєм — стабільні, непорушні, конструктивно розвиваються, досягають нових висот тощо. І лише десь буде рядок або речення, що сторони обговорюють українське питання, обмінюються щодо нього думками. Дуже мало конкретики.

КАРАКУЦ: Китай може допомогти Росії на міжнародній арені просувати свої інтереси

— Я думаю, що Росія вже просила Китай про летальну зброю. Росії від Китаю потрібні снаряди, спорядження, бронетехніка. Тобто те, що Росія зараз уже не може заповнити. Тому такі запити, безумовно, є. І я впевнений, що Путін продовжує особисто комунікувати з Сі Цзіньпіном.

Чи потрібно це Китаю? Це найголовніше запитання, на яке варто відповісти. Крім прямої поразки Росії Китаю можуть бути невигідні й інші сценарії. Він може грати більш тонку гру, спрямовану на те, щоб таким чином зробити агресію Росії проти України тривалою війною, яка може підірвати підтримку Заходу Україні. І лише одна обіцянка цієї підтримки також може мати досить великі наслідки. Також Китай може бути зацікавлений у тому, щоб більш активно грати на полі так званої міжнародної дипломатії, в тій же ООН.

Мирні пропозиції вкупі з можливою підтримкою Росії — це якраз спроба перехопити ініціативу, показати, що Китай є світовим центром сили, який може визначати події в різних регіонах світу. Тому мотивація Китаю зараз дуже цікава.

Китай протягом цього року став одним зі спонсорів російської війни в тому сенсі, що він продовжував купувати російські енергоресурси. Значно збільшився взаємний товарообіг, тобто падіння російської економіки без цього збільшення торгівлі з Китаєм було б набагато більшим.

Саме тому, що Китай продовжує підтримувати Росію економічно, тепер Путін звертається до Пекіна, щоб він почав надавати спочатку несуттєву допомогу.

Зараз дуже активно говорять про те, що Китай може надавати РФ оборонну допомогу. Тобто Росія як країна-агресор, яка вчинила акт агресії проти іншої суверенної країни, просить зброю для оборони. Це повний нонсенс.

У мирних ініціативах Китаю йдеться не про мир. Мовиться про перемир’я, про припинення вогню, яке зафіксує поточну ситуацію на фронті. Але ж воно і є порушенням усіх цих фундаментальних принципів ООН, принципів міжнародної безпеки, європейської безпеки, зокрема, Гельсінських принципів. І таке перемир’я не гарантує, що бойові дії не відновляться через короткий час. Тобто в даній ситуації ініціатива Китаю — це, скоріше, пряма підтримка Російської Федерації на дипломатичному полі для того, щоб схилити на свій бік інші країни. Насамперед це країни глобального Півдня, які досить нейтрально намагаються підносити свою позицію, тобто не оголошувати про якусь підтримку однієї зі сторін. Але також це і спроба вплинути на країни ЄС, де також є політики, які виступають за те, що потрібно цей “конфлікт” якимось чином призупиняти або вирішувати.

Путін уже неодноразово говорив про те, що намагатиметься насамперед зберегти контроль над анексованими територіями. Але з огляду на те, що ініціативи РФ не будуть сприйматися міжнародною спільнотою, Китай як постійний член Ради безпеки ООН, на якого орієнтуються десятки інших країн, може виступити з такою ініціативою.

І це дійсно може виявитися великою проблемою, тому що кількість країн, які підтримають такий план, може бути досить великою.

Читайте також: Кому вигідний “мирний план” Китаю — розбір від українського дипломата